Рішення № 77121590, 05.10.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.10.2018

Справа № 489/3721/17

Провадження №2/489/427/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.10.2010 року в розмірі 150473 грн. 93 коп., оскільки останній не виконує зобов’язань за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступник якого є АТ КБ «ПриватБанк», зазначили, що 15.10.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобовязання за вказаним договором виконав у повному обсязі, передавши ОСОБА_3 кредитні кошти.

Відповідач свої зобов’язання за Договором виконував не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 30.06.2017 року складає 150473,93 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 7636,57 грн., заборгованості по процентам – 131105,74 грн., заборгованість за пенею та комісією – 4090,00 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 7141,62 грн.

Посилаючись на викладені обставини просили заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

15 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобов’язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, передавши ОСОБА_3 кредитні кошти.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Байку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, копією витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку».

При цьому сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг між сторонами виникли зобов’язальні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язувався надати грошові кошти відповідачу в розмірі та на умовах, встановлених в договорі, а відповідач зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», умовами кредитування відповідача є: базова процентна ставка на місяць складає 2,5%; розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня складається із пені 1 та пені 2, де пеня 1 дорівнює (базова процентна ставка по договору)/30 – нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня 2 дорівнює 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. щомісячно, нараховується один раз на місяць, при наявності прострочення по кредиту чи процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму не більше 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням передбачених договором, більше ніж на 120 днів, складає 500 грн. + 5% від суми позову; процентна ставка (щомісячно) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування – 3,75 %.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 30.06.2017 року складає 150473,93 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 7636,57 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 131105,74 грн., заборгованості по пені та комісії – 4090,00 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 7141,62 грн..

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджено факт порушення відповідачем умов кредитного договору та не виконання зобов’язань, що випливають з нього.

Від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач зазначав, що він призваний на військову службу по частковій мобілізації з 07 серпня 2014 року та вважається мобілізованим, що підтверджується наданими ним документами. У звязку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Як вбачається з витягу з послужного списку, ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних силах України з 07 серпня 2014 року по 12 березня 2015 року у батальйоні спеціального призначення військової частини 3027 Північного ТрУ НГ України.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 р. указом в.о. Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17.03.2014 р. Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв’язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє по теперішній час.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідно до довідки військової частини 3027 Національної гвардії України № 479 від 09.12.2014 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті належності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_3 в період з 14.08.2014 року по 09.09.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті належності, суверенітету та територіальної цілісності України в районні проведення антитерористичної операції м. Слов’янськ, м. Курахово Донецької області.

Згідно наданої суду копії посвідчення серії МВ № 003883 ОСОБА_3 є учасником бойових дій.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Позивачем не надано розрахунок заборгованості з урахуванням перебування відповідача на військовій службі в особливий період. Крім того, суд не наділений спеціальністю бухгалтерського обліку та не уповноважений здійснювати розрахунки самостійно, а отже, приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судові витрати пов’язані з розглядом цивільної справи покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «16» жовтня 2018 року.