Рішення № 77123040, 03.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2830/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області, Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10.08.2018 звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області і просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ЧГ477/982/АВ/ТД-ФС від 11.07.2018 та стягнути з відповідача на її користь здійснені судові витрати в розмірі 1120 грн. 00 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що постанова про накладення штрафу є протиправною, відповідач не встановлював порушення трудового законодавства безпосередньо за результатами перевірки, а зафіксував порушення в акті перевірки та в постанові виключно на підставі інформації, отриманої відповідачем від старшого інспектора ЮП Ніжинського відділу поліції ГУНП ОСОБА_3 від 16.03.2018 року та пояснень ОСОБА_4 від 19.06.2018, після проведення перевірки, яка повідомила, що з 01.03.2018 по 20.04.2018, виконувала роботи у ФОП ОСОБА_2 на умовах цивільно-правового договору, що не є порушенням норм чинного трудового законодавства України. Позивач зазначає, що не порушувала норми чинного трудового законодавства України, укладаючи цивільно-правову угоду з ОСОБА_4 з 01.03.2018 по 20.04.2018. Враховуючи наведені обставини позивач вважає, що актом перевірки не встановлено порушень з боку позивача вимог трудового законодавства.

Ухвалою суду від 14.08.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу було надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно ухвали суду від 12.09.2018, занесеної до протоколу судового засідання, до участі в справі, в якості другого відповідача було залучено Ніжинську міську раду та надано термін для подачі відзиву на позовну заяву.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники Ніжинської міської ради, Виконавчого комітету Ніжинської міської ради в письмових клопотаннях просили справу розглянути за їх відсутності. Відповідачі у встановлені строки не подали відзиви на позов. За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що у період з 18.06.2018 по 19.06.2018 головний спеціаліст сектора економічного аналізу відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області - інспектор праці ОСОБА_5 на підставі направлення на проведення контрольного заходу №021-21/1382 від 13.06.2018 відповідно до статті 259 Коденксу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 за участі головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_6, старшого дільничного офіцера поліції Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7, у присутності уповноваженої особи, яка представляє інтереси ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_8, було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2, яка використовує найману працю.

За результатами відвідування було складено акт № ОМС-ЧГ477/982/АВ від 19.06.2018.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 ч. 3 ст. 24, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

В акті перевірки зазначено, що встановлено факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Згідно наданих матеріалів Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим інспектором ЮП Ніжинського відділу поліції ГУНП майором поліції ОСОБА_3 (протокол про адміністративне правопорушення від 16.03.2018 року серія ГН № 094275), складеного щодо ОСОБА_4, остання працює стажером у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1.

Факт стажування підтверджується поясненням ОСОБА_4 від 16.03.2018, яке надано старшому інспектору ювенальної превенції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майору поліції ОСОБА_3 В поясненні вказано, що громадянка ОСОБА_4 виконує обов'язки-стажера та покупця, якому вона продала цигарки «Вінстон», бачить досить часто в цьому магазині. Дане пояснення засвідчене підписом ОСОБА_4 та старшим інспектором ЮП Ніжинського відділу поліції ГУНП майором поліції ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_4 по характеру виконання функціональних обов'язків працювала стажером в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1

За інформаціями Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.04.2018 № 1192/10/25-13-13-02 та від 24.04.2018 № 1709/10/25-13- 13-012 повідомлення від ФОП ОСОБА_2 про прийняття на роботу ОСОБА_4 не надходили, звітність за березень 2018 року про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів надала. Виплата доходів на користь ОСОБА_4 в березні 2018 року не проводилась.

На підставі наведеного інспектори прийшли до висновку, що ФОП ОСОБА_2 допустила ОСОБА_4 до виконання обов'язків стажера-продавця без оформлення в установленому законом порядку трудових відносин і без нарахування і перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і інших платежів.

На підставі акту перевірки було винесено припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЧГ477/982/АВ/П від 27.06.2018.

Також, Заступником Ніжинського міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади ОСОБА_9 було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ЧГ477/982/АВ/ТД-ФС від 11.07.2018, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

До відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать: здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством; накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством (ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, чинне законодавство передбачає обов'язок роботодавців укладати трудові договори з найманими працівниками та в разі невиконання цього обов'язку передбачає накладення на винну особу штрафу. Повноваженнями щодо проведення перевірки дотримання вимог трудового законодавства, а також щодо накладення таких штрафів законодавець також наділяє виконавчі органи міських рад.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 (далі Порядок 295).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Відповідно до п. 19, 20 Порядку 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 (далі - Порядок 509).

Відповідно до п. 2 порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Аналіз наведеного свідчить про те, що посадовим особам виконавчих органів місцевих рад надано право проводити перевірки з питань додержання законодавства про працю, а також накладати штрафи на суб'єктів господарювання в разі виявлених порушень. Аналіз норм Порядку 509 свідчать про те, що акт інспекційного відвідування, на підставі якого застосовано штраф, має містити ознаки порушення законодавства про працю.

Порушення в цьому випадку становить те, що ФОП ОСОБА_2 не укладено трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_4

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4, адресована ФОП ОСОБА_2, відповідно до якої працівник просить прийняти її на посаду продавець за основним місцем роботи з 23.04.2018 із строком випробування на один місяць (а.с. 37).

Відповідно до наказу № 2 від 23.04.2018 ФОП ОСОБА_2 (а.с. 38) ОСОБА_4 прийнято з 23.04.2018 на посаду продавець, за основним місцем по трудовому договору б/н від 23.04.2018, з окладом згідно штатного розпису, з випробувальним терміном 1 (один) місяць.

Частина 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Аналіз наведеного свідчить про те, що трудовий договір це двосторонній правочин. Наказ про прийняття на посаду - це внутрішній акт субєкта господарювання, але такий акт, який має ознаки правочину, оскільки він підписується одночасно роботодавцем та працівником, який за таким наказом ознайомлюється. Отже, трудовий договір, як угода між сторонами (правочин), існує у будь-якому випадку, якщо працівник приймається на роботу за наказом.

З огляду на те, що ОСОБА_4 прийнята на роботу позивачем відповідно до наказу з 23.04.2018, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги трудового законодавства щодо оформлення фізичною особою підприємцем трудового договору. З огляду на зазначене, суд вважає, що уповноваженими працівниками не було встановлено порушення вимог ст.. 24 Кодексу законів про працю України з боку ФОП ОСОБА_2 під час здійсненого 19.06.2018 інспекційного відвідування.

Щодо тверджень інспекторів, які зазначені в акті перевірки, про те, що ФОП ОСОБА_2 допустила ОСОБА_4 до виконання обов'язків стажера-продавця без оформлення в установленому законом порядку трудових відносин в період до 23.04.2018, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що ці обставини не могли бути встановлені безпосередньо інспектором під час здійснення інспекційного відвідування 19.06.2018, тобто після спливу двох місяців після обставин, про які йдеться в акті.

Водночас судом встановлено, що 01.03.2018 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено цивільно-правову угоду (а.с. 33-34). Відповідно до п.1.1. договору, ФОП ОСОБА_2, як замовник, у порядку та на умовах, передбачених договором, доручає, а ОСОБА_4, як виконавець бере на себе зобов'язання надати наступні послуги: дослідження кон'юнктури ринку та вивчення громадської думки: АДРЕСА_1 Згідно з п 1.2. Договору, послуги надаються в строк з 01.03.2018 по 20.04.2018.

Виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує їх надання, не підлягає під дію правил внутрішнього розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Замовник виплачує виконавцю винагороду за договором протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця, вказаний у договорі або у готівковій формі (п.п. 1.3, 2.2. Договору).

Між сторонами складено акт надання послуг № 1 від 20.04.2018 (а.с. 35), відповідно до якого ОСОБА_4 було надано позивачу послуги на загальну суму 6577,30 грн.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору ознак нікчемного правочину відповідачами суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Таким чином, наведені інспектором в акті № ОМС-ЧГ477/982/АВ від 19.06.2018 твердження не можуть бути підставою для висновків того, що правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно цивільно-правового договору не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення цього договору не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова № ОМС-ЧГ477/982/АВ/ТД-ФС від 11.07.2018 винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в акті перевірки, а отже підлягає скасуванню, відповідно позов - задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1120,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника Ніжинського міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади ОСОБА_9 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ЧГ477/982/АВ/ТД-ФС від 11.07.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинської міської ради 1120 (одну тисячу сто двадцять) грн. 00 коп. судових витрат на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області (площа Івана Франка, 1,м. Ніжин,Чернігівська область,16600, код ЄДРПОУ 04061783).

Відповідач: Ніжинська міської ради Чернігівської області (площа Івана Франка, 1,м. Ніжин,Чернігівська область,16600, код ЄДРПОУ 34644701).

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Кашпур