Рішення № 77119435, 10.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1649/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд,-

Встановив:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1 від 22.03.2018 року;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.03.2018 р Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області було проведено габаритно-ваговий контроль (вказане місце проведення габаритно-вагового контролю - на 89 км., Н-17 «Львів-Радехів-Львів»). Після зважування 22.03.2018 р. співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області встановлено, що навантаження на задню одиночну вісь тягача становило 12,35 т при нормативу допустимому 11 т. За наслідками такого огляду складено: Акт № 0010550 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2018р. та Розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.03.2018р. № 1 на суму 921,78 євро. З вказаним розрахунком позивач не погоджується, оскільки при розвантажуванні задньої частини причепу призвело до зміщення центру ваги вантажу на другу вісь автомобіля, однак відповідачем до уваги це не було взято.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, у якому зазначила, що 22.03.2018 року при проведенні рейдової перевірки державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області перевірено автомобіль марки VOLVO, власником якого є позивач. За результатами перевірки встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу, оскільки навантаження на задню одиночну вісь тягача становило 12,35 т при нормативу допустимому 11 т, що підтверджується чеком зважування, розрахунком, актом №0010550, довідкою №0003588. Актом також зафіксовано порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, тобто без оформлення обов'язкових документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що твердження відповідача про те, що перевищення на другу вісь існувало від Києва до Жидичина є цілком безпідставним і таким, що грунтується на припущеннях, оскільки часткове розвантаження задньої частини напівпричепа призвело до збільшення навантаження на другу вісь тягача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсягу. Додатково зазначив, що згідно копії чеку наданого відповідачем про результати зважування №11119 від 22.03.2018 р вбачається, що на ньому немає підпису оператора, який проводив зважування, ні підпису водія, а сам чек містить виправлення щодо цифри 6 в цифровій частині реєстраційного номера ТЗ, замість номера ТЗ позивача ВС2786 ВО під виправленою цифрою шість явно видно цифру 3. Також наголосив, що відповідач стверджує, що чек формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування. Зазначене свідчить про дефекти в експлуатації або про технічну несправність приладу обліку та ставить під сумнів результати здійснення габаритно-вагового контролю

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із перебуванням у щорічній відпустці. Судом відмовлено у задоволені вищезазначеного клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає, що вказаний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, на підставі направлення на перевірку від 16.03.2018р. №027240 на 89 км автомобільної дороги Н-17 «Львів-Радехів-Львів», проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час вказаної перевірки перевірено транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Schmitz, номерний знак НОМЕР_2.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів VOLVO, номерний знак НОМЕР_1, серії ВСС №084250 та напівпричепу марки Schmitz, номерний знак НОМЕР_2, серії САР №939783, транспортні засоби належать ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт № 036036 від 22.03.2018 року, якому зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажів без документів, які передбачені, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України.

Також, 22.03.2018 р. співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було проведено габаритно-ваговий контроль (вказане місце проведення габаритно-вагового контролю – 89 км, Н-17, «Львів-Радехів-Львів». Після огляду 22.03.2018р. співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області встановлено, що навантаження на задню одиночну вісь тягача становило 12.35 т при нормативно допустимому-11 т.

За наслідками такого огляду складено: Акт № 0010550 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2018 р. та розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.03.2018р. № 1 на суму 921,78 євро.

Не погоджуючись з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 22.03.2018 р. № 1 позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктами владних повноважень в основу оскаржуваних рішень на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає ОСОБА_2 України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (надалі - ОСОБА_2 № 2344-ІІІ).

ОСОБА_2 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (п.п.2, 17 п.5 Положення №103).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення №103).

Згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_3 надано посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії ІНА №426425, свідоцтво про реєстрацію сідлового тягача серії ВСС №084250; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа серії САР №939783; товарно-транспортні накладні на №Р245, №Р249 від 21.03.2018 р.

За результатами зважування вищезазначеного транспортного засобу складено чек № о 13:04 22.03.2018 р №1111, яким співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було встановлено, що загальна вага транспортного засобу становить – 30,45 тонн, при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу - 40 тонн, при цьому навантаження на одиночну вісь складає 12,35 тон при максимально допустимому навантаженні для даного типу транспортного засобу 11 тон.

Як вбачається з складеного чеку, що на ньому немає підпису оператора, який проводив зважування, ні підпису водія, а сам чек містить виправлення в частині реєстраційного номера ТЗ, а саме працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області власноручно виправлено номер ТЗ, з ВС 2783 ВО на ВС2786ВО. Відтак, суд приходить до висновку, що під час зважування, обладнання не було справним.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879).

Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку №879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Враховуючи викладене, суд не може вважати належним та допустимим, у відповідності до КАС України, доказом перевищення транспортним засобом марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та причепом маркиSCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2, нормативних вагових параметрів, чек №11119 про результати зважування. Суду не надано доказів на підтвердження того, що 22.03.2018 обладнання, яким здійснювалось зважування транспортного засобу позивача було справним.

Відповідно до п.1 Порядку №879 повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики

Таким чином, уповноважені особи відповідача встановивши, що у програмі обладнання, яке здійснювало габаритно-вагового контроль виник збій, повинні були, усунувши технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, запропонувати позивачу ще раз пройти зважування.

У зв'язку з чим, використовувати дані чеку№11119 для складення довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0003588 від 22.03.2018, на основі якої складено акт про перевищення транспортним засобом вагових параметрів №0010550 від 22.03.2018, а також оскаржуваний розрахунок плати за проїзд №1від 22.03.2018 є протиправним.

З оскаржуваного розрахунку №1 від 22.03.2018 встановлено, що позивачу з урахуванням п.31-1 Порядку №879 слід сплатити за проїзд 921,78 євро(0+0.27+0)*569 (ВІДСТАНЬ)*3(КОЕФІЦІЄНТ) *2).

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

В силу положень пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п.30 Порядку №879.

Відповідно до п. 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.18 Порядку №879, за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

У відповідності з п. 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз. 1 п. 28 Порядку №879).

Відповідно до п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Згідно із п. 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як встановлено з матеріалів справи, в оспорюваному розрахунку зазначена пройдена відстань – 569 км, проте фактично, з перевищенням нормативних параметрів, вказаний автомобіль пройшов шлях 158 км.

Згідно довідки №0003588 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2018 р та акту №0010550 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів повна допустима маса автомобіля становить 40 т, фактична маса на час зважування становила 30,45 т, осьове навантаження на другу вісь, при нормативно допустимому – 11 т, фактично становило 12,35 т. Також, з товаро-транспортних накладних та фото автомобіля, вбачається, що на час зважування, автомобіль був завантажений неповністю.

Відповідно до товаро-транспортних накладних №245-249 від 21.03.2018 р автомобіль позивача здійснював перевезення товарів побутової хімії за замовленням ТОВ «НВФ» «СІМОКС» за маршрутом Київ-Жидичин-Львів. По сумі вантажу зазначеного у вказаних ТТН автомобіль перевозив з Києва до Жидичина 17,6715 т завантаженого по всій довжині причепу товару не перевищуючи нормативних вагових параметрів. Згідно ТТН №245 від 21.03.2018 р із задньої частини причепу вищезазначеного автомобіля (вантажовідправник-ТОВ «НВФ»СІМОКС» було вивантажено 6,736 т товару в с. Жидичині.

Відтак, суд приходить до висновку, що пройдена відстань позивача від с. Жидичині до Львова становить 158 км.

Однак, позивач в позовній заяві просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1 від 22.03.2018 року на суму 793,8 євро.

Оскільки розрахунок відповідача складений неправомірно, суд вважає за необхідне вийте за межі позовних вимог та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 22.03.2018 на суму 921,78 грн.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1 від 22.03.2018 року в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 921,78 Євро.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги 14, м. Київ, 01135; ЄДРПОУ39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Муроване, Пустомитівський район, Львівська область, 81121; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в сумі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.