Рішення № 77115338, 02.10.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/1599/18

Провадження № 2/307/807/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Чопик В.В., при секретарі Олексій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_3, Державного реєстратора права на нерухоме майно ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_3, Державного реєстратора права на нерухоме майно ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2002 року користується земельною ділянкою площею 0,90 га, розташованою за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в урочищі «Заріка», для ведення особистого селянського господарства. Вказана обставина підтверджується довідкою від 13 жовтня 2017 року № 1564, виданою Бедевлянською сільською радою Тячівського району Закарпатської області. 11 липня 2016 року вона звернулася до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. До клопотання були і додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Вищевказане клопотання зареєстроване у ОСОБА_2 управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області за № Д-2965/0/5-16 від 11 липня 2016 року, що підтверджується проставленою на ньому відповідною реєстраційною позначкою - штрих- кодом. Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09 серпня 2016 року № 2321-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

На її замовлення ТзОВ «ЕКСПЕРТ» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,9377 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Вищевказана документація із землеустрою була подана до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області, однак не була погоджена останнім - у зв’язку з тим, що земельна ділянка, яку позивач просила передати їй у власність, вже передано у власність іншій особі - ОСОБА_3.

Як з’ясувалося, 23 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Вищевказане клопотання зареєстроване у ОСОБА_2 управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області за № 4-3360/0/5-16 23 серпня 2016 року, що підтверджується проставленою на ньому відповідною реєстраційною позначкою - штрих-кодом.

За результатами розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області видано наказ від 05 вересня 2016 року № 2601-сг, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. На замовлення ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,8762 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31 серпня 2017 року № 2846-сг (далі - оспорюваний наказ № 2846-сг) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3; передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку (кадастровий номер: 2124480400:04:004:0058) площею 0,8762 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Таким чином стверджує, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області передало спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_3, попри те, що останній звернувся з клопотанням про надання йому безоплатно у власність вищевказаної земельної ділянки на півтора місяця пізніше від позивачки (ОСОБА_1 звернулася 11 липня 2016 року, ОСОБА_3 - 23 серпня 2016 року), та попри те, що остання отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність на місяць раніше від ОСОБА_3 (ОСОБА_1 отримала - 09 серпня 2016 року, ОСОБА_3 - 05 вересня 2016 року).

При цьому, ОСОБА_2 управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області було відомо, що позивач та ОСОБА_3 хотіли одержати у власність фактично одну й ту саму земельну ділянку, адже це видно з доданих до їхніх клопотань графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, яку останні хотіли одержати у власність.

Оспорюваний наказ № 2846-сг порушує права та законні її інтереси видавши його Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області позбавило її можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку остання розумно очікувала одержати у власність першою звернувшись до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з відповідним клопотанням та першою отримавши дозвіл останнього на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Оспорювані накази є протиправними, оскільки такі були видані з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню з наступних підстав.

ОСОБА_6 служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, посилаючись на п. є-1) ч.1 ст.15 -1, ч.4 ст.19 ст. ст.116,118, 12 ЗК України стверджує, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування вправі відмовити в погодженні документації із землеустрою лише з підстав невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому, в прийнятому органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішенні має бути посилання на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері, на підстави яких було відмовлено в погодженні документації із землеустрою.

Отже, виходячи з вищенаведеного, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видавши наказ від 09 серпня 2016 року № 2321-сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, втратила своє право на подальше самостійне розпорядження спірною земельною ділянкою. Надаючи такий дозвіл Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області фактично надало згоду на передачу в майбутньому (при дотриманні відповідної процедури) спірної земельної ділянки у її власність.

Виданням пізніше оспорюваних наказів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушило право позивачки на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки.

ОСОБА_2 управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області було відомо, що позивачка та ОСОБА_3 хотіли одержати у власність фактично одну й ту саму земельну ділянку, адже це видно з доданих до їхніх клопотань графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, яку останні хотіли одержати у власність.

Стверджує, що у даній ситуації Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області мало відмовити в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, оскільки позивачка вже отримала такий дозвіл раніше.

Видавши оспорюванні накази Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області унеможливило одержання нею у власність спірної земельної ділянки.

Виходячи з специфіки спірних правовідносин, оспорювані накази не можуть вважатися законними. Зазначені накази, при наявності не скасованого наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09 серпня 2016 року № 2321-сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 та, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, безпосередньо порушують законні права позивачки на спірну земельну ділянку. Крім того, оспорювані накази фактично породили конфлікт інтересів між двома фізичними особами - ОСОБА_1 і ОСОБА_3

У даному випадку ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області порушено один із основних принципів, на яких базується земельне законодавство, - принцип забезпечення гарантій прав на землю (п. «ґ» ч. 1 ст. 5 ЗК України), що є підставою для скасування оспорюваних наказів.

Оспорюваний наказ № 2846-сг порушує права та законні інтереси позивачки - видавши його Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області позбавило позивачку можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку остання розумно очікувала одержати у власність першою звернувшись до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з відповідним клопотанням та першою отримавши дозвіл останнього на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об’єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права. Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (роssеssіоns) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing роssеssіоns), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (lеgal сегtаіпtу). Практика Європейського суду з прав людини розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституцією України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Разом з цим посилаючись на ст. 79-1 ЗК України, ч.1 ст1 Закону України «Про ОСОБА_6 земельний кадастр» , п.п 4,5, 31,61,67 Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051., ч.1 ст. 24, ч.1,2,4 ст.25 Закону України «Про ОСОБА_6 земельний кадастр» стверджує, що для відновлення порушених прав позивачки необхідно скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

На підставі оспорюваного наказу № 2846-сг державним реєстратором прав на нерухоме майно - ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244) та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2017 року індексний номер: 36947185 внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому з огляду на вищенаведене, також, для відновлення порушених прав позивачки необхідно скасувати вищезазначене рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, крім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є Цивільний кодекс України, постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Стверджує, єдиною підставою для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення про державну реєстрацію такого права.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Тому просять суд визнати незаконними та касувати накази ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області виданих від 05.09.2016 р. № 2601-сг та від 31.09.2017 р. № 2846-сг; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером:2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно – ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244), від 07.09.2017 р. індексний номер: 36947185 та зобов’язати державного реєстратора прав на нерухоме майно – ОСОБА_4 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатскій області проти позову заперечив обгунтовуючи тим, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,90 га, розташованою за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в урочищі “Заріка” для ведення особистого селянського господарства. 11.07.2016 позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства. Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09.08.2016 № 2321-сг гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. Даний проект землеустрою на замовлення позивачки виготовлено ТОВ “Експерт”. Вищевказана документація подана до ОСОБА_2 управління, однак не була погоджена останнім, оскільки дана земельна ділянка вже була передана у власність гр. ОСОБА_3

ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 управління з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. За результатами вищевказаного клопотання ОСОБА_2 управлінням прийнято наказ від 05.09.2016 № 2601-сг, згідно з яким йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. Проект землеустрою на замовлення гр. ОСОБА_3 виготовлено ФОП ОСОБА_5 Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31.08.2017 № 2846-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 Згідно даного наказу йому передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124480400:04:004:0058) площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, незважаючи на те, що останній отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на місяць пізніше, ніж позивачка. При цьому, як стверджує позивачка, ОСОБА_2 управлінню було відомо про те, що позивачка та гр. ОСОБА_3 хотіли отримати у власність одну й ту саму ділянку, оскільки це видно з наданих ними графічних матеріалів. Оспорюваний наказ від 31.08.2017 № 2846-сг, на думку позивачки, порушує її права та законні інтереси, оскільки позбавив її можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки.

Таким чином посилаючись на, п.є-1) ч. 1 ст. 15-1, ст.81, 116, 118 Земельного кодексу України , п. 1-3, підпункту 13 п. 4. п8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 р. № 308, ст. 14, ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України стверджує, що безоплатно у власність земельні ділянки із земель державної або комунальної власності передаються зацікавленим особам у тому разі, якщо вказані земельні ділянки є вільними, тобто не перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, що й мало місце в даному випадку.

Однак, системно аналізуючи вимоги цього ж таки Земельного кодексу України, слід зауважити, що у чинному законодавстві відсутня заборона щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою декільком особам на одну земельну ділянку.

Також, відповідно до практики Верховного Суду України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року № 21-3690а15, від 13 грудня 2016 року № 21-2573а16 та інших.

Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки позивачкою не підтверджує право власності останньої на цю земельну ділянку та не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 згідно з частини 7 статті 118 Земельного кодексу України та не звільняє Головне управління від обов'язку виконання вимог частини 9 статті 118 Земельного кодексу України щодо затвердження проекту землеустрою відповідачу гр. ОСОБА_3

Крім того, звертає увагу суду, що скасовуючи наказ ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31.08.2017 № 2846-сг, позивач намагається припинити право власності гр. ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 0,8762 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, при цьому, порядок припинення права на землю регулюється главою 22 ЗК України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений статтею 140 ЗК. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Зазначений перелік є вичерпним.

Отже стверджує, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідних прав на земельну ділянку, ЗК не передбачено (Правова позиція -Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-71 цс 12).

З огляду на зазначене, скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідних прав на земельну ділянку, не є підставою припинення права власності на земельну ділянку згідно ЗК України. Звертає увагу суду також на те, що рішення про передачу земельної ділянки у власність (надання земельної ділянки в оренду) є ненормативним актом органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, що застосовується одноразово, з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, та яке вичерпує свою дію фактом його виконання (внаслідок його виконання). Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства (постанова Вищого господарського суду України від 25.02.2016 у справі № 5028/5/51/2012, від 02.03.2016 у справі № 52/310).

У пункті 8 (абз. 2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, зі змінами внесеними 19.03.2010, зазначено, що при вирішенні в судовому порядку земельних спорів за участю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

У цьому рішенні зазначено, що ненормативні правові акти органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. З огляду на викладене, оскаржуваний позивачкою наказ ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області є ненормативним актом, був прийнятий стосовно конкретного громадянина, підлягав одноразовому застосуванню та був виконаний в момент виникнення права власності на земельну ділянку - після державної реєстрації права на землю, із з цього моменту оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, у зв'язку з чим не може бути скасованим, оскільки дане рішення вже в силу закону скасоване та є не чинним після державної реєстрації ОСОБА_3 права на землю.

Головне Управління Держгеокадастру у Закарпатській області, видаючи оспорювані накази № 2601-сг 05.09.2016 про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки та № 2846-с від 31.08.2017 про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не порушило принцип забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, а діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому просять суд у задоволенні позову гр. ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області, гр. ОСОБА_3, Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні проти позову заперечив та просить в його задоволенні відмовити.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено користування спірною земельною ділянко з 2002 року. При цьому стверджує, що надана позивачем довідка виконавчого комітету Бедевлянської сільської ради 1564 від 13.10.2017 року на підтвердження свого користування спірною земельною ділянкою не є належним доказом, оскільки із самої довідки вбачається, що вона видана іншій особі, яка проживає за іншим адресом, ніж позивач. Крім цього стверджує, що позивачем не надано доказів, які б стверджували конкретного місця розташування земельної ділянки в урочищі «Заріка», якою він користувався з 2002 року. Таким чином, позивачем не доведено користування вказаної земельної ділянки у спірному місці за даним спором, відповідно не має підстав вважати, що його права могли бути порушені.

Разом з цим, щодо поданого позивачем наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №2321-сг від 09.09.2016 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стверджує, що в цьому наказі не зазначено за яким клопотанням ОСОБА_1 видано цей наказ. Крім того, в наказі не зазначено, де конкретно в якому урочищі, знаходиться земля, де відводиться земельна ділянка. Тому стверджує, що це наказ не стосується вказаного клопотання ОСОБА_1 і земельна ділянка могла відводитися в іншому урочищі, ніж урочище «Заріка» Також стверджує, що і вказаному клопотанні ОСОБА_1 від 11.07.2016 року Л-2965/05/5-16 не зазначено урочище де вона бажає отримати земельну ділянку.

В поданому позивачем плані земельної ділянки, який виготовлений ТОВ «Експер», не зазначено дати його виготовлення, тобто, міг бути виготовлений у будь-який час. Позивачем не надано будь-якого викопіювання з кадастрової карти чи інші графічні матеріали, на яких було б зазначено бажане місце розташування земельної ділянки А також не надано будь-який проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надано доказів, що такий взагалі було розроблено. Також не надано доказів, що позивач подавав до ГУ Дергеокадастру в Закарпатській області такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не має будь-якого висновку про відмову у його погодженні. Тому представник відповідача вважає, що права позивача у даному спорі не порушено, а є наявним невідповідність дій позивача вимогам положення ст186-1 Земельного кодексу України щодо порядку розроблення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Таким чином стверджує, що право позивач на отримання безплатно у власність земельної ділянки не порушено, він має можливість його реалізувати, а тому підстав для задоволення даного позову не має.

Відповідач ОСОБА_6 реєстратор права на нерухоме майно ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 2002 року користується земельною ділянкою площею 0,90 га, розташованою за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в урочищі «Заріка», для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою від 13 жовтня 2017 року № 1564, виданою Бедевлянською сільською радою Тячівського району Закарпатської області. (а.с.17)

11 липня 2016 року ОСОБА_1І звернулася до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. Клопотання зареєстроване у ОСОБА_2 управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області за № Д-2965/0/5-16 від 11 липня 2016 року, що підтверджується проставленою на ньому відповідною реєстраційною позначкою - штрих- кодом. ( а.с 18)

До клопотання додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. ( а.с.19)

Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09 серпня 2016 року № 2321-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. ( а.с.30)

Разом з цим, судом встановлено,що 23 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. Клопотання зареєстроване у ОСОБА_2 управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області за № 4-3360/0/5-16 23 серпня 2016 року, що підтверджується проставленою на ньому відповідною реєстраційною позначкою - штрих-кодом. ( а.с.21)

До клопотання додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. ( а.с.22)

Наказом від 05 вересня 2016 року № 2601-сг надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. ( а.с. 23)

Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31 серпня 2017 року № 2846-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3; передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку (кадастровий номер: 2124480400:04:004:0058) площею 0,8762 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. (а.с.)

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна щодо обєктів нерухомого майна стверджено, що земельна ділянка, площею 0,8762 га , кадастровий номер 2124480400:004:0058 зареєстрована, як приавтна власність, за ОСОБА_10 (а.с.25)

Як вбачається з вище наведеного відповідач ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку яку очікув отримати позивач ОСОБА_1

Той фак, що земельна ділянка одна й та сама, крім графічних матеріалів, підтвердив предстаник ОСОБА_2 управління Дергеокадастру, який у судовму засіданні пояснив, що на земельну ділянку яка передана у власність ОСОБА_11 очікував позивач ОСОБА_1

Таким чином, спростовується твердження предстаника ОСОБА_9 відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач користується з 2002 року та в поданих документах до ОСОБА_2 управління Дергеокадастру претендував на іншу земельну ділянку, ніж на ту, що оспоруваним наказом передана у власність ОСОБА_3

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області передало спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_3, не звертаючи уваги на те, що останній звернувся з клопотанням про надання йому безоплатно у власність вищевказаної земельної ділянки на півтора місяця пізніше від позивача ОСОБА_1, який звернувся 11 липня 2016 року, а ОСОБА_3 звернувся 23 серпня 2016 року, та не звертаючи увагу на те, що позвач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність на місяць раніше від ОСОБА_3 Так, ОСОБА_1 отримала - 09 серпня 2016 року, а ОСОБА_3 - 05 вересня 2016 року.

Суд вважає, що твердження відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки позивачем не підтверджує право власності останнього на цю земельну ділянку та не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки ОСОБА_3, згідно з ч.7ст118 ЗК України, та не звільняє Головне управління від обов’язку виконати вимоги ч.9 ст.118ЗК України щодо затвердження проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_3, є без підставним. Так, отримання вказаного дозволу не підтверджує право власності позивача на спірну земельну ділянку, однак забезпечує йому гарантії прав на неї. ( п. «ґ» ч.1 ст.5 ЗК України ).

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев'ятої цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у ясність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотанні у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань дістання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. За приписами частин десятої, одинадцятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Відповідно до частини шостої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу тексу і затверджуються Верховною ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Згідно з частиною шістнадцятою статті 186 ЗК України Верховна ОСОБА_7 Автономної ' Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмежений.

Як вбачається з вище наведених норм, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування вправі відмовити в погодженні документації із землеустрою лише з підстав невідповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому, в прийнятому органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішенні має бути посилання на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері, на підстави яких було відмовлено в погодженні документації із землеустрою.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видавши наказ від 09 серпня 2016 року № 2321-сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, втратила своє право на подальше самостійне розпорядження спірною земельною ділянкою. Надаючи такий дозвіл Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області фактично надало згоду на передачу в майбутньому (при дотриманні відповідної процедури) спірної земельної ділянки у її власність.

Відповідно до п. «ґ» ч.1 ст.5 ЗК України, земельне законодавство базується на принципі зебезпечення гарантій прав на землю.

Видавши пізніше оспорювані накази Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушило цей принцим земельного законодавства.

Так, оспорюванні накази ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області позбавляють позивача можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку остання розумно очікувала одержати у власність першою звернувшись до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області з відповідним клопотанням та першою отримавши дозвіл останнього на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об’єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права. Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (роssеssіоns) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing роssеssіоns), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (lеgal сегtаіпtу). Практика Європейського суду з прав людини розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Беручи до уваги вище наведене, суд вважає, що слід визнати незаконними та касувати накази ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області виданих від 05.09.2016 р. № 2601-сг та від 31.09.2017 р. № 2846-сг.

Відповідно до частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у ОСОБА_6 земельному кадастрі.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про ОСОБА_6 земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Згідно з пунктами 4, 5 названого вище Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про ОСОБА_6 земельний кадастр" та цим Порядком.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про ОСОБА_6 земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 25 Закону України «Про ОСОБА_6 земельний кадастр» Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить відомості про земельну ділянку. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 31 Порядку визначено, що документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, поземельні книги.

Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) ОСОБА_6 кадастровим реєстратором на підставі рішення суду (п. 60 Порядку).

Відповідно до пункту 61 Порядку скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення).

Пунктом 67 Порядку визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про ОСОБА_6 земельний кадастр" та цього Порядку.

Отже, виходячи із вище наведених норм, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача необхідно, також, скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

На підставі оспорюваного наказу № 2846-сг державним реєстратором прав на нерухоме майно - ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244) та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2017 року індексний номер: 36947185 внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вищенаведене, також, для відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати вищезазначене рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, крім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є Цивільний кодекс України, постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме.

У ОСОБА_6 реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частинами першою, п’ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_6 реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об’єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відомості Державного прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у ОСОБА_6 реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться і реєстрі.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 3 названого вище Порядку державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором, які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав в електронній формі з накладенням власного електронного цифрового підпису.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в реєстрації (п. 18 Порядку).

ОСОБА_6 реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації відкриває та/або закриває розділи в ОСОБА_6 реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав (п. 19 Порядку).

ОСОБА_6 реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, державна реєстрація припинення іпотеки у зв’язку з придбанням за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також державна реєстрація прав на підставі рішень судів проводиться виключно державним реєстратором, визначеним законом, без подання заяви заявником.

Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, єдиною підставою для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення про державну реєстрацію такого права.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, виходячи з вищенаведеного позов слід задовольнити та визнати незаконними та скасувати накази ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області виданих від 05.09.2016 р. № 2601-сг та від 31.09.2017 р. № 2846-сг; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером:2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно – ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244), від 07.09.2017 р. індексний номер: 36947185 та зобов’язати державного реєстратора прав на нерухоме майно – ОСОБА_4 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244).

Заперечення відповідачів та їх представників щодо позову суд до уваги не бере, оскільки, виходячи з вище наведеного, вважає його безпідставним.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, ст. 263-265 ЦПК України, статті 19 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та' 11 до Конвенції», статей 5, 15і, 22, 116, 118, 121, 152, 155, 186 Земельного кодексу України, статей З, 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, статей 1, 15, 24, 25 Закону України «Про ОСОБА_6 земельний кадастр», статей 2, 5, 12, 18, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 1, 4, 5, 31, 60, 61, 67, 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, пунктів 3, 18, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатській області виданих від 05.09.2016 р. № 2601-сг та від 31.09.2017 р. № 2846-сг.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером:2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно – ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244), від 07.09.2017 р. індексний номер: 36947185.

Зобов’язати державного реєстратора прав на нерухоме майно – ОСОБА_4 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1345469821244).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Закарпатської області.

Відповідачі:

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, місце знаходження: м. Ужгород, пл. Народна, 4.

ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_6 реєстратор права на нерухоме майно ОСОБА_4, місце знаходження: м. Тячів, вул. Армійська, 4,

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2018 року.

Суддя: В.В.Чопик