Рішення № 77112637, 04.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/1192/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від прокурора: Озерова О.Д. – посвідчення

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. №8, м. Роздільна, Одеська обл., 67400) в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Муніципальна, буд. №17, м. Роздільна, Одеська обл., 67400)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСБУД-СУ 6” (вул. Єлісаветинська, буд. №21, м. Одеса, 65082)

про стягнення 1 132 566,95 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСБУД-СУ 6” 1 132 566,95 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 ВКА № 912292 придбало у власність майновий комплекс, який розташований по вул. 40 років Перемоги, 2, м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область. Відомості про право власності на об’єкт нерухомого майна внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 26.12.2007.

Зазначений майновий комплекс розташований на земельній ділянці площею 1,6842 га, яка належить Роздільнянській міській раді.

Відповідно до п. 2 рішення Роздільнянської міської ради від 19.08.2008 № 345-V ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,6842 га під розміщення та обслуговування майнового комплексу в м. Роздільна, по вул. 40 років Перемоги, 2 в короткострокову оренду терміном на 5 років із земель запасу Роздільнянської міської ради.

За інформацією Роздільнянської міської ради від 16.03.2018 № 232, ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» право оренди на зазначену земельну ділянку не оформило, орендну плату не сплачує.

Листом від 14.04.2011 № 529 та вимогою від 04.12.2015 № 1033/2/02-22 Роздільнянська міська рада зверталась до ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано майновий комплекс. Однак, ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» вказані листи проігноровано, ніяких заходів підприємством щодо укладення договору оренди земельної ділянки та оплати за землю не вживається.

Однак, у порушення зазначених вимог законодавства після оформлення ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою вул. 40 років Перемоги, 2, м. Роздільна, Роздільнянського району, Одеської області договір оренди земельної ділянки площею 1,6842 га не укладено, плата за землю не вноситься, хоча земельна ділянка використовуються для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Використання земельної ділянки ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» без правових підстав, позбавило Роздільнянську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної ^ плати.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п.2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст.157 ЗК України та Порядком.

Згідно з актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Роздільнянського району, створеної відповідно до розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації від 16.10.2013 №489/А-2013, розмір збитків, завданих ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» за користування земельною ділянкою у 2014 році (за 2 місяці) становить 49182,85грн, за 2015 рік - 368578,75 грн., за 2016 рік - 528181,96 грн., за 2017 рік (за 4 місяці) - 186623,39 грн. Загальний розмір збитків становить 1132566,95 грн.

Вказаний акт складено 20.12.2017 та затверджено розпорядженням голови Роздільнянської райдержадміністрації від 27,12.2017 № 864/А-2017.

Крім того, Роздільнянською районною державною адміністрацією направлено лист директору ТОВ «ТРАНСБУ Д-СУ 6» від 27.12.2017 № 2842/1/08/01 -25 про необхідність добровільно відшкодувати збитки, які нанесені Роздільнянській міській раді зазначені в Акті про визначення розміру збитків №3/5 від 20.12.2017 затвердженого головою Роздільняської РДА від 27.12.2017 № 864/А-2017.

Вказаний лист Роздільнянською РДА з Актом про визначення розміру збитків №3/5 від 20.12.2017 направлено рекомендованим листом з повідомленням 03.01.2018, який вручено адресату 12.01.2018.

Відповідно до п.5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

Відповідно до інформації Роздільнянської міської ради від 16.03.2018р. №232 ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» збитки визначені актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.12.2017р. у сумі 1 132 566,95грн. не відшкодовано.

Таким чином, порушуючи вимоги чинного законодавства ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» відмовляється та ухиляється від відшкодування збитків, завданих власникам землі за використання земельної ділянки площею 1,6842 га під майновим комплексом, що розташований по вул. 40 років Перемоги, 2, м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область.

З врахуванням вищенаведеного, керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2018р., позовну заяву керівника Роздільнянської місцевої прокуратури було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. прийнято позовну заяву керівник Роздільнянської місцевої прокуратури до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2018р. строк підготовчого засідання було продовжено на 30 днів за власною ініціативою суду.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.10.2018р. не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви від 27.09.2018р.

Свою позицію щодо позову суду не надав.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином з юридичною адресою (вул. Єлісаветинська, буд. №21, м. Одеса, 65082), про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду із відміткою про вручення.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Частиною 1 ст.13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 1 Земельного кодексу України визначає, що земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до приписів ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України, Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частини 1та 2 ст.116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 287.1 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Однак, у порушення зазначених вимог законодавства після оформлення ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою вул. 40 років Перемоги, 2, м. Роздільна, Роздільнянського району, Одеської області договір оренди земельної ділянки площею 1,6842 га не укладено, плата за землю не вноситься, хоча земельна ділянка використовуються для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Згідно зі ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За приписами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №14, від 17жовтня 2012р. №10, від 16 січня 2013р.№3, від 29 травня 2013р. №8, від 17 грудня 2013р. №13, від 10 липня 2014р. №6 встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Використання земельної ділянки ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» без правових підстав, позбавило Роздільнянську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 (далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно з актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Роздільнянського району, створеної відповідно до розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації від 16.10.2013 №489/А-2013, розмір збитків, завданих ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» за користування земельною ділянкою у 2014 році (за 2 місяці) становить 49182,85грн, за 2015 рік - 368578,75 грн., за 2016 рік - 528181,96 грн., за 2017 рік (за 4 місяці) - 186623,39 грн.

Загальний розмір збитків становить 1132566,95 грн. Вказаний акт складено 20.12.2017 та затверджено розпорядженням голови Роздільнянської райдержадміністрації від 27.12.2017 № 864/А-2017.

Роздільнянського районною державною адміністрацією направлено лист директору ТОВ «ТРАНСБУД-СУ6» від 27.12.2017 №2842/1/08/01-25 про необхідність добровільно відшкодувати збитки, які нанесені Роздільнянській міській раді зазначені в Акті про визначення розміру збитків №3/5 від 20.12.2017 затвердженого головою Роздільняської РДА від 27.12.2017 № 864/А-2017.

Вказаний лист Роздільнянського РДА з Актом про визначення розміру збитків №3/5 від 20.12.2017 направлено рекомендованим листом з повідомленням 03.01.2018, який вручено адресату 12.01.2018.

Відповідно до п.5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів, що в свою чергу спричинило збитки державі і територіальній громаді м. Роздільна, які актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.12.2017р. встановлені в розмірі 1 132 566,95 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини судом встановлено, що оскільки відповідачем, земельна ділянка використовується без належного правового оформлення, що позбавило власника такої земельної ділянки права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати та не сплатив визначену суму збитків, позовні вимоги прокурора підлягають судом задоволенню в повній мірі.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16 988,50 грн. слід стягнути з відповідача на користь прокуратури Одеської області.

Керуючись ст.ст.13, 74, 78, 86, 129, 202, 233, 237, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСБУД-СУ 6” (вул. Єлісаветинська, буд. №21, м. Одеса, 65082 код 35241950) на користь Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Муніципальна, буд. №17, м. Роздільна, Одеська обл., 67400, код 04056977) збитки у сумі 1 132 566 (один мільйон сто тридцять дві тисячі п’ятсот шістдесят шість) грн. 95 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСБУД-СУ 6” (вул. Єлісаветинська, буд. №21, м. Одеса, 65082, код 35241950) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код 03528552) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16 988 (шістнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський