Постанова № 77128607, 28.09.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7576/18

Провадження № 3/359/2860/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянув об’єднанні у одне провадження адміністративні матеріали, що надійшов від Управління патрульної поліції у Київській області Департамент патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, маючого на утримані малолітню дитину, працюючого водієм-експедитором в СФГ «Санрайз», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СМ954352, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1,-

в с т а н о в и в:

10.09.2018 року о 20 год. 40 хв. в Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 95, водій ОСОБА_1, керував автомобілем НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, який зупинився попереду нього. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та зазнали матеріальних збитків, чим порушив п. 12.1, п. 13.1 ПДР України за, що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, 10.09.2018 року о 20 год. 40 хв. в Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 95, водій ОСОБА_1, керував автомобілем НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різко зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рух. Від проходження огляду на стан сп’яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України за, що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, вину визнав та щиро розкаявся. Однак просив суд суворо його не карати, та при накладені адміністративного стягнення не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки його робота безпосередньо залежить від автомобіля і це його єдине джерело доходу. При цьому він має вагітну дружину та неповнолітнього сина які повністю перебуває на його утримані. На підтвердження своїх слів до матеріалів справи надав документи, які підтверджують вищесказане. Таким чином, позбавлення його права керування поставить в скрутне матеріальне становище його сім’ю, оскільки позбавить джерела доходу.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено вина ОСОБА_1, у вчиненні вищевказаних правопорушень підтверджується: даними, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення серії БД №213737 та серія БД №213736 від 10.08.2018 року, з якими він ознайомлений та які ним власноручно підписані; схемою місця ДТП, яке сталося 10.09.2018 року; письмовими поясненнями учасників ДТП від 10.09.2018 року; фотоілюстрацією місця події ДТП та автомобілів; актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.09.2018 року; актом огляду затримання транспортного засобу від 10.09.2018 року; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами від 10.09.2018 року; довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 10.09.2018 року; диском з відеоматеріалом від 10.09.2018 року.

У зв’язку з цим суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1, порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та порушення вимог п. 12.1, п. 13.1 ПДР України, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною ОСОБА_1 України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст.130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1, у судовому засіданні обставини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, раніше до адміністративної відповідальності за (ст. 130 КУпАП) не притягувався, на його утриманні перебуває вагітна дружина та неповнолітній син. Він працює водієм-експедитором в СФГ «Санрайз» з 03.09.2018 року по договору ЦПХ №8-а від 31.08.2018 року і зарахований на постійну роботу з 22.09.2018 року згідно наказу №9 від 21.09.2018 року. Таким чином, це свідчить про те, що ОСОБА_1, фактично є єдиним годувальником в родині, оскільки автомобіль НОМЕР_4, який за ним закріплений, використовується ним у робочих цілях, а тому являється основним джерелом існування. Тому позбавлення ОСОБА_1, права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування.

Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_1, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1, не встановлено.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

У зв’язку з цим суддя приходить до висновку про порушення ОСОБА_1, зазначених вище вимог ПДР, що свідчить про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 36 цього Кодексу якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає більш серйозний вид адміністративного стягнення, ніж санкція ст. 124 цього Кодексу, тому на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1, слід покласти адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від автомобіля і це його єдине джерело доходу, на його утриманні перебуває вагітна дружина та неповнолітній син, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 24, 33, 36, ч. 1 ст. 130, ст. 124, КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., без позбавленням права керування транспортними засобами.

- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП шляхом накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, остаточно накласти на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь Держави України (одержувач: Київській області/м. Київ; банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; КБК: 21081300; р/р №31118149010001), без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь державного бюджету України (р/р №31218206010004; МФО: 899998, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів Бориспільське УК/Бориспіль: Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова набрала законної сили ____.

Суддя : С.М. Вознюк