Рішення № 77112227, 10.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1617/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.,

при розгляді справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Орлова Олександра Валерійовича (65062, АДРЕСА_1)

про стягнення 19 758,93 грн.

за участю представників:

від позивача: Котовська Т.О. - довіреність №88 від 01.02.2018р.;

від відповідача: Орлов О.В. - паспорт серія СР №075285 від 07.12.1996р.

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018р. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Орлова Олександра Валерійовича, в якій просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 12 906,27 грн. та пеню у сумі 6 852,66 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає про порушення Фізичною особою-підприємцем Орловим Олександром Валерійовичем умов укладеного між сторонами договору поставки №ОД/НХ-17-1410НЮ від 07.11.2017р. в частині повної та своєчасної поставки товару за письмовою заявкою замовника, з огляду на що Залізницею було нараховано відповідачу передбачені умовами договору штрафні санкції у сумі 19 758,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. відкрито провадження у справі № 916/1617/18, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 12.09.2018р.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача, у судовому засіданні 12.09.2018р. судом було оголошено перерву до 08.10.2018р.

01.10.2018р. ФОП Орловим О.В. було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 08.10.2018р. відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку для надання відзиву, яке судом було задоволено із одночасним залученням відзиву до матеріалів справи.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що ним дійсно не було поставлено товар за специфікацією №2. Однак такі дії не призвели до порушення умов договору, у зв'язку із тим, що графік поставки сторонами затверджено не було.

На думку ФОП Орлова О.В., підставою для поставки товару за специфікацією №2 є факт одержання ним відповідної заявки на поставку товару, яка в свою чергу відповідачем отримана не була.

У вказаному судовому засіданні судом оголошено перерву до 10.10.2018р.

09.10.2018р. до суду від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач наголошує на тому, що сторонами не було погоджено графік поставки товару оскільки додатковою угодою №1 від 26.12.2017р. до договору поставки не вбачалось будь-яких змін у графік поставки товару.

При цьому, позивач вказує на те, що оскільки сторонами було продовжено строк дії договору по специфікації №2 до 31.03.2018р., отже і поставка товару за вказаною специфікацією мала відбутися не пізніше 31.03.2018р.

У судовому засіданні 10.10.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у вказаному судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що заявлена позивачем сума до стягнення є дуже великою з огляду на те, що він є приватним підприємцем та отримує з підприємницької діяльності, зокрема з поставки кавоварок, невеликий прибуток.

Крім того, відповідач також звернув увагу суду на те, що Додаткова угода №1 датована 26.12.2017р. насправді була укладена в лютому 2018р.

За результатами дослідження доказів, судом було встановлено наступні обставини:

Як встановлено судом, 07.11.2017р. між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (Замовник) та ФОП Орловим О.В. (Постачальник) було укладено договір поставки №ОД/НХ-17-1410НЮ (а.с.11-13), відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

Кількість та асортимент товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).

Розділом 5 договору врегульовано строки та порядок поставки товару, згідно якого товар має бути поставлений в обсягах і в строки (періоди), які визначені графіком поставки (п.5.1. договору).

В межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного графіком поставки Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом, електронною поштою, листом за адресою: 33028, АДРЕСА_2) (п.5.2. договору).

У разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов'язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного графіком поставки (п.5.3. договору).

Дострокове виконання обов'язку із поставки товару допускається виключно за погодженням сторін договору (п.5.4. договору).

Товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

У відповідності до п.п.6.1., 6.4. договору замовник оплачує поставлений товар постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Загальна сума по договору складає 341 094,12 грн., у тому числі ПДВ 20% 56 849,02 грн.

Згідно п.7.3. договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Положеннями пункту 11.1. договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції.

Строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2017р., а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору (п.16.2. договору).

Виконуючи умови договору, сторонами по справі було підписано специфікацію №1 (а.с.13), за якою загальна сума поставки кавоварок у кількості 37 штук склала 341 094,12 грн., а також відповідний графік поставки товару.

На виконання умов договору, відповідачем було поставлено позивачу передбачений специфікацією №1 товар, що підтверджується видатковою накладною №281 від 29.11.2017р. (а.с.16).

