Рішення № 77112610, 02.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Справа № 915/455/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Ковальжи А.І.

за участю представника позивача - Варфоломєєва Л.В., дов. №8588 від 18.12.17

за участю представника відповідача - Висоцький В.П., дов. №585 від 30.12.15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14) в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), 54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", 54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 1

про: стягнення заборгованості у розмірі 6 421,26 грн. з якої: 4 421,49 грн. - основний борг, 394,28 грн. - 3% річних, 1 605,49 грн. - інфляційні,

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою №18-01-02.01-3156, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" заборгованості у розмірі 6 421,26 грн. з якої: 4 421,49 грн. - основний борг, 394,28 грн. - 3% річних, 1 605,49 грн. - інфляційні, а також судовий збір.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що для навантаження великотоннажних суден на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту буксири та баржі ТОВ СП «Нібулон» заходять до морського порту Миколаїв для навантаження з причалів морського терміналу ТОВ СП «Нібулон». Паспортом акваторії ТОВ СП «Нібулон» визначено, що підхід до акваторії відбувається по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу та каналу акваторії порту Миколаїв. Підхідний канал перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) на підставі акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013. Для виконання вантажних операцій суднами ТОВ СП „Нібулон" (буксирами, баржами, крановим судном) з 24.05.2015 по 05.06.2015 було здійснено 26 проходжень підхідним каналом порту. У зв'язку з проходженням суден ТОВ СП «Нібулон» підхідним каналом порту відповідач отримав від Адміністрації послуги, які оплачуються канальним збором. Щодо зазначених послуг було складено акти наданих послуг. Зобов'язання щодо сплати канального збору виникли у відповідача на підставі настання певних подій, встановлених актами цивільного законодавства та не потребують наявності будь-яких інших документів. Вартість канального збору за проходження підхідного каналу суден транзитом - включена Адміністрацією до рахунків, які ТОВ СП «Нібулон» отримало факсом та особисто представником ТОВ СП «Нібулон» та становить 4 451,49 гри., які на даний час не оплачені. У зв'язку з простроченням сплати канального збору за проходження підхідним каналом 3% річних станом на 24.05.2018 становить 394,28 грн., сума інфляції за період з червня 2015 року по квітень 2018 року становить 1605,49 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

18.06.2018 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування зазначає, що в позовній заяві заявлені вимоги щодо стягнення канального збору, який стягується з суден за прохід каналом, в той час як позовні вимоги обґрунтовані тим, що судна проходили водним простором, який включено до меж акваторії морського порту Миколаїв. Відповідно до порядку справляння та розміри ставок портових зборів за користування акваторією порту сплачується корабельний збір, а не канальний. По всім суднам, які здійснювали донавантаженя суден за зовнішньому рейді морського порту Миколаїв ТОВ СП «Нібулон» сплатило корабельний збір. Також у позовній заяві вказано «У зв'язку з проходженням суден ТОВ СП «НІБУЛОН» підхідним канал порту ТОВ СП «НІБУЛОН» отримало від адміністрації послуги, які оплачуються канальним збором. Однак жодного доказу того що суднами ТОВ СП «НІБУЛОН» були спожиті вказані позивачем послуги до матеріалів справи не надано. Відповідач вказує, що між сторонами укладено Договір № 7-С від 04.10.2010. Рахунки, якими позивачем нараховано плату проходження каналом, містять посилання на Договір № 7-С від 04.10.2010. Відповідно до п.1 Договору, порт надає послуги згідно з письмовими заявками агента. Посилаючись на ст.901 ЦК України відповідач вказує, що умовою, за якою можливе надання послуг за Договором № 7-с від 04.10.2010 є надання відповідачем заявки на надання відповідних послуг за договором. ТОВ СП «Нібулон» не зверталось до позивача із заявками та не замовляло надання послуг вказаних в позові. Рахунки складені позивачем в односторонньому порядку не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки за своїм призначенням носять лише інформативний характер. Крім того, до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів направлення рахунків на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН». Зі змісту позовної заяви взагалі не вбачається що судна проходили каналом. Надані довідки ІДПН складені одноосібно і тому не можуть бути належним та допустимим доказами. До того ж зі змісту довідки не вбачається що судна проходили каналом.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив вказав, що доводи ТОВ СП «Нібулон» не відповідають обставинам справи та не спростовують позовних вимог. Позивач вважає, що до спірних відносин не може бути застосована ст. 901 ЦК України, на яку відповідач посилається у відзиві, оскільки спірні відносини стосуються зобов'язань, які виникають не з договорів, а з підстав, які передбачені нормами законодавства. Крім того, факти проходження суднами відповідача Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2015 у справі №915/1543/15 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі №915/1543/15. Позивач вказує, що портові збори є обов'язковими цільовими платежами, встановленими законодавством і обов'язок з їх оплати відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, ст.1,3,85 Кодексу торговельного мореплавства України виникає безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює діяльність з торгового мореплавства на підставі фактів проходження судном каналами та не передбачає укладення окремого договору з господарюючими суб'єктами. Оскільки спірна послуга підлягає державному регулюванню, що визначено ч.1 ст.21 Закону України «Про морські порти України», то саме акти цивільного законодавства визначають зобов'язання сторін, а не Договір 7-С від 04.10.2010, як безпідставно стверджує відповідач. Діюче законодавство не передбачає надання заявки на спірні зобов'язання, не передбачає замовлення послуг, не передбачає укладення договору щодо їх надання, не передбачає складення та/або направлення відповідачу приймально-здавальних актів та підтверджуючих документів щодо надання послуг. Цивільні зобов'язання між сторонами цього спору виникли не з умов договору №7-С від 04.10.2010, як безпідставно зазначає відповідач, а з підстав - передбачених чинним законодавством України.

Позивач, посилаючись на п.3 ч.1 ст.1, ст.22 Закону України «Про морські порти України» вказує, що законодавство передбачає фінансування утримання підхідного каналу морського порту Миколаїв (тринадцяте коліно Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу) за рахунок канального збору. Тому відповідач безпідставно ототожнює послугу, яка оплачується корабельним збором з іншою послугою, яка оплачується канальним збором.

ТОВ СП «Нібулон» безпідставно зазначає, що складання довідок, які додані до позовної заяви - законодавством не передбачено, а загальні декларації (General Declaration) не є офіційними документами проходження судна підхідним каналом. Вказані міркування ТОВ СП «Нібулон» не відповідають обставинам справи. Довідки ІДПН про транзитний прохід, а також загальні декларації (General Declaration), які складені посадовими особами відповідача - капітанами суден, містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тому відповідно до ст.91 ГПК України ці документи та матеріали є письмовими доказами у справі.

Крім того, позивач вказує, що правовою природою укладення Договору №7-С є відносини, які випливають з морського агентування, що регулюються главою 5 Кодексу торговельного мореплавства України (ст.116-119 КТМ України).

Відповідач у спірних відносинах не виступає представником, а має власні зобов'язання, як судновласник суден, які приймали участь у спірних відносинах, отже Договором №7-С не регулюються.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними, а доводи та вимоги у відзиві є безпідставними та задоволенню не підлягають.

24.07.2018 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заперечення, в яких просить суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- щодо посилання позивача на визнання відповідачем фактів, відповідач вказує, що ТОВ СП «НІБУЛОН» жодного разу не зазначало про «визнання» і тому відповідно ст.74 - 79 ГПК України позивач має довести належними і допустимими доказами ті обставини на які посилається. Більше того, відповідач заперечує факт проходження суднами підхідним каналом, оскільки такої послуги судна не потребували, оскільки мають осадку для проходження природними глибинами річки Південний Буг, послуга не замовлялась, факт надання послуг не підтверджений належними та допустимим первинними документами;

- судова практика на яку посилається позивач стосувалась Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу, який має особливий правовий статус і не входить до компетенції позивача. Рішення суду по справі №915/1543/15 на яке посилається позивач як на преюдицію, стосувалось проходження суднами ТОВ СП «НІБУЛОН» Бузько-Дніпросько-лиманського каналу відносно вимог Дельта-лоцман. Дане рішення суду не приймалось відносно переходу суден ТОВ СП «НІБУЛОН» вказаних в даному позові. БДЛК і «підхідний канал» мають різний правовий статус і відносяться до різних груп при нарахуванні і обчислені канального збору;

- твердження позивача що Договір № 7-С від 04.10.2010 не має відношення до заявлених ним вимог спростовується текстом позовної заяви, розрахунком наданим до позову, документами доданими до позовної заяви. Всі рахунки на які посилається позивач у позовній заяві містять посилання на Договір № 7-С від 04.10.2010 тобто, вони сформовані позивачем на виконання умов вищевказаного Договору. До матеріалів позовної заяви як доказ що підтверджує вимоги позивача доданий укладений між сторонами Договір № 7-С від 04.10.2010. Наведе спростовує твердження позивача що умови Договору № 7-с від 04.10.2010 не розповсюджуються до заявленого ним позову;

- відповідач вважає твердження позивача стосовного того, що зобов'язання виникли на підставі настання певних подій встановлених актами цивільного законодавства і не потребують наявності будь-яких інших документів суперечить нормам законодавства. Плавання суден, не може відноситись до подій, оскільки безпосередньо залежить від волі людей (в даному випадку - судновласника, судноводія) і їхньої свідомої поведінки;

- посилаючись на ч.1, ст.3, ст.19, ч.1 ст.21 Закону Країни «Про морські порти», ст.1, ч.3 ст.4, ч.1,3 ст.189 ГК України, відповідач зазначає, що за послугу встановлені державні регульовані ціни а не договірні ціни - не змінює їх правову природу. Сам факт встановлення за послугу державної регульованої ціни не є достатньою правовою підставою для стягнення коштів без факту реальності надання послуги. Позивач безпідставно ототожнює «портові збори» з податком;

- крім того, відповідач вважає, що посилання позивача на те що Додатком №3 до Договору встановлено які саме послуги надаються за договором і заявлені в позові до цього переліку не входять - спростовується змістом Договору та Додатку №3. Портові збори це державні врегульовані ціни, а додаток №3 до Договору містить перелік послуг які налаються за «вільними тарифами», до того ж там вказаний лише перелік послуг які надаються службою капітана порту в той час як сам Договір має значно ширший обсяг;

- зазначені в позові судна зареєстровані під прапором України, це надає їм право вільного переміщення по внутрішнім водним шляхам України в межах гарантованих габаритів. Баржі мають осадку 0,6 м. (в баласті), 3,56 м. (з вантажем), буксир 2,54 м. і можуть здійснювати рух по р. Південний Буг по судновим шляхам загального користування відповідно гарантованих глибші. При русі цих суден по р. Південний Буг вони використовують природні глибини річки, гарантовані габарити внутрішніх водних шляхів і не потребують використання спеціальної гідротехнічної споруди.

- щодо гідротехнічної споруд - підхідний канал, до такої споруди як судноплавний канал (яма в землі, глибина 11,20 м., ширина 100 м.), потребують лише судна з великою осадкою (10,3м. СН-50) які не можуть пройти природними глибинами річки і саме для них створюється гідротехнічна споруда, що підтверджує паспорт каналу. Отже, проходження гідротехнічною спорудою - підхідним каналом порту взагалі не має ніякого відношення до баржебуксирних складів суден, оскільки їх осадка дозволяє прохід з використанням природних глибин р. Південний Буг і не потребують гідротехнічної споруди.

Сам лише факт перебування «підхідного каналу» на балансі позивача не є правовою підставою для стягнення заборгованості без доведення факту проходу судна по каналу.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 91 КТМ України капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів. Якщо б дійсно існувала заборгованість по сплаті портових зборів, то судно б не випустили з порту, оскільки відповідно до п. 1.4 Порядку № 316 сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал. Позивач звернувся з позовом до суду лише через три роки та надавши на підтвердження своїх вимог лише рахунок, складений одноосібно і таблицю в текстовому редакторі Word із зазначенням, на його думку, часу проходження судна.

16.07.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про колегіальний розгляд. Розглянувши подане клопотання, в судовому засіданні 16.07.2018 суд ухвалив клопотання відхилити, оскільки матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про особливу складність справи та такі обставини заявником не наведено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та (з урахуванням ухвали про описку від 23.07.2018) призначено розгляд справи по суті на 03.08.2018.

12.09.2018 від позивача до суду надійшла заява щодо наявності конфлікту інтересів у представника відповідача. Судом відхилено подану відповідачем заяву.

26.09.2018 в судовому засіданні судом було оголошено перерву до 27.09.2018.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати канального збору. Позивач вказує, що зобов'язання між сторонами виникли з підстав передбачених нормами законодавства.

Як зазначає позивач у позовній заяві, для виконання вантажних операцій суднами ТОВ СП «Нібулон» з 24.05.2015 по 05.06.2015 було здійснено 26 проходжень підхідним каналом порту, у зв'язку з чим товариство отримано від Адміністрації послуги, які оплачуються канальним збором.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги та розрахунок до позову здійснено на підставі виставлених рахунків №24581512 від 25.05.2015, №28311512 від 31.05.2015, №27321512 від 31.05.2015, №28741512 від 11.06.2015, №29141512 від 08.06.2015 (т.1, а.с.16, 20, 24, 48, 72).

Всі вищевказані рахунки містять посилання на Договір №7-С від 04.10.2010, тобто дані рахунки були виставлені позивачем на виконання умов договору №7-С від 04.10.2010.

Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви, як доказ додано укладений між сторонами Договір №7-С від 04.10.2010 (т.1, а.с.138-141).

Отже, твердження позивача, що зобов'язання між сторонами виникли не з умов Договору №7-С від 04.10.2010 спростовується матеріалами справи.

04 жовтня 2010 року за №7-С між Державним підприємством «Миколаївський морських торговельний порт» (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» (агент), був укладений договір, відповідно до умов якого порт надає послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору (п.1 Договору).

Договір укладено з додатковими угодами №1 від 17.06.2013 та №2 від 20.06.2012 (т.1 а.с.144-147).

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №2) порт зобов'язаний надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін, державних тарифів і вільних тарифів, у т.ч. на послуги, які надаються службою капітана порту.

Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Згідно із пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №2) агент зобов'язується одержувати попередні рахунки на передоплату за портові збори згідно Порядку справляння та розмірів ставок портовий зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків (портових зборів) агент виконує не пізніше ніж за добу до виходу судна з порту.

Відповідно до пункту 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди №2) агент здійснює остаточні розрахунки за портові збори - до виходу з порту, а за інші послуги до 20-го числі місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів.

Договір набирає сили з моменту підписання і діє по 31.12.2010 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання на протязі одного місяця до закінчення дії цього договору.

Доказів розірвання або припинення договору суду не надано.

Межі акваторії морського порту Миколаїв встановлені постановою Кабінету Міністрів України №934 від 22.10.2008 «Про межі акваторії морського порту Миколаїв».

Акваторія порту включає, зокрема, водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв.

Підхідний канал перебуває на балансі ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) на підставі Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 (т.1, а.с.101-104).

Позивачем, в підтвердження проходження суден відповідача підхідним каналом надано коносаменти на баржі, довідки ІДПН, загальні декларації (General Declaration).

В матеріалах справи наявні копії обмірних свідоцтв на судно «Святий Миколай», на буксири «Лідіївський», «Прибужанівський», «Нібулон-1», «Нібулон-2», «Нібулон-4», на баржі НБЛ-004, НБЛ-006, НБЛ-007, НБЛ-009, НБЛ-013, НБЛ-015, НБЛ-016, НБЛ-017, НБЛ-019, НБЛ-022, НБЛ-023, БН-02 (т.1, а.с.152-169).

Як встановлено судом, на виконання умов договору №7-С від 04.10.2010 позивачем були виставлені рахунки на сплату канального збору на загальну суму 4421,49 грн. Рахунки підписані з боку позивача та скріплені печаткою.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням).

Відповідно до умов пункту 1 Договору №7-С від 04.10.2010, його учасники узгодили, порт надає послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору.

Тобто, умовою, за якою можливе надання послуг за договором №7-С від 04.10.2010 є надання відповідачем заявки на надання відповідних послуг за договором.

Позивачем в порушення ст.74, 76, 77, 79 ГПК України не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, що відповідач замовляв та споживав послугу зазначену в позові.

Щодо виставлених позивачем рахунків суд зазначає наступне.

Господарський договір, як головна підстава виникнення договірних відносин, є основною правовою формою організації економічних відносин між рівноправними суб'єктами господарювання, при цьому, договір не є первинним документом, оскільки він свідчить лише про намір вчинити будь-які дії, але не підтверджує факт їх здійснення.

Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксуються будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а він носить лише інформаційний характер, більше того рахунок складений в односторонньому порядку.

Відповідно до листа Мінфіну «Щодо розгляду звернення про бухгалтерську звітність» від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794, рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №996-ХІV) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою, згідно зі змістом договору про надання послуг є акти приймання-передачі наданих послуг, акт виконаних робіт тощо, які свідчать про реальність здійснення операції.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в порушення зазначеної норми ГПК України позивачем не надано до суду належних доказів надання послуг за Договором №7-С від 04.10.2010, доказів складання та надіслання актів виконаних робіт (послуг) та доказів в підтвердження здійснення відповідачем замовлення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги, що зазначені в позові судна зареєстровані під прапором України, це надає їм право вільного переміщення по внутрішнім водним шляхам України. Держава прапору вказана в документах на судно.

Відповідно до ст.67 Водного кодексу України внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування. Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно Постанови КМ України "Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних" №640 від 12.06.1996 річка Південний Буг відноситься до судноплавних внутрішніх водних шляхів.

Нарахування канального збору здійснено позивачем відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори", (в редакції, що діяла до 04.09.2015) за проходження суден Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК).

Відповідно п.3.1 Порядку канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.

Відповідно п.1.2 ст.1 Порядку №316 канальний збір справляється на користь власника каналу.

Згідно пункту 3.3. Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку.

З аналізу даної норми випливає, що єдиною умовою нарахування канального збору є проходження судном підхідного каналу в один кінець (до кінця).

Підхідний канал (13-го коліна) Миколаївського порту має цільове призначення, яке прямо закріплено в наступних документа: Паспорті підхідного каналу, Паспорті акваторії Миколаївського морського порту, Обов'язкових постановах по морському порту Миколаїв, - це підхід суден до Миколаївського порту. Глибина каналу складає 11,2 метра. Таким чином, Підхідний канал був збудований саме для доступу суден до Миколаївського порту. Вказане також підтверджується Картою акваторії Миколаївського морського порту, відповідно до якої природні глибини акваторії Миколаївського морського порту на відрізку прямування до Миколаївського порту складають 10,9-11,2 метра.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ "Про морські порти України", внутрішнім підхідним каналом є гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту.

Зокрема, відповідно бази даних регістра судноплавства України підхідний канал за адресою м.Миколаїв, вул. Заводська, 23 внесено до бази гідротехнічних споруд за номером №104-4-183-13. Експлуатуючою організацією ГТС "Підхідний канал" є Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ "Про морські порти України" гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Вимоги до порядку користування портовими гідротехнічними спорудами визначені Правилами технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 року №257.

Так, згідно з пп.4.1.2. п.4.1 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, режим експлуатації підхідних каналів повинен встановлюватись обов'язковими постановами морського порту з урахуванням їхнього дійсного технічного стану, а також проектних і паспортних.

Як було вказано вище, відповідно до Паспорту підхідного каналу, Паспорту акваторії Миколаївського морського порту та Обов'язкових постанов по морському порту Миколаїв, призначення Підхідного каналу (13-го коліна) - підхід до порту Миколаїв .

Проектна глибина каналу становить 11,2 м. Із витягів із міжнародних обмірних свідоцтв слідує, що теоретична осадка суден, відповідача, становить буксирів 2,54 метра, барж 3,56 метра.

Таким чином, безперешкодне слідування суден до морського порту Миколаїв для навантаження з причалів морського терміналу ТОВ СП «Нібулон» забезпечується природними глибинами акваторії, та при слідуванні не відбувається експлуатація підхідного каналу як гідротехнічної споруди.

Виходячи з положень Закону України «Про морські порти України», а також Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 №316, канальний збір є платою за певну послугу.

Відповідно до п.8 ст.1 Закону України «Про морські порти України», до об'єктів портової інфраструктури належать, зокрема, гідротехнічні споруди, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про морські порти України», тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Законодавство не конкретизує, які саме послуги оплачуються у складі портових зборів та, зокрема, у складі канального збору.

Такої конкретизації не містить і Договір №7-С від 04.10.2010, укладений між позивачем та відповідачем.

Однак за своєю суттю канальний збір є платою за послугу з надання можливості великотоннажному судну з великою осадкою пройти до необхідного причалу. Тобто канальний збір нараховується судну за надання вищевказаної послуги.

Як було вказано вище, проходження суден до морського порту Миколаїв забезпечується природними глибинами акваторії порту, без використання підхідного каналу.

Таким чином, при слідуванні суден до морського порту Миколаїв для навантаження з причалів морського терміналу ТОВ СП «Нібулон» не надається послуга, за яку здійснюється нарахування та справляння канального збору.

Крім того, з 04.09.2015 набрали чинності зміни до Наказу №316 від 27.05.2013 (пункт 3.5 доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства інфраструктури України №281 від 24.07.2015), згідно яких судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри, здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши в сукупності зазначені фактичні обставини та докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено достовірними та достатніми доказами обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення канального збору задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих позивачем на 4421,49 грн. канального збору також задоволенню не підлягають, оскільки мають похідний характер від основної вимоги, у задоволенні якої було відмовлено.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 02.10.2018, повний текст рішення складено та підписано 12.10.2018.

Суддя Н.О. Семенчук