Ухвала суду № 77105673, 05.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47314/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарі Самійлик В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Києва судове провадження за клопотаннями директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНКОМС» ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2018, на майно, у кримінальному провадженні №42017000000002966, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М. надійшло клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНКОМС» ОСОБА_1, про скасування арешту у кримінальному провадженні № 42017000000002966, що накладений, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2018р. у справі №757/11832/18-к, на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНКОМС», що знаходяться у безготівкову вигляді на рахунках НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 відкритих у ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), що розташований за адресою: м. Київ вул. Володимирська, буд.46.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що кошти, які арештовано, здобуті в ході господарської діяльності товариства та не відповідають критеріям визначеними ст. 98 КПК України. Стороною обвинувачення не надано доказів того, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому арешт накладено безпідставно.

У судове засідання представник заявника не з'явився, до суду подав заяву, в якій просив клопотання задовольнити у повному обсязі та розгляд клопотання провести у його відсутність.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002966 від 19.09.2017 за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/11832/18-к від 05.03.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000002966 накладено арешт, окрім іншого на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНКОМС», що знаходяться у безготівкову вигляді на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відкритих у ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в ТОВ «ПРОМІНКОМС» права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2018 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунку ТОВ «ПРОМІНКОМС» можуть бути предметом злочину, а також перебувають у власності юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

За таких обставин, враховуючи тривалість досудового розслідування та те, що посадовим особам ТОВ «ПРОМІНКОМС» про підозру не оголошено, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування не доведено, що є необхідність у продовженні способу забезпечення кримінального провадження, як арешту майна, з чим кримінально процесуальний закон пов'язує можливість скасування арешту.

З огляду на те, що в ході судового розгляду даного клопотання слідчому судді не було надано доказів на спростування доводів заявника про те, що вказане майно є предметом злочину, та з урахуванням загальних засад кримінального провадження, таких як, верховенство права, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, оскільки відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у мирне володіння ТОВ «ПРОМІНКОМС» належним йому майном.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНКОМС» (код ЄДРПОУ 41534208) ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2018р. у справі №757/11832/18-к, на майно, у кримінальному провадженні № 42017000000002966 - задовольнити.

Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого Печерського районного суду м. Києві від 05.03.2018р. у справі №757/11832/18-к, на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНКОМС» (код ЄДРПОУ 41534208), що знаходяться у безготівкову вигляді на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 1відкритих у ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), що розташований за адресою: м. Київ вул. Володимирська, буд.46;

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя В.М. Карабань