Рішення № 77112073, 12.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2018 Справа №907/162/17

місто Львів

За позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачаню та газифікації "Закарпатгаз" (надалі - Товариство),до відповідача:Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відділення),третя особа:фізична особа - підприємець Ратушняк Сергій Миколайович (надалі - Підприємець),предмет позову: про визнання недійсним та скасування пункту 2 та пункту 3 рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №28-р/к від 20.12.2016 року у справі №03.1-28/2016.Головуючий суддяРим Т.Я.СуддяБерезяк Н.Є.СуддяГорецька З.В.Секретар судового засіданняКушта А.М.Представники:позивача:Попович А.А. - довіреність №007.Др-68-1217 від 01.12.2017,відповідача:Зомбор Д.С. - довіреність №57-02/01-15/902 від 01.10.2018,третьої особи:не з'явився.ПРОЦЕДУРИ.

На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Товариства до Відділення про визнання недійсним та скасування пункту 2 та пункту 3 рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №28-р/к від 20.12.2016 року у справі №03.1-28/2016. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2017 порушено провадження у справі та прийнято заяву до розгляду.

Ухвалою від 27.03.2017 до участі у справі залучено Підприємця третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (том 1, а.с. 88-90). Ухвалою від 26.04.2017 призначено колегіальний розгляд справи (том 1, а.с. 149-150).

Позивачем подано клопотання про виклик спеціаліста (том 2, а.с. 2-3) в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), а також клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики та комунальних послуг (том 2, а.с. 47-49). Аналогічне клопотання подано самою комісією (том 2, а.с. 51-53). Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 (том 2, а.с. 221-225) подані клопотання про залучення третьої особи відхилено.

У зв'язку із неможливістю утворення нового складу суду для розгляду справи №907/162/17, на підставі розпорядження в.о. голови Господарського суду Закарпатської області №01-03а/3/18 від 18.07.2018, зазначену справу скеровано на розгляд Господарського суду Львівської області. Ухвалою від 13.08.2018 справу прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 05.09.2018.

Ухвалою від 05.09.2018 було відкладено підготовче засідання на 02.10.2018. За наслідками проведення підготовчого засідання 02.10.2018 судом постановлено ухвалу від 02.10.2018, якою відхилено повторну заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики та комунальних послуг (том 2, а.с. 251-252), з огляду на виконання завдань підготовчого провадження закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2018.

В судове засідання для розгляду справи по суті представник третьої особи не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки був присутній в попередньому судовому засіданні, причин неприбуття не повідомив, заяв та клопотань не подавав. З урахуванням наведеного, оскільки відсутні визначені статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстави для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано з підстав, наведених у позові (том 1, а.с. 2-9), додаткових письмових поясненнях (том 1, а.с. 77-80, 193-197, 223-226; том 2, а.с. 64-69). Так, рішення адміністративної колегії відповідача №28-р/к від 20.12.2016 року у справі №03.1-28/2016 є неправомірним. Зазначене є підставою для його скасування на підставі частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема:

1) недоведеність порушення законодавства про захист економічної конкуренції: в оскаржуваному рішенні відповідач жодним чином не вмотивував, які саме і яким чином охоронювані законом права та інтереси споживача порушені чи можуть бути порушені;

2) неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи: позивач обґрунтовує, що вчинені ним дії з фіксації порушень Підприємцем вимог укладеного договору відповідають чинному законодавству. Рішення Відділення щодо неправомірності перерахунку обсягу спожитого природного газу фактично позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки фактично скасовує підставу для звернення до суду. Відповідач не врахував тієї обставини, що підставою для перерахунку обсягу природного газу став на сам факт самовільно встановленого газоспоживаючого обладнання, а те, що сукупна потужність цього обладнання не вкладалася в типорозмір лічильника. Зазначене призводить до того, що такий лічильник не здатен правильно обліковувати природний газ;

3) невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи: постанова Вищого господарського суду України у справі №907/1204/15 підтверджує наявність підстав для перерахунку обсягу спожитого природного газу у разі виявлення порушення;

4) порушення норм матеріального права: відповідач неправильно тлумачить:

- пункти 3.12.2, 3.12.11 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 №1181 (надалі - Правила №1181),

- та пункт 12.10 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року №618 (надалі - Правила №618).

