Ухвала суду № 77120322, 16.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1786/18

УХВАЛА

16 жовтня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, який ухвалою суду від 24.04.2018 залишений без руху, оскільки поданий без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.

При цьому, підставою для залишення позову без руху слугувало недотримання ОСОБА_1:

ч.3 ст.161 КАС України, оскільки до позовної заяви не додано платіжного документу про сплату судового збору у відповідному розмірі;

п.2 ч.5 ст.160 КАС України - не зазначення у позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серії паспорту позивача; ідентифікаційного коду юридичної особи (установи) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача; повне найменування відповідача (ПІБ посадової особи);

п.11 ч.5 ст.160 КАС України - не зазначення у позовній заяві власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

п.9 ч.5 ст.160 КАС України - у позовній заяві не обґрунтовано порушення оскаржуваними довіреностями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (на судовий захист);

з ч.4 ст.161 КАС України - до позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

ч.1, ч.7 ст.161 КАС України - до позовної заяви не додану копію оскаржуваного акту індивідуальної дії, копії позову та додатків до нього для відповідача.

У зв'язку із цим позивачу було надано п'ятиденний строк, який в подальшому був продовжений на додаткові п'ять днів за клопотанням ОСОБА_1, в т.ч. і для надання в обґрунтування клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору з її боку будь-яких доказів.

27.04.2018 від позивача до канцелярії суду надійшла заява із додатком (копією довідки теруправління ПФУ України від 21.01.2018 № 1951 щодо виплачених ОСОБА_1 пенсійних виплат за серпень 2017 р. - січень 2018 р.), в якій остання просила продовжити термін виконання вищевказаної ухвали суду, так як усунення недоліків потребує часу, яку суд ухвалою від 07.05.2018 задовольнив та продовжив позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання ухвали. Копію вказаної ухвали позивач отримала 11.05.2018. Таким чином, недоліки підлягали усуненню у строк до 16.05.2018 включно.

14.05.2018 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 27.04.2018.

15.05.2018 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо її звільнення від сплати судового збору.

Станом на 17.05.2018 викладені в ухвалі суду від 24.04.2018 недоліки позовної заяви усунуті не були, у зв'язку із чим ухвалою суду від 17.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій повернуто позивачеві згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила останню в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про визнання дій протиправними, скасування довіреностей, зобов'язання утриматись від вчинення дій направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття.

При цьому колегія суддів частково погодилася з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що однією з підстав для залишення поданої позовної заяви без руху став встановлений судом недолік останньої в частині не сплати судового збору. На викання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Проте, повертаючи заявлений позивачем позов, суд першої інстанції не вирішив заявлене позивачем клопотання, не визначив чи є таке клопотання обґрунтованим, чи відсутні підстави для його задоволення.

Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі та вирішення заявленого клопотання при продовженні строку на усунення недоліків позовної заяви.

Однак зазначила, що в даному випадку позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору саме в порядку усунення недоліків позовної заяви, а тому при поверненні позовної заяви позивачеві таке клопотання мало бути вирішено судом, визначено чи є таке клопотання обґрунтованим, чи вважає суд, що позивач усунув недоліки позовної заяви у цій частині, визначити, які недоліки залишились не усунені, що є підставою для повернення позовної заяви. Проте, повертаючи позовну заяву позивачеві, судом першої інстанції не вирішено заявленого клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, яке подано в порядку усунення недоліків позовної заяви, взагалі не зазначено чи вважає суд таке клопотання обґрунтованим, не визначено, які недоліки позовної заяви не усунені позивачем, що є підставою для повернення позовної заяви.

20.09.2018 справа № 815/1786/18 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду.

Ухвалою суду від 25.09.2018 заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою від 24.04.2018, із наданням п'ятиденного строку з дня отримання ухвали для усунення недоліків адміністративного позову.

28.09.2018 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла заява, в якій позивач висловила недовіру головуючому судді Завальнюку І.В. та заявила йому відвід.

У періоді з 01.10.2018 по 05.10.2018 суддя Завальнюк І.В. перебував у відпустці, у зв'язку із чим вищезазначена заява була безпосередньо йому передана 08.10.2018.

Ухвалою судді від 09.10.2018 провадження по справі № 815/1786/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій зупинено, а заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Завальнюку І.В. по справі № 815/1786/18 передано для визначення в порядку ч.1 ст.31 КАС України судді для вирішення питання про відвід, оскільки головуючий суддя дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Ухвалою судді Бжассо Н.В. від 11.10.2018 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Завальнюка І.В. у справі № 815/1786/18 за її позовом до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій відмовлено.

16.10.2018 справа № 815/1786/18 передана судді Завальнюку І.В. після розгляду заявленого відводу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Самовідвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Аналогічна теза міститься в п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23), який передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В п.п. 46, 47, 48 рішення Європейського суду з прав людини від 24.05.1989 у справі «Гаусшильдта» зазначено, що завдання Суду полягає не в абстрактній перевірці відповідного законодавства та практики, а в з'ясуванні того, чи спричинив характер їх застосування або втручання стосовно п. Гаусшильдта порушення пункту 1 статті 6.

Наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (див., серед інших прецедентів, рішення у справі Де Куббера від 26 жовтня 1984 року, серія А, N 86, с. 13 - 14, п. 24).

У будь-якому випадку, особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з'являться докази на користь протилежного, а в цій справі таких доказів не було.

Отже, можна застосувати лише об'єктивний критерій.

Згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі кримінального провадження, в обвинуваченого. Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (див., mutatis mutandis, згадане вище рішення у справі Де Куббера, серія А, N 86, с. 14, п. 26).

Суб'єктивна неупередженість не заперечується, поки не існує доказів протилежного. Навпаки, навіть зовнішні ознаки можуть мати деяке значення, коли йдеться про об'єктивну неупередженість. Точка зору підсудного береться у такому випадку до уваги, але не має вирішального значення. Вирішальним фактором є визначення, чи можна вважати його побоювання об'єктивно виправданими (рішення у справах "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 30; "Фіндлі проти Сполученого Королівства" від 25 лютого 1997 року, Recueil 1997-I, с. 281, п. 73; "Кастільо Альгар проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Recueil 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

В пункті 81 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 у справі "Салов проти України", Суд нагадав, що "неупередженість", в сенсі статті 6 § 1 Конвенції, має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. Bulut v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та Thomann v. Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В заяв про відвід головуючому судді Штокало О.А. зазначила, що вона перебуває в залежності виключно від особистої думки судді, а судові рішення суддею постановляються без дотримання вимог КАС України, що порушує право позивача на судовий захист, спричиняє недовіру до суду.

Вищеозначені факти в аспекті тлумачень ЄСПЛ «неупередженості» обумовлюють необхідність головуючим суддею усунути ймовірну недовіру до суду, забезпечивши в очах розумного спостерігача впевненість у відсутності невідповідного упередження або впливу на суд.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлення суддею Завальнюком І.В. однозначних недоліків адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій, які в силу КАС України безумовно перешкоджають вирішити питання про відкриття провадження по справі, а також висловлену ОСОБА_1 позицію, відповідно до якої остання не має довіри до судді, вважає його упередженим з огляду на поставлені ним рішення по інших справах, головуючий суддя Завальнюк І.В. вважає необхідним, в силу ст.36 КАС України, заявити собі самовідвід по справі № 815/1786/18.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 36, 39, 40, 41 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заявити та задовольнити самовідвід головуючого судді Завальнюка І.В. по справі № 815/1786/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання дії протиправними дій, скасування довіреностей, зобов'язання утриматися від вчинення дій.

Адміністративну справу № 815/1786/18 передати для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк