Постанова № 77133139, 11.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.М. Глазько

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1291/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 р. по справі № 818/1291/18, суддя С.М. Глазько, м. Суми

за позовом ОСОБА_2

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА805180/2018/000008/1 від 26.02.2018;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2018/00018, виписану Сумською митницею ДФС.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо протиправності оскаржуваних рішення та картки.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач 12.02.2018, перебуваючи у Федеративній Республіці Німеччина, придбав у власність легковий автомобіль марки Рено, модель Megane Scenic, 2015 року виготовлення (далі за текстом - «автомобіль») за ціною 3200,00 (три тисячі двісті) євро, який був у використанні.

Факт придбання автомобіля підтверджується: рахунком-фактурою (інвойс) № 001/873-18 від 12.02.2018 та митною декларацією країни походження товару № 9000 від 12.02.2018.

17.02.2018 автомобіль було ввезено на територію України, про що свідчить акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором «Львівської митниці ДФС».

26.02.2018 за допомогою ФОП ОСОБА_3 (декларант/представник), позивач звернувся до Сумської митниці ДФС з метою розмитнення ввезеного автомобіля та отримання згоди на його державну реєстрацію в Україні.

До Сумської митниці ДФС було представлено зазначений автомобіль, а також надано документи за переліком, а саме митну декларацію (форма МД-2) № UA805180/2018/003563 (довідковий № 6189) від 26.02.2018, митну декларацію країни походження товару № 9000 від 12.02.2018, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором «Львівської митниці ДФС» №UA209030/2018/05880 від 17.02.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу EN 650953 від 22.10.2015, договір про надання послуг митного брокера Б\Н від 05.10.2017, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 1984580 від 17.02.2018, розшифровку VIN від 26.02.2018, копію митної декларації відправлення MRN 18DE510277404683E6.

При цьому, в заповненій та поданій відповідачу митній декларації було зазначено, що розрахунок оцінки митної вартості було здійснено за основним методом оцінки митної вартості (за ціною рахунку-фактури). Розрахунок було проведено, виходячи із ціни автомобіля 3200,00 євро.

Відповідач, не погодившись з наданим розрахунком митної вартості товару за основним методом, направив позивачу вимогу про надання додаткових документів. На виконання зазначеної вище вимоги позивачем були надані скан-копії інформації щодо вартості аналогічних автомобілів на ринку України та повідомлення № 2 від 26.02.2018 про неможливість надати інші додаткові документи.

26.02.2018 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2018/000008/1, яким застосував другорядний метод, передбачений ст.57 Митного Кодексу України, а саме метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. При визначенні митної вартості відповідач застосував Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затверджену наказом Державної митної служби України від 04.11.2010 за №1341, відповідачем визначено вартість автомобіля на момент прийняття рішення про коригування митної вартості товарів в сумі 8814,00 євро.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних рішення та картки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у зв’язку з ненаданням позивачем документів, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, на електронне повідомлення митного органу про необхідність надання таких документів.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 ч. 5 вказаної норми встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Так, відповідачем на адресу позивача надіслано електронне повідомлення про необхідність надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

На підтвердження даного факту відповідачем надано скріншот електронного повідомлення, відповідно до якого згідно з вимогами ст. 53 Митного кодексу України, позивачу необхідно надати вищевказані документи. Між тим, письмова інформація про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана, в даному повідомленні відсутня, чим позбавлено позивача права на подання належних доказів заявленої митної вартості товарів. Про вартість товару, фактично сплачену, свідчить наявність наданої позивачем квитанції по оплаті позивачем встановленої в рахунку-фактурі вартості автомобіля Renoult Scenic 1.5 dсi, ТЗ з кузовом універсал, 96/131, номер кузова НОМЕР_1, проведена 12.02.2018 року платежем 3200 євро, яка не надана позивачем до митного органу, у зв’язку з відсутністю в повідомленні позивача інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана.

Так, відповідно до зазначеної квитанції по рахунку оплата позивачем встановленої в рахунку-фактурі вартості автомобіля Renoult Scenic 1.5 dсi, ТЗ з кузовом універсал, 96/131, номер кузова НОМЕР_1, проведена 12.02.2018 року платежем 3200 євро.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. При цьому, на визначення митної вартості у розмірі 3200 євро вплинуло те, що автомобіль був у використанні та наявність пошкоджень транспортного засобу, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду транспортного засобу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено обов’язок, встановлений п.2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України щодо надання інформації про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана, що призвело до прийняття оскаржуваних рішень без з’ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Також, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Між тим, в оскаржуваному рішенні відсутня інформація щодо ідентичних та аналогічних транспортних засобів того ж року випуску та наявністю таких самих пошкоджень, які має транспортний засіб, ввезений позивачем, які є підставою для визначення вартості товару, що є порушенням приписів вказаної норми.

Виходячи з повноти дослідження складу порушення митних правил, його відсутності у спірних правовідносинах та порушення відповідачем процедури прийняття рішення, що призвело до неповного з’ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення не відповідають приписам ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, щодо доводів відповідача про коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу у зв'язку з розбіжностями у наданих документах, а саме: невідповідність дати підписання рахунку 12.02.2018 року яка відповідає даті поставки 12.08.2018 року, що суперечить даті складання самого рахунку 12.02.2018 року, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний лист продавця, в якому зазначено, що вірна дата поставки 12.02.2018 року, що відповідає даті рахунку-фактури 12.02.2018 року, зазначення іншої дати є їх технічною помилкою.

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку скасування або зміни судового рішення в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 по справі № 818/1291/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА805180/2018/000008/1 від 26.02.2018.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805180/2018/00018, виписану Сумською митницею ДФС.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 16.10.2018 р.