Ухвала суду № 77119989, 20.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 4-с/490/143/2018 Справа № 490/2741/13-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

УХВАЛА

іменем України

20 вересня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Кваша С.О.,

за участю представника скаржника -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документу стягувачу, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року стягувач звернувся до суду із скаргою, в якій просить суд рішення-повідомлення Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 11.06.2018 р. "Про повернення виконавчого документа Стягувачу без прийняття до виконання" - скасувати як незаконне та зобов'язати Центрального ВДВС м. Миколаєва прийняти до виконання виконавчий лист №490/2741/13 від 14.06.2013 р. до виконання без сплати авансового внеску та визнати протиправною бездіяльність Центрального ВДВС м. Миколаїв під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва згідно вказаного виконавчого листа за період з 12.06.2013 р. по 20.12.2017 р., оскільки він звільнений від сплати авансового внеску, а тому, державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання

Скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Вислухавши пояснення представника скаржника, вивчивши доводи скарги, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене наступне.

Рішенням (заочне) Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 квітня 2013 року стягнуто з Кредитної спілки “Крединий Альянс” на користь ОСОБА_2 суму внеску за договором по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № 18 від 30 квітня 2009 року в сумі 36 679 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят дев’ять) грн. 45 коп., з яких: грошовий внесок – 25000 грн. 00 коп., нараховані та несплачені відсотки – 11 679 грн. 45 коп. Стягнуто з Кредитної спілки "Кредитний Альянс" на користь держави судовий збір у розмірі 366 грн. 79 коп.12.06.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист.

10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 вперше звернувся до Центрального ВДВС ММУЮ в Миколаївській області з заявою про відкриття виконавчого провадження провадження.

11.06.2018 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_3 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не надав на підтвердження сплати авансованого внеску.

В силу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4,5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права , суд розглядає справим відповідно до Конституції України, законів України , міднародних договорів, згода на обовязковістиь яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобож 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейского суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"( який діяв на момент видачі виконавчого листа, далі- закон)), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону передбачено переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід’ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини “ОСОБА_4 проти України” державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини. Для цього Україні був наданий рік, а потім ще півроку. На виконання зазначеного рішення Міністерством юстиції було розроблено проект Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду», який 14 січня 2011 року урядом подано на розгляд Верховної Ради України.

У рішенні ОСОБА_4 проти України Евросуд сфокусувався саме на невиконанні рішень суду, в яких держава виступає боржником в особі тих чи інших державних органів або підприємств (група налічує більше 400 подібних справ).

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов’язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також Суд зазначив, що обов’язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція – без необґрунтованих затримок).Держава не має посилатись на відсутність коштів, коли йде мова про виконання рішення проти державного органу.

В справі ОСОБА_4 проти України, Суд відзначив, що рішення на користь заявника не виконувались 7 років і 10 місяців та 5 років і 11 місяців. При цьому причинами таких затримок були: а) недостатність бюджетних коштів; б) бездіяльність державних виконавців; в) прогалини в національному законодавстві, через які не існувало можливості виконати рішення суду у випадках недостатності бюджетних коштів. Однак усі ці причини мали б бути під контролем держави і тому підпадають під сферу її відповідальності.

За такого, суд приходить до висновку, що права стягувача порушені тривалим невиконанням судового рішення і зміни в законодавстві, яки призвели до необхідності сплатити ним авансовий внесок, який за розміром значно перевищує суму заборгованості , яку належить стягнути на його користь з боржника ( державної установи) і яка до того ж і так знецінена тривалою невиплатою - не можуть позбавляти його права на споаведливий суд , гарантоване ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Крім того, на момент видачі виконавчого листа норми Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року, який діяв до 05.10.2016 року не вимагали обов'язкової сплати авансового внеску.

В обгрунтування своїх заперечень суб'єкт оскарження не надав матеріали виконавчого провадження, незважаючи на запит суду, не надав витягу з реєстру виконавчих дій-Системи виконавчого провадження , отже не спростував твердження заявника щодо бездіяльності своїх дій.

Так , матьеріаламии скарги підтивнрджкєтья, що заява про відкриття виконавчого провадження була отриммана Центральним ВДВС 16 травн 2018 року , а рішеня-повідомлення про повернення виокнавчого документу було прийнят елише 11 червня 2018 року , тобто з порушенням строків, встапновлених ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" ( протягом трьох робочих днів).

За такого, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 447-452 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документу стягувачу - задовольнити .

Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання головного державного виконавця Центрального Відділу ДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області від 11.06.2018 року з примусового виконання виконавчого листа № 490/2741/13-ц, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 14.06.2013 року.

Визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС м.Миколаєва під час прийняття заяви ОСОБА_2 від 16 травня 2018 року про примусове виконання рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.04.2013 року на підставі виконавчого листа № 490/2741/13-ц , виданого 14.06.2013 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом пятнадцяти днів з дня отримання сторонами повного тексту ухвали до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Гуденко О.А.