Рішення № 77124106, 08.10.2018, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2650/18

Провадження № 2/505/1402/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2018 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Івінського О.О.

при секретарі – Бондаренко Н.І.

за участю: позивача – ОСОБА_1

та її представника – ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21 серпня 2018 року звернулась в суд з цим позовом, вказуючи, що у 2006 році вона придбала у ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: вул. Садова, буд. 22, сщ. Борщі, Подільський район, Одеська область. З того часу вона почала проводити ремонт у будинку, а з кінця 2006 року проживає там з родиною. У зв’язку з її зайнятістю по роботі та поганим станом здоров’я ОСОБА_3 угоду купівлі-продажу вони не оформлювали.

09.07.2007 року ОСОБА_3 померла, що унеможливило посвідчення угоди купівлі-продажу.

Після її смерті залишився єдиний спадкоємиць є її син ОСОБА_4, який на даний час мешкає в Німеччині. Останній один раз приїздив в 2008 році, а тому залишок коштів які вона повинна була сплатити ОСОБА_3, вона передала її сину. На спадщину після смерті матері він не претендував.

Вона відкрито, добросовісно та безперервно на протязі більш як одинадцяти років володіє житловим будинком за адресою: вул. Садова, буд. 22, сщ. Борщі, Подільський район, Одеська область, проте на даний час позбавлена у позасудовому порядку оформити право власності на вказаний будинок, що і змусило її звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач просить суд винести рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії СМ 743603 виданий Котовським МРВ УМВС України в Одеській області 18 квітня 2005 року в порядку набувальної давності, право приватної власності на житловий будинок позначений в плані літ. «А», загальною площею 83,2 кв.м., житловою площею 43,0 кв.м., та господарські споруди та будівлі: погріб під частиною будівлі літ. «а1, б», прибудова літ. «а», сараї літ. «аЗ, В, Д, Е, 3», літня кухня літ. «Б», гараж літ. «Г», убиральня літ «Ж», ганок літ. «а2», хвіртка №1, №3, огорожа №2, І вимощення, що розташований вул. Садова б. 22, сщ. Борщі, Подільського (до перейменування Котовського) району, Одеської області.

Позивач та її представник ОСОБА_2 у підготовчому засіданні підтримала заявлені вимоги.

Представник відповідача у підготовче засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника. Проти заявлених вимог не заперечував.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вислухавши пояснення сторони позивача, покази свідків та дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2006 році між позивачем та ОСОБА_4 була досягнута домовленість про купівлю в останньої житлового будинку, розташованого за адресою вул. Садова б. 22, сщ. Борщі, Подільського (до перейменування Котовського) району, Одеської області та почала проживати у вказаному будинку. Договір купівлі-продажу між сторонами у письмовій формі укладено не було та право власності позивача на вказаний будинок не реєструвалося.

Факт належності ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: вул. Садова б. 22, сщ. Борщі, Подільського (до перейменування Котовського) району, Одеської області, підтверджується: довідкою №396 від 01 березня 2018 року виданою Борщіською сільською Подільського району Одеської області.

Як вбачається з копії Технічного паспорту на житловий будинок виготовлений 16.11.2010 року Котовським МРБТІ та РОН на ім`я ОСОБА_3 в натурі є: житловий будинок позначений в плані літ. «А», загальною площею 83,2 кв. м., житловою площею 43,0 кв. м., та господарські споруди та будівлі: погріб під частиною будівлі літ. «а1, б», прибудова літ. «а», сараї літ. «аЗ, В, Д, Е, 3», літня кухня літ. «Б», гараж літ. «Г», убиральня літ «Ж», ганок літ. «а2», хвіртка №1, №3, огорожа №2, І вимощення, що розташований вул. Садова б. 22, сщ. Борщі, Подільського (до перейменування Котовського) району, Одеської області. Вартість цього становить 54102грн.

09.07.2007 року у віці 62 роки на ст. Борщі Котовського району Одеської області померла ОСОБА_3 (актовий запис №31), що підтверджується копією свідоцтва про смерть І-ЖД №103794.

Таким чином, вказана обставина позбавляє позивача зареєструвати своє право власності на будинок у позасудовому порядку.

Факт правомірного володіння житловим будинком підтверджується довідкою №396 від 01 березня 2018 року виданою Борщіською сільською Подільського району Одеської області.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що вона в 2006 році проживала на сусідній вулиці з позивачем та достовірно знає, що остання в 2006 році придбала будинок у ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона знайома позивачки, а тому знає, що приблизно з 2007 року остання проживає в спірному будинку з сім’єю, доглядає за будинком, робить поточні ремонти. Ніхто претензій до неї не заявляв.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

Стаття 41 Конституції України, стаття 328 ЦК України зазначають, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Частиною 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01 січня 2001року.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5«Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

Згідно п. 11 постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Згідно п. 13 постанови, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 14 постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Оскільки, починаючи з 2006 року по теперішній час позивач фактично добросовісно, відкрито безперервно володіє та користується нерухомим майном, а саме спірним житловий будинком, утримує його, то суд приходить до висновку про те, що позивач набула права власності на вказаний будинок на підставі ст. 344 ЦК України, та його позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141,200, 206, 263–265 ЦПК України, ч.1 ст.344 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: с. Лиманка, ж/м Чорноморка,2, вул. Балтська 14/14А, Овідіопольський район, Одеська область) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1 паспорт серії СМ 743603 виданий Котовським МРВ УМВС України в Одеській області 18 квітня 2005 року в порядку набувальної давності, право приватної власності на

житловий будинок позначений в плані літ. «А», загальною площею 83,2 кв.м., житловою площею 43,0 кв.м., та господарські споруди та будівлі: погріб під частиною будівлі літ. «а1, б», прибудова літ. «а», сараї літ. «аЗ, В, Д, Е, 3», літня кухня літ. «Б», гараж літ. «Г», убиральня літ «Ж», ганок літ. «а2», хвіртка №1, №3, огорожа №2, І вимощення, що розташований вул. Садова б. 22, сщ. Борщі, Подільського (до перейменування Котовського) району, Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Су д д я ОСОБА_7