Рішення № 77132722, 11.10.2018, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/542/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Самолюк А.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом сільськогосподарського приватного підприємства "Сіянцівське" до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю – Фірма "АГРО-ТРАК" про визнання недійсним договору оренди землі

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2, ТзОВ – Фірма “Агро-Трак” про визнання договору оренди землі недійсним звернулося СГПП “Сіянцівське”.

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що 13 листопада 2009 року між СГПП “Сіянцівське” як орендарем та ОСОБА_3 як орендодавцем був укладений договір оренди землі, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,96 га, кадастровий номер 5624287100:05:001:0069, яка знаходиться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району, строком на 15 років з правом пролонгації. Вказує, що право оренди було зареєстровано відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №041059900121 від 05.11.2010 року.

Зазначає, що земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-РВ №030323, виданого Сіянцівською сільською радою Острозького району 09.01.2002 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за №1.

Окрім того, в позовній заяві вказано, що відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2009 року, ОСОБА_4 передав, а СГПП “Сіянцівське” прийняло в оренду вказану земельну ділянку, пощею 2,96 га.

Водночас, представнику позивача стало відомо, що право оренди стосовно зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ – Фірма “Агро-Трак”, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтжень від 03.01.2017 року на підставі договору оренди землі від 20.12.2016 року, укладеного між ТОВ – Фірма “Агро-Трак” та ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку в якої виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №933 від 22.12.2016 року, виданого приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального окру ОСОБА_5

Однак, вказуючи на те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об’єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря), зазначає, що договір оренди землі від 20.12.2016 року є недійсним.

Окрім того, на обгрунтування позовної заяви вказує, що умовами договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк після закінчення його дії.

Зазначає, що 09.03.2016 року помер орендодавець ОСОБА_3 та земельну ділянку, площею 2,957 га, кадастровий номер 562487100:05:001:0069, що належала йому, успадкувала його дружина ОСОБА_2, яка з набуттям права власносності, набула статусу орендодавця за договором оренди, укладеним 13.11.2009 року між позивачем і ОСОБА_3 та була зобов’язана належним чином виконувати умови вказаного договору. Окрім того, ОСОБА_2 повинна була протягом одного місяця з дня набуття права власності повідомити про це користувачів, однак такого повідомлення позивачу направлено не було, чим відповідачем було порушено переважне право СГПП “Сіянцівське” на користування земельною ділянкою.

Водночас, в позовній заяві зазначено, що за 2016 рік для ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_3 виплачено орендну плату, згідно договору оренди землі, в сумі 6262 грн. 09 коп., що підтверджується її підписом у відомості, окрім того, 18.04.2018 року СГПП “Сіянцівське” звернулося з листом до відповідача з проханням отримати орендну плату за 2017 рік, що підтверджує факт належного виконання позивачем умов договору, укладеного з ОСОБА_3

Посилаючись на те, що оспорюваний договір оренди землі від 20.12.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ-Фрма “Агро-Трак”, порушує право СГПП “Сіянцівське” на використання земельної ділянки, просить позов задоволити та визнати вказаний договір недійсним.

Відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об’ємі та пояснив, що 13 листопада 2009 року між СГПП “Сіянцівське” та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,96 га, кадастровий номер 5624287100:05:001:0069, яка знаходиться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району, строком на 15 років з правом пролонгації. Вказав, що право оренди було зареєстровано відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №041059900121 від 05.11.2010 року.

Зазначив, що 09.03.2016 року помер орендодавець ОСОБА_3 та вказану земельну ділянку успадкувала його дружина ОСОБА_2, яка з набуттям права власносності, набула статусу орендодавця за договором оренди, укладеним 13.11.2009 року та була зобов’язана належним чином виконувати умови вказаного договору.

Однак, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 19.04.2018 року та з витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.04.2018 року позивачу стало відомо, що право оренди стосовно зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_6 “Агро-Трак” відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33321482 від 03.01.2017 року на підставі договору оренди землі від 20.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 “Агро-Трак” та ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку в якої виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3

Вказує, що одна земельна ділянка не може бути об’єктом двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача. Окрім того, пояснив, що ОСОБА_2 була зобов’язана повідомити позивача про набуття нею права власності на земельну ділянку, однак відповідачем не було направлено відповідного повідомлення, а тому СГПП “Сіянцівське” 30.12.2016 року звернулося до неї з листом, в якому вимагало усунути порушення норм законодавства, не перешкоджати у здійсненні їх прав як орендаря земельної ділянки, попереджали про можливе стягнення понесених збитків та можливість звернення за захистом своїх порушених прав до контролюючих органів, однак відповідачем жодних дій на усунення порушення вчинено не було. Окрім того, ОСОБА_2, як спадкоємиця ОСОБА_3, отримала орендну плату за 2016 рік в сумі 6262 грн. 09 коп. та 18.04.2018 року їй було направлено лист із проханням з’явитися до позивача для отримання орендної плати за 2017 рік.

Зазначаючи, що СГПП “Сіянцівське” не є стороною договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_6 “Агро-Трак” та ОСОБА_2, однак, у зв’язку із порушенням його прав на використання вказаної земельної діянки як орендаря, просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5624287100:05:001:0069 від 20.12.2016 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю та пояснила, що їй як спадкоємиці ОСОБА_3 належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 2,96 га, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району та вона 20.12.2016 року уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_6 “Агро-Трак”.

Окрім того, вказала, що їй було відомо, що за життя ОСОБА_3 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки з СГПП “Сіянцівське”.

Водночас, підтвердила, що дійсно не повідомляла позивача про набуття права власності на землю та намір здати її в оренду для ОСОБА_6 “Агро-Трак”.

Представник відповідача ОСОБА_6 “Агро-Трак” в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. В поданій до суду заяві зазначив, що на момент переоформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 та укладення договору оренди землі із його спадкодавцем ОСОБА_2 ОСОБА_6 “Агро-Трак” не було відомо про існування договору оренди вказаної земельної ділянки з СГПП “Сіянцівське”. Окрім того, зазначено, що договір оренди землі від 20.12.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 “Агро-Трак” припинено.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов СГПП "Сіянцівське" до ОСОБА_2, ТОВ–Фірма "АГРО-ТРАК" про визнання недійсним договору оренди землі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №030323, виданого 09.01.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1 вбачається, що чоловіку відповідачки було передано у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 3,04 га, з яких 2,96 га ріллі, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району.

З досліджених судом договору оренди землі від 13.11.2009 року, зареєстрованого в Острозькому міськрайвідділі Рівненської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” 05.11.2010 року за №04.10.59900121, акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2009 року, схеми розташування орендованої земельної ділянки, кадастрового плану та акту визначення в натурі (на місцевості) меж земельних часток (паїв), встановлено, що ОСОБА_3 надав в строкове платне користування вказану земельну ділянку, площею 2,96 га, яка знаходиться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району, для СГПП “Сіянцівське”.

Окрім того, пунктом 8 вказаного договору оренди землі визначено, що даний договір оренди землі укладено на 15 років та за орендарем закріплено переважне право його поновлення на новий строк.

Пунктами 39-40 договору передбачено, що не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

З пояснень сторін судом встановлено, що орендодавець за вказаним договором оренди землі ОСОБА_3 09.03.2016 року помер.

Статею 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 19.04.2018 року, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 як спадкоємцю чоловіка ОСОБА_7 належить вказана земельна ділянка, площею 2,96 га, кадастровий номер 5624287100:05:001:0069, яка знаходиться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району (свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22.12.2016 року приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_5Я.).

Положеннями ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Окрім того, ч.1 ст.1481 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Зазначене свідчить про те, що до ОСОБА_2 як до спадкоємця після смерті ОСОБА_3 перейшли всі права та обов’язки, передбачені договором оренди землі, укладеним 13.11.2009 року між ОСОБА_3 та СГПП “Сіянцівське”, а тому відповідач була зобов’язана належним чином виконувати вказаний договір.

