Вирок № 77121902, 16.10.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1106/17

1-кп/467/23/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого -судді Кірімової О.М.

за участю секретаря Сіваченко Ю.І.

прокурора Довбня М.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

захисника Семенової С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12016150130000288 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд вважає доведеним, що 13 серпня 2016 року, близько 04 години 15 хвилин, на 115 км. + 200 м. автомобільної дороги Ульянівка-Миколаїв Р-06, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. І4.2 (в), 10.1 ПДР України, а саме перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він виїжджав вільна від транспорту на достатній для обгону відстані, а також при перестроєні не впевнився, що його маневр буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, у зв'язку чим допустив зіткнення з попутним автомобілем марки «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_5 Після зіткнення зазначених автомобілів, автомобіль «Опель-Вектра» виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, яка перебувала у автомобілі «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 в якості пасажира, отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки, внутрішньо черевної кровотечі, гематом заочеревного простору зліва, сліпої ободової кишки та селезіночного кута, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 14.2 (в), 10.1 Правил дорожнього руху України, порушення яких знаходиться в прямому причинному зв'язку з цією пригодою та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому ним злочині визнав повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті, однак заперечував наявність у його організмі високого вмісту алкоголю. Зокрема показав, що дійсно біля 04 години ранку 13 серпня 2016 року, в темний час доби, при дощовій погоді, не перевищуючи швидкості руху, а саме біля 90 км/годи, він керував автомобілем «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по автодорозі «Ульянівка- Миколаїв» зі сторони міста Южноукраїнська в напрямку міста Миколаєва, біля повороту до с. Бугське Миколаївської області, виїхав на смугу зустрічного руху, маючи на меті здійснити обгін, однак допустив зіткнення із автомобілем марки «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Форд-Торнео» ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Зазначив, що напередодні даної ДТП випив пиво, однак п»яним не був. Кається у вчиненому, розуміє, що не мав права вживати алкогольні напої, сідаючи за кермо, просив суворо не карати, не застосовувати міру покарання у виді позбавлення волі, оскільки має намір продовжувати відшкодування шкоди потерпілій. Під час розгляду справи, визнав факт перебування ним у момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння, відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду, завдану їй в результаті ДПТ.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1, підтвердила заподіяння їй обвинуваченим тілесних ушкоджень тяжкого ступеню важкості за обставин викладених в обвинуваченні, в результаті яких вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в медичній установі два тижні. Її донька також отримала тілесні ушкодження та перебувала в стаціонарному відділенні нейрохірургії 10 днів. Зазначила, що в момент скоєння ДТП був світлий час доби, дощу не було. До ОСОБА_2 претензій матеріального та морального характеру не має, оскільки він відшкодував заподіяну внаслідок ДТП шкоду. Просила суд не позбавляти його волі.

Потерпіла підтримала вимоги цивільного позову в частині стягнення із ПрАт «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на її користь матеріальної шкоди, заподіяної здоров»ю в розмірі 6553,36 грн., матеріальної шкоди, заподіяної майну в розмірі 49000 грн. та моральної шкоди в розмірі 327, 67 грн. та просила задовольнити позов в даній частині вимог. Зазначила, що страхова компанія на її прохання відмовляється відшкодувати їй, як потерпілій матеріальну та моральну шкоду в межах ліміту відповідальності за страховим полісом серії АЕ № 7113514. В частині вимог позову заявлених до ОСОБА_2, просила суд залишити їх без розгляду.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що 13 серпня 2016 року він, разом із ОСОБА_1, неповнолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебував у якості пасажира в автомобілі марки «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5 та їхали по автодорозі Ульянівка-Миколаїв в напрямку Миколаєва. Позаду відчув поштовх автомобіля, від якого виїхали на зустрічну смугу дороги. Потім відчувся поштовх автомобіля від зустрічного авто. В результаті зіткнень автомобілів, свідок викликав працівників поліції та медичну допомогу. Зазначив, що в момент скоєння ДТП було темно. Від водія ОСОБА_2 відчувався запах алкоголю. Автомобіль, яким керував ОСОБА_5, отримав механічні ушкодження у вигляді вм»ятини задньої частини автомобіля, пошкодження днища задньої частини автомобіля, та розбилося усе скло на авто.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що 13 серпня 2016 року він, його дружина ОСОБА_1, донька ОСОБА_8 та ОСОБА_7 із сином ОСОБА_9 виїхали на відпочинок до м. Черноморськ та їхали по автодорозі Ульянівка-Миколаїв зі швидкістю приблизно 80-90 км/год. Він перебував за кермом автомобіля Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6. Біля 04 години, коли проїхали м. Южноукраїнськ, то йшов дощ, однак за виїздом міста, дощу не було, дорога була сухою. Тоді ж, за містом Южноукраїнськ, відчув удар в задню частину свого автомобіля, хоча автомобіля в дзеркальне відображення не бачив. Після удару його авто стало не керованим, та вилетіло на смугу зустрічного руху, де їхав зустрічний транспортний засіб марки Сітроен. Щоб уникнути лобового зіткнення, почав повертати кермо праворуч, а потім ліворуч, тому автомобіль розвернувся в інший бік та зупинився на обочині дороги. У водія автомобіля Опель був присутній запах алкоголю. Приблизно через 30 хвилин приїхала медична допомога, а потім приїхали працівники поліції. Зазначив, що автомобіль отримав механічні пошкодження в основному задня його частина, ліва нижня сторона, багажне відділення, пороги, стойки, побилося скло. Також показав, що під час скоєння ДТП була темна пора доби. Звернув увагу суду, що в результаті ДТП його дружина ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у виді розриву селезінки, черевної порожнини, а донька отримала струс головного мозку та рвану рану вуха.

Зокрема, судом у порядку ст. 358 КПК України були досліджені такі докази, подані стороною обвинувачення:

- Протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 13 серпня 2016 року та схемою до нього (т. 1 а.с. 201-212), які підписані всіма учасниками та відповідно до якого оглянута ділянка автодороги Р-06 «Ульянівка-Миколаїв» 115 км, стан покриття вологе чисте, мається біла розмітка, час доби темний, не освітлений.

- Висновок експерта судової інженерно-транспортної експертизи № 09-1-634 від 26 жовтня 2016 року (т.1 а.с.213-219) з якого видно, що на момент ДТП робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 знаходились у працездатному стані. Несправностей автомобіля, які б могли виникнути до ДТП та могли би вплинути на рух, а також невідповідностей щодо технічного стану транспортного засобу вимогам ПДР України в даних досліджуваних систем та механізмах не виявлено.

На момент ДТП ходова частина даного автомобіля знаходилась в технічно несправному та працездатному стані. Встановити технічну несправність та режим роботи фар головного освітлювання даного автомобіля, по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку, не є можливим.

Технічна несправність ходової частини автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7, що полягає у встановленні на задню вісь шин різних моделей з різними малюнками протектора, виникли до ДТП.

Вищевказану технічну несправність ходової частини автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 водій міг виявити завчасно перед виїздом, та дана технічна несправність має невідповідності вимогам п. 31.4.5 «а,г» ПДР України.

Висновок експерта судової авто технічної експертизи № 09-1-632 від 18 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 220-230) згідно якої на момент огляду робоча гальмівна система, рульове керування, ходова частина та фари головного освітлення автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 знаходились в працездатному стані.

Висновок експерта судової інженерно-транспортної експертизи № 348 від 13 червня 2017 року (т. 1 а.с. 231-238) відповідно до якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування і робоча гальмівна система автомобіля «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані, дати відповідь з приводу працездатності фар головного світла на момент ДТП не є можливим.

Під час експертного огляду несправностей автомобіля які могли би виникнути до ДТП та вплинути на його рух, в досліджуваних системах та механізмах не виявлено.

Висновок експерта судової інженерно-транспортної експертизи № 09-1-635 від 28 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 239-249) яким встановлено, що під час первісного контактування автомобіль «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 розташувався передньою центральною та правою частинами (передньою частиною капоту, верхньою рамкою панелі радіатора, правою частиною декоративної накладки панелі переднього бампера, передньою торцевою частиною крила правого переднього колеса) до задньої лівої та центральної частини автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 (нижніх частин задніх лівої та правої двері, підсилювача панелі накладки заднього бампера)

Під час первісного контактування повздовжні осі автомобіля «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 знаходилися під кутом близьким до 5_+5 градусів. Більш точне визначення кута під яким розташовувались повздовжні осі даних транспортних засобів під час первісного контактування не є можливим.

Встановити де саме відносно меж проїзної частини відбулось зіткнення автомобіля «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 та як саме розташувались транспортні засоби (в цифровому значенні) відносно меж проїзної частини не є можливим.

