Рішення № 77130732, 05.10.2018, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/464/14

Провадження № 2/747/212/18

РІШЕННЯ

іменем України

05.10.2018 року с.м.т. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

за участю секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, треті особи – приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8, УДАІ УМВС України в Чернігівській області, ПП «МПП Вибір» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі – продажу та реєстрації автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 28.07.2014 року звернувся до суду із даним позовом до відповідачів та третіх осіб. В обґрунтування позову зазначає, що 12 грудня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір оренди автомобіля з правом викупу. Відповідно до умов даного договору орендодавець ОСОБА_4 надає, а орендар ОСОБА_5 приймає в строкове платне користування автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Об’єкт оренди належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію серії ААС 800897 від 09.12.2012 року. Відповідно до умов договору майно, що орендується, переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату за 18 місяців оренди автомобіля, а також виплатив орендодавцю вартість автомобіля, що складає 11 560 доларів США, що еквівалентно 94 800 грн. До лютого 2014 року ОСОБА_5 належним чином виконував умови договору оренди. Однак вже в березні 2014 року ОСОБА_5 на зв’язок не виходив та за договором не розрахувався, в зв’язку з чим позивач звернувся до Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення. 19 квітня 2013 року органом досудового розслідування вказану заяву було прийнято та відкрито кримінальне провадження за № 12013110090005116 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру довіреностей за № 25091379 12 квітня 2013 року ніби-то від імені ОСОБА_4 видана довіреність на ім’я громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_9 та зареєстрована в реєстрі за № 397. Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були уповноважені управляти та розпоряджатися вказаним транспортним засобом. Крім того, довіреність надавала довіреним особам право продажу, обміну, страхування, здачі в оренду, а також зняття з обліку та здачі державних номерних знаків або постановки на облік в органах ДАІ та одержання транзитних номерів на автомобіль, тощо. Але в зазначений день – 12 квітня 2013 року - ОСОБА_4 з 17.00 год. до 21 год. 50 хв. перебував на роботі в м. Києві в ДП «Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка», брав участь в репетиції та репертуарній виставі, тобто не міг перебувати в нотаріальній конторі та підписувати довіреність від 12 квітня 2013 року.

Висновком № 585 від 17.05.2014 року судового експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві встановлено , що підпис в графі «Підпис ____» в оригіналі довіреності від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посвідчена приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Згідно довідки по кримінальному провадженню № 12013110090005116 від 30.04.2014 року, виданої слідчим СВ 4 ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року, уповноваженим особами було здійснено тимчасовий доступ до документів приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу ОСОБА_8 а саме – довіреності, виданої від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та інших документів. Під час огляду вказаних документів встановлено, що паспорт особи, яка представлялась нотаріусу ОСОБА_4, являється підробленим, на фотознімку в паспорті зображений не ОСОБА_4, а інша особа, сам бланк паспорту не збігається з бланком паспорту ОСОБА_4, ідентифікаційний код зазначеної особи також є підробленим, так як не відповідає коду, виданому ОСОБА_4

Згідно даних ДАІ автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який попередньо належав ОСОБА_4, 16 квітня 2013 року знятий з обліку для реєстрації в Прилуцькому ВРЕВ ДАІ Чернігівської області, а 20 квітня 2013 року зареєстрований в тому ж ВРЕВ як транспортний засіб, придбаний ОСОБА_2 через торгівельну організацію – приватне підприємство «МПП Вибір» згідно довідки рахунку № 392009 від 16.04.2014 року серія ААВ. 21 лютого 2014 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва на вказаний автомобіль накладено арешт.

Тому позивач ОСОБА_4 просить суд визнати недійсною довіреність від 12 квітня 2013 року видану від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчену приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та яка зареєстрована в реєстрі за № 397; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі якого приватним підприємством «МПП Вибір» 16 квітня 2013 року було видано довідку-рахунок № 392009 серії ААВ; визнати недійсною реєстрацію автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, яку здійснило Прилуцьке ВРЕВ ДАІ Чернігівської області; повернути сторони в попередній стан.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив задовольнити, поскільки автомобіль, належний позивачу, вибув з його володіння поза його волею, на даний час позивач є єдиним власником автомобіля «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ніяких довіреностей на ім’я ОСОБА_5 він не підписував, це все було зроблено без його відома за підробленими документами, як було встановлено під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_5, який засуджений за викрадення належного позивачу автомобіля. Поскільки у позивача не було волевиявлення на підписання довіреності на ім’я ОСОБА_7, тому вона є недійсною, так само як і недійсним є договір купівлі-продажу належного позивачу автомобіля, який укладений на підставі недійсної довіреності, також є недійсною і реєстрація автомобіля за відповідачем ОСОБА_2 Представник позивача просить суд повернути належний позивачу автомобіль «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали і відповідно до положень ЦПК України, які діяли на момент подання позову до суду, надали заперечення, вважають позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Про продаж автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5» відповідач з батьком дізнались через мережу Інтернет, так як хотіли придбати автомобіль. 10 квітня 2013 року вони придбали у ОСОБА_6 автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску за суму, еквівалентну 5000 доларів США. Автомобіль був оформлений на відповідачку. При оформленні документів на зняття та постановку на облік вказаного автомобіля у Прилуцькому МРЕВ було здійснено перевірку цього автомобіля на предмет заборони відчуження чи арешту, перебування його в розшуку. На період перевірки станом на 20.04.2013 року автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», номер кузова НОМЕР_2 не значився ні в розшуку, ні в забороні відчуження. Відповідач не знала і не могла знати, що ОСОБА_6 є неналежним володільцем автомобіля, так як всі необхідні документи були надані, при продажу та реєстрації автомобіля ніяких питань не виникало. Купівля транспортного засобу відповідачем ОСОБА_2 була проведена згідно з вимогами законодавства. Крім того, придбаний відповідачем автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», номер кузова НОМЕР_2 був арештований та вилучений із володіння відповідача ОСОБА_2 в зв’язку із кримінальним провадженням № 12013110090005116 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2014 року. Відповідач ОСОБА_2 зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, оскільки вважає себе потерпілою. Кримінальне провадження було зареєстроване, по ньому проводилось досудове розслідування і постановою слідчого Прилуцького ВП було закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_6, поскільки в його діях відсутні ознаки шахрайства при продажі автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», номер кузова НОМЕР_2. Також відповідачем ОСОБА_2 подано заяву на ім’я слідчого Шевченківського РУ про визнання її потерпілою по кримінальному провадженню № № 12013110090005116. Поскільки позивачем не надано до суду доказів, які б давали підстави вважати угоду купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_2 автомобіля недійсною, просять відмовити в задоволенні позову.

Що стосується позиції відносно пред’явленого позову інших учасників справи, та проведених по справі судом процесуальних дій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач ОСОБА_5, за вказаною в позовній заяві адресою – Києво-Святошинський район Київської області. Судові повістки, що напавлялись даному відповідачу за місцем його проживання, повертались до суду не врученими. Тому ухвалою суду від 26.09.2014 року за клопотанням позивача у відповідності до положень діючого на момент винесення ухвали ЦПК України, справу було передано на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області. (т.1, а.с.52-53). Поскільки на території Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_5 зареєстрованим не значився, то справа повернута до Талалаївського районного суду ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2014 року (т.1, а.с.108-109). Справа отримана судом 23.01.2015 року, але у зв’язку з відсутністю повноважень у судді авторозподіл справи не відбувся (т.1, а.с.152). Справу передано на розгляд судді 22.06.2015 року (т.1, а.с.157). Під час підготовки справи до судового розгляду було встановлено, що у Шевченківському районному суді м. Києва розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_5, тому ухвалою суду від 20.07.2015 року було зупинено провадження у даній цивільній справі до вирішення кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та набрання судовим рішенням законної сили. (т.1, а.с.183-184). Під час розгляду кримінальної справи Шевченківським районним судом м. Києва відповідач ОСОБА_5 20.02.2017 року надіслав до суду клопотання про видачу судових рішень, які постановлялись у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 у формі окремих процесуальних документів (т.1, а.с. 216). Судом направлялись копії процесуальних документів – позовної заяви та копії ухвал суду відповідачу ОСОБА_5, який на той час знаходився в Київському слідчому ізоляторі (т.1 а.с. 223). Будь-яких заперечень на позов відповідач ОСОБА_5 не надав. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний з наявність в провадженні Талалаївського районного суду цивільної справи, де він являється відповідачем.

Після отримання судом копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року, який набрав законної сили 06.11.2017 року, (т.2 а.с.1-10) ухвалою від 23.02.2018 року було відновлено провадження у справі та роз’яснено учасникам справи, що оскільки провадження у справі відкрито до набрання чинності нової редакції ЦПК України, тому відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року розгляд справи продовжується за правилами, що діють після набрання чинності редакції ЦПК України. (т.2 а.с. 12-13).

Відповідачу ОСОБА_5 направлена копія ухвали про відновлення провадження та призначення справи до судового розгляду за останнім відомим суду місцем його перебування- в Київський слідчий ізолятор, але до суду документи повернулись не врученими, так як засуджений ОСОБА_5 23.03.2018 року звільнений з ДУ «Київський слідчий ізолятор» ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2018 року (т.2 а.с. 32).

Повідомлення, що направлялись судом іншим учасникам справи – ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватному нотаріусу Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8, УДАІ УМВС України в Чернігівській області, ПП «МПП Вибір» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області – в черговий раз повернулись суду не врученими.

Ухвалою суду від 16.04.2018 року позов було залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача ОСОБА_4 в судове засідання та неповідомлення про причини неявки (т.2, а.с.37-39). Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2018 року ухвала Талалаївського районного суду від 16 квітня 2018 року була скасована і справа направлена до суду для продовження розгляду. (т.2, а.с.94-95).

Ухвалою судді від 30.07.2018 року справа прийнята до провадження , призначено судовий розгляд на 15 серпня 2018 року, та направлено учасникам справи повідомлення. Повідомлення, що направлялись судом іншим учасникам справи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватному нотаріусу Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8, УДАІ УМВС України в Чернігівській області, ПП «МПП Вибір» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області – в черговий раз повернулись суду не врученими, тому судовий розгляд відкладено на 07 вересня 2018 року і поміщено оголошення на веб-сторінці Талалаївського районного суду, з роз’ясненням учасникам справи положення ЦПК України про те, що відповідно до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України вони вважаються повідомленими про дату, часі місце розгляду справи з опублікуванням оголошення про виклик. (т.2 а.с. 120).

Судом встановлені такі фактичні обставини справи та спірні правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 12 грудня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір оренди автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Вартість автомобіля згідно договору складає 11560 доларів США, що еквівалентно 94 800 гривень. Термін оренди автомобіля становить за умовами договору 18 місяців з моменту прийняття об’єкта, що орендується. Орендар ОСОБА_5 за умовами договору зобов’язувався своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 1200 грн. У разі викупу майна, що орендується, орендар зобов’язується сплачувати орендодавцю кошти в сумі 20,73 доларів США, що еквівалентно 170 грн. в день до 12 червня 2014 року. Майно, що орендується, переходить у власність орендаря , якщо він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату за 18 місяців оренди автомобіля, а також виплатив орендодавцю вартість автомобіля, що складає 11 560 доларів США, що еквівалентно 94 800 грн. Поручителем ОСОБА_5 за даним договором є ОСОБА_10 Даний договір підписаний сторонами. (т.1, а.с. 3-5).

Згідно копії довіреності ВТЕ № 338113 від 12 квітня 2013 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які мешкають в м. Прилуки Чернігівської області, управляти та розпоряджатись належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 800897, виданого ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 09 грудня 2010 року автомобілем марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Довіреність видана з правом продажу його за встановленим законом порядком, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позичку, переобладнувати на свій розсуд ТЗ та його агрегати і вузли, зміни номерних агрегатів і вузлів, огляду на митницях, поїздок за кордон. Для чого надається право керувати згаданим транспортним засобом під час здійснення визначених цією довіреністю повноважень, зняти його з обліку та здати державні номерні знаки або поставити на облік в органах ДАІ та одержати транзитні номери, при необхідності продовжити термін їх дії та інші повноваження. Довіреність видана терміном на п’ять років з правом передовіри повноважень третім особам з правом використання транспортного засобу за межами України в порядку, встановленому чинним законодавством, і дійсна до 12 квітня 2018 року. довіреність прочитано та підписана ОСОБА_4 і посвідчена ОСОБА_8 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 (т.1 а.с.6).

Згідно копії висновку експерта № 585 від 17.05.2014 року на підставі постанови слідчого від 01.05.2014 року про призначення судової почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 120131101005116. Встановлено, що при матеріалах кримінального провадження знаходиться довіреність від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчена приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу ОСОБА_8 Підпис в графі «Підпис_____» в оригінал довіреності від імені ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (т.1 а.с.9-9зв.).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС 800897 ОСОБА_4 є власником транспортного засобу - автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.12). Згідно копії довідки-рахунку серії ААВ № 392009 від 16.04.2013 року, виданої ПП «МПП Вибір» ОСОБА_2 видано автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 800897 вартістю сорок три тисячі триста грн. (т.1 а.с.13). Згідно копії облікової картки № 16093368 про зняття з обліку для реалізації автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Даний автомобіль знятий з обліку для реалізації в межах України. Продано згідно довідки-рахунку ААВ 392009 (т.1 а.с.14).

Згідно повідомлень старшого слідчого відділення 4 ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, які направлялись до суду за запитами в процесі розгляду справи, у провадженні відділу перебувало кримінальне провадження № 12013110090005116 від 19.04.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 190 КК України, розпочате за заявою ОСОБА_4 про те, що 12 грудня 2012 року ОСОБА_5 шляхом обману під приводом оформлення договору оренди автомобіля з правом викупу заволодів автомобілем марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, чим спричинив йому матеріальні збитки. В ході досудового розслідування було встановлено, що зазначений автомобіль 16 квітня 2013 року був знятий з обліку для реєстрації в Прилуцькому МРЕВ, а 20 квітня 2013 року зареєстрований по тому ж МРЕВ як транспортний засіб придбаний в торгівельній організації ОСОБА_2 Було встановлено, що 12 квітня 2013 року від імені ОСОБА_4 видано довіреність на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчена приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу. ОСОБА_4 вказував, що жодної довіреності він не видавав, в Прилуках та Острозі ніколи не був, ОСОБА_7 він не знає. Під час досудового розслідування здійснювався тимчасовий доступ до документів приватного нотаріуса ОСОБА_8, а саме – довіреності виданої від імені ОСОБА_4 та документів, які стали підставою для оформлення довіреності. 21 лютого 2014 року на автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт, а 25 лютого 2014 року його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (т.1 а.с.54-56).

Рєстрація автомоблія марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_2 проводилась на підставі встановленого законодавством пакету документів – заяви про реєстрацію автомобіля, поданої ОСОБА_2, довідки рахунку, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_4, облікової картки на автомобіль, заяви ОСОБА_2 про відмову проведення дослідження транспортного засобу, заяви про внесення в облікові документи осіб, які мають право користуватися транспортним засобом, заяви про зняття з обліку автомобіля, поданої ОСОБА_6, довіреності на ім’я ОСОБА_6, результатами перевірки по базах «Арешт АМТ», та «Контроль АМТ», де зазначено про відсутність арештів та контролів на даний автомобіль, квитанції про сплату за послуги (т.1 а.с.121-136).

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року, який набрав законної сили 06 листопада 2017 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, і призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком встановлено обставини незаконного заволодінні ОСОБА_5 транспортним засобом, належним ОСОБА_11 – а саме шляхом укладення 12 грудня 2012 року договору оренди з правом викупу автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. В подальшому, не маючи змоги виконувати умови договору, у ОСОБА_12В. виник умисел на незаконне заволодіння вказаним автомобілем для подальшого його продажу. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 в квітні 201 3року перебуваючи в невстановленому місці продав невстановленій особі автомобіль марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 (т.2 а.с.1-10).

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, суд виходить з наступних положень цивільного процесуального законодавства.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип диспозитивності цивільного процесу, встановлений статтею 13 ЦПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами на підтвердження заявлених вимог є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги. Ці дані встановлюються такими засобами – письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів і електронними доказами, показаннями свідків. Представлені сторонами докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень у відповідності до ст. 77 ЦПК України повинні містити інформацію щодо предмета доказування – тих обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають істотне значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими способами доказування у відповідності до принципу допустимості доказів, передбаченим ст. 78 ЦПК України. У своїй сукупності докази повинні дати змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання згідно вимог ст. 80 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсною довіреності від 12 квітня 2013 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посвідчену приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу ОСОБА_8, яка зареєстрована в реєстрі за № 397, суд виходить з наступного.

Як передбачає ЦК України видача довіреності є одностороннім правочином, на який розповсюджуються загальні правила щодо укладання правочинів, визнання їх недійсними та наслідків цього. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, іншим засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем ОСОБА_4 в позовній заяві та в ході судового розгляду не обґрунтовано, яким саме вимогам цивільного законодавства щодо правочинів не відповідає оспорювана довіреність і на якій підставі він вважає її недійсною.

В ході судового розгляду встановлено що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 добровільно без будь-якого примусу 12 грудня 2012 року уклали договір оренди з правом викупу належного позивачу автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. До лютого 2014 року відповідач ОСОБА_5, за твердженням позивача, належним чином виконував договір оренди, і з березня 2014 року перестав виходити на зв’язок і виконувати умови договору. Але із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів у квітні 2013 року, тобто під час виконання ОСОБА_5 умов добровільно укладеного договору оренди автомобіля. Також позивач посилається на ту обставину, що він не підписував довіреності і в цей день – 12 квітня 2013 року - перебував по місцю своєї роботи в м. Києві на репетиції з 17.00 год. і на виставі до 21 год. 50 хв. Але належних та допустимих доказів до позовної заяви позивачем не надано та в ході судового розгляду не встановлено, де він перебував до 17.00 год. 12 квітня 2013 року, чому звернувся до правоохоронних органів під час виконання, за його твердженням, ОСОБА_5 своїх обов’язків згідно укладеного договору оренди.

Аналізуючи наданий позивачем висновок № 585 від 17 травня 2014 року судового експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві, проведеного в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 120131101005116 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, в якому зазначено, що підпис в оригіналі довіреності від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_7 посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Висновок експерта не є тим документом, який звільняє позивача від доказування факту, що він не підписував довіреність. У відповідності до положень ч.6 ст. 82 ЦПК України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок. У витребованому судом вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року відносно ОСОБА_5 правова оцінка зазначеному вироку експерта судом не надана, кримінальне провадження, яке було порушене за ч.1 ст. 190 КК України, завершилось вироком за ч.1 ст. 289 КК України. Підстави, з яких відбулась перекваліфікація незаконного діяння ОСОБА_5, суду невідомі. Висновок експерта є тільки проміжним процесуальним документом в кримінальному провадженні, якому не надано правовий висновок у вироку, і тому суд не може взяти його до уваги на підтвердження посилання позивача ОСОБА_4 про те, що він не підписував довіреність від 12 квітня 2013 року на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто існуюча презумпція правомірності виданої довіреності позивачем не спростована, шахрайські дії відповідача ОСОБА_5, на які посилається позивач ОСОБА_4, вироком суду не встановлювались та не доведені. Залишилось не прийнятим остаточне рішення по можливим шахрайськи діям інших учасників. Крім того, зазначений висновок експерта не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, які ставляться до висновку експерта, зокрема, він не підготовлений на замовлення учасника справи чи на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Тому суд відхиляє зазначений доказ, наданий позивачем на підтвердження того, що він особисто не підписував спірну довіреність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в ході судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено факту, що він не підписував довіреність від 12 квітня 2013 року на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому підстав для визнання її недійсною з підстав відсутності вільного волевиявлення учасників правочину відсутні. Інші передбачені цивільним законодавством підстави недійсності правочину в ході судового розгляду позивачем та його представником не доведені та в судовому засіданні не встановлені.

Поскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання зазначеної довіреності недійсною, тому відсутні підстави для визнання недійсним і договору купівлі-продажу автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі якого ПП МПП «Вибір» 16 квітня 2013 року було видано довідку-рахунок № 392009 серії ААВ; так само як і підстав визнання недійсною реєстрації автомобіля марки «DAEWOO LANOS 1.5», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, яку здійснило Прилуцьке ВРЕВ ДАІ, поскільки зазначені правочини та документи видані на підставі дійсної довіреності і причини та підстави визнавати їх недійсними у суду відсутні.

На підставі викладеного суд, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, треті особи – приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8, УДАІ УМВС України в Чернігівській області, ПП «МПП Вибір» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі – продажу та реєстрації автомобіля – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 16 жовтня 2018 року.

Суддя Л.В.Тіщенко