Окрім того, ч.3 ст.1481 ЗК України передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

В порушення вказаного, ОСОБА_2 такого повідомлення для позивача направлено не було, окрім того, останньою було проігноровано лист СГПП “Сіянцівське” №40 від 30.12.2016 року з вимогою усунути порушення норм законодавства.

Водночас, з довідки СГПП “Сіянцівське” №32 від 26.04.2018 року вбачається, що для ОСОБА_2, як спадкоємиця ОСОБА_3, за 2016 рік в якості орендної плати нараховано 7779 грн., з яких, згідно відомості розрахунку за оренду земельної частки (паю) за 2016 рік, після сплати податків, остання отримала 6262 грн. 09 коп.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_2 20.12.2016 року уклала договір оренди вказаної земельної ділянки, умовами якого передбачено, що остання передала, а ОСОБА_6 “Агро-Трак” прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,96 га, кадастровий номер 5624287100:05:001:0069.

Частиною 2 статті 793 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 90 Земельного Кодексу України передбачене право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним обєднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно ст.16 Закону України “Про оренду землі”, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.12.2016 року уклала договір оренди спірної земельної ділянки із ОСОБА_6 “Агро-Трак”, в той час, коли вказана земельна ділянка перебувала в оренді СГПП “Сіянцівське”, згідно договору оренди землі від 13.12.2009 року, без припинення права попереднього користувача (орендаря) та без отримання його згоди, чим було порушено право позивача на використання зазначеної земельної ділянкии.

Статею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодежання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Так, частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору оренди землі, укладеного 20.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 “Агро-Трак”, СГПП “Сіянцівське” не є стороною вказаного правочину, однак його умовами порушено право позивача як орендаря на використання спірної земельної ділянки.

При вирішенні спору, суд бере до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не повідомила СГПП “Сіянцівське” про набуття права власності на земельну ділянку, що належала ОСОБА_3, яким було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з позивачем.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказування, якщо суд не має обгрунтованого суміву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, на підставі визнання обставин учасниками справи, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2, набувши прав орендодавця за договором про оренду землі від 13.11.2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та СГПП “Сіянцівське”, до закінчення строку, на який його укладено чи дострокового припинення, в порушення умов вказаного договору, уклала новий договір оренди землі, за яким право оренди на спірну земельну ділянку було передано ОСОБА_6 “Агро-Трак”. В результаті вказаного правочину, земельна ділянка, площею 2,96 га, кадастровий номер 5624287100:05:001:0069, є об’єктом договірів оренди землі, укладених з двома орендарями.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 не попередила ОСОБА_6 “Агро-Трак” про наявні обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, а саме, про укладений 13.11.2009 року договір оренди.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов’язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав СГПП “Сіянцівське” як орендаря земельної ділянки, у зв’язку із недотриманням умов договору оренди землі від 13.11.2009 року, не повідомлення ОСОБА_6 “Агро-Трак” про існуючі обмеження щодо земельної ділянки, враховуючи, що в результаті укладеного правочину, земельна ділянка є об’єктом двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями, є підстави для визнання спірного договору недійсним.

На підставі ст.ст.202, 203, 215, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ст. 90, 93, 124, 1481 ЗК України, ст.ст.2, 6, 13, 15-17, 34, 35 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст. 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов сільськогосподарського приватного підприємства "Сіянцівське" (місцезнаходження: с.Сіянці, вул. Ватутіна, 23 Острозького району Рівненської області, код ЄДРПОУ 30716379) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), товариства з обмеженою відповідальністю – Фірма "АГРО-ТРАК" (місцезнаходження: с.Тесів, вул.Центральна, 11 Острозького району Рівненської області, код ЄДРПОУ 22777166) про визнання недійсним договору оренди землі задоволити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 20.12.2016 року щодо земельної ділянки розміром 2,957 га, кадастровий номер 5624287100:05:001:0069, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю – Фірма "АГРО-ТРАК", зареєстрований державним реєстратором Острозької міської ради Рівненської області ОСОБА_8 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33321482 від 03.01.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.10.2018 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_9