В подальшому, між сторонами по справі 26.12.2017р. було укладено додаткову угоду №1 до договору №ОД/НХ-17-1410НЮ, якою, у зв'язку із виробничою потребою, сторони домовились продовжити строк дії договору та ввести в дію Специфікацію №2 на загальну суму 64 531,32 грн.

Згідно вказаної додаткової угоди загальна сума договору склала 405 625,44 грн., а термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2017р. по специфікації №1, з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. по Специфікації №2.

Проаналізувавши умови додаткової угоди у системному зв'язку із договором поставки з урахуванням загального їх змісту та дій сторін щодо договору, суд, здійснюючи тлумачення умов договору, зазначає про встановлення сторонами терміну виконання договору в частині специфікації №2 з 01.01.2018р по 31.03.2018р., тобто перший квартал 2018р.

Зазначене в повному обсязі відповідає умовам договору, а саме пункту 5.2., щодо обов'язку поставки товару в межах конкретного періоду (кварталу).

Таким чином, сторони, незважаючи на відсутність узгодженого графіку поставки товару, своїми конклюдентними діями щодо укладення договору, фактично визначили період, в якому мала бути здійснена поставка товару, останнім днем якого є 31.03.2018р.

Разом з тим, як встановлено судом з пояснень сторін по справі та доданих до матеріалів справи документів, поставка кавоварок за специфікацією №2 не відбулась.

При цьому, пояснення відповідача, які були надані в судовому засіданні 10.10.2018р. стосовно того, що насправді додаткова угода, яка датована 26.12.2017р., була підписана ними тільки у лютому 2018р., не знайшли свого підтвердження, оскільки не доведені жодними обставинами справи та доказами.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки № ОД/НХ-17-1410НЮ від 07.11.2017р. разом із додатковою угодою №1 від 26.12.2017р. є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи встановлення судом факту недопоставки відповідачем кавоварок згідно умов договору № ОД/НХ-17-1410НЮ від 07.11.2017р. та додаткової угоди №1 від 26.12.2017р., з урахуванням кінцевої дати виконання зобов'язання 31.03.2018р., яка припадає на вихідний день, суд доходить висновку, що з 03.04.2018р. у ФОП Орлова Олександра Валерійовича наявна прострочка виконання зобов'язання, що свідчить про наявність підстав для застосування у відповідності до умов п.11.3. договору штрафних санкцій.

При цьому, суд зауважує, що згідно з висновками Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема, у постанові від 08.08.2018р. у справі №908/1843/17, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення відповідно до п.п.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунки штрафу та пені, наведені у позовній заяві позивачем, з урахуванням наявності факту недопоставки товару за специфікацією №2, суд вважає розрахунок позивача вірним, а вимоги щодо стягнення з ФОП Орлова О.В. штрафних санкцій у розмірі 19 758,93 грн. цілком обґрунтованими.

Разом з тим, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання безпідставному збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, за відсутності доказів, підтверджуючих завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, враховуючи також, що позивачем не ставилося питання щодо виконання зобов'язання в натурі в повному обсязі, суд вважає доцільним, обґрунтованим, таким, що відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 3 000 грн. та штрафу до 6 500 грн.

Зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд також враховує відсутність доказів надання Укрзалізницею заявки на поставку товару, що однозначно свідчить про те, що недобросовісне виконання зобов'язання існує не тільки з боку ФОП Орлова О.В.

Більш того, зменшуючи розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд також враховує встановлену договором заздалегідь різну відповідальність сторін за невиконання зобов'язань, тобто різний розмір пені (замовник у разі порушення умов договору сплачує облікову ставку НБУ, натомість постачальник повинен сплатити подвійну облікову ставку НБУ), що на думку суду є несправедливим, оскільки всупереч принципу добросовісності призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків.

При цьому, при зменшенні розміру штрафних санкцій судом не враховуються в повному обсязі пояснення відповідача щодо скрутного фінансового становища, проте судом взято до уваги той факт, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу, а також те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, без врахування зменшення штрафу та пені.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлова Олександра Валерійовича (65062, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) пеню у сумі 3 000 /три тисячі/ грн., штраф у сумі 6 500 /шість тисяч п'ятсот/ грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-замхідного апеляцімйного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська