Рішення № 77125564, 16.10.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2933/18

Провадження № 2/591/1790/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого - судді Шелєхової Г.В.

за участю секретаря судового засідання - Бондар С.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/2933/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, третя особа - Зарічний відділ державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 17 червня 2010 року між нею та ПАТ КБ «Приват Банк» було укладено кредитний договір про відкриття карткового рахунку між позивачем та банком №б/н від 17.06.2010 року. З розміром заборгованості та періодом її нарахування не згодна, адже банк повідомляв її про наявність заборгованості в сумі 12429,26 грн. Однак приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу винесено виконавчий напис про стягнення з позивача боргу за кредитним договором №б/н від 17.06.2010 року у сумі 155886,75 грн. Тому просить виконавчий напис вчинений 1 грудня 2017 року визнати таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» подав письмовий відзив.

Представник відповідача Приватного нотаріуса КМНО Швець Р.О. - адвокат ОСОБА_5 подав письмовий відзив, просив слухати справу у його відсутність.

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2018 року залишено позов без руху.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 7 червня 2018 року відкрито провадження, призначено справу до розгляду на 12 липня 2018 року.

Протокольною ухвалою головуючого від 12 липня 2018 року відкладено до 27 серпня 2018 року відкладено розгляд справи до 27 серпня 2018 року у зв'язку з відсутністю доказів сповіщення відповідача.

27 серпня 2018 року відкладено до 24 вересня 2018 року у зв'язку з зайнятістю головуючого в розгляді справи №591/4999/18.

24 вересня 2018 року відкладено до 12 жовтня 2018 року у зв'язку зі знаходженням головуючого судді у відрядженні у місті Львів.

Суд, вислухавши пояснення з'явившихся учасників, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» 17 червня 2010 року укладено кредитний договір про відкриття карткового рахунку №б/н від 17 червня 2010 року.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 1 грудня 2017 року було стягнуто на користь ПАТ «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_2 невиплачених в строк за кредитним договором №б/н від 17.06.2010 року у сумі 155886,75 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1800,00 грн. (а.с.8).

На підставі виконавчого напису старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми ГТУЮ у Сумській області Бистрик О.М.. відкрито виконавче провадження №55810740 (а.с.7).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, та постанові Верховного Суду України від 23 січня 2018 року № 61-154св18.

Таким чином, в процесі розгляду справи встановлено, що позивач не згодна з розміром заборгованості та періодом її нарахування, посилається на відсутність заборгованості та лист банку №30.1.0.0/2-2610805405 від 8 серпня 2014 року про наявність у позичальника заборгованості в сумі 12489,26 грн. 9а.с.11), що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 1 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення зіОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, 50) заборгованості за кредитним договором №б/н від 17 червня 2010 року в розмірі 155 886 грн. 75 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене 16 жовтня 2018 року.

Суддя Г.В. Шелєхова