Рішення № 77108975, 01.10.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7753/17

Провадження № 2/185/490/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретарів судового засідання - Пожидаєвої Л.М., Снаткіна Д.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - Снєгірьової С.О., Рябко Н.В., представника третьої особи - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/7753/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, про визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області в якому просить визнати право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконкому міської Ради депутатів трудящих міста Павлограда від 18.03.1977 року за № 222 матері позивача ОСОБА_7 було видано ордер НОМЕР_2 на право зайняття двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. 28.03.1984 року, мати позивача вийшла заміж та змінила прізвище на - ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача померла. Після смерті позивач звернулась до житлового відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради з заявою про переоформлення особистого рахунку у зв'язку зі смертю основного квартиронаймача, але останній було відмовлено, в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не зареєстрована за вищевказаною адресою. З моменту отримання вищевказаної квартири позивач без реєстрації проживала разом зі своєю матір'ю, на даний час сплачує комунальні послуги та продовжує користуватися квартирою, як член сім'ї наймача. Позивач разом зі своєю матір'ю мали спільний бюджет, ремонтували квартиру, вели спільне господарство, крім того ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець за вищевказаною адресою.

Ухвалою від 06.10.2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання права користування житловим приміщенням та призначено справу до розгляду.

12.12.2017 представником відповідача подано письмове заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним. Згідно з п. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, відповідно до положень ст. 29, 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Основним квартиронаймачем житлового приміщення по АДРЕСА_1, згідно рішення виконавчого комітету міської Ради трудящих міста Павлограда № 1021 від 19.03.1977 року є ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 по день смерті була зареєстрована одна, та не надавала своєї згоди про вселення позивача. ОСОБА_1 зверталася до відповідача з питання переоформлення особистого рахунку у зв'язку зі смертю основного квартиронаймача та останній було відмовлено в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не зареєстрована за вищевказаною адресою, будь-яких фактів проживання у даному житловому приміщенні не має. Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Доказів законного вселення у спірну квартиру позивач не надала, напроти ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8. Відповідно до довідок по сплаті квартирної плати та комунальних послуг по вищевказаній квартирі ростуть борги. Квитанції про сплату комунальних послуг оплачені вже задовго після смерті квартиронаймача. На підставі відомостей про відсутність у спірній квартирі прописаних осіб, виконавчим комітетом Павлоградської міської ради було надано ордер на вселення в спірну квартиру ОСОБА_6, та останній не може вселитися, оскільки позивач перешкоджає цьому. Виданий ордер ніхто не скасовував, він є дійсним до теперішнього часу. Позивачем не надано доказів правомірності зайняття спірного жилого приміщення, доказів факту спільного проживання як член сім'ї наймача, на підставі вищевикладеного просять в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 23.04.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області в справі за вищевказаним позовом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, дав пояснення відповідно до обставин, викладених в позові, зазначивши, що підстави для вселення є, а в акті від 25.09.2017 зроблена технічна помилка в по батькові позивача.

Позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона разом з маітр'ю зайняла спірну квартиру в 1977 року, і проживає в ній по сьогодні. В цій квартирі в неї народилась дитина. Після повноліття, вона вийшла заміж, і не проживала в кварті деякий час, приблизно два роки, потім повернулась до матері з донькою. В 1995 році вона виписалась з цієї квартири. З 2004 року вона зареєстрована в буд АДРЕСА_8, але з 2004 року проживала з матір'ю по АДРЕСА_1, до цього вона була зареєстрована в буд. АДРЕСА_1. Також, вона пояснила, що 29.08.2017 та ІНФОРМАЦІЯ_3 в неї помер брат, а потім на наступний день померла мати. Вона їх обох доглядала, мати знаходилась в паралізованому стані останні 3,5 роки. ОСОБА_1 допомагала сплачувати матері комунальні послуги.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, дали пояснення відповідно до обставин викладених в письмовому запереченні на позов, в задоволенні позовних вимоги просили відмовити в повному обсязі. Зазначили, що на даний час ордер на квартиру був вданий ОСОБА_6 Квартира перебувала в комунальній власності. Факту проживання ОСОБА_1 в цій квартирі комунальними службами, встановлено не було. Письмових доказів проживання в цій квартирі ОСОБА_1 не має.

Представник третьої особи в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що ОСОБА_7 померла, її донька ОСОБА_1 з нею не проживала, тривалий час зареєстрована, проживала та проживає за іншою адресою. Звернув увагу, щодо пояснень свідків, що будинки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 мають спільний двір.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає за адресою АДРЕСА_5 з 1965 року. ОСОБА_1 проживає в тому ж домі вона її знає, останні 3 роки вона проживала з матір'ю і доглядала за нею. Вони проживали однієї сім'єю на думку свідка, так як позивач дбала про матір, готувала їсти. ОСОБА_1 разом з братом робили ремонт в квартирі. Позивач якійсь період не жила коли вийшла заміж, а потім повернулася і проживала. Вважає, що жили однією сім'єю, так як вона бачила позивача вранці та ввечері.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що на її думку ОСОБА_1 проживала разом з матір'ю та братом, допомагала їй. Останні 8 років піклувались один про одного, жили однією сім'єю. Їй не відомо про адресу реєстрації позивача, де вона проживала коли вийшла заміж, коли позивач повернулась жити до матері не пам'ятає, вона бачила як позивачі з ранку виходила з квартири. З органів влади до неї ніхто не звертався.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона з 1993 року проживає в цьому будинку, її квартира знаходиться під спірною квартирою. ОСОБА_1 вона знає. ОСОБА_1 проживала в квартирі матері з періодичністю. Були борги за комунальні послуги та постійно її затоплювали. Коли вона зверталась до спірної квартири з приводу затоплення, двері їй постійно відчиняв брат позивача. В квартирі були сварки між родичами, квартира була в занедбаному стані. Чи було у позивача та її матері спільне господарство вона не знає. Останній час за матір'ю доглядав брат, вона не може сказати, що позивач постійно проживала в спірній квартирі, була періодично останні 3 роки. ЇЇ затоплювали в 2010,2011,2013,2017 роках. Коли останній раз вона шукала позивача, то знайшла її за адресою АДРЕСА_7. В квартирі, коли зверталась, позивача вона не бачила, а бачила її в під'їзді, вона не може сказати, що позивач з матір'ю жила однією сім'єю постійно, про матір піклувався брат позивача.

Свідок ОСОБА_13 повідомила, що вона проживає в домі по АДРЕСА_2, це будинок напроти будинку по АДРЕСА_1, в них спільний двір. Цю сім'ю вона знає давно. ОСОБА_1 гуляла разом зі своєю матір'ю. Коли її матір паралізувало, то ОСОБА_1 доглядала за нею. Де прописана ОСОБА_1 вона не знає, але вона постійно знаходилась разом з матір'ю, також з ними проживав син ОСОБА_18, про сина з його донькою вона не знає чи жили чи приходили. ОСОБА_1 свідок бачила кожен день.

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що він з 2009 року є дільничним працівником поліції по АДРЕСА_1 і знає цю сім'ю. Конфлікт почався після смерті матері ОСОБА_1 До 2017 року він на АДРЕСА_1 не приходив, в 2017 було залиття квартири, він приходив, за спірною адресою проживала жінка, яка потім померла, та її син, робити ремонт жінка відмовилась, позивача в квартирі не було, про доньку жінка нічого не говорила. Позивач мешкала за іншою адресою, де неодноразово на неї скаржились. Його викликали за адресою АДРЕСА_2 в 2017,2018 роках, де проживали ОСОБА_16 та позивач - ОСОБА_1. Складав довідку зі слів сусідів, що позивач разом зі співмешканцем ОСОБА_16 останні 5-7 років проживають за адресою АДРЕСА_2.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає в цьому домі АДРЕСА_1 з 2003 року, є домогосподаркою. В квартирі мешкала ОСОБА_7 та її син ОСОБА_18, прізвищ вона не знає. Також з ними проживала маленька дитина. Мешканці цієї квартири зловживали спиртними напоями. ОСОБА_1 не мешкала разом зі своєю матір'ю, вона приходила до неї в гості. За матір'ю доглядав її син ОСОБА_18. Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_18 померли, вони пролежали в квартирі три дні, поки про це не дізналися сусіди, дитини в квартирі вже не було, її забрала матір. Донька померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_1 приходила до матері, вона проживає по АДРЕСА_2 зі своїм співмешканцем. Перед смертю позивач приходила, але коли мати померла, позивач навіть не знала про це, мати позивача була паралізована. Вона знає, що позивач верталась до матері з дитиною, але муж забрав дитину. Постійно з матір'ю позивач не жила.

Свідок ОСОБА_19 повідомила, що в цьому будинку по АДРЕСА_3 вона мешкає з 1993 року. Мешканців квартири № 35 вона знає, в квартирі проживала ОСОБА_7, іі син ОСОБА_18, на онука ОСОБА_18, в серпні місяці 2017 року померла сусідка ОСОБА_7 разом зі своїм сином ОСОБА_18, вони пролежали в кварті два дні, так як ніхто не знав, що вони померли. ОСОБА_1 в цій квартирі не проживала, вона приходила відводила дитину в інтернат. Після розлучення позивач проживала з матір'ю приблизно місяць в 1990-х роках. Вона постійно проживала з різними співмешканцями, зараз живе по АДРЕСА_2. Зараз в цій квартирі немає світла, ніхто проживає. Жанна інколи приходить з компаніями, випивати. Також вона пояснила, що ОСОБА_6 це її зять, працює в поліції, проживає в її квартирі по АДРЕСА_8.

Вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3, ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі мати вказано - ОСОБА_7.

Відповідно до ордера НОМЕР_2 від 27.04.1977 року, виданого виконавчим комітетом міського Ради депутатів трудящих, ОСОБА_7, сім'я якої складається з трьох чоловік: син ОСОБА_18, донька ОСОБА_1, надано право на зайняття двохкімнатної квартири, загальною площею 27,9 кв.м., АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому міського депутатів трудящих міста Павлограда від 18.03.1977 року.

ОСОБА_7 уклала шлюб 28.03.1984 року з ОСОБА_21 та змінила прізвище на - ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_4.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до копії паспорта, серії НОМЕР_5 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6, актовий запис №1104.

ОСОБА_7, 1946 року народження померла та знята з реєстрації 29.09.2017 року по день смерті була зареєстрована одна, що підтверджується довідкою № 199 від 29.09.2017 року КП «МІРАЦ».

ОСОБА_1 25.09.1992 уклала шлюб з ОСОБА_22, 25.09.1992 року, та змінила прізвище на ОСОБА_1, відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_7.

Відповідно до копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_8, позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21.06.2004 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8. Реєстрація позивача підтверджується також довідками, а саме карткою реєстрації особи, згідно якої попереднє місце проживання позивача значиться: АДРЕСА_4, та адресною карткою.

Відповідно до копії витягу з Рішення Павлоградської міської ради виконавчого комітету від 12.10.2017 року за № 673, відмовлено ОСОБА_1 в зміні договору найму житлового приміщення на АДРЕСА_1, в зв'язку з тим, що на момент смерті своєї матері в квартирі не проживала та не була зареєстрована.

Квартиру АДРЕСА_1, двохкімнатну, житловою площею 27,9 кв.м., закріплено, як службову за Павлоградським відділом поліції ГУНПУ в Дніпропетровській області і надано ОСОБА_6, склад сім'ї два чоловіка, що підтверджується витягом з рішення Павлоградської міської ради виконавчого комітету від 25.10.2017 року за № 709.

Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, судом встановлено, що позивач відповідно ордеру вселилася в спірне жиле приміщення як донька наймача, та проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до 1995 року, в цей період в 1992 році вийшла заміж, деякий час не проживала за адресою реєстрації, потім повернулась з донькою ОСОБА_23, 1992 року народження, та 09.11.1995 року разом з донькою знялася з місця реєстрації за адресою : АДРЕСА_1, що підтверджується поквартальною карткою за адресою: : АДРЕСА_1, виданою КП «Мірац» ПМР № 2 (а.с. 30), поясненнями позивача в судовому засіданні, та показами свідків.

Тобто, судом встановлено, що позивач відповідно до ст. 107 ЖК України 09.11.1995 вибула на постійне проживання в інше жиле приміщення, тобто договір найму спірного жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття 09.11.1995, а член сім'ї, який вибув, а саме позивач, втратила право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Далі позивач проживала за різними адресами, відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до паспорту позивач з 21.06.2004 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8, що підтверджується також довідками, а саме карткою реєстрації особи, згідно якої попереднє місце проживання позивача значиться: АДРЕСА_4, та адресною карткою.

За змістом ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Нормами статті 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім'ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, за життя не набула права власності на спірну квартиру, із заявами про вселення членів сім'ї або будь-яких інших осіб у квартиру до житлово-експлуатаційних організацій не зверталась, доказів іншого позивачем не надано.

Як за життя так і після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, позивач була прописана за адресою АДРЕСА_8, та проживала також за іншими різними адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_6.

Відповідно до акту, затвердженого директором ЧП «К-П-1» Кравченко О.Ф. при опитуванні жителів, проживаючих за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що дійсно ОСОБА_1, 1974 року народження, проживала за адресою без реєстрації з червня 2004 року разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_7, 1946 року народження по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто зазначений акт не містить інформації щодо проживання позивача ОСОБА_1, 1974 року народження, разом з матір'ю без реєстрації з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. Представник позивача в судовому засіданні посилався на технічну описку в акті, але доказів зазначеного не надав, та не надав інших письмових доказів щодо проживання позивача ОСОБА_1, 1974 року народження, разом з матір'ю без реєстрації з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач в судовому засіданні 12.12.2017 на питання суду щодо адреси свого проживання зазначила адресу по АДРЕСА_8, а вже після уточнення головуючим та корегування її відповіді представником, виправилась і зазначила, що це адреса реєстрації, в наступні судові засіданні позивач жодного разу не з'явилась.

В підтвердження свого проживання та утримання квартири по АДРЕСА_1, позивачем надано квитанцією від 25.09.2017 року про сплату ОСОБА_1 1593,92 грн. на рахунок ПП «К-П-1» комунальних послуг, а саме боргу, але зазначена сплата була здійснена вже після смерті ОСОБА_7 Інших доказів сплати позивачем комунальних послуг за адресою по АДРЕСА_1 за період з 1995 року, з 2004 року по день смерті матері, позивачем суду не надано.

Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містить інформації про місце реєстрації, проживання ОСОБА_1, так як адреса АДРЕСА_1, в ній зазначена як параметр пошуку.

Проживання позивача в 2017 році та на час смерті ОСОБА_7 за іншою адресою, а саме АДРЕСА_2, підтверджується довідкою про результати розгляду повідомлення відносно гр. ОСОБА_1 від 29.05.2018 , в ході проведення перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_1 на протязі останніх п'яти - семи років проживає спільно зі своїм співмешканцем на ім'я ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_2, які зловживають спиртними напоями та ведуть аморальний спосіб життя і на зауваження сусідів не реагують. Під час збору матеріалів сусіди підтвердили своїми поясненнями. З гр. ОСОБА_1 проведена профілактична бесіда та винесено офіційне попередження про неприпустимість антигромадської поведінки в подальшому, та роз'яснена відповідальність за зловживання спиртними, протоколами допиту в якості свідків ОСОБА_1 від 30.02.2017, та ОСОБА_26 від ІНФОРМАЦІЯ_3, та показами в судовому засіданні свідків ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_11

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року (з відповідними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, які обставини мають бути з'ясовані судом, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, зокрема, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, чи була

письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 ( v0009700-96 ) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Таким чином, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів вселення позивача до квартири за адресою: АДРЕСА_1, як члена сім'ї наймача, а саме доньки ОСОБА_7 в 2004 році, або в іншій період до смерті наймача, а саме відсутні докази дотримання встановленого порядку при вселенні, не має доказів письмової згоди на це всіх членів сім'ї наймача (в даному випадку сина ОСОБА_7 - ОСОБА_18), того, що це приміщення було постійним місцем проживання позивача, чи вела позивача з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, також відсутні докази письмової, або будь-якої іншої згоди наймача на вселення позивача в спірне приміщення, доказів висловлювання такої згоди наймачем за життя, позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Статтею 99 ЖК України встановлено, що тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не набула права користування спірним жилим приміщенням, оскільки порядок вселення дотриманий не був, не доведений факт згоди наймача на вселення позивача у квартиру, факт фактичного вселення, письмового звернення до наймодавця чи власника житла з питання вселення позивача не було, витрат з оплати комунальних послуг за спірною адресою позивач до смерті наймача не ніс, зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання, а надані докази вказують на те, що зв'язок з жилим приміщенням за своїм місцем реєстрації позивач не втратила, та з урахування пояснень свідків в судовому засіданні та норм ст. 98,99 ЖК України позивач проживала у спірній квартирі деякий час як тимчасовий жилець зі згоди наймача, а після її смерті у зв'язку з припиненням договору найму жилого приміщення вона не набуває права користування житлом.

Аналогічне застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду України від 13.10.2010 у справі № 6-17282св09 та від 10.09.2008 № 6-13697св07.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач заявляє позовні вимоги саме про визнання за нею права користування спірним житлом, питання про визнання члена сім'ї наймачем житлового приміщення відповідно до ст. 106 ЖК України не ставить.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити у повному обсязі.

Позивач - ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_8.

Відповідач - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області код ЄДРПОУ: 04052229, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Соборна, будинок 95.

Третя особа - ОСОБА_6, ІПН:, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко