Постанова № 77133144, 10.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3166/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року (повний текст складено 15.06.2018 року, м.Харків, головуючий суддя І інстанції Бабаєв А.І.) по справі № 820/3166/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» до Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» (далі - ТОВ «Мітрейд»), звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем на підставі акта перевірки № 865/20-40-14-12-11/36624196 від 06.03.2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мітрейд» (п.н. 36624196): (а.с.5-16)

- № 00000491412 (форма “Р”) від 13.04.2018 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 139407,50 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями – 111526 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 27881,50 грн.;

- № 00000501412 (форма “В4”) від 13.04.2018 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0 грн. за завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 79636,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року задоволено адміністративний позов (а.с 169-173).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с.177-180).

В обґрунтування апеляційної скарги заявником вказано про те, що вчинені між позивачем та його контрагентами господарські операції не мають реального характеру. При цьому, податковий орган звертає увагу, що зазначене підтверджується наявною податковою інформацією та наявністю кримінальних справ щодо посадових осіб контрагентів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне і обгрунтоване. (а.с. 190-197)

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ “Мітрейд“ (податковий номер 36624196) зареєстроване в якості юридичної оосби, перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість (далі – ПДВ). (а.с.17-22)

В період з 22.02.2018 року по 28.02.2018 року ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Мітрейд“ з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями ДП “СДІ Україна“ (податковий номер 40633488) за серпень 2016 року, ТОВ “Компанія Крат“ (податковий номер 40153809) за серпень 2016 року, за результатами якої складено акт №865/20-40-14-12-11/36624196 від 06.03.2018 року (а.с.23-41).

На підставі акту проведеної перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00000491412 (форма “Р”) від 13.04.2018 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 139407,50 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями – 111526 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 27881,50 грн.; (а.с.42)

- № 00000501412 (форма “В4”) від 13.04.2018 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0 грн. за завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 79636,00 грн. (а.с.43)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі необхідні належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту по податку на додану вартість. Додатково, суд першої інстанції відмітив, що вчинення контрагентами позивача (ДП “СДІ Україна“ та ТОВ “Компанія Крат“) ймовірного порушення податкового законодавства під час здійснення правовідносин при фактичному здійсненні господарської операції з позивачем не впливає на обов’язки ТОВ “Мітрейд”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, проведеною податковим органом перевіркою встановлено (а.с.40) порушення ТОВ “Мітрейд” п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187 та п.п. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов’язання на суму 191162,34 грн., в тому числі за серпень 2016 року - 191162,34 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2016 року на загальну суму 79636,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за серпень 2016 на 111526,00 грн.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – ПК України) господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Положеннями п.187.1 ст.187 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм для цілей податкового обліку доходи мають бути отримані, а витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Проведеною податковим органом перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з ПДВ за серпень 2016 року було встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій щодо реалізації паливно-мастильних матеріалів. (а.с.27)

Зокрема, ТОВ “Мітрейд” (Постачальник) було укладено договори поставки із ДП “СДІ Україна“ (Покупець) від 17.08.2016 року № 17/08-16-МО (а.с.51-55) та із ТОВ “Компанія Крат“ (Покупець) від 11.08.2016 року № 11/08-16-МО (а.с.46-50).

Умови даних договорів є аналогічними.

Відповідно до п.1.1 даних Договорів Постачальник зобов'язується постачати у власність Покупця нафтопродукти (далі – Товар), а Покупець зобов’язується приймати у власність та оплачувати Товар згідно з умовами договору.

Відповідно до п.1.3 даних Договорів асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії товару відображаються у видаткових накладних на відвантаження Товару.

Пунктами 2.1, 2.3, 3.1-3.4 та 4.3 Договорів передбачено, що ціна Товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних, фактичне отримання Товару Покупцем означає що він погоджується із ціною встановленою Постачальником.

Загальна сума договору складається із вартості окремих партій Товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку-фактурі, видаткових накладних та податкових накладних) на кожну окрему партію Товару.

Постачальник передає Товар Покупцеві на умовах «ІНКОТЕРМС-2000» EXW - нафтобаза Постачальника (самовивіз) або СРТ- термінал Покупця (доставлено у місце вказане покупцем), не пізніше ніж на 7-й робочій день з моменту отримання попередньої оплати за товар у разі попередньої оплати за товар. Доставка здійснюється в межах митної території України.

Право власності на кожну партію Товару переходить до Покупця з моменту фактичної передачі Товару за товарної та/або видаткової накладної. Передача Товару здійснюється на підставі довіреності Покупця на отримання Товару або печатки та підпису директора на товарній та/або видатковій накладній.

Покупець приймає Товар по кількості і якості у відповідності до Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організацях України» від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Якість Продукції повинна відповідати державним стандартам України (ДСТУ) та технічним умовам (ТУ), що підтверджується наданими копіями паспортом якості та/або сертифікатом відповідності.

Підставою для розрахунків є факсова копія рахунку-фактури або оригінал рахунку-фактури. У будь якому випадку, фактичне отримання Покупцем партії Товару є доказом того, що він погоджується із ціною встановленою Постачальником на цю партію Товару.

На підтвердження здійснення господарської операції із ДП “СДІ Україна“ позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів:

- видаткова накладна від 19.08.2016 року № 541 на загальну суму 606515,0 грн., в т.ч. ПДВ 101085, 83 грн. (а.с. 65);

- довіреність №130 на отримання Товару (а.с.66);

-товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №№541, 541-1 від 19.08.2016 року (а.с.67, 68);

- платіжні доручення №№1, 2, 3, 4, 5, 6 від 19.08.2016 року (а.с.69-74).

Документи від імені ДП “СДІ Україна“ підписані директором підприємства ОСОБА_3

Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції із ТОВ “Компанія Крат“ позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів:

- видаткова накладна від 12.08.2016 року № 517 на загальну суму 540459,00 грн., в т.ч. ПДВ 90076,50 грн. (а.с.56);

-товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №517 від 12.08.2016 року (а.с.57);

- платіжні доручення №№253, 254, 255 від 11.08.2016 року (а.с.58-60).

Документи від імені ТОВ “Компанія Крат“ підписані директором підприємства ОСОБА_4

Транспортування нафтопродуктів від позивача до ДП “СДІ Україна“ та ТОВ “Компанія Крат“ здійснювалось ФОП ОСОБА_5 відповідно до договору надання транспортних послуг №01/07-14 від 01.07.2014 року (а.с.87-93).

Додатково позивачем було надано до матеріалів справи документи на підтвердження отримання відповідних нафтопродуктів від ТОВ «НК Галон Плюс», а саме: договір поставки 329/02-16-МО від 29.02.2016 року, видаткові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні. (а.с.61-64, 75-80, 81-86)

При цьому на підтвердження наявності офісних приміщень та складських приміщень для зберігання нафтопродуктів позивачем надано копії договорів оренди №23а від 11.03.2015 року (а.с.94-99) та суборенди майна №54 від 01.01.2016 року (а.с.100-102).

Висновки податкового органу про безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з реалізації товару і складення первинних документів всупереч нормам частини першої ст. 9 №996-XIV грунтуються на узагальненій податковій інформації про контрагентів позивача.

Так, згідно інформаційних ресурсів ДФС України ДП «СДІ -Україна» (податковий номер 40633488) перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області керівник/головний бухгалтер - ОСОБА_3 Податкова звітність з ПДВ ДП «СДІ -Україна» надавалась лише за серпень – листопад 2016 року, починаючи з грудня 2016 року підприємство не звітує.

Крім того, отримано інформацію, що ОВС Головним слідчим управлінням Національної дії України кримінальне провадження №12015000000000461 внесено до ЄРДР 30.07.2015 за фактами вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст 205, ч. 2 ст 209, ч. 2 ст 364 КК України, в якому надано пояснення ОСОБА_3, відповідно до яких він не складав та не підписував статутні та реєстраційні документи, не складав документи бухгалтерського та податкового обліку.

Також згідно до витягу із ухвали Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2017 року по справі 12817/17-к «..з наданих в обгрунтування матеріалів вбачається, що СУ ФР ДПІ у Печерському ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 16100060000134 від 08.11.2016 за фактом вчинення кримінального правопорушення, баченого ч. З ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Укрінформзв'язок» ЄДР 35197268), в період 2016 року, при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Компанія Крат» (код ЄДР 40153809), умисно ухилились від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, відповідно до вказаного аналітичного дослідження встановлено, що ТОВ «Компанія Крат» (код ЄДР 40153809), не мають трудових ресурсів, основних виробничих та 5ничих фондів для здійснення фінансово-господарської діяльності».

Крім того, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області отримано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «Компанія Крат» від 09.03.2017 №46/17-00-14-05-08 за звітні періоди: декларування ПДВ з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами- покупцями за травень - вересень 2016 року, відповідно до якої встановлено наступне: «...Узагальнена податкова інформація складена з причини неможливості проведення дентальної позапланової виїзної перевірки у зв’язку із відсутністю ТОВ «Компанія Крат» за місцем реєстрації - 33028. м. Рівне, вул. Соборна, 94.

На підставі викладеного податковим органом встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з реалізації підприємством ТОВ «Мітрейд» податковий номер 36624196) товарно-матеріальних цінностей та послуг на адресу ДП Україна» (податковий номер 40633488), ТОВ «Компанія Крат» (податковий номер 53809).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки податковим органом зазначено, що відповідно до наданих до перевірки журналів-ордерів по рахунку 28 за період з 01.08.2018 року по 31.08.2016 року товар за номенклатурою, зазначеною в податкових накладних, виписаних на адресу ДП «СДІ Україна» (податковий номер 40633488), та ТОВ «Компанія Крат» (податковий номер 40153809), реалізовано станом на 31.08.2016 року.

За висновком акту перевірки , в зв’язку з отриманням грошових коштів ТОВ «Мітрейд» правильно нараховані податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ДП «СДІ Україна» (податковий номер 40633488), ТОВ «Компанія Крат» (податковий номер 40153809), реалізовано станом на 31.08.2016 року, проте встановити особу , на яку відбулася реалізація не надається можливим.( а.с.38).

З приводу висновку контролюючого органу стосовно реалізації позивачем товару невстановленій особі , що призвело до заниження податкових зобов'язань, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для кваліфікації господарської операції як об’єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з’ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб’єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, будь – яка інформація зазначена в акті перевірки повинна ґрунтуватися та підтверджуватися письмовими доказами, здобута у встановленому законом порядку.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, з посиланням на відповідні докази, які б підтверджували факт поставки позивачем товару третій особі за тією ж самою ціною. При цьому, факт такої поставки ТМЦ невідомим особам заперечується підприємством.

Колегія суддів зазначає, що позивач як в ході проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи наполягав на реальності господарських операцій із ДП «СДІ Україна» та ТОВ «Компанія Крат» та правомірності формування підприємством показників податкового обліку за наслідками здійснення таких операцій.

Отже, вказані висновки податкового органу ґрунтуються виключно на його припущеннях, що не може бути підставою для здійснення відповідного донарахування податкових зобов'язань з ПДВ підприємству.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог позивача.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року по справі № 820/3166/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8