Рішення № 77118403, 02.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року м. Київ № 810/1213/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гайдай В.І.,

від відповідача - Обертас Р.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну сраву

за позовом Приватного підприємства "Флора"

до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Флора" з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 позовну заяву було повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2018 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 залишено дану справу без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2018, до вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, задоволено заяву про самовідвід судді Лиски І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Головного управління державної фіскальної служби у Київській області від 30.11.2017 № 2192 не містить: найменування та реквізити суб'єкта який перевіряється, конкретної підстави для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки, період діяльності який буде перевірятися.

Крім того, позивач вказав, що за наслідками перевірки ПП «Флора», відповідачем складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції. Тобто, складено документ, «Акт (довідка)» який не передбачений ані Податковим кодексом України (далі - ПК України), ані іншими нормативно-правовими актами, чим порушено п. 86.1 ст. 86 ПК України.

Також у позові зазначено, що позивачу під час перевірки було вручено не зареєстрований в журналі реєстрації Акт перевірки.

Позивачем також зазначено, що в Акті перевірки не вказано, яку саме норму статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» порушено.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2018 підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, представник позивача надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до змісту відповіді на адвокатський запит, він дійшов висновку, що заступник начальника ОСОБА_3 та ГДРІ ОСОБА_4 не здійснювали службового відрядження для перевірки Приватного підприємства "Флора", оскільки наказів про робоче відрядження не видавалося, не було ознайомлено з кошторисом витрат, а також з вимогами нормативно - правових актів стосовно звітування про використання коштів, звіти про витрачені кошти на відрядження та проїзні документи не подавалися, так як жодних витрат не було понесено.

З огляду на викладене, представник позивача дійшов висновку, що вказані посадові особи не здійснювали фактичної перевірки Приватного підприємства "Флора" 05.12.2017 так як їх не було в магазині - кафе за адресою: Київська область, Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, 91.

Представник відповідач позову не визнав, стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на позов, відповідач посилався на обставини, викладені в Акті перевірки від 05.12.2017 № 682/10-36-40/32393395.

Крім того, відповідач наполягав, що перевірка проведена в межах та на підставі чинного законодавства.

Також відповідач зазначив, що позивач допустив перевіряючих до перевірки, отримав примірник Акта перевірки і у подальшому не оскаржував наказ на проведення перевірки або дій податкового органу по проведенню перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Київській області відповідно до вимог статтей 20, 75, 80 Податкового кодексу України та з метою організації контролю за діяльністю суб'єктів господарювання сфери виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видано наказ від 30.11.2017 № 2192 "Про проведення фактичних перевірок".

Так, вказаним наказом, наказано на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в частині здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, управлінню контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів (ОСОБА_5.) у грудні 2017 року організувати проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання відповідно до переліку, що додається.

Згідно із змісту Витягу з переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України призначено фактичну перевірку Приватного підприємства "Флора" за адресою суб'єкта господарювання Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, 91; термін перевірки 05.12.2017 - 10 діб; перевіряючі - заступник начальника відділу ОСОБА_6, ГДРІ ОСОБА_7

Метою перевірки є встановлення дотримання норм законодавства з питань виробництва та обігу підакцизних товарів.

З матеріалів справи, судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.11.2017 № 2192 та направлень на проведення фактичної перевірки від 05.12.2017 № 1422 та № 1423 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області 05.12.2017 проведена фактична перевірка магазину-кафе за адресою: Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, 91, що належить позивачу.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 05.12.2017 № 682/10-36-40/32393395.

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого до платника застосовується штрафна санкція в сумі 14 675 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Під час перевірки, відповідачем встановлено факт реалізації 13.09.2017 коньюку «Bolgrad» п'ять зірочок, об'ємом 0,5 л., міцністю 40% об. по ціні 133,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 13.09.2017 № 0003, в той час як Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 встановлено мінімальну роздрібну ціну на такий коньяк у такій тарі в сумі 138,52 грн.

У висновках Акта перевірки зазначено порушення ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем 21.12.2017 було прийнято податкове повідомлення - рішення:

- № 0010504001 форми «С», яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі 10 000 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу (пункт 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно положень пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3); неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

З матеріалів справи вбачається, що керівнику ТОВ «Флора» ОСОБА_8 перед перевіркою були вручені наказ на проведення перевірки, службові посвідчення перевіряючих та направлення на проведення перевірки, що підтверджується підписом ОСОБА_8 на копіях зазначених документів.

Крім того, з копії Акта перевірки, який був складений за наслідками проведеної перевірки, вбачається, що примірник зазначеного Акта було вручено керівнику - ОСОБА_8

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що твердження представника позивача про те, що представники контролюючого органу не виїзжали в магазин - кафе за адресою: Київська область, Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Центральна, 91, що належить позивачу для проведення перевірки, під час судового розгляду не підтвердились.

Стосовно зауважень позивача щодо недоліків наказу на проведення перевірки, суд зазначає, що під час судового розгляду, представником відповідача було надано суду наказ на проведення перевірки позивача від 30.11.2017 № 2192 та додаток до наказу із змісту якого вбачається, що наказ відповідає вимогам закону та містить найменування та реквізити суб'єкта який перевіряється, конкретну підставу для проведення перевірки, дату початку та тривалость перевірки.

Водночас, суд зазначає, що позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення, яке було прийнято за наслідками проведеної перевірки, а не наказ на проведення перевірки.

Крім того, суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 24.12.2010 року № 21-25а10 та Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 806/2127/16, від 17.04.2018 року у справі № 826/12612/17 у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Суд зазначає, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому випадку в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Стосовно зауважень позивача, що відповідачем складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції. Тобто, складено документ, «Акт (довідка)» який не передбачений ані Податковим кодексом України (далі - ПК України), ані іншими нормативно-правовими актами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

З огляду на положення статті 86 ПК України вбачається, що контролюючий орган за наслідками фактичної перевірки може скласти або Акт або довідку.

Як встановлено судом, відповідачем за наслідками фактичної перевірки позивача було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, який відповідає нормам діючого на момент проведення перевірки законодавства.

Стосовно встановленого порушення щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною десятою статті 18 вказаного Закону Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

У розумінні № 481/95-ВР, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

При цьому, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (частина перша статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина перша статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено:

факт реалізації 13.09.2017 пляшки коньюку «Bolgrad» п'ять зірочок, об'ємом 0,5 л., міцністю 40% об. по ціні 133,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 13.09.2017 № 0003, в той час як Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 встановлено мінімальну роздрібну ціну на такий коньяк у такій тарі в сумі 138,52 грн.

Так, згідно з Розмірами мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 "Про встановлення розділу мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового коньяк (бренді) п'ять зірочок складала 692, 6 грн.

При цьому, пунктом 1 Приміток визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Враховуючи вказане коньюк «Bolgrad» п'ять зірочок, об'ємом 0,5 л., міцністю 40% об. мав коштувати 138,52 грн.

Однак, з наявної у матеріалах справи копії Z-звіту електронного журналу за 13.09.2017, позивачем реалізовано коньяк «Bolgrad» п'ять зірочок, об'ємом 0,5 л., міцністю 40% об в кількості 1 пляшка за ціною 133,00 грн. за пляшку.

Отже, позивачем реалізовано коньяк «Bolgrad» п'ять зірочок, об'ємом 0,5 л., міцністю 40% об. за ціною нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну на такі напої, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не було спростовано наявність такого порушення в ході розгляду справи.

Відповідальність за порушення передбачено абзацом 14 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до статті 17 вказаного Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

Як вбачається з оскаржуваного рішення податковим органом застосовано до позивача штраф у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, сума фінансових санкцій, яка визначена в оскаржуваному рішенні у розмірі 10 000 грн є обґрунтованою.

Стосовно зауважень позивача, що відповідач не мав законних підстав виносити податкове повідомлення - рішення від 21.12.2017 № 0010504001 за формою «С», так як норма Постанови КМУ від 02.06.2003 № 790 чітко вказує форму згідно якої повинні застосовуватися фінансові санкції за порушення, що передбачені статтею 17 ЗУ № 481/95, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту статті 17 ЗУ № 481/95 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2017 № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, із змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями пункту 1 Розділу 1 вказаного Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України (далі-Кодекс), Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов'язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (форма «С»).

Із системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення контролюючого органу відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 жовтня 2018 р.