Висновок експерта судової інженерно-транспортної експертизи № 347 від 23 червня 2017 року (т. 2 а.с. 1-9) відповідно до якого первинний контакт між автомобілем «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобілем «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 відбувся наступним чином: автомобіль «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 розташувався передньою правою частиною (правою частиною переднього бампера, переднім правим крилом, правою частиною капота) до передньої лівої частини (лівої частини переднього бампера,лівої фари головного світла, лівої частини капота і переднього лівого крила) автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7, вторинний контакт між транспортними засобами відбувся наступним чином: автомобіль «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 розташувався задньою правою частиною (заднім правим крилом,правою частиною кришки багажника, заднім лівим ліхтарем) до задньої лівої частини ( задньої частини декоративного молдінгу лівої боковини, лівої бічної частини заднього бампера, заднього лівого ліхтаря) автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7.

В момент первинного контакту кут між повздовжніми осями автомобіля «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 складав близько 120_+5 градусів, в момент вторинного контакту кут складав близько 20_+5 градусів.

Дати відповідь на питання щодо місця первинного контакту (зіткнення) автомобіля «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 та порядку розміщення транспортних засобів у цей момент відносно меж проїжджої частини через відсутність схеми до протоколу огляду місця ДТП від 13.08.2016 року, не є можливим.

Висновок експерта авто технічної експертизи № 17-870 від 28 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 44-48) відповідно до якого водію автомобіля Форд, з моменту початку обгону його автомобіля автомобілем Опель, у своїх діях необхідно було керуватися вимогами п.14.3 ПДР, а саме: «Водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями».

Водій автомобіля Форд рухався по смузі руху, призначеної для руху в напрямку, обрання водієм, напрямку руху не міняв, раптово екстреного гальмування не застосовував. Водій автомобіля Форд не мав можливості попередити зіткнення з автомобілем Опель.

В діях водія автомобіля Форд в умовах місця ДТП не вбачається невідповідальності п.14.3 ПДР і його дії не знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, що сталася.

Маючи намір здійснити обгін, водію автомобіля Опель в своїх діях необхідно було керуватися вимогами п.п. 14.2 (в), 10.1 ПДР, а саме: «перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані». «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Належним і своєчасним виконанням вимог п.п. 14.2 (в) і 10.1 ПДР водій автомобіля Опель мав би технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем Форд.

Дії водія автомобіля Опель, передуючи ДТП, не відповідали вимогам п.п. 14.2 (в) і 10.1 ПДР і з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням ДТП.

Водію автомобіля Сітроен, з моменту виникнення небезпеки руху - виявлення автомобіля Опель, що рухається назустріч по смузі його руху, в своїх діях необхідно було керуватися вимогами п.12.3 ПДР, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди».

Водій автомобіля Сітроен не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Опель, своєчасним застосуванням екстреного гальмування, оскільки навіть зупинка автомобіля Сітроен не виключала ймовірність зіткнення транспортних засобів. Тобто в даній дорожньо-транспортній ситуації, яка відбулася перед ДТП, водій автомобіля Сітроен своїми одноосібними діями не мав технічної можливості запобігти ДТП.

В діях водія Сітроен не вбачається не відповідностей п. 12.3 ПДР і його дії, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, що сталася.

Висновок експерта судово-медичної експертизи № 1585 від 05 жовтня 2016 року (т. 2 а.с. 49-50) з якого вбачається, що згідно медичної документації у ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, гематоми заочеревного простору зліва, сліпої ободової кишки та селезіночного кута.

Дані тілесні ушкодження утворилися від травматичного контакту з тупим об'єктом, що могло бути в строк та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди при ударі передньою частиною живота об виступаючі частини внутрішньої компоновки салону автомобіля, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

Висновок експерта судово-медичної експертизи № 1582 від 04 жовтня 2016 року (т. 2 а.с. 51-52) з якого видно, що згідно медичної документації у ОСОБА_8 мались тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, гематоми в лівій тімьяно-скроневій ділянці, рані в ділянці правого вуха.

Дані тілесні ушкодження утворилися від травматичного контакту з тупим об'єктом, що могло бути в строк та при обставинах вказаних в постанові та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

Висновок експерта судової авто товарознавчої експертизи № 1632 від 03 жовтня 2016 року (т. 2 а.с. 53-63) згідно якої ринкова вартість автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 станом на 13 серпня 2016 року складає 137151,16 грн.

Вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 станом на 03 жовтня 2016 року складає 356299,60 грн.

Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 станом на 13 серпня 2016 року складає 137151,16 грн.

Висновок судової авто товарознавчої експертизи № 66 від 26 жовтня 2016 року (т. 2 а.с. 10-40) згідно якої вартість автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 на момент ДТП 13 серпня 2016 року складає 166970,27 грн.

Вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 складає 443735,94 грн.

Матеріальний збиток спричинений власнику автомобіля «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 складає 166970,27 грн.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння підтверджують, що під час огляду ОСОБА_2 13 серпня 2016 року о 06 год. 15 хв., такий перебував у стані алкогольного сп'яніння (т. 2 а.с. 41-42).

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, доведених перед судом і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому виду и міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини скоєного злочину, що дорожня транспортна пригода була скоєна в темний період доби,особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наслідки, що настали внаслідок вчиненого, те, що він має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, його сімейний стан, має на утриманні одну малолітню дитину, міцні соціальні зв'язки, стан здоров»я, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, негативне ставлення до наслідків злочину, який за суб'єктивною стороною є необережним, визнав вину, поведінку після вчинення злочину, вибачення перед потерпілими, відшкодування шкоди завданої злочином, думку потерпілої, яка погодилась із думкою прокурора про призначення ОСОБА_2 покарання не пов'язаного з позбавленням волі. Судом також врахована досудова доповідь органу органу пробації (т. 1 а.с. 78-80)

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання, може прийняти рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням і іспитовим строком та застосуванням відносно нього вимог ст. 76 КК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення із точки зору його справедливості, розумності та достатності. При цьому суд переконаний, що враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), а також достатньою для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Беручи до уваги добровільну компенсацію ОСОБА_2 завданої шкоди, незастосування щодо нього заходів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, створить більш сприятливі умови для продовження відшкодування й захисту прав та законних інтересів потерпілої, що є одним з основоположних завдань кримінального провадження.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, оскільки обвинуваченим при керуванні транспортним засобом були грубо порушені ПДР України, а саме ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, та при цьому, хоча кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України і належить до таких, що вчиненні з необережності, однак в даній ситуації перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в нетверезому стані, тобто скоїв даний злочин, не замислюючись при цьому, що вживання алкоголю за кермом може призвести до таких наслідків, як тяжкі тілесні ушкодження або взагалі - смерть людини.

Крім того, допущене порушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху за вчинення якого навіть при притягненні особи до адміністративної відповідальності передбачено безальтернативне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Так, до початку судового розгляду потерпіла у порядку ст. 128 КПК України пред'явила цивільний позов до ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», як до страхової компанії, з якою у обвинуваченого ОСОБА_2 було укладено договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поліс АЕ № 7113514 (т. 1 а.с. 111).

Під час розгляду кримінального провадження, цивільний позивач ОСОБА_1 заявила про залишення позову в частині пред'явлених вимог до ОСОБА_2 без розгляду, оскільки ним відшкодовано шкоду, претензій до нього матеріального та морального характеру не має.

Враховуючи уточнені позовні вимоги, та відзив страхової компанії на заявлений позов (т. 1 а.с. 108-109), цивільний позивач ОСОБА_1 просила стягнути із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь 6553,36 грн. матеріальної шкоди заподіяної її здоров»ю, 49000 грн. матеріальної шкоди заподіяної майну з урахуванням франшизи та моральної (немайнової) шкоди у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 327,67 грн.

Зазначила, що внаслідок вказаної пригоди, належний їй та її чоловіку ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності автомобіль «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 був пошкоджений, згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи матеріальний збиток становить 137151,16 грн.

Матеріальна шкода, заподіяна потерпілій та понесена нею у зв'язку із пошкодженням здоров'я та витратами на лікування, складає 6 553, 36 грн., матеріальна шкода внаслідок пошкодження майна становить 49 000,00 грн. (із врахуванням франшизи 1000 грн.), повинна відшкодуватись ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Потерпіла ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є подружжям з 06 жовтня 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 1 а.с. 172)

Автомобіль Ford «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6, придбано 25 травня 2013 року, тобто в період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5.

29 травня 2016 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Страхова компанія «Україна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № АІ/9525526, однак де страховим випадком є подія. Внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди…. (а.с. 142).

Відповідно до висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 1632 від 03 жовтня 2016 року матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу Ford «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 становить 137151,16 грн.

Як видно із п.5 полісу страхування, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 111), ліміт відповідальності ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за понесені збитки автомобіля, належного потерпілій, становить 49000 грн.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У відповідності до ст.ст. 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до положень ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Із договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що був укладений 18 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», і діяв на момент скоєння ДТП, встановлено, що при настанні страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого, у сумі нанесених збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми. Положеннями вищезазначеного Закону передбачено межі ліміту відповідальності страхової компанії за шкоду, завдану майну, у розмірі 50 000 грн., а за шкоду, завдану життю і здоров'ю потерпілого, - 100 000 грн. франшиза встановлена у розмірі 1000 грн.

Згідно ст. 23 зазначеного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 23-27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу застрахована, витрати на лікування в межах ліміту відповідальності за виключенням франшизи відшкодовує страховик.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, щовимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну, підлягають задоволенню шляхом стягнення на її користь із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 49000 грн.

Вимоги про стягнення із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої витрат на відшкодування здоров»я в сумі 6553,36 грн. витрачених на придбання ліків, також підлягають задоволенню, оскільки з урахуванням вимог ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підтверджені документально відповідними закладами охорони здоров'я, товарними чеками та квитанціями (а.с. 64-69, 135-139).

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, що зазнав ушкодження здоров»я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки вимоги позивача про стягнення із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь витрат на відшкодування здоров»я в сумі 6553,36 коп. витрачених на придбання ліків, задоволено, тому вимоги про стягнення із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь моральної шкоди в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров»ю, що складає 327,67 грн. (6553,36 х 5%), також підлягають задоволенню

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1. статті 38 зазначеного Закону).

Отже, вимоги, пред'явлені до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення саме з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» коштів у рахунок відшкодування шкоди відповідають вимогам закону.

Посилання представника ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на ту обставину, що пред'явлення цивільного позову до страхової компанії є передчасним для вирішення у кримінальному провадженні, є помилковим виходячи з наступного.

У п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року зазначено, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України від 07 березня 1996 року «Про страхування»,у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

За такого, вимоги потерпілої ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягають задоволенню.

Аналіз положень ст.ст. 127, 128 КПК України, Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що потерпілі у кримінальному провадженні в разі подання цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди звільнені від сплати судового збору.

Тому сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1600 грн. (т. 1 а.с. 90), необхідно повернути.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню відносно обвинуваченого не обирався.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За такого, із ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню витрати за проведення судових автотехнічних експертиз по визначенню технічного стану транспортного засобу вартістю 1760 грн. 80 коп., вартістю 1760 грн. 80 коп. та вартістю 1979 грн. 20 коп.; за проведення судових транспортно-трасологічних експертиз вартістю 1760 грн. 80 коп. та вартістю 1979 грн. 20 коп.; за проведення судової авто товарознавчої експертизи 2202 грн. 00 коп.; за проведення судової автотехнічної експертизи щодо обставин та механізму ДТП вартістю 693 грн. 00 коп., а всього 12135 грн. 80 копійок (т. 2 а.с. 43, 64, 110-114).

Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 2 (два) роки.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно ч. 1 п.п. 1, 2 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Згідно з ч. 2 п. 2 ст. 76 КК України суд покладає на ОСОБА_2 додатково обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 12135 грн. 80 коп., з яких: за проведення судових автотехнічних експертиз по визначенню технічного стану транспортного засобу вартістю 1760 грн. 80 коп., вартістю 1760 грн. 80 коп. та вартістю 1979 грн. 20 коп.; за проведення судових транспортно-трасологічних експертиз вартістю 1760 грн. 80 коп. та вартістю 1979 грн. 20 коп.; за проведення судової авто товарознавчої експертизи 2202 грн. 00 коп.; за проведення судової автотехнічної експертизи щодо обставин та механізму ДТП 693 грн. 00 коп.

Речові докази:

- автомобіль «Сітроен-Диспатч» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 з пошкодженнями (т. 2 а.с. 118) переданий на зберігання до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївські області повернути власнику ОСОБА_6.

- автомобіль «Форд-Торнео» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 з пошкодженнями (т. 2 а.с. 116) переданий ОСОБА_5, залишити власнику ОСОБА_5.

- автомобіль «Опель Вектра» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з пошкодженням (т. 2 а.с. 120) переданий на зберігання до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївські області повернути ОСОБА_2.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині пред'явлених вимог до ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині пред'явлених вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити.

Стягнути із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул.. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров»ю в розмірі 6553,36 грн., матеріальної шкоди, заподіяної майну в розмірі 49000,00 грн., моральної шкоди в розмірі 327, 67 грн.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Арбузинському районі Миколаївської області повернути ОСОБА_1 суму судового збору згідно квитанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № NOHH334435 від 31.01.2018 року в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд на протязі 30 (тридцяти) днів з дня проголошення вироку.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова