Рішення № 77132595, 04.10.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1450/18

04 жовтня 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Грипіч Л. А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулися з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21.05.2010 року, відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що відповідач не виконує зобов’язання, що виникли з договору, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 22.05.2018 року становить 66529.15 грн. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору кредиту та судові витрати по справі.

Ухвалою Костопільського районного суду від 25.06.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони. Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду Відзив на позов про стягнення заборгваності, в якому позовні вимоги визнав частково, оскільки вважає, що за заявлений банком період неможливо відповідно до договірних умов навіть по максимальній ставці нарахувати понад 50 тисяч гривень процентів на близько 9 тисяч гривень основного боргу. Мотивуючи свої заперечення проти позову вказував, що необхідно здійснити вірний розрахунок процентів, також просив суд застосувати строк позовної давності, зокрема, і щодо пені, яка нарахована більш ніж за 12-ти місячний строк, котрий передував дню зверненню позивача із цим позовом. Із посиланням на правові позиції Верховного Суду України зазначав, що заявлений позивачем штраф є подвійною відповідальністю з огляду на здійснене нарахування пені, стягнення якого неможливо через неприпустимість подвійної відповідальності за одне й те ж саме порушення. Зі змінами умов кредитування в частині збільшення процентної ставки з 36 % до 43,20 % не був ознайомлений, оскільки повідомлення про це від банку ні поштою, ні у вигляді електронних повідомлень не надходили. Враховуючи викладене, просила суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом частково.

Позивач подав до суду Відповідь на відзив, зазначаючи на необгрунтованість доводів відповідача проти позову.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, позов та відзив на позов, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір, шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згаданий кредитний договір підписаний відповідачем та складається з Анкети позичальника, "Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою" та "Тарифів Банку".

З розрахунку заборгованості вбачається рух коштів по рахунку і часткове його погашення позичальником, зокрема востаннє 14.06.2015 було внесено 1000 грн., що свідчить про часткове виконання відповідачем зобов'язання.

Свого обов'язку по поверненню кредиту у строки на умовах та в розмірах, передбачених договором, відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим, за розрахунком банку, станом на 22.05.2018 року за ним утворилась заборгованість в сумі 66529,15 грн., яка складається з наступного:

- 8815,26 грн. - заборгованість за кредитом;

- 2645,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 51424,29 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг;

- 500,00 грн. - штраф фіксована частина;

- 3144,25грн. - штраф процентна складова.

Факт нарахування вказаної заборгованості підтверджуються розрахунком.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.05.2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1Ю, базова процентна ставка, яка нараховується на залишок кредиту була встановлена в розмірі 36% річних. З 01 квітня 2015 року - 43,20 % річних.

Так, відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормоюст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК Україникредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно із ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Зазначена правова позиція висвітлена у правовій позиції Верховного Суду України у справі за № 6-1374 цс17 від 11.10.2017 року.

Згідно ч.4 ст.1056-1 ЦК України, кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Належні та допустимі докази таких повідомлень банком позичальника в справі відсутні.

Суд приходить до висновку про те, що в банку не було підстав збільшувати процентну ставку за користування кредитом, а тому є правильним висновок місцевого суду про стягнення суми заборгованості за процентами виходячи з розміру ставки в 36%, яка станом на дату її збільшення 01 вересня 2014 року складала 375,94 грн. Підстав приймати послідуючий розрахунок за збільшеними процентами суд не вбачає, оскільки правомірність їх не обґрунтована.

В правовій позиції висловленій Верховним Судом України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1746 цс 16, зазначено, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику. При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині позовних вимог банку про стягнення 4650,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією не підлягають до задоволення.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним стягнення з позичальника на користь банку лише одного з із заявлених до стягнення штрафів (фіксована частина) в сумі 500 грн.

Отже, проаналізувавши дослідженні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що обов'язок ОСОБА_1 по поверненню кредиту знайшов своє підтвердження , однак у розмірі, який є документально підтвердженим і нормативно обґрунтованим. У зв'язку з цим з відповідача необхідно стягнути борг за кредитним договором в сумі 3037,34 грн., що складається з тіла кредиту - 8815,26 грн., відсотків за його користування , нарахованих виходячи з 36% процентної ставки станом до 01.04.2015 року у розмірі - 375,94 грн, пені в межах одного року - 1200,00 грн., а також штрафу (фіксованої частини) нарахованої виключно на прострочену заборгованість станом на 01.04.2015 року в сумі 500 грн.

В решті позов до задоволення не підлягає за недоведеністю під ставності позовних вимог.

Окрім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по справі.

Тому, пропорційно до задоволених позовних вимог (позивач просив стягнути 66529,15 грн., а стягнуто судом 10891,20 грн., що становить 16 % від заявлених вимог) із понесених позивачем судових витрат у виді сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн. за подання позовної заяви підлягає до стягнення із відповідача 281,92 грн., що відповідає 16 % відсоткам понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись керуючись ст. 61 Контитуції України, ст. 15, 512, 526, 527, 530, 554, 611, 612, 1049, 1050, 1054, 1056 ЦК України, ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 10 891 (десять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 20 коп. заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.08.2013 р., яка складається із наступного: 8815,26 грн. заборгованість за кредитом, 375,94 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1200,00 грн. заборгованість за пенею та 500,00 грн. штрафу .

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 92 коп .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Рівненської області

Позивач:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" ( м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги,50, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.), код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (житель Костопіль, Складова, буд.26А, Рівненська обл.), ІПН: НОМЕР_1.

Повне рішення складено

16 жовтня 2018 року.

СуддяОСОБА_2