Рішення № 77112177, 08.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2189/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманан В.А.

розглянувши справу №916/2189/17

За позовом: Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65072, м.Одеса, вул. Святостлава Ріхтера, буд. 2, код ЄДРПОУ 33072323)

про стягнення 39 133,42 грн.;

Представники сторін:

Від позивача: Шкрібляк М.І. за довіреністю б/н від 16.08.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" стягнення 36160,96 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2017 р. (суддя Никифорчук М.І.) було порушено провадження по справі №916/2189/17 із призначеннм до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою 27.11.2017р. провадження по справі №916/2189/17 було зупинено.

Розпорядженням керівника апарату № 219 від 04.05.2018 р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи", відповідно до п. 9, 10 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 22.12.2017 р. (протокол № 17-13/2017), приймаючи до уваги звільнення судді Никифорчука М.І. з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку з 03.04.2018 р., згідно рішення Вищої ради правосуддя від 03.04.2018 р. № 982/0/15-18, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2189/17 та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Погребна К.Ф. для розгляду справи № 916/2189/17.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2018р. справу № 916/2189/17 прийнято до свого провадження. При цьому у зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII розгляд даної справи № 916/2752/17 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

06.07.2018р. до суду від представник позивача надійшло клопотанням про заміну первісного відповідача на належного, згідно якого позивач просить суд в порядку ст.. 48 ГПК України здійснити заміну первісного відповідача по справі №916/2189/17 Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2018р. клопотання Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича про заміну первісного відповідача на належного було задовольно. Замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01.10.2016р. між Фізичною особою-підприємцем Закаряна Вачаганом Суреновичем (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" (Покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №33/16, згідно умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець приймати та сплачувати товар, у відповідності із умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, поставка товару проводиться за узгодженими сторонами цінами, вказані в Прейскуранті (специфікації), протягом 14 днів з моменту їх узгодження сторонами. Постачальник зобов'язується надати ціни в Прейскуранті, які узгоджені Покупцем та Постачальником, на рівних умовах, як для Покупця, так і для інших роздрібних компаній.

У разі порушення договірних зобов'язань з надання цін в період розрахунків Покупець має право погасити з суми заборгованості збитки, понесені у зв'язку із зміною ціни в Прейскуранті або ціни вище відпускних цін для інших для інших роздрібних компаній в Прейскуранті Постачальника без повідомлення Постачальника, із наступним наданням інформації в письмовому вигляді та достовірних фактів, що підтверджують порушення договірних зобов'язань з боку Постачальника у відношенні Прейскуранта, що надається.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) за цим Договором, Покупець здійснює проводить шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Зі змісту п.5.2. Договору вбачається, що кожна із сторін за кожен день прострочки виконання будь-яких своїх зобов'язань, що вбачаються з цього Договору, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь час такого прострочення, а також, крім того компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, покликані таким простроченням.

Для Постачальника пеня обраховується від вартості партії товару, в період прострочки, якої сталось порушення договору, а для Покупця - від суми прострочення платежу.

Умовами пункту 8.1. Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.10.2017р. Припинення дії договору не звільняє сторони від необхідності виконання свої своїх зобов'язань, які передбачені дійсним договором, та які не були виконання на момент його припинення.

Позивач вказує, що в період дії договору свої зобов'язання щодо поставки товару здійснював належним чином, проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки належним чином та в повному обсязі не виконав, оплату вартості поставленого товару здійснив частково, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно останньої заяви позивача, склала 33 608,42грн.

17.04.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (Новий боржник) та Фізичною особою-підприємцем Закаряна Вачаганом Суреновичем (Кредитор) було укладено договір про переведення боргу, згідно умов п.1. якого, передбачено, що визначеним договором регулюються відносини, які пов'язані з заміною боржника (Первісного боржника) за зобов'язаннями, які виникли з договору поставки №33/16 від 01.10.2016р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Первісний боржник передає Новому боржнику грошові зобов'язання перед Кредитором в розмірі 33 608,72, які виникли на підставі осново договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання (п.2 договору).

Пунктом 5 договору встановлено, що з моменту набрання сили дійсного договору Новий боржник приймає на себе зобов'язання та права Первісного боржника по договору поставки №33/16 від 01.10.2016р.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, 01.10.2016р. між Фізичною особою-підприємцем Закаряна Вачаганом Суреновичем та товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №33/16, згідно умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець приймати та сплачувати товар, у відповідності із умовами цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) за цим Договором, Покупець здійснює проводить шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В той же час, як вище встановлено господарським судом 17.04.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОРЯЦ-Т" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (Новий боржник) та Фізичною особою-підприємцем Закаряна Вачаганом Суреновичем (Кредитор) було укладено договір про переведення боргу, згідно умов п.1. якого, передбачено, що визначеним договором регулюються відносини, які пов'язані з заміною боржника (Первісного боржника) за зобов'язаннями, які виникли з договору поставки №33/16 від 01.10.2016р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

У ст.522 ЦК України встановлено, що новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Пунктом 2 договору про переведення боргу встановлено, що Первісний боржник передає Новому боржнику грошові зобов'язання перед Кредитором в розмірі 33 608,72, які виникли на підставі осново договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання.

Пунктом 5 договору передбачено, що з моменту набрання сили дійсного договору Новий боржник приймає на себе зобов'язання та права Первісного боржника по договору поставки №33/16 від 01.10.2016р.

Новим боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" жодних заперечень щодо вимог кредитора до суду не надавалось.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" вартості поставленого та не оплаченого за договором поставки №33/16 від 01.10.2016р. товару в сумі 33 608,42грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки №33/16 від 01.10.2016р., що зумовило нарахування останнім пені за період з 06.02.2017р. по 16.10.2017р. в сумі 4 288,13грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту п.5.2. Договору вбачається, що кожна із сторін за кожен день прострочки виконання будь-яких своїх зобов'язань, що вбачаються з цього Договору, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь час такого прострочення, а також, крім того компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, покликані таким простроченням.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 288,13грн. за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №33/16 від 01.10.2016р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних за період з 06.02.2017р. по 04.06.2018р. в розмірі 1 236,87грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" трьох відсотків річних в сумі 1 236,87грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65072, м.Одеса, вул. Святостлава Ріхтера, буд. 2, код ЄДРПОУ 33072323) про стягнення 39 133,42 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65072, м.Одеса, вул. Святостлава Ріхтера, буд. 2, код ЄДРПОУ 33072323) на користь Фізичної особи-підприємця Закаряна Вачагана Суреновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) основний борг в розмірі 33 608 ( тридцять три тисячі шістсот вісім)грн.. 42 коп., пені в сумі 4 288 (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім)грн.. 13коп., 3% річних в розмірі 1 236 (одну тисячі двісті тридцять шість)грн.. 87коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна