Рішення № 77124905, 05.10.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 277/796/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача: Кашпуренко Л.Л.

Шомко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та призначення і виплати допомоги при народженні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2016 року ОСОБА_4, (далі по тексту Позивач), звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області (далі по тексту Відповідач), щодо відмови у призначенні та виплати їй допомоги при народженні дитини, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» неправомірними;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області призначити та виплатити позивачці допомогу при народженні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст.ст.11-12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;

- стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивачки 50 000 гривень за завдану позивачці моральну шкоду, а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 580.00 грн.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_4, обґрунтовувала тим, що 01.08.2015 року між нею та ОСОБА_6, було укладено шлюб, який зареєстровано Ізмайловським відділом РАЦС м.Москви, за актовим записом № 1758 від 01.08.2015 року. Перебуваючи тимчасово за межами України в Російській Федерації від шлюбу у неї та ОСОБА_6, народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

03 серпня 2016 року вона звернулася із заявою до Відповідача про призначення їй державної допомоги при народженні дитини, передбаченої ст.ст.11-12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», проте Відповідач на заяву Позивачки надав відповідь лише через три місяці після подачі заяви, відмовивши в призначені допомоги при народженні дитини, посилаючись на те, що батько дитини скористався даним правом та отримав таку допомогу в Російській Федерації.

ОСОБА_4, вважає, що такі дії Відповідача є неправомірними та такими, що порушують її права та права її дитини на соціальний захист і достатній рівень життя.

У судовому засіданні представник Позивачки - ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 11.08.2016 року, (Т.1, а.с.33), поданий до суду позов його довірительниці підтримав у повному обсязі та зазначив, що на даний час допомога при народженні дитини позивачці призначена і виплачується, однак просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, при цьому також стягнути з Відповідача на користь Позивачки 50 000.00 гривень на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати при зверненні до суду, в сумі 580.00 гривень. Наголошував, що Позивачка подала до Відповідача, разом із заявою від 03 серпня 2016 року про призначення допомоги, всі необхідні документи, які відповідали вичерпному переліку, встановленому Порядком № 1751, і в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4, представник надав пояснення, які аналогічні поданому до суду 05.10.2018 року вх.№6192/18 запереченню на заперечення Відповідача, (Т.2, а.с.26-30).

Представники Відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області: Кашпуренко Л.Л., та Шомко І.М., які діють на підставі довіреностей від 29.08.2018 року, (Т.2, а.с.17,18), в судовому засіданні відносно задоволення позову Позивачки заперечували, зазначивши, що позивачці допомога при народженні дитини призначена і виплачується, а підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. При цьому надали пояснення суду, які аналогічні запереченню на адміністративний позов ОСОБА_4, поданому до суду представником Відповідача 08.08.2018 року, вх.№ 5122/18, (Т.2, а.с.7-10), та вказали, що Позивачка дійсно зверталася до них із заявою про призначення допомоги і надавала відповідні документи, що підтверджують народження дитини 03.08.2016 року, однак у них на той час не було вичерпної інформації щодо отримання допомоги батьком дитини ОСОБА_6, а тому вони відмовили Позивачці у призначенні та виплаті останній допомоги при народженні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Отримавши додаткову інформацію, яка надійшла від Міністерства соціальної політики України від 03.11.2016 року № 211100047897 в якій було зазначено, що батько дитини не отримував державну допомогу при народженні дитини та повідомлено, що одноразова компенсаційна виплата є видом одноразової міської допомоги, яка виплачується із міського бюджету м.Москви, Відповідачем відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 16.11.2016 року № 6723/5/123-16 було призначено ОСОБА_4, допомогу при народженні дитини з 18.11.2016 року. Також представники Відповідача зазначають, що виплату державної допомоги Позивачці, станом на 01.10.2018 року сплачено в сумі 37 840.00 грн., з них: 10 320.00 грн., одноразова допомога та щомісячні виплати по 860.00 грн., (860.00 х 11 міс., = 9460.00 грн., - 2016 рік; 860.00 х 12 міс., = 10 320.00 грн., - 2017 рік; 860 х 09 міс., = 7740.00 грн., - 2018 рік).

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України з якої слідує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В даному випадку посилання в запереченнях відповідача на безпідставність та необґрунтованість позову є надуманими та такими, що не відповідають дійсності і чинному законодавству.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, (ст.5 КАС України).

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, (громадянкою України) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, (громадянином Російської Федерації) зареєстровано шлюб 01.08.2015 року Ізмайловським відділом РАЦС м.Москви, (Т.1, а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Ізмайловським відділом РАЦС м.Москви, неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір'ю є позивачка ОСОБА_4, а батьком - ОСОБА_8, (Т.1, а.с.9).

Згідно до довідки Ємільчинської селищної ради від 22.11.2016 року за № 7021 слідує, що ОСОБА_4, 1979 року народження та її син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані в АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.7).

03.08.2016 року позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області з письмовою заявою, у якій просила призначити державну допомогу при народженні дитини, також до заяви додала наступні документи: нотаріально посвідчений переклад свідоцтва про народження дитини, копію довідки про народження (форма № 24) , виданої Ізмайлівським РАЦС м.Москви, що сторонами у судовому засіданні не заперечувалося.

Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області 08.08.2016 №2784/06, надано запит до Департаменту праці і соціального захисту населення м.Москви. А, 24.08.2016 листом № 01-33-4976/16 Департаментом праці і соціального захисту населення м.Москви повідомлено Відповідача про те, що батько дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав одноразову компенсаційну виплату на відшкодування витрат у зв'язку з народженням сина ОСОБА_5, в сумі 5 500.00 рублів, за рахунок коштів міського бюджету м.Москви. Отримувачем інших соціальних виплат ОСОБА_8, в органах соціального захисту населення м.Москви не рахується, (Т.1, а.с.26).

18.10.2016 року за вх., №786 до Управління праці надійшов лист з Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації та лист Міністерства соціальної політики України, про те, що батько дитини використав право на отримання допомоги при народженні дитини, а тому призначити допомогу матері не має законних підстав, (Т.1, а.с.28).

Листом № 3689 від 28.10.2016 року Відповідачем надана відповідь Позивачці про те, що оскільки 18.10.2016 року надійшов лист з Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської райдержадміністрації Житомирської області повідомляло, що в призначенні допомоги при народженні дитини Позивачці відмовлено в зв'язку з тим, що батько дитини використав право на отримання допомоги при народженні дитини, (Т.1, а.с.10).

Проте, у зв'язку з отриманням додаткової інформації, яка надійшла до Міністерства соціальної політики України від 03.11.2016, в якій зазначено, що батько дитини не отримував державну допомогу при народженні дитини та повідомлено, що отримана одноразова компенсаційна виплата є видом одноразової міської допомоги, яка виплачується із міського бюджету м.Москви, (Т.1, а.с.19).

Управлінням праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області відповідно до вказаного листа призначено Позивачці допомогу при народженні дитини з 18.11.2016 року, виплата якої, в сумі 19 780.00 грн., (з них 10 320.00 грн., - одноразова виплата та щомісячні виплати по 860.00 грн., за лютий - грудень 2016 року), виплачена через відділення «Ощадбанк» кошти перераховані 09.12.2016 року, (Т.2, а.с.9).

Згідно до листа Відповідача від 04.10.2018 року № 4501/03 ОСОБА_4, станом на 01.10.2018 року проведено виплату допомоги на суму 37 840.00 грн., із них: 10 320 (десять тисяч триста двадцять) грн., 00 коп., - одноразова допомога; та щомісячні виплати, зокрема за 11 місяців 2016 року в сумі 9 460 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят) грн., 00 коп.; за 12 місяців 2017 року в сумі 10 320 (десять тисяч триста двадцять) грн., 00 коп.; та 09 місяців 2018 року в сумі 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн., 00 коп., (Т.2, а.с.31).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року №2811-XII (надалі - Закон № 2811-XII), Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (надалі - Порядок № 1751).

Відповідно до ч.1 ст.1 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено види державної допомоги сім'ям з дітьми, в тому числі допомога при народженні дитини. Державна допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дитини.

Згідно з ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ст.12 зазначеного Закону допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам, які на 30 червня 2014 року мали право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, встановленому на першу дитину, після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» визначено, що для призначення одноразової допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: заява одного з батьків, копія свідоцтва про народження дитини, довідка, видана державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини.

Згідно п.12 Порядку передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст.10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Відповідно до ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.

Як встановлено судом, Відповідач безпідставно відмовив Позивачу в призначенні допомоги, останній, проте та визнав цей факт, оскільки 18.11.2016 року вказана допомога була призначена Позивачу за наявності документів, які були подані ОСОБА_4, на день звернення. Відтак, дії УПСЗН Ємільчинської РДА Житомирської області, щодо відмови Позивачу в призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини є неправомірними.

Щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, в частині відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що підставою для стягнення з Відповідача моральної шкоди має бути доведеність та наявність зв'язку між його протиправними, неправомірними або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та завданою внаслідок цих рішень, дій чи бездіяльності Позивачеві шкоди.

Приписами ч.3 ст.23 ЦК України та роз'яснень ПВС України, що викладені у п.п.3, 9 постанови від 31.03.1995 року № 4, (із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р., № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», слідує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі діяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Рекомендації ВСУ вимагають, щоб суд в рішенні обґрунтував якими критеріями він виміряв присуджений розмір відшкодування моральної шкоди - «При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить», (Постанова ПВСУ від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Частина 3 ст.23 ЦК України презюмує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин, розмір моральної компенсації є необґрунтованим і безпідставно завищеним, а відтак відшкодування моральної шкоди у такому розмірі (50 000.00 грн.), є неможливим та поставить Відповідача у край тяжке матеріальне становище.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні належні та допустимі докази, суд приходить до висновку, що в даному випадку позов Позивачки в частині відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню з огляду на те, що позов в частині відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4, в судовому засіданні подав її представник (за довіреністю) ОСОБА_1, який і виклав в позовній заяві обґрунтування, її розмір та підстави відшкодування, хоча предметом судового дослідження, зокрема компенсація моральної шкоди, є явища суб'єктивного характеру (переживання, страждання), уявлення про які різні в кожного суб'єкта процесу, а тому саме Позивачка, а не її представник, повинен обґрунтовувати в чому полягає спричинення моральної шкоди.

Зокрема, представник Позивачки у судовому засіданні обґрунтовує позовові вимоги в частині стягнення моральної шкоди на користь Позивачки тим, що у останньої внаслідок бездіяльності Відповідача «пропало молоко», проте в підтвердження даного обґрунтування та обґрунтування заявлених вимог жодного належного доказу до суду не подав, а тому твердження представника є безпідставними.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із статті 77 КАС України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку представниками Відповідача не доведено правомірності дій - Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивачки і підставність для їх задоволення в частині призначення і виплати допомоги при народженні дитини, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4, задоволені частково, тому, відповідно до приписів ч.3 ст.139 КАС України витрати зі сплати судового збору у розмірі 386.70 грн., підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.3, 8, 19, 21, 55, 64, 92, 124, 129 Конституції України; ст.1, 3, 10-12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року №2811-XII; Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року; ст.ст.8, 13 Закону України «Про охорону дитинства»; ст.7 СК України; ст.23 ЦК України та ст.ст.2, 4-11, 19, 20, 77, 90, 132, 139, 229, 241-255, 263, 293, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та призначення і виплати допомоги при народженні дитини - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» - неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області призначити та виплатити ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбаченої ст.ст.11,12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з врахуванням вже сплаченої державної одноразової допомоги в сумі 10 320 (десять тисяч триста двадцять) грн., 00 коп., та щомісячної виплати за 11 місяців 2016 року в сумі 9 460 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят) грн., 00 коп.; за 12 місяців 2017 року в сумі 10 320 (десять тисяч триста двадцять) грн., 00 коп.; та 09 місяців 2018 року в сумі 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн., 00 коп., а всього на загальну суму виплаченої допомоги у розмірі 37 840 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок) грн., 00 коп.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4, 386 (триста вісімдесят шість) грн., 70 коп., у відшкодування судових витрат, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України. За умовами ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, місце проживання: 11200, АДРЕСА_1.

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, код ЄДРПОУ 03192744, місце знаходження: 11200, смт.Ємільчине, вул. Шевченка, 2, Житомирської області.

Копію рішення суду в повному обсязі, можна буде отримати 16.10.2018 року, після 15:00 години.

Суддя: В. В. Волощук