Рішення № 77122367, 08.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3258/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідача - Черкасової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, поданого в інтересах малолітнього ОСОБА_3, до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів. Крім того, стверджує, що посилання у відповіді на те, що спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності є протиправним, оскільки за відомостями Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка у приватній власності не перебуває.

Крім іншого, в позові просила встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та постановити окрему ухвалу.

Ухвалою суду від 30.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

13.09.2018 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.28-29), відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області на звернення позивача, яка вперше звернулась, повідомило, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Міжрайонним управлінням у Великописарівському та Краснопільському районі Головного управління від 08.08.2018 №855/413-18 землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки частково відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення шифр рядка 19 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), форма власності - приватна. Землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, знаходяться у приватній власності інших громадян. Водночас було повідомлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п'ята статті 116 Земельного кодексу України).

Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління. Тому правових підстав у відповідача для вирішення питання, що порушене у клопотанні позивача, не було.

Крім того, у відзиві зазначила, що вимога зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Ухвалою суду від 17.09.2018 було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання призначено на 08.10.2018.

19.09.2018 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив (а.с.38-48), в якій позивач просить задовольнити позов повністю та заперечує проти посилання відповідача у відзиві на те, що ОСОБА_2 звернулася вперше до ГУ Держгеокадастру, оскільки вона вже зверталася із заявою 18.06.2018, в якій було відмовлено листом відповідача від 19.07.2018 №Г-8028-3515/21-18. Також зазначила, що зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Також 19.09.2018 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (а.с.45-46), відповідно до якої, позивач остаточно просила:

1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 10.08.2018 № Г-9138-3867/21-18;

2) зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

01.10.2018 від ОСОБА_2 до суду надішли додаткові пояснення (а.с.60-62), в яких вона зазначає, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 10.08.2018 № Г-9138- 3867/21-18, є те, що земельна ділянка, яка планується до відведення позивачу, накладається на земельні ділянки, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_4, форма власності приватна. Однак, вказане не відповідає дійсності та перевірка достовірності вказаного факту відповідачем не здійснювалась.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.59), 05.10.2018 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, та в якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.82).

Враховуючи приписи статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим розгляд справи здійснювати у відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи та пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12.07.2018 ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га, яка розташована за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.55-56). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту ОСОБА_2 та копія документа про присвоєння їй ідентифікаційного номера фізичній особі, копія паспорту батька ОСОБА_5 та копія документа про присвоєння йому ідентифікаційного номера фізичній особі, копія свідоцтва про шлюб, письмова згода батька на подання клопотання про надання малолітньому сину дозволу на розробку проекту землеустрою, копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, копія картки платника податків ОСОБА_3 (а.с.57, 12-21).

Листом від 10.08.2018 №Г-9138-3867/21-18 (а.с.11) відповідач повідомив про те, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Міжрайонним управлінням у Великописарівському та Краснопільському районі Головного управління від 08.08.2018 №855/413-18 землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки частково відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення шифр рядка 19 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), форма власності - приватна. Землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, знаходяться у приватній власності інших громадян. Водночас було повідомлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п'ята статті 116 Земельного кодексу України).

Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування дія всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Головне управління не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Однак, жодної з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено.

Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_2,подану в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

У листі від 10.08.2018 (а.с.11) відповідач, з посиланням на ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, а також на довідку від 08.08.2018 №855/413-18, надану Міжрайонним управлінням у Великописарівському та Краснопільському районі Головного управління (а.с.53), повідомив позивача про відсутність правових підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідно до вказаної довідки встановлено, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки частково відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення шифр рядка 19 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), форма власності - приватна. Землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, знаходяться у приватній власності громадян - ОСОБА_4.

Дійсно, відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Однак, дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи, спростовуються доводи відповідача стосовно того, що спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності інших громадян, зокрема ОСОБА_4.

Так, зокрема, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.63-64) судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником 1/3 частки земельної ділянки площею 4,3009 га. з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інших прав власності на нерухоме майно, зокрема земельну ділянку, вказана особа не має.

Також, згідно інформації з даними Публічної кадастрової карти України (а.с.65-66) та графічними матеріалами розташування земельних ділянок з Публічної кадастрової карти України (67-78), встановлено, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 межує з місцем розташування бажаної для відведення у власність ОСОБА_3 земельною ділянкою на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району, та не накладається на неї.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували вищевказане, представником відповідача надано не було, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розробку землеустрою, з підстав не передбачених ст. 118 Земельного кодексу України та в листі-відмові, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання відмови протиправною та її скасування, та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а).

Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітнього сина, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 1409,60грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанцій від 22.08.2018 №46641 та від 18.09.2018 №81493 (а.с.3, 44).

Щодо заявленого клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає підстав для його задоволенню, оскільки за нормами ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, це є право, а не обов'язок суду, крім іншого, позивачем не наведено достатніх аргументів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання саме судового рішення та необхідність у зв'язку з цим застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо вимоги позову про постановлення окремої ухвали суд не приймає її до уваги, оскільки постановлення окремої ухвали згідно ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, це також виключне право суду і не може бути визначено у якості позовних вимог.

Щодо клопотання про застосування заходів процесуального примусу (а.с.47-48), враховуючи, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України застосування таких заходів є правом суду, та приймаючи до уваги, що вимоги ухвали суду в частині витребування доказів відповідачем було виконано, в судовому засідання в задоволенні даного клопотання було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), подану в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 10.08.2018 №Г-9138-3867/21-18, у наданні дозволу ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1409грн. 60коп. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2018.

Суддя І.Г. Шевченко