Ухвала суду № 77121387, 03.07.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/292/18 Провадження № 1-кп/450/196/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді-ОСОБА_1 при секретарі-ОСОБА_2

за участю:

прокурора Гаріпов П.О.

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140270002069 від 03.11.2017 року клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

ВСТАНОВИВ :

03.07.2018 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на особисте зобов’язання.

Клопотання обґрунтовує тим, що 24.05.2018 року за результатом розгляду клопотання прокурора обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 22.07.2018 року включно. Вважає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні відсутні. Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою вину у вчиненні злочинів та щиро розкаюється, є хорошим сім’янином, виховує малолітнього сина, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, майновий стан його не значний. Окрім цього, у ОСОБА_4 на утриманні перебуває матір інвалід 1 групи та батько пенсіонер. Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, умови попереднього обраного запобіжного заходу виконував сумлінно, готовий відшкодувати потерпілій стороні моральну шкоду.

Окрім цього, неприбуття в судове засідання обвинуваченого 03.04.20018 року та 23.05.2018 року відбулося виключно через його неналежне повідомлення, і це не можна вважати переховування від суду задля уникнення покарання. Таким чином, вважає, що застосування будь-якого запобіжного заходу не пов’язаного із триманням під вартою, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків. Окрмі цього, обвинувачений ОСОБА_4 страждає на ряд захворювань і перебуваючи в слідчому ізоляторі його стан здоров’я його стан погіршився.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4М та його захисник ОСОБА_3 клопотання підтримали та просять задоволити.

В судовому засіданні прокурор Гаріпов П.О. щодо задоволення клопотання заперечив та просить в задоволенні такого відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що обставини наведені в клопотанні були предметом розгляду судом при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу і їм надана належна правова оцінка, що виключає можливість уникнення ризиків шляхом застосування більш м’якого виду запобіжного заходу.

Потерпіла сторона, щодо задолення клопотання сторони захисту заперечила, оскільки обвинувачений після вчинення злочину вчиняв дії які свідчать про небажання нести відповідальність за вчиненний ним злочин та завдану шкоду, а тому вважають що існують ризики ухилена обвинуваченого від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Вивчивши матеріали клопотання та особу обвинуваченого, вислухавши сторони кримінального провадження, приходжу до висновку що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 24.05.2018 року за результатом розгляду клопотання прокурора обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 22.07.2018 року включно.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі , якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Обираючи ОСОБА_4 найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на підставі матеріалів кримінального провадження було оцінено в сукупності обставини зазначені статтею 178 КПК України зокрема особу обвинуваченого ОСОБА_4, те що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, обгрунтованість обвинувачення, встановлено об’ктивні обставини, що свідчать про те, що без поважних причин обвинувачений ОСОБА_4 порушив покладені на нього кримінально-процесуальним законом обов’язки, які оцінені судом як умисне ухилення від явки на виклик суду. раніше неодноразово притягувався до відповідальності за правопорушення у сфері експлуатації транспортних засобів та дорожнього руху, належних для себе висновків не зробив та обвинувачується у вчиненні злочину у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, усвідомлюючи можливість призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі може продовжувати переховуватися від суду задля уникнення такого покарання, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні. а також існування вагомих обставин, що виключають можливість уникнення встановлених судом ризиків шляхом застосування більш м’якого виду запобіжного заходу.

Кримінально-процесуальним кодекс України передбачено право сторін кримінального провадження на, а саме : прокурором, слідчим за погодженням з прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, до якого застосовано запобіжний захід його захисник, на звернення до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу (ст. 200 та 201 КПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 200 КПК України, прокурором, слідчим за погодженням з прокурором у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені норми та враховуючи те, що сторони кримінального провадження мають рівні права та обов’язки, зазначення у клопотанні про зміну запобіжного заходу обставини які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу чи існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор, тобто сторона кримінального провадження на той час не знали і не могли знати, хоча і не передбачені ст. 201 КПК України, однак є обов’язковими для сторони захисту, яка є стороною кримінального провадження.

Таким чином, обов’язковою обставиною яка підлягає доведенню стороною захисту у клопотанні про зміну запобіжного заходу є обставини, які виникли після обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, про те таке обвинуваченя у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключний запобіжний захід протягом певного часу.

Проаналізувавши доводи сторони захисту наведені у клопотанні, як на підставу зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 із тримання під вартою на більш м’який, не вбачається наведення жодних нових обставин які виникнули після обрання запобіжного заходу тримання під вартою, можуть вплинути на підстави для зміни запобіжного заходу та не були предметом дослідження судом при обранні 24.05.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Наведені стороною захисту обставини щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 захворювань здоров’я та потреба у подальшому медичному лікуванню, що виключає можливість затосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не підтвердженні жодними належними та допустимим доказами.

За вказаних обставин, суд вважає, що з урахуванням наведених стороною захисту обставин, які критично оцінені судом, на даний час не відпали ризики і обставини, які виправдовують необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, пов’язаного з ізоляцією від суспільства, а тому відсутні підстави для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, ст. 201, 315 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов’язання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1