Рішення № 77108868, 28.09.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4874/16-ц

Провадження № 2/210/448/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" вересня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Тузничої А.Р.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради, треті особи з боку позивача: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, з боку відповідача: ОСОБА_1, звідувач-лікарь-педіатр-неонатолог відділення для новонароджених Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради, Головне управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації щодо скасування наказу Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради №154 від 31.05.2012 року, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради, треті особи з боку позивача: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, з боку відповідача: ОСОБА_1, звідувач-лікарь-педіатр-неонатолог відділення для новонароджених Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради, Головне управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації щодо скасування наказу Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради №154 від 31.05.2012 року.

В обґрунтування позову зазначила, що 31.01.2012 року наказом №21к по КЗ «КПЦЗС» ДОР завідувач-лікар-педіатр-неонатолог відділення для новонароджених ОСОБА_1. була переведена постійно на посаду лікаря-педіатра-неонатолої відділення для новонароджених, у зв'язку з чим того ж дня наказом відповідача №23к вона була прийнята за переведенням на постійну роботу на посаду завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених КЗ «КПЦЗС» ДОР . Після чого, 10.04.2012 року ОСОБА_1. звернулася до комісії з трудових спорів КЗ «КПЦЗС» ДОР з заявою про визнання незаконним наказу № 21к від 31.01.2012 року у зв'язку з тим, що після ознайомлення з наказом про своє переведення відмовилась поставити підпис про ознайомлення з ним та була не згодна з рішенням керівництва про її переведення, на що вона згоди не давала, та прийняттям на її місце іншого працівника. Комісією з трудових спорів 19.04.2012 року вимоги ОСОБА_1. було відхилено, у зв'язку з чим 17.05.2012 року ОСОБА_1. звернулася з заявою до Держпраці, якою 23.05.2012 року була здійснена перевірка та складено припис відповідачу №04-05-63/57-54, яким КЗ «КПЦЗС» ДОР було приписано забезпечити приведення у відповідність до вимог чинного трудового законодавства наказ №21к від 31.01.2012 року. Внаслідок виконання припису Держпраці, 31.05.2012 року наказом відповідача № 154 було самостійно без рішення суду скасовано наказ №21к від 31.01.2012 року і поновлено ОСОБА_1. на посаді завідувача -лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених КЗ «КПЦЗС» ДОР. Тому наказом №78/к від 18.06.2012 року, про доповнення до наказу №155 від 31.05.2012 року, у зв'язку з поновленням ОСОБА_1. на посаді завідувача-лікарня педіатра-неонатолога відділення для новонароджених перинатального центру звільнення з посади завідувача-лікаря-педіатра неонатолога відділення для новонароджених перинатального центру ОСОБА_2 Державною інспекцією України з питань праці 10.12.2015 року їй було роз'яснено, що припис не є правовою підставою для поновлення працівника на роботі, у ньому не було зазначено вимоги до роботодавця щодо поновлення ОСОБА_1. на посаді, оскільки поновлення працівника на роботі чи на посаді є виключно функцією суду, а тому вона вважає, що відповідач порушив вимоги ст.ст. 8, 19, 43 Конституції України та трудового законодавства України, а наказ відповідача №154 від 31.05.2012 року є законодавчо безпідставним за відсутності рішення суду про поновлення ОСОБА_1. на посаді завідувача-лікаря-педіатра- неонатолога відділення для новонароджених. З урахуванням вище викладеного ОСОБА_2 просить суд скасувати наказ №154 від 31.05.2012 року та поновити ОСОБА_2 на роботі в КЗ «КПЦЗС» ДОР.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожен окремо, підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради до судового засідання не з'явилась, надавши до канцелярії суду письмові заперечення проти позову, в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у них. Також просила суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Третя особа ОСОБА_1. 17.11.2017 року померла, свідоцтво про смерть видане Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Представник третьої особи Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації до судового засіданні не з'явився, до канцелярії суду подав письмові пояснення в яких зазначив, що вирішення питань у позовній заяві не належить до компетенції департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, розгляд справи продовжено за нормами ЦПК в редакції від 15.12.2017 року.

Судом встановлено, що 31.01.2012 року на підставі наказу Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради №23/к від 31.01.2012 року ОСОБА_2 з 01.02.2012 року було прийнято на посаду завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених за переводом з КЗ «Криворізький міський клінічний пологовий будинок №1 ДОР» (а.с. 5).

Наказом №21к від 31.01.2012 року завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення новонароджених перинатального центру ОСОБА_1. було переведено на посаду лікаря-педіатра-неонатолога відділення новонароджених з 01.02.2012 року згідно штатного розпису та дозволено їй сумісництво в межах 0,5 ставки лікаря-педіатра - неонатолога відділення новонароджених (а.с. 4).

Рішенням комісії із трудових спорів КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром «ДОР» від 19.04.2012 року, прийнятим на підставі Протоколу №1 засідання комісії по трудовим спорам КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром «ДОР» від 19.04.2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_1. від 10 квітня 2012 року, про визнання незаконним її переводу з посади завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених лікарем-педіатром-неонатологом відділення для новонароджених з 01.02.2012 року та про поновлення її на попередній посаді відмовлено (а.с. 7).

На звернення ОСОБА_1. до Територіальної Державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області з заявою було винесено Припис Територіальної Державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 23.05.2012 року за № 04-05-63/57-54 на ім'я головного лікаря КЗ «КПЦза стаціонаром» ДОР, яким відповідача зобов'язано забезпечити приведення у відповідність до вимог чинного трудового законодавства наказу №21к від 31.01.2012 року; у подальшій роботі під час переведення працівників чітко дотримуватися вимог ст. 32 та ст. 33 КЗпПУ; у строк до 01.06.2012 року письмово інформувати про виконання вимог припису відділ Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області по м. Кривому Рогу (а.с. 8, та зворот).

Від так, КЗ « Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» ДОР» було видано Наказ №154 від 31.05.2012 року «Про відміну Наказу №21к від 31.01.2012р.», яким було скасовано наказ №21к від 31.01.2012 року про переведення ОСОБА_1. на посаду лікаря-педіатра-неонатолога відділення новонароджених з 01.02.2012 року та поновлено останню на посаді завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення новонароджених перинатального центру, яку вона займала до прийняття на вказану посаду позивача ОСОБА_2 (а.с. 9).

В наслідок поновленням ОСОБА_1. на посаді завідувача-лікаря-педіатра- неонатолога відділення новонароджених, наказом КЗ « Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» ДОР» № 78/к від 18.06.2012 року ОСОБА_2 була звільнена з вказаної посади на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України, про що в її трудовій книжці зроблено відповідний запис №24 (а.с. 10, 14).

Листом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 10.12.2015 р. № 2062-15/05 у відповідь на заяву ОСОБА_3 було повідомлено, що його заява про надання інформації, чи є припис ТДІзПП, виданий адміністрації КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром ДОР» підставою для поновлення на посаді, що за його зверненням у 2012 році була проведена перевірка КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром ДОР» (акт від 23.05.2012р. №04-05-63/57), за результатами якої було своєчасно надано відповідь. На подальші звернення йому також надавались відповіді від 14.09.2012 року, 05.03.2013 року, 17.08.2015 року №638, у яких повідомлялось, що поновлення працівника на роботі є виключно функцією суду. Крім того, приписом від 23.05.2012 року №04-05-63/57-54 не було зазначено вимоги до роботодавця щодо поновлення працівника на роботі (а.с. 12).

Листом Міністерства соціальної політики України від 20.04.2015 року № 166/13/166-13, наданого у відповідь на звернення Громадської організації «Народна громада «Степове» щодо визначення терміну «посада» та особливостей внесення записів про прийняття на роботу на певну посаду або за певною професією, яким звертається увага, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами та мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм (а.с. 23).

За клопотанням відповідача судом витребувано та долучено до матеріалів справи судові рішення у пов'язаних справах, що розглядалися судами, у яких брали участь позивачка та відповідач, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2013 року ОСОБА_2, яке ухвалою Апеляційного суд Дніпропетроської області залишено без змін, було відмовлено в позові в повному обсязі щодо скасування наказу головного лікаря КЗ «КПЦЗС» ДОР про вивільнення ОСОБА_2 з посади завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених КЗ «КПЦЗС» ДОР №155 від 31.05.2012 року, № 78/к від 18.06.2012 року; та поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених КЗ «КПЦЗС» ДОР (а.с. 69-70).

Вказаним судовим рішенням, зокрема, було встановлено, що у зв'язку із поновленням ОСОБА_1. на посаді завідуючого-лікаря-педіатра-неонатолога відділення новонароджених перинатального центру КЗ «КПЦЗС» ДОР, ОСОБА_2 було запропоновано перейти на іншу посаду лікаря відділення новонароджених, однак остання відмовилась, у зв'язку з чим її було звільнено, оскільки ч. 2 ст. 40 КЗпП України допускає звільнення з підстав, передбачених п. 6 ст. 40 КЗпП, у випадку, коли працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу (а.с. 70, зворот).

Наведене спростовує посилання позивача про те, що відповідач незаконно звільнив позивача з роботи, хоча зобов'язаний був перевести її на посаду, яку займала ОСОБА_1., що було неможливо, оскільки остання відмовилась, у зв'язку з чим її було звільнено.

Крім того, вказаним рішенням суду також встановлено, що 31 травня 2012 року було видано наказ КЗ «КПЦЗС» ДОР № 155 від 31 травня 2012 року «Про відміну наказу № 21к від 31 січня 2012 року», яким було скасовано наказ № 21к та поновлено на посаді завідувача - лікаря-педіатра-неонатолога відділення новонароджених перинатального центру ОСОБА_1., яка займала вказану посаду до позивачки та була незаконно переведена на іншу посаду без її згоди. З 31 травня 2012 року по 16 червня 2012 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному (лікарняний лист Серія АВН № 632341), зважаючи на це, наказом КЗ «КПЦЗС» ДОР № 78/к від 18 червня 2012 року «Про доповнення до наказу № 155 від 31 травня 2012 року» було уточнено дату звільнення ОСОБА_2, та звільнено її з 18 червня 2012 року. Будучи звільненою з 18.06.2012 року, на наступний день 19.06.2012 року ОСОБА_2 була ознайомлена з наказами про її звільнення № 155 від 31.05.2012 p. та № 78/к від 18.06.2012 р., але відмовилася поставити свій підпис про те, що ознайомлена з даними наказами, а також відмовилася забирати трудову книжку, про що комісією у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та в присутності головного лікаря ОСОБА_12 о 10.50 год. 19.06.2012 року було складено відповідний Акт від 19.06.2012 р. Крім того, 21.06.2012 року позивач отримала свою трудову книжку, що підтверджується її власноручною заявою від 21.06.2012 року. Отже, про порушення своїх прав позивач дізналася щонайменше 21.06.2012 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.07.2015 року ОСОБА_2 також було відмовлено в позові про визнання недійсним запису №24 від 18.06.2012 року у трудовий книжці БТ-1 № 2775276 про звільнення ОСОБА_2 з роботи, поновивши їй строк звернення до суду про порушення вимог трудового законодавства України (а.с. 73-75).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року дане рішення залишено без змін (а.с. 78-79).

При цьому відповідно до п. 6 ст. 40 КЗпП України власник вправі звільнити працівника у зв'язку з поновленням на роботі іншого працівника, який раніше займав це робоче місце (посаду), та таке поновлення працівника є підставою для звільнення в тому випадку, якщо воно проводиться відповідно до законодавства, яким поновлення на роботі допускається в таких випадках: 1) за рішенням суду, якщо працівник звільнений без законних підстав (ст. 235 КЗпП); 2) з ініціативи власника або на вимогу відповідного органу нагляду за додержанням законодавства про працю, встановивши факт звільнення працівника без законної підстави, поновивши працівника на роботі та звільнивши того працівника, який був прийнятий на його місце.

Чинне трудове законодавство передбачає різні способи захисту трудових прав і свобод, у тому числі й звернення до компетентних органів. Отже, якщо працівник вважає, що його незаконно звільнили або перевели на іншу роботу, він може звернутися за захистом своїх порушених прав до відповідного компетентного органу, який перевіряє законність дій роботодавця і ухвалює відповідне рішення, яким задовольняє заявлені вимоги працівника або відмовляє йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, закон передбачає обов'язок органу, який розглядає трудовий спір, поновити працівника на попередній роботі у таких випадках: при звільненні без законних підстав; при звільненні або переведенні на іншу роботу з порушенням установлених правил.

Працівник вважається звільненим з роботи без законних підстав тоді, коли не доведено наявності обставин, за якими його звільнено, або коли не доведено вчинення ним дій, за які його звільнено, або коли за такі дії закон не передбачає можливості звільнення.

Наразі судом у даній справі та судовими рішеннями, що набрали законної сили, у пов'язаних справах було встановлено, що відповідачем 31.01.2012 року наказом № 21к по КЗ «КПЦЗС» ДОР ОСОБА_1. була без законних підстав переведена з посади завідувача-лікаря-педіатра-неонатолога відділення для новонароджених постійно без її згоди, що була обов'язковою, на посаду лікаря-педіатра-неонатолої відділення для новонароджених.

З аналізу ст. 235 КЗпП України слідує, що якщо власник або уповноважений ним орган порушив чинні правила щодо звільнення працівника з роботи, то такий працівник підлягає поновленню на роботі. Так само працівник має бути поновлений на попередній роботі і в разі визнання його переведеним на іншу роботу з порушенням встановленого законом порядку.

Порушенням встановленого законом порядку переведення вважається зокрема переведення працівника на іншу постійну роботу без його згоди, що мало місце у випадку з переведенням ОСОБА_1.

Факт поновлення на роботі породжує такі права працівника, як надання йому попередньої роботи, тобто роботи за тією самою професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою, що й до звільнення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже, законодавство передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов'язок видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватись.

Разом з тим, на думку суду, дії відповідача щодо добровільного, без рішення суду, поновлення ОСОБА_1. на роботі, тобто на попередній посаді, з якої її було переведено, шляхом видання роботодавцем про це наказу цілком узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яке має на меті поновлення порушених прав працівника в разі його незаконного звільнення або переведення, а не формальну наявність рішення органу, який розглядає трудовий спір, як підставу для поновлення працівника. Адже саме роботодавець наділений правом прийняття на роботу та звільнення з неї, а відповідно і поновлення на роботі працівника. Вирішальним в цьому питанні має бути наявність законних підстав для прийняття відповідного наказу (розпорядження) роботодавця.

У зв'язку з наведеним суд не може погодитися з доводами позивача про те, що звернувшись з заявою про порушення своїх прав не до суду, а до Державної інспекції України з питань праці Дніпропетровській області незгодна з рішенням комісії із трудових спорів ОСОБА_1. порушила вимоги ст. 228 КЗпП України, оскільки була зобов'язана оскаржити її рішення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Отже, оскарження рішення комісії по трудових спорах є правом, а не обов'язком працівника.

При цьому індивідуальні трудові спори - це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці, суб'єктами яких є працівник і роботодавець, а тому залучення для їх вирішення сторонніх осіб чи органів не є обов'язковим, а врегулювання їх в добровільному порядку законом не заборонено.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Наведене спростовує, доводи позивача про те, що вимоги ст.ст. 228, 232, 233, 235 КЗпП України зобов'язують працівника в разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах, у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу, незалежно від підстав припинення трудового договору, формулювання причини звільнення або виконань нижче оплачуваної роботи звернутися із заявою про вирішення трудового спору лише безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду, і тільки на підставі рішення суду працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Щодо посилання ОСОБА_2 на роз'яснення Державної інспекції України з питань праці про те, що припис не є правовою підставою для поновлення працівника на роботі і те, що приписом не було зазначено вимоги до роботодавця щодо поновлення ОСОБА_1. на посаді, так як поновлення працівника на роботі чи на посаді є виключно функцією суду, суд вважає за необхідне відзначити, що підставою для поновлення ОСОБА_1. на посаді став наказ відповідача, а не припис Держпраці, який був лише приводом для врегулювання індивідуального трудового спору, що виник між роботодавцем та працівником.

Разом з тим, вказаним приписом № 04-05-63/57-54 від 23.05.2012 року Державної інспекції України з питань праці було встановлено порушення відносно ОСОБА_1. вимог ст.ст. 32, 33 КЗпП України.

Отже, твердження позивача в обґрунтування позову про те, що противоправною підставою для її звільнення з роботи стало незаконне поновлення на посаді ОСОБА_1. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем також без поважних причин пропущено строк звернення до суду та не заявлено клопотання про його поновлення. Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови в позові тільки в разі доведеності позовних вимог. Отже, суд вважає за необхідне відмовити в позові у зв'язку з його недоведеністю, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 40, 228, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 19, 76- 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради, треті особи з боку позивача: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, з боку відповідача: ОСОБА_1, звідувач-лікарь-педіатр-неонатолог відділення для новонароджених Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради, Головне управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації щодо скасування наказу Комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради №154 від 31.05.2012 року залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2018 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко