Постанова № 77128141, 08.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1679/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Зеленського В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2018, (суддя Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 25.07.18) по справі № 816/1679/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці в Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2018р. позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.04.2018 №ПЛ854/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн 90 коп за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач в письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.03.2012 за №2 572 000 0000 001048, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а.с. 27).

Підприємницьку діяльність особа здійснює у магазині "Нива" по вул. Незалежності, 102-а в смт. Машівка, який придбаний за договором купівлі-продажу від 27.06.2002 серії АЕК №819483 (а.с. 139).

Підприємець найманих працівників не має, всі обов'язки по веденню підприємницької діяльності виконує самостійно.

28.03.2018 до Управління надійшов лист Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 26.03.2018 №403/05-44 з доданою довідкою спостереження робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Машівської РДА (а.с. 54-55).

Спостереженням виявлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність - торгівлю продуктами харчування за адресою: Машівський район, смт. Машівка, вул. Незалежності, 102а в магазині "Нива". Під час спостереження встановлено, що господарська діяльність здійснюється із залученням найманого працівника ОСОБА_2 Документи, що підтверджують легальну зайнятість (трудовий договір, договір ЦПХ) на момент спостереження відсутні (а.с. 55).

У зв'язку з надходженням вказаного листа, наказом першого заступника начальника Управління ОСОБА_3 від 10.04.2018 №49П (а.с. 57-58) на підставі направлення на проведення заходу державного контролю від 12.04.2018 №525 (а.с. 59) головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 було доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 у період з 12.04.2018 по 13.04.2018 (а.с. 59).

Під час інспекційного відвідування 12.04.2018 на робочому місці (місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 магазин "Нива") було виявлено гр. ОСОБА_2

Згідно з письмовими поясненнями інспектора праці ОСОБА_4 присутня в магазині працівник ОСОБА_2 здійснювала торгівлю непродовольчими товарами та приймала товар від постачальників, чим порушено вимоги частини першої, третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Під час проведення інспекційного відвідування табелі обліку використання робочого часу та розрахункові і платіжні відомості заробітної плати працівника відсутні, підтвердження наявності ФОП не надано (а.с. 112).

За наслідками проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 інспектором праці ОСОБА_4 складено акт від 13.04.2018 № ПЛ854/159/АВ (а.с. 113-134).

З актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №ПЛ854/159/АВ ОСОБА_1 ознайомлена, примірник акта отримала (а.с. 133).

13.04.2018 відповідач виніс припис №ПЛ854/159/АВ/П, у якому приписано до 13.05.2018 усунути порушення шляхом письмового інформування про виконання вимог припису Управління Держпраці:

- частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" щодо зобов'язання роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Рішенням начальника Управління від 13.04.2018 № ПЛ854/159/АВ/П/ПТ/ТД розгляд справи про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю призначено на 20.04.2018 (а.с. 68).

Повідомлення про розгляд справи ОСОБА_1 отримала 13.04.2018 (а.с. 69).

За наслідками розгляду справи ОСОБА_1 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.04.2018 №ПЛ854/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, згідно з якою за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, керуючись статтею 259 КЗпП України, пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 111 690,00 грн (а.с. 70).

Указана постанова направлена позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана нею 14.04.2018 (а.с. 71).

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач вважає її такою, що прийнята без урахування всіх обставин у справі, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Машівського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 встановлено відсутність порушень вимог законодавства щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а тому відсутні підстави для застосування до підприємця санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі КзпП України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (надалі Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

За змістом пункту 10 Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Також частиною 3 статті 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від пятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною 1 статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою - четвертою та сьомою статті 41 цього Кодексу.

Таким чином частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена відповідальність для фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, постанова Машівського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 у справі №540/279/18, суд не вбачає достатніх та належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Дана постанова набрала законної сили 22.06.2018.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскільки постановою Машівського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 встановлено відсутність порушень вимог законодавства щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то з урахуванням вищенаведених норм ст. 78 КАС України, вказана постанова є обов'язковою для адміністративного суду в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) щодо використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_2 без укладення трудового договору.

Тож з огляду на спростований у судовому порядку факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування до підприємця санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а постанова Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ854/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Полтавській області на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111 690,00 грн підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 по справі № 816/1679/18 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 по справі № 816/1679/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2018 р.