Рішення № 77123162, 16.10.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2463/18

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиплати з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року призначеної за віком пенсії ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, призначену за віком пенсію, з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року та здійснити компенсацію втрати частини доходів з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 6000,00 (шість тисяч) гривень моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягала у невиплаті з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, призначеної за віком пенсії ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України.

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.

6. Судові витрати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 46 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", ст. ст. 8, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є внутрішньо-переміщеною особою. Позивач вказує, що з вересня 2016 по лютий 2017 виплату пенсії йому припинено. Позивач вважає припинення виплати йому пенсії протиправним та таким, що порушує його конституційні права.

Від представника відповідача 13.08.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивачу припинено виплату пенсії за віком з 01.09.2016 відповідно до рішень комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волочиської районної державної адміністрації від 17.08.2016 №4 та від 09.09.20116 №5. Вказує, що з 01.03.2017 виплату пенсії позивачеві поновлено. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26 липня 2018 року провадження по справі було зупинене до дня набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18.

12 вересня 2018 року провадження у адміністративній справі за позовом провадження у адміністративній справі №822/2463/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області поновлено.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено такі обставини у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.02.2017 №103.

З 01.09.2016 виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено, згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волочиської районної державної адміністрації від 17.08.2016 №4 та від 09.09.2016 №5.

Виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.03.2017.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Крім того, відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що пенсійні кошти за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року в сумі 22011,84 в червні 2018 року обліковані в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Щодо застосування строку звернення з адміністративним позовом, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки предметом адміністративного позову є припинення виплати пенсії, при цьому відповідач не надав доказів суду на підтвердження припинення нарахування пенсії позивачу, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Щодо позовної вимоги здійснити компенсацію втрати частини доходів з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

Щодо позовної вимоги стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача 6000 грн моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Звертаючись до суду з такою вимогою позивач повинен був зазначити та довести в чому полягає завдана йому моральна шкода та вказати докази, якими це підтверджується, чого зроблено не було.

Оскільки позивач не надав доказів завдання йому такої шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і такою шкодою, вимога стосовно відшкодування моральної шкоди є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з обставин даної справи, суд приходить до висновку про безпідставність даного клопотання позивача, оскільки позивачем не наведено аргументованих доводів, а судом не встановлено в ході судового розгляду доказів, що свідчили б про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Щодо клопотання позивача судові витрати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд зазначає наступне.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2018 позивача звільнено від сплати судового збору. Відповідно до п. 2.1 угоди №140618-02 від 14.06.2018, укладеної між позивачем та адвокатом Тимчій О.М., правова допомога на виконання угоди надається безкоштовно для клієнта. Доказів понесення позивачем інших судових витрати суду не надано.

Отже, з урахуванням вимог статті 139 КАС України, за відсутності судових витрат понесених позивачем, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиплати з 01.09.2016 по 28.02.2017 призначеної за віком пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2016 по 28.02.2017 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 37971775)

Головуючий суддя О.О. Михайлов