Рішення № 77112644, 11.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/428/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної екологічної інспекції у Рівненській області до Рівненського природного заповідника

про стягнення 743 990 грн 50 коп.

в судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Тимошенко О.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Державна екологічна інспекція у Рівненській області звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненського природного заповідника про стягнення 743 990 грн 50 коп. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за період з 02 по 13.10.2017 року, в ході проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду Рівненського природного заповідника, були встановлені факти порушення охоронного режиму території заповідника, за результатами якої був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.10.2017 року-13.10.2017 року.

За результатами перевірки проведено розрахунок шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, розмір якої становить 743 990 грн 50 коп.

Ухвалою суду від 23.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2018 року.

13 липня 2018 року від відповідача надійшли заперечення, згідно яких останній заперечує проти позову та просить суд в його задоволенні відмовити..

Ухвалами суду від 19.07.2018 року та 08.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 08.08.2018 року та 27.08.2018 року.

Крім того, ухвалою суду від 08.08.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року підготовче провадження у даній справі закрито та розгляд справи по суті призначено на 19.09.2018 року.

27 серпня 2018 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заявленого позову та заява про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 19.09.2018 року оголошувалася перерва до 11.10.2018 року.

В судове засідання 11.10.2018 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач в судовому засіданні 11.10.2018 року заперечив щодо позовних вимог з підстав зазначених у запереченнях та письмових поясненнях.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 1 положення Про державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017року № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно розділу 2, п. 7 положення про Державну екологічну інспекцію у Рівненській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 року № 652, Державна екологічна інспекція у Рівненській області вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Позивачем відповідно до Плану Державної екологічної інспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 2017 рік в період з 02.10.2017 року по 13.10.2017 року була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Рівненським природним заповідником, за результатами якої складено акт перевірки №275.

Відповідно до указу Президента України "Про створення Рівненського природного заповідника" №356/99 від 03.04.1999 року було створено заповідник площею 47 046,80 гектарів земель.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2003 року № 1271 заповіднику було надано у постійне користування 42 288,70 га.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 264 від 14.08.2014 року було затверджено Положення про Рівненський природний заповідник (далі - Положення).

До складу заповідника входять Білоозерське лісництво, Карасинське лісництво. Північне лісництво, Старосільське лісництво, Грабунське лісництво та Більське Лісництво.

Пунктом 1.3. положення передбачено, що заповідник є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Одним із основних завдань заповідника є збереження та охорона природних комплексів на його території (п. 2.2. положення).

Згідно п. 4.3. на території заповідника заборонено здійснювати усі види лісокористу-вання та інші дії, що призводять до порушення природних комплексів.

Пунктами 5.1, 5.4 положення встановлено, що охорона заповідника покладається на службу його охорони, яка входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Основним із завдань служби держохорони є попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишньою природного середовища на території заповідника несуть особи, винні у псуванні, пошкодженні чи знищенні його об'єктів і природних комплексів (п. 5.8. положення).

Збитки, завдані заповіднику в результаті порушення його майнових прав фізичними, юридичними особами, відшкодовуються в установленому порядку, в тому числі за рішенням суду (п. 9.6. положення).

Позивачем зазначається, що в період з 02 по 13 жовтня 2017 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області Ярощуком С. М., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області Легкобитом Ш. Й., в ході проведення планової перевірки дотримання природоохоронного законодавства Рівненським природним заповідником, були встановлені факти порушення природоохоронного режиму території заповідника, а саме:

- в кварталі 43 Білоозерського лісництва Рівненського природного заповідника у вигляді незаконної порубки 2-х сухостійних дерев породи береза;

- в кварталі 42 Білоозерського лісництва Рівненського природного заповідника у вигляді незаконної порубки 7-ми сухостійних дерев породи сосна;

- в кварталі 15 Білоозерського лісництва Рівненського природного заповідника у вигляді незаконної порубки 7-ми сухостійних дерев породи сосна;

- в кварталі 17 виділи 7, 4, 11 та в кварталі 28 виділи 2, 5, 3 Грабуньського лісництва Рівненського природного заповідника у вигляді незаконної порубки 300 дерев різних порід (212 сироростучих дерев породи сосна, 5 сироростучих дерев породи береза та 83 сироростучих дерев породи сосна).

За результатами перевірки проведено розрахунок шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, розмір якої за твердженням позивача становить 743 990 грн 50 коп.

Судом встановлено, що постановами Володимирецького районного суду Рівненської області було встановлено винних осіб у незаконній вирубці лісу та притягнуто до відповідальності, а саме:

- постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.11.2017 року у справі № 556/1755/17 встановлено, що незаконну порубку у кварталі 43 Білоозерського лісництва Рівненського природного заповідника 2-х сухостійних дерев породи береза здійснив громадянин ОСОБА_4;

- постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.11.2017 року у справі № 556/1754/17 встановлено, що винним у несвоєчасному виявленні та неналежному оформленні незаконної порубки в кварталі 42 Білоозерського лісництва Рівненського природного заповідника 7-ми сухостійних дерев породи сосна є майстер лісу ОСОБА_5;

- постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.11.2017 року у справі № 556/1753/17 встановлено, що винним у несвоєчасному виявленні та неналежному оформленні незаконної порубку в кварталі 15 Білоозерського лісництва Рівненського природного заповідника 7-ми сухостійних дерев породи сосна є майстер лісу ОСОБА_6

Враховуючи наведене, з огляду на п. 5.8. та п. 9.6 положення, відшкодування завданих збитків по кварталах 15, 42, 43 Білоозерського лісництва повинно здійснюватися винними особами, встановленими вказаними постановами суду.

Кім того, в обґрунтування наявності вини відповідача позивач посилається п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, згідно якого підприємства, установи та організації які здійснюють ведення лісового господарства зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних порубок, однак останній жодним чином не вказує чи здійснював відповідач такі заходи, про діяння відповідача які спричинили завдання збитків та інше.

Суд також зазначає, що п. 5.1. положення передбачено - охорона заповідника покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу.

Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Служба державної охорони природно- заповідного фонду України має статус правоохоронного органу.

Порядок діяльності служби державної охорони природно- заповідного фонду України, а також перелік підрозділів і посад працівників, які входять до її складу, визначаються Кабінетом Міністрів України. Служби державної охорони на місцях очолюють керівники адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. ст. 60, 61 Закону України "Про природно-заповідний фонд України).

Служба державної охорони природно-заповідного фонду України (далі - служба охорони) забезпечує охорону та збереження природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків. До складу служби охорони входять служби охорони природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків. До складу служб державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, регіональних ландшафтних парків, працівники підрозділів охорони, а також інших підрозділів цих адміністрацій за переліком згідно з додатком (п. п.1, 2 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 №1127 (далі- Положення 2),

Відповідач є заповідником, природоохоронною установою загальнодержавного значення, яка підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів України, а служба охорони парку має статус правоохоронного органу, і не є структурним підрозділом заповідника; до складу служб охорони входить лише деякі особи заповідника.

Службу державної охорони очолюють керівники адміністрацій та об'єктів природно- заповідного фонду. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди (п.3 Положення 2).

Завданням служби охорони відповідно до п. 5 Положення 2 є здійснення охорони природних комплексів природних заповідників: забезпечувати порядок використання природних ресурсів; попередження пошкоджень лісових насаджень внаслідок незаконних рубок. Служба охорони має право складати протоколи про порушення; доставляти правопорушників до правоохоронних органів; перевіряти повноваження в осіб, що перебувають на території заповідника; обстежувати стан природних комплексів; давати приписи (п. 6 Положення 2).

Отже, згідно чинного законодавства відповідальність за охорону Рівненського природного заповідника покладено на службу державної охорони природно-заповідного фонду України.

Також, судом береться до уваги, що 09.08.2018 року на запит дирекції Рівненського природного заповідника було проведено обстеження соснових деревостанів та наявність у них пнів, за результатами якого було складено наукове заключення щодо еколого-лісівничого обстеження насаджень і пнів у Грабунівському лісництві Рівненського природного заповідника, у якому зазначено, що досліджені деревостани характеризуються незадовільним санітарним станом, що обумовлено наявністю сухостою різних стадій всихання. Так, у кв. 28. вид. 25 виявлено понад 10% сухих дерев, а у кв. 17. вид. 7 понад 50% сухостійних дерев. Що свідчить про наявність патологічного відпаду дерев у деревостані, обумовленого інтенсивним розвитком верхівкового короїда (Ips acuminatus Gyllenhaal ), шестизубчастого короїда (Ips sexdentatus Boesner.) та шкідників-нематодів.

Перевірка позивачем здійснювалася з 02.10.2017 року по 13.10.2017 року. Таким чином, зважаючи на стан пнів (зрубані від десяти до чотирьох років до перевірки), відсутність крон дерев та наявністю патологічного відпаду у деревостані на території виникають сумніви у достовірності встановлення стану дерев на момент зрубу (сироростуще чи сухостій) та відповідно віднесення всіх 300 зрубаних дерев до сироростущих, що в свою чергу впливає на розмір шкоди.

Слід зазначити, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди (деліктна відповідальність).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювана шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Факту вчинення правопорушення саме відповідачем (його працівниками) не доведено належними доказами. Крім того, не надано належних доказів порушення відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та не обґрунтовано в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Рівненській області до Рівненського природного заповідника про стягнення 743 990 грн 50 коп. збитків не підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності до спірних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішення, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

З огляду на викладене, підстав для застосування позовної давності у суду немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складено 16.10.2018 року.

Суддя Церковна Н. Ф.