Ці акти встановлюють, що перерахунок може здійснюватися ще й у випадку виявлення недоліків (порушень), які впливають на результати вимірювання (лічильником) об'єму газу. Органи АМКУ не вправі тлумачити положення нормативних актів, які ними не видані, і не стосуються сфери реалізації визначених законом повноважень та завдань АМКУ.

Заперечення відповідача.

Відповідач повністю заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (том 1, а.с. 49-55), додаткових поясненнях (том 1, а.с. 138-140; том 2, а.с. 71-75):

1) Товариство порушило Правила №618, а також Правила №1181, що полягало в неправомірному складенні актів №6383/09/15 від 08.09.2015, №81/09/15 від 09.09.2015 та від 14.09.2015. Зазначене мотивується тим, що під час перевірки були відсутні повноважні представники Підприємця, а тому вони не підписані споживачем. Лише підписані акти про порушення можуть бути підставою для перерахунку обсягів отриманого газу;

2) проведений Товариством розрахунок не відповідає дійсності, оскільки в ньому зазначені неправильні вихідні дані;

3) неналежне оформлення актів має своїм наслідком позбавлення споживача гарантованого йому права на свої зауваження та заперечення, що призводить до ущемлення прав та інтересів останнього.

Пояснення третьої особи.

Третя особа заперечила проти позову з підстав, наведених у поданих поясненнях (том 1, а.с. 95-100), додаткових поясненнях (том 1, а.с. 111-113):

1) позивачем порушено строки проведення обстежень, обстежувалося обладнання, а не вузол обліку, складені акти не відповідають вимогам, визначеним Правилами №1181 (відсутні посилання на зміст виявленого порушення) та затвердженій формі акту обстеження, вихідні дані для визначення недорахованого обсягу газу взято з невідомих джерел, акти обстеження не надсилалися та не вручалися споживачу;

2) порушено порядок повідомлення споживача про необхідність проведення позачергової перевірки; вимоги, які встановлюють підстави та умови, за наявності яких можливе проведення перерахунків протранспортованого газу; порядок проведення перерахунку.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Прийняття Відділенням оскаржуваного рішення.

Рішенням адміністративної колегії Відділення №28-р/к від 20.12.2016 року у справі №03.1-28/2016 (надалі - Рішення від 20.12.2016) (том 1, а.с. 14-23):

1) визнано дії Товариства з безпідставного проведення перерахунку обсягів спожитого природного газу Підприємцю порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом вчинення дій, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) на вчинене порушення на товариство накладено штраф у розмірі 25'000,00 грн.

Зазначене рішення мотивовано порушенням Товариством Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, а також Правил користування природним газом для юридичних осіб. Відділення зробило висновок, що у Товариства не було підстав для проведення перерахунку обсягів спожитого природного газу, оскільки в такому випадку могло лише повністю припинити постачання природного газу (том 1, а.с. 22).

Судовий процес №907/1204/15.

Товариство з вернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємця про стягнення 305'794,25 грн. збитків. Позов було мотивовано тим, що відповідач своїми діями з несанкціонованого відбору газу, внаслідок самовільного встановлення відповідачем неопломбованого газовикористовуючого обладнання, сумарна потужність якого перевищувала діапазон обчислення лічильника газу, що впливала на результати вимірювань лічильником об'єму спожитого газу, завдав збитків позивачеві (газорозподільному підприємству). Позивач посилався на те, що типорозмір лічильника відповідача не відповідав по своїм метрологічним характеристикам сукупній потужності самовільно встановленого газовикористовуючого обладнання (ресторанна плита з духовою шафою "Трістар" (макс. потуж. 8.1куб.м/год.) та газова гриль "Трістар" (макс. потуж. 6куб.м./год.), оскільки верхня межа обліку лічильника G2.5/G4 №12020956, встановленого на об'єкті споживача, становить 6 куб.м./год., у зв'язку з чим, позивачем на підставі п.12.10 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, було проведено перерахунок обсягу спожитого відповідачем газу (36208 куб.м.) за період з 29.07.2015 по 12.11.2015 (момент усунення порушення) за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням 24-годинного режиму роботи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2018 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємця на користь Товариства 67'777,33 грн. Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 касаційну скаргу Підприємця було відхилено, залишено без змін судове рішення суду апеляційної інстанції. Постанови судів мотивовані доведеністю протиправних дій відповідача, порушенням ним господарських та договірних зобов'язань, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і виною.

Необхідно зазначити, що в основному доводи та заперечення сторін у справі №907/1204/15 співпадають з тими, що містяться у цій справі. В рамках справи №907/1204/15 судами встановлено такі обставини (пункт 5 постанови Верховного Суду від 14.08.2018):

- 01 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (постачальник), ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (газорозподільне підприємство) та Підприємцем укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КМ-100002;

- перелік комерційних вузлів обліку газу та газовикористовуючого обладнання визначається сторонами в Додатку 1 до договору (п.1.2 договору). Додатком 1 до договору визначено перелік комерційних вузлів обліку та газоспоживне обладнання на об'єкті споживача - ФОП Ратушняк С.М. за адресою: м. Ужгород, вул. Підградська, 33, серед іншого: тип приладу обліку газу G2.5/G4 №12020956, який обліковує споживання газу плитою ПГ-4 в кількості 1 шт. (номінальна потужність 1,407м.куб./год.) при восьмигодинному за добу режимі роботи споживача;

- 08.09.2015 представниками газового господарства, складено та підписано акт обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку підприємств-споживачів природного газу №6383/09/15, в якому зафіксовано, що на об'єкті відповідача (м. Ужгород, вул. Підградська, 33) виявлено самовільне встановлення двох газових приладів: гриль "Трістар" макс. потужністю 6,0 м.куб. та ПГ-6 "Трістар" макс. потужністю 8,1 м.куб.;

- 09.09.2015 представники газового господарства провели обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку споживачем ФОП Ратушняк С.М. за адресою: м. Ужгород, вул. Підградська, 33, про що склали акт №6387/09, в якому зазначено про невідповідність газоспоживаючих приладів акту пуску газу від 05.05.2004. Встановлено, що типорозмір лічильника не відповідає газоспоживаючому обладнанню, що відповідно до Правил обліку №1181 буде мати наслідком здійснення перерахунку природного газу по номінальній потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання. Представник споживача відмовився від підпису цього акта;

- 09.09.2015 представниками позивача складено акт про виявлені порушення №81/09/15 на об'єкті споживача - бар "Арізона" за адресою: м. Ужгород, вул. Підградська, 33, в якому зафіксовано самовільну заміну (встановлення) газоспоживаючого обладнання, приладів (пристроїв). Зазначено про невідповідність газоспоживачах приладів акту пуску (самовільно встановлених); типорозмір лічильника не відповідає газоспоживаючому обладнанню (14 м.куб на дозволені максимально 6 м.куб.). Наявні газові прилади на час перевірки: газова плита гриль "Трістар" 3-х секційна макс. потужністю 8,6 м.куб; ресторанна плита 6 камфорна з духовою шафою "Трістар" макс. потужністю 6 м.куб. Представник споживача відмовився від підписання цього акта;

- 10.11.2015 представники газового господарства в присутності представника споживача склали акт обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку підприємств-споживачів природного газу на об'єкті споживача - Підприємця, бар "Арізона", яким встановлено, що вимоги про приведення об'єкта відповідно до проектно-технічної документації не було виконано. Споживач відмовився від перекриття від газової мережі та опломбування існуючих газових приладів. Споживач надав копії паспортів на газове обладнання. Зазначено про необхідність направлення газового лічильника на позачергову повірку та попереджено споживача про те, що у разі неусунення існуючих недоліків газоспоживних приладів вони будуть механічно від'єднані від газової мережі. Представник споживача підписав акт з письмовими зауваженнями, в яких вказав зокрема про те, що: в акті не зазначено показників максимальної потужності; не зафіксовано, що на момент перевірки ПГ-6 (модель "Тристар") не працює та опломбовані дві камфори; не працює духова шафа;

- 12.11.2015 представники газового господарства провели демонтаж газового грилю "Трістар" 3-х секційного. Опломбували з'єднання, про що склали акт №6962/11, в якому зазначено, що з плитою газовою ресторанною 6 камфорною типорозмір лічильника відповідає встановленому газоспоживному обладнанню. Зазначено про необхідність направлення газового лічильника на позачергову повірку та приведення газового обладнання у відповідність до проектно-технічної документації. Акт підписано представником споживача із застереженнями;

- на підставі вищевказаних актів, позивач провів технічний розрахунок спожитого відповідачем природного газу неопломбованим газовим обладнанням за період з 29.07.2015 (дата останньої технічної перевірки) по 12.11.2015 (дата усунення порушення).

Отже, внаслідок судового процесу №907/1204/15 судами встановлено протиправність дій Підприємця, які завдали збитків Товариству.

ОЦІНКА СУДУ.

Загальні принципи.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Правилами №618. Крім того, станом на час проведення обстеження діяли Правила №1181.

Частиною 3 статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Наведене визначення дозволяє зробити висновок, що конкуренцією є таке змагання суб'єктів господарювання, яке призводить або може призвести до отримання такими суб'єктами певних економічних переваг. При цьому такі переваги забезпечуються завдяки їх власним досягненням. Наслідком такого змагання є те, що споживачі отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання (учасники конкурентного змагання) не визначають та не диктують умов реалізації товару чи послуг на ринку.

Щодо суті спору.

Матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що Товариство є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на ринку послуг з розподілу природного газу у межах території розташування розподільних газопроводів, які перебувають в його експлуатації та утриманні з частками відповідно по 100,00 відсотків.

Відповідно до положень статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Товариство посилається на всі чотири підстави для скасування Рішення, а тому суд повинен проаналізувати усі чотири підстави для скасування Рішення.

Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач стверджує, що вчинені ним дії з фіксації порушень Підприємцем вимог укладеного договору відповідають чинному законодавству.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням, адже оскаржуваним Рішенням було встановлено всі обставини, які призвели до правового конфлікту між Товариством та Підприємцем. Ні в позові, ні в інших документах позивач не зазначив, яких саме обставин Відділенням не було встановлено та які мали значення для правильного прийняття рішення. Суд звертає увагу, що "встановлення обставин" суттєво відрізняється від категорії "оцінка (тлумачення) обставин".

Недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Ця підстава також не може причиною скасування рішення Відділення, адже жодна зі сторін не зазначає про якусь обставину, яка було доведена чи не доведена при вирішенні Відділенням справи. Усі підстави для ухвалення Відділенням оспорюваного рішення базуються на обставинах, які жодна із сторін не спростовує та не заперечує.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Як убачається з пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, для кваліфікацій дій Товариства як особи, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, Відділенню необхідно було встановити такі обставини в сукупності:

1) дії Товариства призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів Підприємця;

2) такі дії були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Натомість з матеріалів обох справ (№907/162/17 та №907/1402/15) убачається, що між Товариством та Підприємцем виник господарський спір з питань наявності підстав для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків. Сама лише наявність цивільно-правового (господарсько-правового) спору між особою, яка займає монопольне становище на ринку та відповідним споживачем не свідчить беззаперечно, що такі дії не вчиняв би інший суб'єкт господарювання, захищаючи свої порушені права. Більше того, суд погоджується з Товариством у тій частині, що саме по собі нарахування збитків Підприємцю не породжує у нього незаперечного обов'язку їх відшкодувати. Саме в ході розгляду господарським судом справи про відшкодування збитків сторони вправі надати свої доводи та заперечення проти таких вимог, що свідчить про дотримання прав та інтересів не лише Товариства, а й Підприємця.

За таких обставин суд не може погодитися з Відділенням, що внаслідок проведеного аналізу чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, навіть встановивши (на думку Відділення) деякі порушення, можна робити висновок про зловживання в такому випадку монопольним становищем. Оскаржуване Рішення не містить доводів, які б свідчили про аналіз Відділенням того, що за умов існування на ринку значної конкуренції дії Товариства були б неможливими.

З урахуванням наведеного суд погоджується з Товариством, що висновки, наведені Відділенням в оскаржуваному Рішенні в частині визнання дій Товариства зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, не відповідають встановленим обставинам справи.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як випливає з результатів розгляду справи №907/1204/15, Товариство вправі було нараховувати збитки внаслідок тлумачення пунктів 3.12.2, 3.12.11 Правил №1181 та пункту 12.10 Правил №618. Натомість Відділення неправильно застосувало наведені вище норми підзаконних нормативно-правових актів, що призвело до неправильних висновків.

З урахуванням наведеного вище суд робить висновок про те, що Рішення Відділення в частині пунктів 2 та 3 не відповідає встановленим вимогам, а тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Визнати недійсними пункт 2 та пункт 3 рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №28-р/к від 20.12.2016 року у справі №03.1-28/2016.

3. Стягнути з Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, будинок 2; ідентифікаційний код 20447938) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Закарпатгаз" (адреса: 88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Погорєлова, будинок 2; ідентифікаційний код ) 1'600,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.10.2018.

Головуючий суддя Рим Т.Я.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Горецька З.В.