Рішення № 77118456, 09.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року № 810/351/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Мінакова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доБроварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської областіпровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії (бездіяльність) Сенько Ліди Іванівни, керівника Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари за ненадання ОСОБА_1 відповіді відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; за відмову надати інформацію щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1, за відмову надати інформацію щодо виконання рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 справа №1007/3814/2012;

2) зобов'язати керівника Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари Сенько Ліду Іванівну надати ОСОБА_1 відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян», надати інформацію щодо пенсійного забезпечення позивача, надати інформацію щодо виконання рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі № 1007/3814/2012;

3) визнати протиправними дії (бездіяльність) керівника Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари Сенько Ліду Іванівну щодо не нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 відповідно до статті 22 Закону №2262-ХІІ, на виконання рішень судів, з невідомого ОСОБА_1 часу, на думку ОСОБА_1 - з часу переведення обрахування пенсійних виплат відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ;

4) зобов'язати керівника Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари Сенько Ліду Іванівну нарахувати пенсійні виплати позивачу відповідно до статті 22 Закону №2262-ХІІ з часу переведення на обрахування пенсійних виплат відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ;

5) зобов'язати керівника Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари Сенько Ліду Іванівну компенсувати завдані ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 100000,00 грн. та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000,00 грн. за ненадання належної відповіді на звернення позивача; кошти за порушення прав позивача, гарантованих ст. ст. 22, 24, 58 Конституції України, за узурпацію прав позивача при одноособовій зміни пенсійних обрахувань позивачу, в результаті чого позивачем протягом тривалого строку була недоотримана пенсія в передбаченому законодавством та рішенням судів розмірі;

6) зобов'язати керівника Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Бровари Сенько Ліду Іванівну компенсувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. та стягнути кошти в розмірі 100000,00 грн. за порушення прав позивача, гарантованих ст. ст. 22, 24, 57, 58 Конституції України, за узурпацію прав позивача при одноособовій зміни пенсійних обрахувань позивачу, за дискримінаційні дії при зміні пенсійних виплат позивачу як соціально незахищеній особі, в той час державним службовцям, працівникам правоохоронних органів та суддям не зменшували, чим було завдано ОСОБА_1 тяжких моральних страждань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 відкрите загальне позовне провадження у справі №810/351/18 за вказаним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 адміністративну справу №810/351/18 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 закрито провадження у справі у частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту початку обрахування його пенсії відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області нарахувати ОСОБА_1 пенсійні виплати відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту початку обрахування його пенсії відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З урахуванням викладеного, в адміністративній справі №810/351/18 вирішуються позовні вимог, що стосуються розгляду звернення позивача (вимоги 1-2 прохальної частини позову) та відшкодування шкоди (вимоги 5-6 прохальної частини позову).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача зі зверненням, що стосувалось його пенсії та підстав її перерахунку, розглянути яке відповідач протиправно відмовився.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відмова у розгляді звернення позивача була пов'язана з тим, що позивачеві вже надавалась відповідь щодо поставлених у зверненні питань.

У судовому засідання позивач позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою (вх. №711/Л-01 від 21.09.2017), у якій зазначив, що Броварським міськрайонним судом у справі №1007/3814/2012 було прийняте рішення, яким встановлено, що пенсія ОСОБА_1 має виплачуватись у розмірі 110% прожиткового мінімуму, у зв'язку з чим заявник вимагав (а.с. 25):

- виконати рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі №1007/3814/2012 та нарахувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 110% від мінімального розміру пенсії з 01.11.2012;

- повідомити, чи отримував ОСОБА_1 на момент прийняття рішення суду пенсійні виплати відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- повідомити коли ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати у розмірі 110% прожиткового мінімуму та надати всі розрахунки пенсійних виплат, які позивач мав отримувати на виконання даного рішення суду;

- повідомити, чи виконане зазначене рішення суду або про підстави невиконання рішення суду, яке набрало законної сили;

- повідомити підстави ненадання до Броварського міськрайонного суду рішення Київського апеляційного суду від 01.06.2011 у справі №2а-1322/10.

Листом від 27.09.2017 №711/Л-01 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача, що управлінням уже розглядались аналогічні звернення позивача, у зв'язку з чим відповідач відмовився розглядати заяву ОСОБА_1 від 21.09.2017 вх. №711/Л-01 (а.с. 26).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що стосуються розгляду відповідачем звернення позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже звернення, які за формою і змістом відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», мають бути об'єктивно і всебічно розглянуті підприємством, установою, організацією, яким воно адресоване.

Вичерпні підстави для відмови у розгляді звернення визначені у статті 8 Закону України «Про звернення громадян», частиною другою якої передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Аналіз викладених положень Закону України «Про звернення громадян» дає підстави для висновку, що підприємство, установа, організація може відмовити у розгляді звернення з підстав, визначених у частині 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», за наявності сукупності таких умов:

1) звернення подане від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (тотожність суб'єктів) і стосується одного і того ж питання (тотожність змісту);

2) попереднє звернення вирішено по суті.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що вже давав відповідь на звернення позивача від 10.08.2017 №614/Л-01, яке аналогічне за змістом зверненню від 21.09.2017 №711/Л-01, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив позивачеві у розгляді повторного звернення.

З'ясовуючи, чи були у рамках спірних правовідносинах умови, сукупність яких є підставою для відмови у розгляді звернення, поданого порядку Закону України «Про звернення громадян», судом встановлено наступне.

Щодо тотожності змісту звернень від 10.08.2017 №614/Л-01 та від 21.09.2017 №711/Л-01.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою (вх. №614/Л-01 від 10.08.2017) (а.с. 170), у якій просив:

- повідомити про дії, стосовно заяви від 26.07.2017, зареєстрованої під № 4210 про переведення на пенсію за віком та обчислення пенсії відповідно до статей 6 та 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням часу додаткового страхового стажу; надати всі розрахунки, проведені на виконання цієї заяви; повідомити чи було ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком або підстави відмови в даному переведенні; надати всі розрахунки пенсійних виплат в разі отримання пенсійних виплат відповідно до статей 6 та 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та пенсії за віком.

- здійснити перерахунок пенсійних виплат відповідно рішення ВАС України від 07.09.2016 у справі № 361/807/15; надати всі перерахунки пенсії заявнику стосовно даного рішення суду.

- повідомити чи виконано рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі №1007/3814/2012, та коли ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати в розмірі 110% мінімальної пенси за віком, або повідомити підстави невиконання рішення суду що набрало чинності; надати всі розрахунки пенсійних виплат, які позивач мав отримувати на виконання даного рішення суду в розмірі 110 % мінімальної пенсії за віком.

- повідомити, які Закони набрали чинності з 01.11.2011, які були підставою для позбавлення ОСОБА_1 прав на вибір пенсійних виплат у розмірі, встановленому рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, справа №2а-1322/10, та підтверджені Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013, що пенсія позивачу має становити згідно статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», + 25% як постраждалому від ЧАЄС, коли та ким позивача було позбавлено прав гарантованих Конституцією України, та хто є рабовласником заявника; надати всі розрахунки пенсійних виплат з 01.11.2011 у разі якщо позивач отримував даний розмір пенсійних виплат, встановлених судовим рішенням.

Порівнявши зміст звернення від 10.08.2017 №614/Л-01 зі змістом звернення позивача від 21.09.2017 №711/Л-01, судом встановлено, що вони мають частково тотожний зміст і збігаються в частині питань з приводу:

- вимог позивача повідомити, чи виконане рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі №1007/3814/2012 або про підстави невиконання рішення суду, яке набрало законної сили;

- вимог позивача виконати рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі №1007/3814/2012 та нарахувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 110% від мінімального розміру пенсії з 01.11.2012;

- вимог позивача повідомити коли ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати у розмірі 110% прожиткового мінімуму та надати всі розрахунки пенсійних виплат, які позивач мав отримувати на виконання рішення Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі №1007/3814/2012.

Водночас звернення від 10.08.2017 №614/Л-01 не містило наявних у зверненні від 21.09.2017 №711/Л-01 вимог позивача:

- повідомити, чи отримував ОСОБА_1 на момент прийняття рішення суду пенсійні виплати відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- повідомити підстави ненадання до Броварського міськрайонного суду рішення Київського апеляційного суду від 01.06.2011 у справі №2а-1322/10.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що звернення позивача від 10.08.2017 №614/Л-01 та від 21.09.2017 №711/Л-01 є тотожними лише в частині.

З'ясовуючи, чи було виконане (розглянуте) звернення позивача від 10.08.2017 №614/Л-01 у частині, що тотожна зверненню від 21.09.2017 №711/Л-01, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що листом від 22.08.2017 №614/Л-01 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача, що постановою Броварського міськрайонного суду від 07.08.2012 у справі №1007/3814/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення заборгованості по виплаті пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суд зазначає, що хоча лист відповідача від 22.08.2017 №614/Л-01 й містить інформацію про результати розгляду судом справи №1007/3814/2012, на яку позивач посилався у своєму зверненні, проте зазначення відповідачем вказаних фактів не дає відповіді на питання, які порушував позивач у зверненні від 21.09.2017 №711/Л-01, а саме, чи виконане Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області рішення у справі №1007/3814/2012; та про причини, з яких воно не виконується.

Суд зазначає, що відповідь на звернення повинна відповідати змісту порушених у ньому питань.

Надання органом, якому адресоване звернення, подане відповідно до Закону України «Про звернення громадян», відповіді на питання, що не були зазначені у зверненні, або відповіді, що не містить викладу обставин, про якій йдеться у поданому зверненні, не дає підстав для висновку, що відповідне звернення є вирішеним.

Якщо орган, якому адресоване звернення, не може дати відповіді на порушені у ньому питання, відповідь, що направляється за результатами розгляду звернення, повинна містить опис обставин, що не дають можливості розглянути звернення у відповідній частині.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що лист відповідача від 22.08.2017 №614/Л-01 не містив відповіді на звернення позивача у частині, що стосувалась виконання або причин невиконання рішення суду у справі №1007/3814/2012.

Що стосується інших питань, порушених у зверненні позивача 21.09.2017 №711/Л-01, то лист відповідача від 22.08.2017 №614/Л-01 відповідей на них узагалі не містить.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не мав передбачених частиною 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» умов для відмови у розгляді звернення позивача від 21.09.2017 №711/Л-01.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, що виразились в ухиленні від розгляду звернення, та вимоги про зобов'язання відповідача надати відповідь на звернення від 21.09.2017 №711/Л-01 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про компенсацію матеріальних збитків, суд зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, частиною 1 якого передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд зазначає, що майнова (матеріальна) шкода полягає у знищенні або пошкодженні майна потерпілого. Об'єктом правопорушення виступає річ, тобто предмет матеріального світу, або гроші. Майнова шкода поділяється на реальні збитки фактичні втрати, пов'язані із знищенням або пошкодженням майна, та (або) витрати, пов'язані із відновленням свого порушеного права, а також упущену вигоду/доходи, які особа могла б одержати, якщо б її право не було порушено.

Доказів понесення позивачем будь-яких матеріальних втрат у зв'язку з порушенням відповідачем порядку розгляду його звернення матеріали справи не містять.

Сам по собі факт ненадання повної відповіді на звернення не означає заподіяння матеріальної шкоди.

Беручи до уваги недоведеність позивачем фактів понесення ним матеріальних збитків у зв'язку з неправомірними діями відповідача під час розгляду звернення, вимоги позивача про компенсацію та стягнення з відповідача коштів у розмірі 100000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частино 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, моральну шкоду позивач вимагає, у першу чергу, у зв'язку з «узурпацією прав позивача при одноособовій зміні пенсійних обрахувань позивачу, за дискримінаційні дії при зміні пенсійних виплат позивачу».

Проте доводи позивача про завдання йому моральних страждань у зв'язку із зазначеними фактами належними і достатніми доказами під час розгляду справи підтверджені не були.

Стверджуючи про те, що внаслідок надання неповної відповіді на звернення позивачу було завдано моральну шкоду, останнім не доведено факту наявності будь-яких обставин, що свідчили б про перенесені душевні та/або фізичні страждання та їх природу; приниження честі та гідності позивача або його ділової репутації.

Таким чином суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача під час розгляду його звернення та душевними стражданнями, про які стверджує позивач. Суд також враховує, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у сумі 100000,00 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», і за відсутності витрат позивача у цій частині судовий збір з відповідача не стягується.

Щодо вимог позивача про компенсацію йому інших судових витрат (за складання позовної заяви та підготовкою справи до судового розгляду), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Будь-яких доказів, як-то договорів, рахунків, що свідчать про здійснення витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, у тому числі внаслідок подання адміністративного позову, або підготовкою справи до розгляду, позивач не надав.

З урахуванням викладеного клопотання позивача про компенсацію інших судових витрат є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 239, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягають у відмові у розгляді звернення ОСОБА_1 від 21.09.2017 №711/Л-01.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.09.2017 №711/Л-01.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 16.10.2018.

Суддя Леонтович А.М.