Рішення № 77108081, 26.09.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9744/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Краснової І.В.

справу розглянуто без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на її утримання,-

в с т а н о в и в :

02 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину з 2000 грн. на 4000 грн. та стягнення додаткових витрат щомісяця у розмірі 2000 грн.

і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.07.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на її утримання. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. (суддя Ластовка Н.Д.)

Розпорядженням В.о. керівника апарату Розгон А.В. 02.08.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи 755/9744/18, провадження 2/755/4577/18 у зв'язку із відстороненням судді ОСОБА_7 від здійснення правосуддя.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018 року цивільну справу 755/9744/18, провадження 2/755/4577/18 було передано на розгляд в провадження судді Гончаруку В.П.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 23.12.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року з стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 14 вересня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1373 щомісячно, до досягнення дитиною - донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5

Сплата аліментів на утримання дружини у розмірі 1373 грн. спливає 24.09.2018 року внаслідок чого відбудеться значне покращення матеріального становища відповідача. У зв'язку з чим матеріальне становище позивачки суттєво погіршиться, оскільки припиниться виплата аліментів на її утримання та державна матеріальна допомога при народженні на дитину , що передбачена законом.

Розмір аліментів який був встановлений рішенням суду не є достатнім, оскільки витрати на утримання дитини на її всебічний розвиток у творчих та спортивних гуртках , забезпечення одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, ліками значно зросли. Крім того підвищилися ціни на оплату житлово-комунальних послуг у сумі 1600 грн. Витрати на утримання дитини з влаштування її у дитячий садок у сумі 3500 грн.

Відповідач не має на утриманні інших дітей, забезпечений житлом за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, має у власності автомобіль Kia Ceed .

Відповідач в добровільному порядку не бере участь у додаткових витратах на дитину , що є підставою її звернення з даним позовом в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_2 ухвалу суду від 03.07.2018 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження та позовну заяву з додатками не отримав, про що свідчить повернутий конверт за закінченням терміну зберігання.

18.09.2018 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки відповідач є тимчасово непрацездатним. Так, відповідач переніс хірургічне втручання (операція по видаленню пухлини на лівій кисті), що підтверджується медичною документацією, а саме: ультразвуковим дослідженням м'яких тканин від 19.06.2018 року , яким встановлено діагноз гігрома м'яких тканин лівої кисті; довідка Вишгородської центральної районної лікарні; довідкою Київського міського центру пластичної хірургії та хірургії кисті від 11.05.2016 року; довідкою Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 10.03.2016 року; випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 19.06.2018 року; довідкою Вишгородської центральної районної лікарні від 04.04.2018 року. Відповідач витрачає значні грошові кошти на придбання медичних препаратів для власного лікування. Крім того відповідач перебуває в шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 18.01.2018 року, що впливає на його матеріальне становище.

У відповідності до п.1, ч.4 ст. 274 ЦПК України передбачено що в порядку спрощеного позовного справдження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов'язань, існують позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов'язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено, що 23.12.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень.

Як передбачає ч.1, ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Ч.2 статті передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 14 вересня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1373 щомісячно, до досягнення дитиною - донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду позивач посилається на те, що аліменти, які присуджено судом до стягнення з відповідача є незначним, цих коштів не вистачає для забезпечення дитини всім необхідним.

З наданих медичних документів вбачається, що ОСОБА_5 хворіє, що підтверджується:

-Випискою № 17000 та № 17287 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого інфекційного відділення № 1 Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2, діагноз - Гостра респіраторна вірусна інфекція, інфекція сечовивідних шляхів, інтестинальний сіндром.

-Направленням/ ордером на екстрену/планову госпіталізацію від 28.10.2015 року, виданого Центром первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва.

-Направленням/ ордером на екстрену/планову госпіталізацію від 23.04.2017 року, виданого Центром первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва.

-Направленням/ ордером на екстрену/планову госпіталізацію від 12.09.2016 року, виданого Центром первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва.

-Висновком - направленням Інституту урології НАМН України" 2017 рік . Діагноз - гострий пієлонефрит Рекомендовано стаціонарне лікування в ДКЛ № 1.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що дитина проживає разом з матір'ю яка сплачує комунальні послуги за утримання житлового приміщення (квартири) в якому проживає дитина сторін та на інші обов'язкові платежі.

Між тим, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що відповідач виконує рішення суду від 20.10.2017 року та сплачує аліменти, заборгованість відсутня.

Крім того рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року було встановлено, що відповідач надавав матеріальну допомогу у сумі 3200 грн. на місяць до звернення позивачки з позовом до суду.

Вищевказане свідчить про виконання батьком зобов'язань щодо утримання дитини.

Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши означені вище норми права, які регулюють виниклі правовідносини сторін, взявши до уваги захворювання ОСОБА_5 та надану до суду медичну документацію про хірургічне втручання яке переніс відповідач ОСОБА_2 та наразі витрачає грошові кошти на медичне обстеження та придбання медичних препаратів для власного лікування, що підтверджується відповідними копіями чеків,суд приходить до висновку про можливість збільшення розміру аліментів частково з 2000 грн. до 2300 грн. оскільки менший розмір аліментів, на даний час, не забезпечить належного утримання, лікування дитини та порушить її права закріплені Законом.

Позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини щомісяця у сумі 2000 грн. для оплати навчання у закладі освіти, творчих та спортивних гуртках підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 185 той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно п.18. постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, законодавець пов'язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування та інших побутових товарів не викликані особливими обставинами, не пов'язані з розвитком конкретних здібностей дитини(творчих, спортивних тощо), а тому не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України.

Зазначені витрати є повсякденними та охоплюються питанням стягнення аліментів, які відповідач зобов'язаний сплачувати згідно рішення суду щодо стягнення аліментів.

Крім того суд не приймає до уваги твердження позивача щодо витрат на

на утримання дитини з влаштування її у дитячий садок у сумі 3500 грн., оскільки позивачем не було надано до суду квитанції на підтвердження вказаної суми. У разі якщо вказана сума є благодійним внеском, а тому не є обов'язковою і має виключно добровільний характер, тому не може бути стягнута з відповідача в порядку ст. 185 СК України.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Тобто, факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений.

Так , в матеріалах справи наявні ,,Замовлення» , ,,Результати досліджень» та квитанції про оплату позивачем лабораторних досліджень на ім'я ОСОБА_5 на загальну суму 1769 грн.

Посилання позивача на необхідність купувати одяг , нести витрати на комунальні послуги з підвищеними тарифами тощо не можуть бути підставами для додаткових витрат.

На підставі вище викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в сумі 1000 грн.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За встанолвених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на її утримання підлягає задоволенню частково та збільшує розмір аліментів присуджених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 з 2000 грн. на 2300 грн. щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини та стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину у розмірі 1000 грн. щомісяця.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а позивач при подачі позову був звільнений від сплати судових витрат, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягають стягненню понесені по справі судові витрати.

Керуючись ст.ст. 81,141, 274-279, 280-283 ЦПК України, ст.ст. ,180,192,181,182,141,185 СК України, ст. 8, 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на її утримання- задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2000 грн. на 2300 грн. до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісяця.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину у розмірі 1000 грн. щомісяця.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, адресою: 02218 АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_5, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 09.01.2003 року.

Відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4

ІПН НОМЕР_3, адресою: АДРЕСА_1. Паспорт НОМЕР_6, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 25.07.2000 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безспосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя