Ухвала суду № 77104885, 11.10.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6884/17

Провадження №: 1-кп/752/305/18

У Х В А Л А

11.10.2018 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду міста Києва в cкладі:

головуючого судді - Рудика І.В.,

суддів - Валігури Д.М., Дідика М.В.,

секретаря - Трегубовій А.В.,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Галицькій Ю.Г.,

захисника - Овода Р.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

в ході проведення судового розгляду по кримінальному провадженню № 12016100010011637 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и л а :

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

В ході судового розгляду на обговорення учасників кримінального провадження поставлено питання щодо доцільності продовження, зміни або скасування обвинуваченій обраного запобіжного заходу.

Прокурор просила продовжити обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в зв'язку із існуванням ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачена може впливати на свідків та переховуватись від суду.

Захисник заперечив щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив, що обвинувачена не переховувалась та не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки останнім не доведено ризиків передбачених ст. 177 КПК України та застосувати відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту. Обвинувачена підтримала думку захисника.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні, особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, а саме в умисному вбивстві малолітньої дитини. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченої винуватою в інкримінованому їй злочині, обставини вчинення злочину, відсутність офіційного працевлаштування, а також відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому у колегії суддів немає обґрунтованих підстав вважати, що на даний час зникли ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків.

Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви».

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні, особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, приймаючи до уваги дані про особу, спосіб вчинення інкримінованого злочину, суд вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо неї запобіжний захід без змін, оскільки суду не було доведено підстав зменшення ризиків, та, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та забезпечать її належну поведінку.

На даний час, залишаються підстав вважати, що обвинувачена, опинившись на волі, зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження. З огляду на це існує ризик переховування обвинуваченої від суду з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину.

Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Розглядаючи можливість альтернативного запобіжного заходу, у виді домашнього арешту, колегія суддів з урахуванням вищенаведених ознак вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та зважаючи на необхідності відкладення судового розгляду, відсутності реальної можливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд та відсутності даних про зменшення чи відсутність ризиків для зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 10.12.2018 року, включно.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

захід забезпечення кримінального провадження, обраний обвинуваченій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою - продовжити до 10.12.2018 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: __ ______ ______

Рудик І.В. Дідик М.В. Валігура Д.М.