Ухвала суду № 77119516, 16.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

16 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2613/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №70 від 31.05.2018 про відмову в поновлені виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1;

- зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 з 07.10.2009, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доплатою до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №1640/2613/18. Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року відкладено розгляд справи до 12:00 10 жовтня 2018 року.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивач у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справи без його участі та участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.12.1989 по досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, була призначена пенсія за віком.

У 1998 році позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

До виїзду за кордон позивач був зареєстрований та мешкав за адресою: м.Кременчук, вул.Набережна лейтенанта ДніпроваАДРЕСА_1.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 09.11.1997 про зняття з обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль та заяви про виплату наперед 6 пенсій у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль від 02.03.1998, Управлінням прийнято розпорядження від 02.03.1998 про зняття з обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль.

23.05.2018 представник ОСОБА_1 діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав до Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області особисту заяву позивача про поновлення пенсії.

Рішенням Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 31.05.2018 №70 позивачу відмовлено у поновлені виплати раніше призначеної пенсії в Україні.

Рішенням Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 30.07.2018 №89 рішення Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 31.05.2018 №70 скасовано; ОСОБА_1 відмовлено у поновлені виплати раніше призначеної пенсії в Україні.

Так, відповідно до рішення Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 30.07.2018 №89 відмовлено в поновленні пенсії у зв'язку із тим, що заява та документи для поновлення виплати пенсії подані з порушенням чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 23.07.2018 (відбиток на поштовому конверті) з вимогами щодо захисту її порушених прав, що мали місце з 07.10.2009 року.

Позивач, наполягаючи на задоволенні позовних вимог про поновлення виплати та перерахунок пенсії позивача з 07.10.2009 року, посилався на рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Суд звертає увагу, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу у органів Пенсійного фонду виник обов'язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності, щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, останній повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак, саме з цієї дати розпочався відлік строку звернення до суду.

У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові від 20.02.2018 по справі №757/12134/14-а колегія суддів Верховного Суду зазначила, що до вказаних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до суду.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08.12.2015 (справи № 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а), а також в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №423/5348/17.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне врахувати висновок Верховного Суду про те, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду, а тому посилання позивача на правову позицію, викладену раніше в рішеннях суду апеляційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 23.07.2018 (відбиток на поштовому конверті), заяву про поновлення пенсійних виплат до органу пенсійного фонду подано 23.05.2018 та рішенням від 31.05.2018 №70, яке в подальшому було скасоване рішенням від 30.07.2018 №89, йому було відмовлено у поновленні пенсії, отже суд доходить висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду з 23.05.2018, тобто з дати звернення представника позивача із заявою.

За приписами частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У свою чергу, пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов позивача в частині позовних вимог про зобов'язання Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 за період 07.10.2009 по 22.05.2018 підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 248, 255, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; АДРЕСА_2, Рішон Ле-Ціон,Ізраїль; рнокпп НОМЕР_1) до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630; код ЄДРПОУ 40367050) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог про зобов'язання Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 за період 07.10.2009 по 22.05.2018 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Г.В. Костенко