Рішення № 77121961, 16.10.2018, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/822/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2018 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Ставніченко А.П.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21.01.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, відповідач порушив виконання своїх зобов’язань в частині погашення кредиту та сплати процентів згідно з Умовами кредитування та станом на 30.06.2018 року має заборгованість в розмірі 52178,73 грн., яка складається з: 6993,58 грн. – заборгованість за кредитом; 45185,15 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Від вказаної суми Позивач віднімає суму в розмірі 24540,10 грн., яка була задоволена рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» м. Дніпропетровськ від 26.02.2013 року. Також просить стягнути штраф – 500 грн. (фіксована частина) та 1381,93 грн. штраф (процентна складова).

Взагалі позивач просить стягнути суму заборгованості в розмірі 29520,56 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судових засіданнях вказав, що в позові слід відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності, надав своє клопотання в письмовому вигляді. Вказав, що користувався кредитною карткою, але з 2009 року вже не користується.

Під час підготовки розгляду справи судом за клопотанням відповідача було витребувано від позивача коли була видана платіжна картка, строк її дії.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22 січня 2007 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банком послуг в ПриватБанку.

Судом була витребувана інформація, щодо наявності у відповідача отриманих платіжних карток, та встановлено, що ОСОБА_1 мав дві картки, а саме: №5457082940923472 відкрита 19.08.2006 року, термін дії по серпень 2008 року; №4149605358371490 відкрита 11.12.2007 року, термін дії по серпень 2012 року.

Крім того встановлено, що відповідач використовував надані йому кошти, та періодично здійснював погашення зазначеної позики, за кредитною карткою №4149605358371490 остання операція датована 24.06.2009 року, а за кредитною карткою №5457082940923472 остання операція датована 22.11.2007 року,

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договору про збільшення позовної давності сторонами не укладалося.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Крім того, згідно правової позиції висловленої Верховним Судом в постановах від 07.02.2018 року по справі №508/563/16-ц та від 01.03.2018 року по справі №591/8058/15-ц «Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору».

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що звернувшись до суду 02.08.2018 року, позивач пропустив встановлений законодавством строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, так як строк кредитної картки закінчився 31.08.2012 року.

У зв'язку з тим, що строк позовної давності закінчився, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову Акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_3

Дата складання повного судового рішення 16.10.2018 року.