Рішення № 77121205, 16.10.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/3494/18

Провадження № 2-а/463/185/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправними дій в частині винесеної постанови та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 2418/20900/18 від 22.05.2018р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.05.2018р. відносно нього винесено постанову в справі про порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Правопорушення проявилось в тому, що він 14.01.2017р. ввіз в режимі «транзит» через пункт пропуску «Тиса» Закарпатської митниці ДФС транспортний засіб марки Subaru Legacy, реєстраційний номер 178BRT, VIN № JF1BL9LL54G002123 та не вивіз за митний кордон України у встановлений законом термін. Вважає таку постанову незаконною і такою, що винесена внаслідок неповного з’ясування обставин справи. Зокрема, у зв’язку з поломкою транспортного засобу, яка мала місце 20.01.2017р., а саме, виходу з ладу гідравлічної рульової системи, вимушений був доставити автомобіль на СТО, де він перебував до 17.04.2018р на ремонті. В день поломки автомобіля звернувся з відповідним повідомленням до відповідача про неможливість вивезення транспортного засобу за межі України і одразу після закінчення ремонту 17.04.2018р. позивач ввіз автомобіль в зону митного контролю митного поста «Мостиська» з метою вивезення за межі митної території України. Про всі ці обставини та причини неможливості вивезення автомобіля за межі території України повідомляв державного інспектора відділу митного контролю, надавши всі необхідні докази, однак останній на них не зважав та склав протокол про порушення митних правил, а в подальшому, 22.05.2018р. – оскаржувану постанову, незважаючи на вищенаведені обставини, за наявності яких з об’єктивних причин не міг вивезти автомобіль за митний кордон України у встановлений законом термін. Поломка автомобіля не залежала від його волі, внаслідок чого має ознаки аварії або непереборної сили, що є підставою для звільнення його від відповідальності. Тому, дії відповідача щодо складання постанови вважає протиправними, а оскаржувану постанову просить скасувати в судовому порядку.

В процесі розгляду даної справи ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.09.2018р. у порядку забезпечення позовних вимог, до розгляду справи по суті зупинено стягнення на підставі виконавчого документа – постанови Державної фіскальної служби України № 2418/20900/18 від 22.05.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної фіскальної служби України штрафу в розмірі 8500 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, дав пояснення, аналогічні вищенаведеним, ствердив про вичерпність поданих доказів та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив. З огляду на положення ч. 3 ст. 269 КАС України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З постанови № 2418/20900/18 від 22.05.2018р. (а.с.9-10) вбачається, що позивача притягнено до відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено штраф в розмірі 8 500 грн. Відповідно до мотивувальної частини цієї постанови, правопорушення виразилось в тому, що 14.01.2017р. ввіз в режимі «транзит» через пункт пропуску «Тиса» Закарпатської митниці ДФС транспортний засіб марки Subaru Legacy, реєстраційний номер 178BRT, VIN № JF1BL9LL54G002123 та не вивіз за митний кордон України у встановлений законом термін.

Згідно автоматизованої системи митного оформлення АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 17.04.2018р. не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.

Відповідно до ст. 90 МК України, транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Строки транзитних перевезень закріплені в ст. 95 МК України. Для автомобільного транспорту, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті такий строк становить 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 93 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.

Доказів про те, що автомобіль був поміщений у інший митний режим після його ввезення на митну територію України суду не подано.

Частиною 2 ст. 95 МК України визначено перелік випадків, коли порядок обчислення строків, зазначених в ч. 1 цієї статті призупиняється. Зокрема, згідно п. 1 ч. 2 ст. 95 МК України, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 цього Кодексу.

Обставинами, про які йдеться в ст. 192 МК України є аварія та час дії обставин непереборної сили. За правилами п. 2 ч. 1 цієї статті, перевізник зобов’язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Визначення поняття аварія закріплено в п. 2 Розділу VIII «Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», затвердженого Наказом МФУ від 31.05.2012р. № 657. Згідно з цим пунктом, під аварією слід розуміти небезпечну подію техногенного характеру, у зв’язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили, згідно цієї норми, це часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно з п. 5 цього Розділу Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Про обставини поломки, як зазначено в оскаржуваній постанові позивач повідомляв відповідача, надавши довідку з СТО ТОВ «СТО» № 40/16-1 від 17.04.2018р.; акт приймання-передачі транспортного засобу від 20.01.2017р.; акт приймання передачі транспортного засобу від 17.04.2018р.; квитанцію № 52 від 17.04.2018р.; акт виконаних робіт № 107 від 17.04.2018р.; копію свідоцтва платника єдиного податку; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію довідки АБ № 483846 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; повідомлення на адресу ОСОБА_2 митниці ДФС від 20.01.2017р. Копії всіх цих документів позивач долучив до матеріалів позову (а.с.11-19).

На думку суду, самі по собі, такі документи не підтверджують факту, що виконання ремонтних робіт було необхідним для належної експлуатації транспортного засобу та унеможливлювало його вивезення, в той час як положенням п. 1 ч. 1 ст. 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання.

Крім того, згідно п. 3 Розділу VIII цього Порядку, залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Доказів про те, що ТзОВ «СТО» є уповноваженою особою на видачу вказаних вище документів суду також не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, всупереч вимогам зазначеної норми позивач не довів існування обставин непереборної сили, внаслідок чого постанова про порушення митних правил винесена правомірно.

З огляду на викладене, позивач помилково вважає, що постанова є незаконною та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Діючи в межах та у спосіб, визначених чинним законодавством, після виявлення правопорушення, посадовою особою правомірно винесено постанову про притягнення позивача до відповідальності, з врахуванням вимог як матеріального так і процесуального права. Будь-яких інших порушень митного законодавства в процесі розгляду справи судом не встановлено, внаслідок чого, правові підстави для визнання дій відповідача протиправними, скасування такої постанови, а отже і для задоволення позову відсутні.

В такому випадку, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.09.2018р. зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 77, 241, 244, 246, 268, 271, 286 КАС України, ст. ст. 90, 93, 95, 192, 470, 486, 508, 509 МК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постанову заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 в справі про порушення митних правил № 2418/20900/18 від 22.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України залишити без змін, а позовну заяву – без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ст. ст. 272, 286, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Леньо С. І.