Постанова № 77128085, 16.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/2490/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2018р., повний текст складено 25.07.18 по справі № 1840/2490/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просив: зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня як учаснику бойових дій за 2018 рік відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 7 ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених коштів, в сумі 5600,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2018р. по справі № 1840/2490/18 позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання, призначене на 16.10.2018 року сторони та їх представники не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання, призначеного на 16.10.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ №045255 від 04.11.2015 (а.с.7), має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, у зв’язку з чим йому проведено виплату щорічної разової грошової допомоги за 2018 рік в розмірі 1265 грн.

З метою вирішення спору у позасудовому порядку позивач через свого представника звернувся до відповідача із запитом, в якому просив повідомити причини виплати допомоги в такому розмірі та провести перерахунок і виплатити допомогу в розмірі 5600 грн.

У відповіді на адвокатський запит представника позивача щодо результатів розгляду Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради повідомлено, що відповідно до постанови від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» виплата разової грошової допомоги позивачу, як учаснику бойових дій, передбачена та виплачена у розмірі 1265 грн. (а.с.10)

Не погодивши із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до ст.12 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій повинна щорічно до 05 травня виплачуватись разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Так, внесено зміни до ст. 12 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме зазначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що дії відповідача є правомірними.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 ОСОБА_2 № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього ОСОБА_2, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 ОСОБА_2 № 3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього ОСОБА_2, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

За правилами п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 ОСОБА_2 № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, на законодавчому рівні, а саме шляхом закріплення у ОСОБА_2 № 3551-XII та Бюджетному кодексі України, Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

На виконання цих положень Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Пунктом 1 цієї Постанови регламентовано, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Постановою Кабінету Міністрів України № 170 від 14.03.2018 встановлено, що у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і « Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1265 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судом встановлено, не заперечується сторонами у справі, що позивачу на підставі ст. 12 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" проведено виплату разова грошова допомога у розмірі 1265 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, що викладена у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Колегія суддів зауважує, що на залежність розмірів соціальних виплат і соціальних послуг від фінансових можливостей держави вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 та від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.

Аналогічні положення відображені у статті 22 Загальної декларації прав людини, згідно з якою кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави; а також у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов’язок держав забезпечувати здійснення цих прав у максимальних межах наявних ресурсів (стаття 2).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Великода проти України» вказав, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі “Ейрі проти Ірландії” Європейський Суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2004 року у справі “Кйартан Асмудсон проти Ісландії”.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

ОСОБА_2 України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 ОСОБА_2 України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “Сорінг проти Сполученого Королівства” у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року “спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов’язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини”. У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі “Ріс проти Сполученого Королівства” цей Суд зазначив, що, з’ясовуючи, чи існує позитивне зобов’язання стосовно людини, “належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини”.

Отже, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня як учаснику бойових дій за 2018 рік відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вказане відповідає також висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі № 577/4096/17, який враховується судом при розгляді даної справи.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, з дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2018р по справі № 1840/2490/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 16.10.2018.