Рішення № 77107019, 18.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1278/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Булгаров О.О.,

від відповідача - Качелюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" про стягнення заборгованості в загальній сумі 740864,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Назаров Олександр Сергійович звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до „Компанія „Нові технології-Україна" про стягнення заборгованості в загальній сумі 740864,13 грн. за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. та договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р., посилаючись на наступне.

15.10.2014 року між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" був укладений договір про надання послуг № 14/10-14, відповідно до умов якого ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" надало послуги, що підтверджується актами наданих послуг, частина яких була оплачена, а частина на суму 301933,50 грн. не була оплачена, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 31.11.2017 р.

Крім того, 01.04.2016 року між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" був укладений договір поставки товару № 01/04-16, відповідно до умов якого ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" поставило товари на суму 197234,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями про отримання товару та актом звіряння взаємних розрахунків від 30.11.2017 року.

Як вказує позивач, в подальшому 20.12.2017 року за договором № 20/12-17 про відступлення права вимоги ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" відступило право вимоги ФОП Назарову О.С. за договорами про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 року та договором поставки № 01/04-16 від 01.04.2016 р. на суму 499167,90 грн.

Також позивач додає, що згідно п. 3.1. укладеного договору про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р., в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2015 року, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити надані послуги протягом двадцяти календарних днів з моменту підписання сторонами актів наданих послуг на підставі виставлених рахунків. Як вбачається з актів наданих послуг, строк оплати настав, але відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання. Пунктом 4.2. укладеного договору про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р., в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2015 року, встановлено, що замовник за затримку оплати більш ніж 20 банківських днів за виконані роботи сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відтак, за розрахунком позивача, за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. заборгованість з урахуванням неустойки складає 486112,94 грн.

Поряд з цим позивач зазначає, що згідно п. 5.5 договору поставки товару № 01/04-16 при простроченні оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення. З огляду на те, що прострочка платежу за договором поставки товару № 01/04-16 розпочалась з 01.11.2016 р., з урахуванням положень ч. 2 ст. 258 ЦК України заборгованість з неустойки складає 57516,79 грн.

Відтак, позивач вказує, що оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами про надання послуг та поставки товару, а також ухиляється від їх виконання, тому є всі підстави для стягнення загальної заборгованості з урахуванням неустойки в сумі 740864,13 грн. у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2018 р. позовну заяву фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1278/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 20 липня 2018 р.

26.06.2018 р. до господарського суду від фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої заявник просив суд накласти арешт на судно - земснаряд «Дунай» (ІМО 7397593), зареєстроване під прапором України, власником якого є відповідач - ТОВ «Компанія «Нові технології-Україна» та яке знаходиться в акваторії Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Одеського морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2018 р. у справі № 916/1278/18 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Назарова Олександра Сергійовича про забезпечення позову.

11.07.2018 р. ФОП Назаровим Олександром Сергійовичем повторно подана заява про забезпечення позову, згідно якої заявник просив суд накласти арешт на судно - земснаряд «Дунай» (ІМО 7397593), зареєстроване під прапором України, власником якого є відповідач - ТОВ «Компанія «Нові технології-Україна» та яке знаходиться в акваторії Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Одеського морського порту Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2018 р. у справі № 916/1278/18 відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича про забезпечення позову.

16.07.2018 р. відповідачем був наданий до суду відзив на позов (а.с. 134-137), згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що 15.10.2014 року між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" був укладений договір про надання послуг № 14/10-14, відповідно до якого ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" надало послуги, що підтверджується актами наданих послуг. В подальшому 20.12.2017 р. за договором № 20/12-17 про відступлення права вимоги ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" відступило право вимоги ФОП Назаров О.С. за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 року та договором поставки № 01/04-16 від 01.04.2016 р. на суму 499167,90 грн. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1. договору про надання послуг № 14/10-2014 розрахунок за виконання робіт і поставки товару здійснюється замовником після підписання актів виконаних робіт на підставі виставленого рахунку, відповідно до п. 2.2 на протязі 20 банківських днів, а згідно п. 4.1 договору у випадку затримання сплати виконавцю кінцевого розрахунку більш ніж 20 банківських днів з моменту завершення робіт відповідно до п. 4.1 замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Вказані положення дублюються в п. п. 3, 4 додаткової угоди до договору про надання послуг №14/10-2014 від 07.12.2015 р. При цьому, як вказує відповідач, у позовній заяві зазначено, що ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" за вищезазначеним договором у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків заборгувало позивачу пеню у розмірі 184179,44 грн. Однак, за правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому у зв'язку з тим, що договором не встановлено граничні строки нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,2%, то строк нарахування має бути припинений за загальним правилом через шість місяців. Тому відповідач вказує, що нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання з 21.08.2017 р. до 21.06.2018 р. (305 дн.) є таким, що не відповідає вимогам закону. Поряд з цим відповідач вважає, що необхідно застосувати строки позовної давності для вимог про стягнення пені. Зокрема, відповідач вважає, що позовна давність щодо нарахування пені відповідно до договору № 14/10-14 може застосовуватись лише до зобов'язань, що випливають з актів надання послуг: № 3 від 31 січня 2017 року на загальну суму 797,70 грн.; № 4 від 28 лютого 2017 року на зальну суму 797,70 грн.; №7 від 31 березня 2017 року на зальну суму 797,70 грн.; № 14 від 30 квітня 2017 року назальну суму 797,70 грн.; № 16 від 31 травня 2017 року на загальну суму 797,70 грн.; № 18 від 30 червня 2017 року на загальну суму 797,70 грн.; № 20 від 31 липня 2047 року на загальну суму 797,70 грн., а стосовно іншої частини зобов'язання строк позовної давності щодо нарахування пені сплив 31 січня 2017 року. Також відповідач вказує, що строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення пені за договором поставки товару № 01/04-16 від 01 квітня 2016 р. сплив 01.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2018 р. у справі № 916/1278/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 18 вересня 2018 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Подану 18.09.2018 р. ФОП Назаровим Олександром Сергійовичем заяву про забезпечення позову судом залишено без розгляду на підставі заяви позивача від 18.09.2018 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 жовтня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" (замовник) укладено договір про надання послуг № 14/10-2014, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з випробування, огляду та поставки плотів рятувальних та іншого майна виробництва компанії VIKING Данія, а замовник прийняти та оплатити їх згідно виставлених рахунків.

В п. 2.1 договору від 15.10.2014 р. вказано, що термін виконання робіт складає 3 робочі дні та фіксується датою підписання акту приймання-передачі.

Згідно п. 2.2 договору від 15.10.2014 р. акт виконаних робіт підписаний представниками замовника та виконавця є підтверджуючим документом для виконання взаєморозрахунків.

За умовами п. 3.1 договору від 15.10.2014 р. оплата за виконані роботи та поставку здійснюється замовником після підписання актів виконаних робіт на основі виставленого рахунку згідно п. 2.2 на протязі 20 банківських днів.

Згідно п. 4.2 договору від 15.10.2014 р. у випадку затримки оплати виконавцю остаточного розрахунку більше 20 банківських днів з моменту закінчення робіт згідно п. 4.1 замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У випадку порушення терміну виконання робіт п. 2.1 виконавець сплачує штраф в розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми замовлення.

Пунктом 5.1 договору від 15.10.2014 р. встановлено, що всі неврегульовані спори та розбіжності , що виникають у зв'язку з виконанням даного договору, підлягають розгляду в господарському суді по місяцю знаходження відповідача у відповідності з діючим законодавством України.

За умовами п. 5.2 договору від 15.10.2014 р. всі зміни та доповнення до даного договору дійсні тільки в письмовій формі та при підписанні відповідними посадовими особами від обох сторін.

Відповідно до п. 5.4 договору від 15.10.2014 р. строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання до 31 грудня 2014 року та автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до його закінчення не заявить про припинення дії договору.

07.12.2015 р. між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" (виконавець) та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" (замовник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 14/10-2014 від 15.10.2014 р., відповідно до якої сторони домовились викласти п. 1.1 договору в наступній редакції: "Виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з випробування, огляду аварійного, рятувального та протипожарного обладнання, а замовник прийняти та оплатити їх згідно виставлених рахунків"; викласти п. 2.2 договору в наступній редакції: "Акт наданих послуг (виконаних робіт), підписаний представниками замовника та виконавця є підтверджуючим документом для виконання взаєморозрахунків"; викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: "Оплата за надані послуги (виконані роботи) здійснюється замовником після підписання актів наданих послуг (виконаних робіт) на основі виставленого рахунку згідно п. 2.2 на протязі 20 банківських днів з моменту отримання рахунку замовником"; викласти п. 4.1 та п. 4.2 договору в наступній редакції: "4.1 Виконавець забезпечує надання послуг (виконання робіт) з додаванням відповідних сертифікатів для пред'явлення Регістру судноплавства України або іншому класифікаційному суспільству та адміністрації судна. 4.2 У випадку затримки оплати виконавцю більше 20 банківських днів з моменту отримання рахунку замовником останній сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У випадку порушення терміну надання послуг (виконання робіт) п. 2.1 договору виконавець сплачує штраф в розмірі 0,2% за кожен день прострочки від суми замовлення"; викласти п. 5.4 договору в наступній редакції: "Строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання до 31 грудня 2016 року та автоматично продовжується на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до його закінчення не виявить бажання розірвати договір"; викладено розділ 6 договору в новій редакції.

Крім того, 01 квітня 2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" (покупець) укладено договір поставки товарів № 01/04-16, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) товари (надалі „товар"), окремими партіями відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору від 01.04.2016 р. товар мас бути поставлений покупцю в термін, погоджений в усній чи письмовій формі постачальником на кожну окрему партію товару відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.2 договору від 01.04.2016 р. встановлено, що датою поставки (передачі) товару постачальника у власність покупця є дата, зазначена з видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару).

Відповідно до п. 2.3 договору від 01.04.2016 р. товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних, які свідчать про факт отримання товару, і не потребує підписання між сторонами цього договору будь-яких актів приймання-передачі товару у власність.

За положеннями п. 2.4 договору від 01.04.2016 р. визначено, що фактично оформлені видаткові накладні на відпуск товару, виписані на підставі довіреностей на одержання матеріальних цінностей (товару), відповідно до вимог діючого законодавства України є належним підтвердженням права власності покупця на товар.

У пункті 2.5 договору від 01.04.2016 р. сторони домовились, що всі документи відправлені електронною поштою або факсом чають юридичну силу однакову з оригіналами до моменту отримання оригіналів.

Згідно п. 4.1 договору від 01.04.2016 р. оплата покупцем здійснюється на підставі відповідних документів зазначених в п.1.2. цього договору, які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю у момент отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 4.2 договору від 01.04.2016 р. оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За положеннями п. 4.3 договору від 01.04.2016 р. платіжні документи за цим договором оформлюються згідно чинного законодавства України з дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номера рахунку-фактури, за яким здійснюється переказ грошових коштів.

Пунктом 4.4 договору від 01.04.2016 р. встановлено, що товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами п. 4.5 договору від 01.04.2016 р. визначено, що відмова покупця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав дає право постачальнику скласти такий акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох сторін, приймається сторонами як беззаперечний доказ заборгованості покупця та є підставою для постачальника вимагати від покупця погашення боргу за отриманий товар та нарахування штрафних санкцій згідно з п.5.5. цього договору.

Згідно п. 5.1 договору від 01.04.2016 р. у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується „порушення договору"), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

У підпункті 5.1.1 договору від 01.04.2016 р. зазначено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно п. 5.5 договору від 01.04.2016 р. при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення платежу за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченої заборгованості.

За умовами п. 8.1 договору від 01.04.2016 р. визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Якщо після укладання даного договору з'ясується, що будь-яка із сторін не мала права його укладання та його дія має бути припинена, в такому випадку винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі витрати, які та понесла у зв'язку з укладанням даного договору, а також спричинені такій стороні збитки.

Відповідно до п. 8.2 договору від 01.04.2016 р. строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується „31" грудня 2016 року, але до повного виконання зобов'язань сторонами відповідно цього договору.

За положеннями п. 8.3 договору від 01.04.2016 р. дія цього договору вважається продовженою строком на один календарний рік у випадку відсутності заперечень будь-якої зі сторін проти такого продовження, наданих іншій стороні протягом одного календарного місяця до моменту закінчення строку дії цього договору.

У пункті 8.4 договору від 01.04.2016 р. зазначено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 10.7 договору від 01.04.2016 р. сторони погодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладені між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" (постачальник) та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" (покупець) договір про надання послуг № 14/10-2014 від 15.10.2014 р. та договір поставки товарів № 01/04-16 від 01.04.2016 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з'ясовано судом та визнається відповідачем, на виконання умов договору про надання послуг № 14/10-2014 від 15.10.2014 р. ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" надавались відповідні, обумовлені договором послуги з випробування, огляду аварійного, рятувального та протипожарного обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" на підтвердження надання послуг за договором № 14/10-2014 від 15.10.2014 р. складені акти надання послуг від 31.08.2016 р. № 55 (а.с. 38), від 30.09.2016 р. № 56 (а.с. 39), від 30.09.2016 р. № 57 (а.с. 40), від 30.09.2016 р. № 60 (а.с. 41), від 30.09.2016 р. № 61 (а.с. 42), від 03.10.2016 р. № 62 (а.с. 43), від 06.10.2016 р. № 65 (а.с. 44), від 31.10.2016 р. № 74 (а.с. 45), від 01.11.2016 р. № 77 (а.с. 46), від 03.11.2016 р. № 78 (а.с.47), від 30.11.2016 р. № 8 (а.с. 48), від 28.12.2016 р. № 84 (а.с. 49), від 31.12.2016 р. № 86 (а.с. 50), від 31.01.2017 р. № 3 (а.с. 51), від 28.02.2017 р. № 4 (а.с. 52), від 31.03.2017 р. № 7 (а.с. 53), від 31.05.2017 р. № 16 (а.с. 54), від 30.04.2017 р. № 14 (а.с. 55), від 30.06.2017 р. № 18 (а.с. 56), від 31.07.2017 р. № 20 (а.с. 57).

Крім того судом з'ясовано та визнається відповідачем, на виконання умов договору поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" поставлявся відповідний, обумовлений договором та замовленнями покупця товар.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" та ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" на підтвердження поставленого товару за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. складені видаткові накладні від 30.09.2016 р. № 58 (а.с. 67), від 30.09.2016 р. № 59 (а.с. 68), від 06.10.2016 р. № 69 (а.с. 69), від 06.10.2016 р. № 64 (а.с. 70), від 19.10.2016 р. № 71 (а.с. 71), від 31.10.2016 р. № 76 (а.с. 72). Поставлений товар було прийнято ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна", що підтверджується також довіреностями № 147 від 06.10.2016 р. (а.с. 73), № 146 від 06.10.2016 р. (а.с. 74), № 143 від 30.09.2016 р. (а.с. 75), № 144 від 30.09.2016 р. (а.с. 76).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Прийняття відповідачем наданих виконавцем послуг та отримання поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги та поставлений товар відповідно до умов договору про надання послуг № 14/10-2014 від 15.10.2014 р. та договору поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р., а також чинного законодавства на підставі складених відповідно до умов договорів актів надання послуг та видаткових накладних.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, з наданого позивачем до суду акту звіряння взаємних розрахунків за період з жовтня 2014 р. - листопад 2017 р. між ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" та ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. (а.с. 58-60) вбачається, що за вказаний період ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" здійснено продаж послуг на загальну суму 1315939,50 грн., а відповідачем - ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" сплачено 1014006,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача на користь ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" станом на 30.11.2017 р. складає 301933,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

З наданого позивачем до суду акту звіряння взаємних розрахунків за період з вересня 2016 р. - листопад 2017 р. між ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" та ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. (а.с. 77) вбачається, що за вказаний період ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" поставлено товару на загальну суму 197234,40 грн., а відповідачем - ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" взагалі не сплачено його вартість, у зв'язку з чим заборгованість відповідача на користь ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" станом на 30.11.2017 р. складає 197234,40 грн.

При цьому свої вимоги про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за договорами надання послуг та поставки товару в сумі 499167,90 грн. позивач обґрунтовує набуття ним прав і обов'язків по виконанню договору № 14/10-14 від 15.10.2014 р. внаслідок укладення між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" (первісний кредитор) та ФОП Назаров О.С. (новий кредитор) договору про відступлення права вимоги № 20/12-17 від 20.12.2017 р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2017 р. між ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" (первісний кредитор) та ФОП Назаров О.С. (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 20/12-17, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги оплати за договором про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. та договором поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016 р. (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" (далі - боржник).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. у сумі 301933,50 грн. (триста одна тисяча дев'ятсот тридцять три гривні 50 копійок) та за договором поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016 р. у сумі 197234,40 грн. (сто дев'яносто сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 40 копійок).

Згідно п. 1.3 договору право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 301933,50 грн. (триста одна тисяча дев'ятсот тридцять гри гривні 50 копійок) за договором про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. підтверджується наступними оригіналами актів надання послуг, які є невід'ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору: № 55 від 31.08.2016р. на суму 782,04 грн., № 56 від 30.09.2016р. на суму 782,04 грн., № 57 від 30.09.2016р. на суму 3592,44 грн., № 60 від 30.09.2016р. на суму 27921,60 грн., № 61 від 30.09.2016р. на суму 41733,84 грн., № 62 від 03.10.2016р. на суму 28486,32 грн., № 65 від 06.10.2016р. на суму 76056,00 грн., № 74 від 31.10.2016р. на суму 782,04 грн., № 77 від 01.11.2016р. на суму 61027,20 грн., № 78 від 03.11.2016р. на суму 52416,00 грн., № 81 від 30.11.2016р. на суму 782,04 грн., № 84 від 28.12.2016р. на суму 5670,00 грн., № 86 від 31.12.2016р. на суму 782,04 грн., № 3 від 31.01.2017р. на суму 782,04 грн., № 4 від 28.02.2017р. на суму 782,04 грн., № 7 від 31.03.2017р. на суму 782,04 грн., № 14 від 30.04.2017р. на суму 782,04 грн., № 16 від 31.05.2017р. на суму 782,04 грн., № 18 від 30.06.2017р. на суму 782,04 грн., № 20 від 31.07.2017р. на суму 782,04 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 197234,40 грн. за договором поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016р. підтверджується наступними оригіналами видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору: № 58 від 30.09.2016 р. на суму 2138,40 грн., № 59 від 30.09.2016 р. на суму 11520,00 грн., № 63 від 06.10.2016 р. на суму 8910,00 грн., № 64 від 06.10.2016 р. на суму 143220,00 грн., № 71 від 19.10.2016 р. на суму 7146,00 грн., № 76 від 31.10.2016 р. на суму 24300,00 грн.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги, а саме: оригінал договору про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. з оригіналами актів надання послуг, визначених п. 1.3 цього договору; оригінал договору поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016 р. з оригіналами видаткових накладних, визначених п. 1.4 цього договору; оригінал акту звіряння взаємних розрахунків за договором про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. станом на 30.11.2017 року; оригінал акту звіряння взаємних розрахунків за договором поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016 р. станом на 30.11.2017 року.

Згідно п. 2.2 договору одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про часткове відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що сума відступлених прав вимоги становить 499167,90 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за цим договором між сторонами здійснюються протягом п'яти робочих після отримання новим кредитором від боржника суми, зазначеної в п. 4.1 цього договору.

За умовами п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як вказує позивач, листом ФОП Назарова О.С. від 21.12.2017 р. було повідомлено ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" про укладання договору про відступлення права вимоги № 20/12-17 від 20.12.2017 р. та про необхідність здійснення платежів/погашення заборгованості на виконання умов договору про надання послуг №14/10-14 від 15.10.2014р. та договору поставки товару №01/04-16 від 01.04.2016 р., вже на адресу нового кредитора - ФОП Назарова О.С. Вказане повідомлення було отримано директором ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" 21.12.2017 р. нарочно, про що свідчить напис на повідомленні, підпис директора та печатка товариства. Так, за ствердженнями позивача, відповідач був повідомлений про укладання договору про відступлення права вимоги від 20.12.2017 р.

Проте, за ствердженнями позивача, погашення заборгованості на користь нового кредитора відповідачем не було здійснено, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

При цьому позивачем згідно п. 4.2. договору про надання послуг №14/10-14 від 15.10.2014р., ст. 193 Господарського кодексу України, здійснено нарахування відповідачу пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, яка за період з 21.08.2017 р. по 21.06.2018 р. становить 184179,44 грн., яка заявлена до стягнення.

Також позивачем згідно п. 5.5. договору поставки товару №01/04-16 від 01.04.2016 р., ст. 193 Господарського кодексу України, здійснено нарахування відповідачу пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, яка за період з 22.06.2017 р. по 21.06.2018 р. становить 57516,79 грн., яка заявлена до стягнення.

Відтак, позивач, вважаючи себе замість ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" новим кредитором відповідача, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами на загальну суму 740864,13 грн.

Разом з тим правовідносини із заміни сторони у зобов'язанні, зокрема відступлення права вимоги (заміна первісного кредитора новим кредитором) регулюються ст.ст. 512 -517 ЦК України.

Згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

У відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Так, перелік необхідних документів та інформації визначається, виходячи із суті зобов'язання, яке існує між боржником та первісним кредитором. Як правило, до необхідних документів відноситься договір, на підставі якого виникло право первісного кредитора, а також первісні документи, як-то: накладні, що засвідчують факт передачі товару, платіжні доручення про сплату грошових коштів, акти приймання-передачі робіт або послуг тощо.

Як випливає зі змісту договору відступлення права вимоги, від ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" до позивача переходить право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. у сумі 301933,50 грн. та за договором поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016 р. у сумі 197234,40 грн., а також зазначені первинні документи, які підтверджують наявну заборгованість за вказаними договорами.

З наявних в матеріалах справи актів звіряння взаємних розрахунків між ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" та ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. за період з жовтня 2014 р. - листопад 2017 р. та за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. за період з вересня 2016 р. - листопад 2017 р. вбачається, що відповідач підтвердив наявність заборгованості за вказаними договорами відповідно в сумі 301933,50 грн. і 197234,40 грн.

Стосовно заявленої до стягнення з боржника - ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" заборгованості за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. в розмірі 301933,50 грн. суд зазначає наступне.

При укладенні вказаного договору про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. сторони не зазначили в ньому умову про те, що виконавець не може переступити право вимоги за цим договором на користь третіх осіб після підписання акту наданих послуг. Відтак, враховуючи положення чинного законодавства, а саме те, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" передало право вимоги за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. ФОП Назарову О.С., уклавши між собою договір про відступлення права вимоги № 20/12-17 від 20.12.2017 р.

Відтак, несплатою позивачу суми заборгованості в розмірі 301933,50 грн., яка виникла за вище вказаним договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р., відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Наразі слід зауважити, що сума наданих позивачу послуг згідно наявних в матеріалах справи актів наданих послуг складає 306287,88 грн. З огляду на те, що за договором про відступлення права вимоги № 20/12-17 від 20.12.2017 р. первісним кредитором було передано новому кредитору право вимоги заборгованості за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. саме в сумі 301933,50 грн., відповідно суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Відтак, вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості в розмірі 301933,50 грн. на користь позивача.

Щодо доводів позивача по наявність підстав для застосування до відповідача передбаченої п. 4.2 договору про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2015 р.) відповідальності у вигляді нарахування пені за невиконання зобов'язань з оплати послуг за період з 21.08.2017 р. по 21.06.2018 р., розмір якої складає 184179,44 грн., суд зазначає наступне.

За умовами договору про відступлення права вимоги від 20.12.2017 р. позивач набув виключно право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором про надання послуг №14/10-14 від 15 жовтня 2014р. у сумі 301933,50 грн. та за договором поставки товару №01/04-16 від 01 квітня 2016 р. у сумі 197234,40 грн., при цьому в договорі відсутня вказівка щодо передачі позивачу права на стягнення штрафних санкцій, які існували на момент укладення вказаного договору та в подальшому.

Відтак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.08.2017 р. по 21.06.2018 р. в розмірі 184179,44 грн.

Стосовно заявленої до стягнення з боржника - ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" заборгованості за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. в розмірі 197234,40 грн. та пені за період з 22.06.2017 р. по 21.06.2018 р. в сумі 57516,79 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 10.7 договору від 01.04.2016 р. сторони погодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною. Отже, передача прав та обов'язків ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" за цим правочином можлива лише за згоди іншої сторони, тобто ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна". Однак, доказів такої згоди з боку ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" до матеріалів справи не надано, тим самим суд вважає, що у даному випадку при укладенні договору про відступлення права вимоги від 20 грудня 2017 р. його сторонами порушені положення ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України в частині порядку заміни кредитора у зобов'язанні.

Посилання позивача на те, що листом ФОП Назарова О.С. від 21.12.2017 р. ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" було повідомлено про укладання договору про відступлення права вимоги № 20/12-17 від 20.12.2017 р. та про необхідність здійснення платежів/погашення заборгованості, не свідчить про надання відповідачем письмової згоди постачальнику - ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" на відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором поставки.

Відтак, суд доходить висновку про те, що вказаний договір про відступлення права вимоги в частині договору поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. суперечить чинному законодавству, а саме вимогам ст. 516 Цивільного кодексу України, зокрема в частині обов'язкового погодження із ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" заміни кредитора у зобов'язанні за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. При цьому суд зазначає, що наявне окреме провадження по справі № 916/1924/18 за позовом ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" до ТОВ „Вікінг лайф-сейвінг екуіпмент Україна" та ФОП Назарова О.С. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає недоведеними доводи позивача про набуття ним права вимоги відносно відповідача за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. В свою чергу суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ „Компанія „Нові технології-Україна" заборгованості за договором поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. в розмірі 197234,40 грн. та нарахованої за цим договором пені за період з 22.06.2017 р. по 21.06.2018 р. в сумі 57516,79 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені товари згідно договору поставки товару № 01/04-16 від 01.04.2016 р. в розмірі 197234,40 грн. та пені в розмірі 57516,79 грн. є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимоги фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича, а саме щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги згідно договору про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. в розмірі 301933,50 грн., які обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення частково відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" про стягнення заборгованості в загальній сумі 740864,13 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 2; код ЄДРПОУ 38897944) на користь фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича (АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) заборгованість за договором про надання послуг № 14/10-14 від 15.10.2014 р. в розмірі 301933/триста одна тисяча дев'ятсот тридцять три/грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4529/чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять/грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог фізичної особи - підприємця Назарова Олександра Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Нові технології-Україна" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2018 р.

Суддя В.С. Петров