Рішення № 77112630, 10.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1085/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/1085/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Народів»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Торговий Дім Болград»

про стягнення 1 429 046,87 грн.

за участю представників:

від позивача: Астапов С.І., довіреність №5 від 10.07.2018р.

від відповідача: Чайка О.М., ордер ОД №150864 від 11.07.2018р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Народів» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Торговий Дім Болград» 1 429 046,87 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №24/071 від 24.07.2017р. щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

27.06.2018р. за вх.№2-3257/18 господарським судом одержано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та штрафних санкцій у розмірі 1 417 455,38 грн.

Вказана заява позивача за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, подана позивачем із дотриманням вимог ст.46 ГПК України та прийнята до розгляду господарським судом.

У відзиві на позовну заяву за вх.№15205/18 від 27.07.2018р. відповідач просить суд врахувати викладені у відзиві обставини, що мають суттєве значення для справи та відмовити позивачу у стягненні 3% річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій. При цьому відповідач посилається на те, що у ТТН наявна відмітка про отримання товару відповідачем, проте даний товар завозився на склад ТОВ «Офір-Агро». Даний товар був придбаний відповідачем з метою ведення господарської діяльності, а саме - його подальшого продажу ТОВ «Дара Плюс». Між тим, ТОВ «Офір-Агро» незаконно відвантажило товар з місця поставки для ТОВ «Дара Плюс», який шляхом шахрайських дій заволодів майном відповідача, чим відповідачу нанесено майнову шкоду в розмірі 2 715 150 грн. З цього приводу відкрито кримінальне провадження, а відтак відповідачем вчинено дії для повернення майна, яке було незаконно вивезено з місця поставки. Відповідач на даний час не має змоги сплачувати кошти в сумі 1 107 332,76 грн., враховуючи 3% річних, інфляційні витрати та штрафні санкції. Також відповідач посилається на положення ст.614 ЦК України та п.7.1.2 укладеного між сторонами договору та просить врахувати та істотні обставини, які склались і які вплинули на матеріальне становище відповідача. Окрім того, відповідач посилається на те, що розрахунок пені у розмірі облікової ставки НБУ перевищує 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, що є порушенням ч.6 ст.232 ГК України. Також відповідач посилається на положення ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.

У відповіді на відзив за вх.№15747/18 від 06.08.2018р. позивач просить задовольнити позов в повному обсязі з посилання на те, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини. Посилання відповідача на те, що товар у нього був викрадений не впливають на правильність вирішення спору, оскільки уклавши відповідний договір відповідач врахувавши його умови взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений товар і нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання. В основу судового рішення про зменшення розміру неустойки має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що дають змогу для такого зменшення. Позивач посилається також на наявність в діях відповідача протиправної поведінки у спірних правовідносинах, яка полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе грошових зобов'язань.

У запереченнях на відповідь на відзив за вх.№18276/18 від 07.09.2018р. відповідач посилається на те, що порушення зобов'язання сталось не з вини відповідача, на підтвердження чого до суду надана інформація щодо відкриття кримінального провадження щодо ТОВ «Дара Плюс». Відповідач вважає, що факт викрадення товару та відсутність вини відповідача впливає на суть даного спору, про що свідчать вимоги діючого законодавства та укладений між сторонами договором, зокрема ст.627 ЦК України та п.п.7.1.2, 7.1.3, 8.1, 8.2 договору. Розрахунок штрафних санкцій перевищує 6 місяців, що порушує вимоги ч.6 ст.232 ГК України. Відповідач звертає увагу, що штрафні санкції є дуже великими порівняно із сумою основного боргу. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у стягненні 3% річних, інфляційних втрат, всіх штрафних санкцій та судових витрат.

У підготовчому засіданні 10.09.2018р. господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі про відмову у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків за вх.№2-4554/18 від 07.09.2018р. у зв'язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 10.10.2018р. господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження (в рамках п.5 ст.227 ГПК України) за вх.№2-4908/18 від 27.09.2018р., оскільки встановлення обставин щодо шахрайських дій ТОВ «Дара Плюс» у кримінальній справі жодним чином не впливає на вирішення спору у даній справі.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 10.10.2018р. за участю представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено:

24.07.2018р. між ТОВ «Дружба Народів» (Постачальник, позивач) та ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград» (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №24/071, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) Покупцеві окремими партіями товар - зернові та олійні культури в кількості, за якістю та за цінами узгодженими сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2 договору поставка здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють визначену товаросупроводжувальним документом (видаткова або товаротранспортна накладна) кількість товару, що поставляється згідно з узгодженими сторонами.

Згідно з п.3.1 договору ціна на товар, що поставляється за цим договором визначається на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п.3.4 договору Покупець здійснює оплату товару Постачальнику у відповідності до узгоджених сторонами цін в порядку та у строки, визначені сторонам.

Згідно з п.п.4.2, 4.3 договору місце та строки поставки погодженої сторонами партії товару визначаються ними в кожному конкретному випадку. Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його втратою чи пошкодженням, а також всі витрати на зберігання товару переходять від Постачальника до Покупця у відповідності з умовами базису поставки.

Відповідно до п.5.2.1 договору Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар згідно з вимогами, визначеними в цьому договорі.

Згідно з п.7.1, 7.1.1 договору у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п.п.7.1.2, 7.1.3 договору сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Згідно з п.7.3 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару, Покупець на вимогу Постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату прострочення платежу, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове невиконання умов цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталось внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених в цьому договорі, за умови, що їх настання буде засвідчене у визначеному законодавством порядку. Під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміються випадок, непереборна сила, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Згідно з п.8.3 договору під непереборною силою у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні абро незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Відповідно до п.8.4 договору під випадком у цьому договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою за цим договором і які безпосередньо не обумовлені діями сторін та не пов'язані із ними причинним зв'язком, які виникають без вини (умислу чи необережності) сторін, поза їх волею чи бажанню сторін, і які можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити чи не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути).

Згідно з п.8.5 договору не вважається випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом тієї сторони, що порушила цей договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього договору відсутність у сторони, що порушила договір, необхідних коштів.

Відповідно до п.п.9.1,9.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 20.05.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У Специфікації №1 до договору поставки №24/071 від 24.07.2017р. встановлено, що Постачальник забезпечує поставку товару автомобільним транспортом партіями на умовах СРТ відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року. Місце поставки: ТОВ «Офіс Агро», місцезнаходження: м. Одеса, Ленінрадське шосе, 9. Строки поставки товару з 24.07.2017р. по 25.07.2017р. Датою поставки вважається дата відмітки на товарно-транспортній накладній ТОВ «Офір-Агро». Право власності на товар, а також всі витрати на зберігання товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту відмітки на товарно-транспортній накладній місця поставки ТОВ «Офір-Агро». У відповідності до умов договору Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:

- оплата 80% вартості товару - протягом 3 операційних (банківських днів) з дати поставки товару, за умови надання Постачальником рахунку на оплату та видаткову накладну;

- оплата 20% вартості товару - протягом 3 операційних (банківських днів) з дати реєстрації податкової накладної.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1277332,76 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №26 від 24.07.2017р., №27 від 24.07.2017р., №28 від 24.07.2017р., №29 від 24.07.2017р., №30 від 25.07.2017р., №31 від 25.07.2017р., №32 від 25.07.2017р., №33 від 26.07.2017р., а також видатковими накладними №173 від 25.07.2017р. та №174 від 26.07.2017р.

25.07.2017р. зареєстровано податкову накладну на суму 708890,42 грн., 26.07.2017р. зареєстровано податкову накладну №174 на суму 568 442,34 грн.

Поставлений товар відповідачем оплачено частково в сумі 170000 грн., зокрема: 100000 грн. оплачено 28.07.2018р., що підтверджується платіжним дорученням №17 від 28.07.2017р. та 60000 грн. оплачено 04.08.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №22 від 04.08.2017р.

Залишок вартості поставленого позивачем товару відповідачем оплачено не було. Загальна сума заборгованості відповідача з оплати поставленого товару перед позивачем за договором поставки №24/071 від 24.07.2017р. становить 1 107 332,76 грн.

В матеріалах справи також наявні:

- договір поставки №19/07-Р012 від 19.07.2017р., укладений між ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград» (Постачальник) та ТОВ «Дара Плюс» (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) Покупцеві окремими партіями товар - зернові та олійні культури у кількості, за якістю та за цінами, узгодженими сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти товару та своєчасно сплатити його вартість;

- витяг з кримінального провадження №12017161470001799, за заявою від 28.07.2017р. про те, що в період часу з 21.07.2017р. по 26.07.2017р. ТОВ «Дара Плюс» по вул. Ленінградське шосе, 9 в м. Одесі шляхом обману заволоділи майном ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград» на сум 2715150 грн.;

- товарно-транспортні накладні серія 12ААЕ №815253 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815252 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815253 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815265 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815253 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815255 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815254 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815257 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815256 від 25.07.2017р., серія 12ААЕ №815258 від 25.07.2017р., в яких зазначено вантажовідправником ТОВ «Аграрний Торговий Дім Болград», вантажоодержувачем ТОВ «Офір-Агро» для ТОВ «Дара Плюс».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки, із специфікацією до цього договору, згідно з якими позивач зобов'язався поставити товар автомобільним транспортом партіями у місце поставки: ТОВ «Офіс Агро», місцезнаходження: м. Одеса, Ленінрадське шосе, 9, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар наступним чином: 80% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати поставки товару, 20% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем в розмірі 1 107 332,76 грн.

При цьому наявність цього боргу жодним чином не заперечується відповідачем.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 107 332,76 грн. є обґрунтованими та задовольняються господарським судом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір 3% річних за період з 29.07.2017р. по 19.04.2018р. становить 24118,62 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за період з 29.07.2017р. по 19.04.2018р. становить 170 386,36 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме встановлено, що позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997р. №62-97р.

За таких обставин, господарський судом здійснений розрахунок індексу інфляції, згідно з яким розмір індексу інфляції за період з серпня 2017 року по квітень 2018 року становить 107 190,28 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних задовольняються господарським судом частково в сумі 107 190,28 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.7.3 укладеного між сторонами договору за несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату прострочення платежу, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, згідно з яким розмір пені за період з 29.07.2017р. по 19.04.2018р. становить 115 619,64 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку вимогам ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин господарським судом здійснений розрахунок пені та встановлено, що за період з 29.07.2017р. по 19.04.2018р. розмір пені становить 75 289,86 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом частково в сумі 75 289,86 грн.

Стосовно доводів відповідача про відсутність його вини у порушенні зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, господарський суд виходить з наступного.

Так, в обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що ТОВ «Дара Плюс» шляхом шахрайських дій заволодів майном відповідача, чим відповідачу нанесено майнову шкоду в розмірі 2 715 150 грн., з приводу чого відкрито кримінальне провадження, а також на вимоги ст.614 ЦК України та умови п.п.7.1.2, 7.1.3, 8.1, 8.2 договору.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами п.п.8.1, 8.2 укладеного між сторонами договору сторона звільняється від визначеної цим договором відповідальності, якщо порушення сталось внаслідок дії форс-мажорних обставин, під якими розуміються випадок, непереборна сила, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Умовами п.8.5 укладеного між сторонами договору передбачено, що не вважається випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом тієї сторони, що порушила цей договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього договору відсутність у сторони, що порушила договір, необхідних коштів.

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач в якості таких, що звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язання, за умовами укладеного між сторонами договору не вважаються випадком, що звільняє відповідача від відповідальності.

Водночас відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України та ч.1 ст.229 ГК України сама по собі неможливість виконання грошового зобов'язання відповідачем ані з підстав викрадення у нього майна, ані з підстав відсутності у нього коштів не звільняє відповідача від обов'язку виконання грошового зобов'язання перед позивачем та відповідальності за порушення такого зобов'язання .

Посилання відповідача на положення ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України господарським судом не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.

На підставі аналізу поданих доказів та їх об'єктивної оцінки, із врахуванням ненадання відповідачем будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

При цьому обов'язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених вимог, із врахуванням при цьому заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Народів» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Торговий Дім Болград» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Народів» заборгованість в розмірі 1 107 332 (один мільйон сто сім тисяч триста тридцять дві) грн. 76 коп., 3% річних в розмірі 24 118 (двадцять чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 107 190 (сто сім тисяч сто дев'яносто) грн. 28 коп., пеню в розмірі 75 289 (сімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 19 708 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 97 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець