Постанова № 77125598, 16.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4996/18

Номер справи місцевого суду: 496/3625/17

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - адвокат ОСОБА_3

відповідач -приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Біляївського районного суду Одеської областівід 19 березня 2018 року (суддяДраніков С.М.)

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 14.02.2014 року на 98 км+350м автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в напрямку м. Миколаєва поблизу с. Нечаяне відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MAN TGA 18.430», д.н.з НОМЕР_1 з напивпричепом д.н.з, НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «ГАЗ - 2705», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ - 2705», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_6, від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

30.01.2017 року представником позивача ОСОБА_2 було подано на адресу страховика - ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування. Підставою для звернення ОСОБА_2 є те, що остання є дружина загиблого, яка у свою чергу є і законним представником малолітньої дитини загиблого, а тому має право на відшкодування витрат на поховання, моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі смертю годувальника. Згідно із заявою на виплату страхового відшкодування, позивачка просила відповідача сплатити суму у розмірі 61200,00 грн. З правомірністю та обґрунтованістю розміру страхового відшкодування відповідач погодився, адже сплатив суму 61200,00 грн., але із запізненням аніж в строк, встановлений законодавством.

На підставі вищевикладеного, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути на її користь з ПАТ «СК «Альфа страхування» суму інфляційних втрат за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 795,60 грн.; три відсотки річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 55,00 грн.; пені за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 479,54 грн.; компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської областівід 19 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди задоволений. Стягнуто з ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_2 суму інфляційних втрат за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 795,60 грн.; три відсотки річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 55,00 грн.; пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 479,54 грн. Стягнуто з ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_2 компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, спростовуються доказами, що наявні в матеріалах справи, судом невірно проведено розрахування та стягнуто суми пені, 3% річних, інфляційних втрат та компенсацію судових витрат, а також судом порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ПРАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» зазначає, що суд першої інстанції повністю проігнорував аргументи відповідача, не дослідив жодного доказу, який надав відповідач, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

У своєму відзиві ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є об'єктивним, повним, ґрунтується на безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та повністю відповідає як матеріальному, так і процесуальному законодавству, в зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судове засідання, яке було призначено на 10 жовтня 2018 року, сторони не з'явилися, були сповіщені належним чином, від ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 116-117, 119-121).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у результаті розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явилися та були належним чином завчасно повідомлені, про слухання справи, призначене на 10.10.2018 року.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (16 жовтня 2018 року).

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 98 км+350м автодороги «Одеса- Мелітополь - Новоазовськ» в напрямку м. Миколаєва поблизу с. Нечаяне відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MAN TGA 18.430», д.н.з НОМЕР_1 з напивпричепом д.н.з, НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «ГАЗ - 2705», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ - 2705», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_6., від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснює експлуатацію транспортного засобу «ГАЗ - 2705», д.н.з. НОМЕР_3, була застрахована у відповідача відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9753826.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 в редакції чинній на дату пригоди: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування».

Приписами пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 в редакції чинній на дату пригоди встановлено, що: «Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)».

30.01.2017 року представником позивача ОСОБА_2 було подано на адресі страховика - ПРАТ «СК «Альфа страхування» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування. Підставою для звернення ОСОБА_2 було те, що остання є дружина загиблого, яка у свою чергу є і законним представником малолітньої дитини загиблого, а тому має право на відшкодування витрат на поховання, моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі смертю годувальника. Згідно із заявою на виплату страхового відшкодування, позивачка просила відповідача сплатити суму у розмірі 61200,00 грн. Вказані документи відповідач отримав 30.01.2017 року.

Судом також встановлено, що відповідач з правомірністю та обґрунтованістю розміру страхового відшкодування погодився, адже сплатив суму 61200,00 гривень, але із запізненням аніж в строк, встановлений законодавством, оскільки останнім днем виплати позивачу страхового відшкодування була дата 03.05.2017 року. Однак, відповідач, в порушення вимог Закону №1961-ІУ від 0І.07.2004, виплатив страхове відшкодування лише 15.05.2017 року.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-ІУ від 01.07.2004 передбачено, що: «За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредиту має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завданні майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно Закону №1961-ІУ від 01.07.2004, відповідач після отримання заяви на виплату страхового відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодуванні (регламентної виплати) та виплатити його. Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється віл відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредиторі зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди, суд вірно зазначив про доведення виникнення між сторонами грошових зобов'язань та факт прострочення виконання зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Також судом вірно встановлена заборгованість відповідача перед позивачкою за прострочення сплати страхового відшкодування, яка становить суму інфляційних втрат за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 795,60 грн., три відсотки річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 55,00 грн., пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 479,54 грн.

Також апеляційний суд перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду встановив, що суд на законних підставах та у відповідності до ч. 1 ст. 137 ЦПК України стягнув витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ПРАТ «СК «Альфа Страхування» про те, що суд проігнорував аргументи відповідача, не дослідив жодного доказу, який надав відповідач, в зв'язку з чим, судом першої інстанції визнані обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що відповідають законодавству України, подані позивачем розрахунки інфляційних втрат у сумі 795,60 грн. - за період з 04.05.2017 по 15.05.2017 р. та пені у розмірі 479,60 грн., однак при розгляді справи судом не були враховані вказівки Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 04.05.2017 по 15.05.2017 р. без врахування від'ємних значень індексів, колегія суддів вважає безпідставними, так як дані рекомендації регулює господарські відносини, а відносини, які стосуються відшкодування шкоди регулюються виключно Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 року (в редакції чинній на дату пригоди) та Цивільним Кодексом України, а саме ст. 625 ЦК України, відповідно до якої доведено виникнення між сторонами грошових зобов'язань та наявність прострочення виконання зобов'язання.

Доводи про те, що судом при розгляді справи також порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки є недослідженість питання щодо стягнення з відповідача суми судових витрат в рахунок компенсації правової допомоги, так як до суду не було подано детального опису робіт виконаних адвокатом, судом ухвалено рішення без врахування співрозмірності складності справи з виконаною роботою адвоката, а також ціною позову, колегія суддів також вважає безпідставними, виходячи з того, що відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 року №10, передбачені підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді, як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п.2 ч. 3 статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України; витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, як встановлено судом, позивачем, на підтвердження понесення судових витрат по справі у виді отримання правової допомоги був наданий договір про надання правової допомоги від 22.12.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Автопоміч», згідно якого ТОВ «Автопоміч» бере на себе зобов'язання надавати замовнику юридичні послуги по стягненню страхового відшкодування по ДТП, яке мало місце 14.02.2014 року рахунок-фактуру №12-09/04 про оплату Позивачем 5000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 22.12.2016 року, представник позивача ОСОБА_3 є адвокатом та засновником ТОВ «Автопоміч».

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»- залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської областівід 19 березня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 16 жовтня 2018 року.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець