Рішення № 77131585, 09.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12326/17

Провадження №2/428/411/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді – Журавель Т.С., при секретарі – Андрусишин Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 405075,23 грн., з яких: 115690,77 грн. – сума основного боргу за кредитом, 15793,98 грн. – сума відсотків, 13552 грн. - три відсотки річних, 128553,73 грн. – сума інфляції.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.12.2017 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. З ОСОБА_1 стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року в сумі 405075 грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 6076 грн. 12 коп.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.02.2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду від 18.12.2017 року по справі №428/12326/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено судове засідання.

Згідно ухвал Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.03.2018 року, від 10.04.2018 року, від 17.04.2018 року, від 08.05.2018 року, від 03.07.2018 року, від 10.09.2018 року постановлялося судові засідання проводити в режимі відеоконференції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_2» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1/1104324. В якості забезпечення виконання зобов’язань між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави №Z1/1104324 та надано право в приватне обтяження транспортний засіб: автомобіль марки Skoda Octavia, модель – А5 ELEGANCE, 2011 року випуску, реєстраційний номер – ВВ3292АХ. 30.10.2015 року між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов’язань та фінансовими кредитами №10-ІV, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року, укладеним між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та відповідачем, перейшло до позивача. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 160230 грн. Строк користування кредитом з 04.03.2011 року по 03.03.2018 року. Позичальник зобов’язався сплачувати платежі за кредитом щомісячно в термін до 04-го числа кожного місяця, згідно графіку погашення заборгованості за договором. Погашення нарахованих процентів, згідно до п. 1.4.1 Кредитного договору, відбувається щомісячно, в розмірі 20,50% річних у валюті кредиту, за користування кредитом, починаючи з дня списання коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов’язання не виконав внаслідок чого станом на 03.11.2017 року утворилася заборгованість в сумі 405075,23 грн., з яких: 115690,77 грн. – сума основного боргу за кредитом, 15793,98 грн. – сума відсотків, 13552 грн. - три відсотки річних, 128553,73 грн. – сума інфляції. На підставі викладеного позивач звернувся з даним позовом до суду.

27.02.2018 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій вказано, що заборгованість за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року становить 286946,38 грн., з яких: 115690,77 грн. – сума основного боргу за кредитом, 15793,98 грн. – сума відсотків, 14741 грн. - три відсотки річних нараховані за період з 29.05.2014 року по 21.02.2018 року, 140720,63 грн. – сума інфляційних нарахувань за період з 29.05.2014 року по 21.02.2018 року.

Представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач з позовом категорично не згоден, зазначені вимоги позивача є безпідставними, в позовній заяві порушені права і законні інтереси відповідача, вимоги позивача не відповідають фактичним обставинам справи, які суперечать вимогам чинного законодавства України. З TOB "Фінансова компанія "Позика" відповідач не підписував жодного документу, не отримував жодного листа про те, що позивач володіє кредитним договором відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги. У матеріалах справи відсутні докази належного узгодження з відступлення права вимоги, обов'язковість якого передбачено договором застави. В договорі про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами в п. 3 ч. 3.1.6 вказано: «Новий кредитор зобов'язується протягом строків, передбачених відповідними договорами відступлення прав вимога за різними видами кредитів, укладеними на виконання цього договору, з моменту переходу до нього прав вимоги надіслати боржникам, їх поручителям та майновим поручителям письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги». Позивачем не доведено, що відповідач як позичальник отримав кредитні кошти у відповідності до умов, передбачених кредитним договором. Позивачем також не надано належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, з якого вбачалося, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості на день звернення до суду. Неможливо встановити, за який період було обчислено три відсотки річних, сума інфляції, на якій підставі позивач нарахував три відсотки річних та суму інфляції, та чи відповідає цей період строку позовної давності. Позивач в уточненій позовній заяві збільшує нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань і вказує період з 29.05.2014 року по 21.02.2018 року включно. Тоді як з договору про відступлення права вимоги вбачається, що він укладений 30.10.2015 року. Крім того, у кредитному договорі не має пункту, який би надавав позивачу право до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. В договорі про відступлення права вимоги за фінансовими кредитами № 10-ІV від 30.10.2015 року п. 1 ч. 1 1.4. вказано: «Заборгованість - невиконані боржником грошові зобов'язання перед первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов кредитного договору станом на день підписання сторонами цього договору. Позивач не був стороною за кредитним договором № 1/1104324 від 04.03.2011 року, у зв'язку з чим його посипання на неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору є необґрунтованим. Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем останній платіж був зроблений 29.05.2014 року. До теперішнього часу ані первісний, ані новий кредитор не заявляли ніяких претензій щодо непогашення кредиту, не надсилали претензії з вимогою про сплату заборгованості. Відповідач вважає, що позивач втратив можливість стягнення суми боргу за кредитним договором зі сплином позовної давності. Крім того, кредитний договір № 1/1104324 від 04.03.2011 року забезпечений заставою. Відступлення права вимога за кредитним договором і за договором іпотеки (застави) відбувається одночасно. Таким чином, не уклавши договір про відступлення права вимога за договором іпотеки (застави), посвідчений нотаріально, позивач не набув права вимоги на заставу, а тому можна дійти висновку, що договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами недійсний, укладений без додержання всіх вимог чинного законодавства і який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. На думку відповідача позивачем не надано належних та допустимих доказів прав як нового кредитора у зобов'язанні, з відповідними додатковими договорами, що унеможливлює ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, з якої вбачається, що 04.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Індустіально-Експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_2», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/1104324. В якості забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави №Z1/1104324 та надано у приватне обтяження транспортний засіб: автомобіль марки Skoda Octavia, модель - А5 ELEGANCE, 2011 року випуску, реєстраційний номер - ВВ3292АХ. 30.10.2015 року між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та TOB Фінансова компанія «Позика» укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 10-1V, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 1/1104324 від 04.03.2011 pоку, укладеним між ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» та ОСОБА_1, перейшло до TOB Фінансова компанія «Позика». 02.11.2015 року між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та TOB Фінансова компанія «Позика» було укладено Акт приймання-передачі розширеного реєстру прав вимог щодо кредитних договорів станом на 02.11.2015 року до Реєстру прав вимог № 1 від 02.11.2015 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 10-IV від 30.10.2015 року. Згідно з п. 8.10 кредитного договору № 1/1104324 від 04.03.2011 pоку, підписаного ОСОБА_1, банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав і вигод за цим Договором, а також за угодами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна або яку банк вважатиме доцільною. На момент укладання Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 10-IV від 30.10.2015 року всі вимоги ст. 203 ЦК України були дотримані ПАТ «Креді ОСОБА_2» та TOB Фінансова компанія «Позика», умови правочину повністю відповідають вимогам чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним. 20.11.2015 року TOB «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» на виконання умов Договору № ФКП/ДТ 09.11.2015 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки, розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 09.11.2015 року було надіслано ОСОБА_3 рекомендований лист з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості. Вказаним листом відповідач був повідомлений про укладення між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та TOB Фінансова компанія «Позика» Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 10-IV від 30.10.2015 року, а також про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 1/1104324 від 04.03.2011 року. Враховуючи положення ст. 516 ЦК України, вбачається, що законодавець не пов'язує дійсність правочину щодо заміни кредитора в зобов'язанні зі згодою боржника, а повідомлення останнього про заміну кредитора у зобов'язанні має на меті виключно захист інтересів нового кредитора, який бере на себе ризики щодо несприятливих наслідків у зв'язку із таким неповідомленням боржника, в тому числі і у випадку виконання зобов'язання боржником первісному кредитору. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 1/1104324 від 04.03.2011 року банк надав позичальнику кредит в сумі 160 230 грн. 00 коп. Строк користування кредитом з 04.03.2011 року по 03.03.2018 року (включно). 20.11.2015 р. відповідачу було надіслано рекомендований лист з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, строк позовної давності щодо вимог про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не сплинув. Суми інфляційного збільшення боргу та 3% річних від простроченої суми не є ні пенею, ні штрафом в розумінні чинного ЦК України, тому до вимог, пов'язаних з їх стягненням, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що TOB Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не щодо звернення стягнення на заставне майно, у зв’язку з чим Договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 1 від 19.11.2015 р. до суду позивачем не надавався.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник позивача надала до суду додаткові пояснення, що відповідач заперечує сплату ним 02.10.2015 року відсотків у розмірі 41 грн. Однак вказана інформація спростовується оригіналами оборотних відомостей за період з 09.01.2015 року по 02.11.2015 року. Так, згідно оборотної відомості по рахунку № 96118000005583 (рахунок простроченого кредиту) 08.01.2015 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/1104324 від 04.03.2011 року у розмірі 115690,77 грн. була перенесена на вказаний рахунок. 02.11.2015 року прострочена заборгованість була списана з вказаного рахунку у зв'язку з відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ПОЗИКА». Відповідно до оборотної відомості по рахунку № 96016000008488 (рахунок прострочених відсотків) 08.01.2015 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року у розмірі 15834,98 грн. була перенесена на вказаний рисунок. 02.10.2015 року на вказаний рахунок були зараховані кошти в розмірі 41 грн. в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором 1/1104324 від 04.03.2011 року. 02.11.2015 року прострочена заборгованість у розмірі 15793,98 грн. була списана з вказаного рахунку у зв’язку з відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором TOB «ФК «ПОЗИКА». Представник позивача також звертає увагу суду на те, що 20.11.2015 року TOB «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» на виконання умов Договору № ФКП/ДТ 09112015 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки, розсипки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 09.11.2015 року було надіслано ОСОБА_3 рекомендований лист з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості. Вказаним листом Відповідачу повідомлялося про укладення між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та TOB «ФК «ПОЗИКА» Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 10-ІV від 30.10.2015 року, а також про необхідність дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором № 1/1104324 від 04.03.2011 року. Підтвердженням направлення ОСОБА_3 вказаного листа є Список № 12893-36-36 згрупованих поштових відправлень з штемпелем Укрпошти 20.11.2015 року. Таким чином, TOB «ФК «ПОЗИКА», як правонаступник ПАТ «Креді ОСОБА_2», скористалося своїм правом вимагати повного дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, TOB «ФК «ПОЗИКА», пред'явивши 20.11.2015 року до ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашенім заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання. Тому, позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором поданий 08.11.2017 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області до спливу строків позовної давності, протягом трьох років, від дати порушення боржником встановленого строку для дострокового повернення кредиту.

У зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2011 року Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 1/1104324, згідно п. 1.1 якого банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 160230 грн. Строк користування кредитом з 04.03.2011 року по 03.03.2018 року включно. Позичальник повертає кредит банку щомісячно в термін до 04-го числа кожного місяця, згідно графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно п. 1.2, 1.4.1 кредитного договору кредит надається позичальнику на купівлю транспортного засобу Skoda Octavia, модель – А5 для особистих потреб. За користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно, в розмірі 20,5 % річних, у валюті кредиту, починаючи з дня видачі кредитних коштів з рахунку позичальника до моменту повного погашення заборгованості за даним договором.

У відповідності до п. 3.2.6 кредитного договору невиконання зобов’язання по повному погашенню простроченої заборгованості протягом 30 днів з дати направлення повідомлення, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені. У цьому випадку банк направляє позичальнику письмову вимогу про дострокове погашення кредиту у повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені.

Згідно п. 3.3.13 позичальник зобов’язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти, штрафні санкції у випадку отримання від банку відповідної вимоги згідно п. 3.2.6 цього договору.

Пунктом 8.10 кредитного договору, передбачено, що банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав і вигод за цим Договором, а також за угодами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна або яку банк вважатиме доцільною.

У відповідності до п. 1.2 Статуту ПАТ «Креді ОСОБА_2», затвердженого річними загальними зборами акціонерів 27.04.2015 року та погодженого НБУ 02.10.2015 року, банк змінив своє найменування з Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» на Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_2».

30.10.2015 року між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами №10-ІV. Згідно п. 2.1. договору первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до боржника.

Відповідно до витягу з електронного реєстру прав вимоги № 1 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами №10-ІV від 30.10.2015 року ОСОБА_1 за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року має заборгованість у сумі 131484,75 грн., яка складається з: прострочки за тілом – 115690,77 грн., суми прострочених процентів – 15793,98 грн. Дата останнього платежу 29.05.2014 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року станом на 21.02.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 286946,38 грн., з яких: 115690,77 грн. – сума основного боргу за кредитом, 15793,98 грн. – сума відсотків, 14741 грн. - три відсотки річних, 140720,63 грн. – сума інфляції.

02.11.2015 року на адресу відповідача ПАТ «Креді ОСОБА_2» було надіслано повідомлення про те, що між ПАТ «Креді ОСОБА_2» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами №10-ІV від 30.10.2015 року, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року. На виконання умов договору відступлення прав вимоги просить позивача перерахувати кошти у розмірі 131484,75 грн., що відповідає розміру його поточних зобов’язань за кредитним договором.

20.11.2015 року позивачем, через ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» на підставі договору №ФКП/ДТ 09112015 від 09.11.2015 року, на адресу відповідача надіслано вимогу від 09.11.2015 року про погашення кредитної заборгованості, яка станом на 09.11.2015 року складає 177229,2585 грн.

У відповідності до списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №12893-36-36 20.11.2015 року ОСОБА_3 було здійснено поштове відправлення на адресу: АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язаннях здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

У відповідності до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

З огляду на викладене вбачається, що усі права первісного кредитора за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3 % річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов’язання, складовою якого є нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких визначено договором.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі № 6-2129цс16, від 14.02.2018 року у справі № 519/825/15-ц.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №1/1104324 від 04.03.2011 року станом на 21.02.2018 року становить 286946,38 грн., з яких: 115690,77 грн. – сума основного боргу за кредитом, 15793,98 грн. – сума відсотків, 14741 грн. - три відсотки річних, 140720,63 грн. – сума інфляції.

Щодо посилання представника відповідача на недійсність договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами суд зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Законом або судовим рішенням не встановлено недійсності наведеного договору факторингу. При цьому, представник відповідач не надала доказів того, що вказаний договір факторингу оскаржений відповідачем або іншими особами в судовому порядку.

За таких умов, суд вважає, що договір про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за фінансовими кредитами №10-ІV від 30.10.2015 року станом на час розгляду справи є дійсним та правомірним, а тому його положення мають враховуватися у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Разом з тим, представник відповідача ставить питання про застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. (ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов’язання мало бути виконане. Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Суд звертає увагу на те, що згідно деталізованого розрахунку (а.с. 89), наданого позивачем, передостанній платіж на суму 1997,57 грн. було здійснено 29.05.2014 року, а останній платіж на суму 41 грн. – 02.10.2015 року.

Сплата платежу на суму 41 грн. підтверджується також і оборотною відомістю за період з 08.01.2015 року по 02.11.2015 року по рахунку 96016000008489 (рахунок прострочених відсутність) (а.с. 239).

Проте, представником відповідача до суду надано виписки по рахунку ПАТ «Креді ОСОБА_2» за період з 04.03.2011 року по 13.04.2018 року та за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с. 194-202), з яких вбачається, що останній платіж на суму 1997,57 грн. відповідачем здійснено 29.05.2014 року. Більше ніяких платежів відповідач не сплачував.

Представник позивача не надав до суду доказів на підтвердження сплати 41 грн. 02.10.2015 року саме відповідачем, та у минулих судових засіданнях не зміг пояснити ким саме було сплачено вказану грошову суму.

Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів, або довіреності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що дійсний останній платіж відповідачем був сплачений 29.05.2014 року, а тому саме з 29.05.2014 року почався перебіг позовної давності.

З огляду на викладене, враховуючи, що останній платіж відповідачем здійснено 29.05.2014 року, а позовну заяву до суду надіслано лише 09.11.2017 року, про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 82, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С.Журавель