Ухвала суду № 77103496, 06.09.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4598/16

провадження № 4-с/753/174/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу боржника ОСОБА_2 на рішення державного виконавця

представники боржника: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

стягувач: Міжнародний освітній фонд ім. Ярослава Мудрого,

суб'єкт оскарження: головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявський Анатолій Миколайович

В С Т А Н О В И В:

07.03.2016 боржник ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, боржник) звернулася до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявського Анатолія Миколайовича (далі по тексту - державний виконавець) від 05.02.2016 про відкриття виконавчого провадження № 50044601.

На обґрунтування скарги зазначила, що державний виконавець відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення.

Ухвалою від 24.03.2016 суд залишив скаргу ОСОБА_2 без розгляду з підстав пропущення встановленого процесуальним законом десятиденного строку оскарження, проте постановою Верховного Суду від 18.04.2018 вищевказану ухвалу скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скаргу підтримали пославшись на викладені у ній обставини.

Державний виконавець та представник стягувача в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки, відзив на скаргу не подали.

Заслухавши представників боржника та дослідивши матеріали скарги, суд встановив такі обставини.

08.12.2011 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь Міжнародного освітнього фонду ім. Я.Мудрого в рахунок відшкодування матеріальних збитків грошової суми в розмірі 9 129,08 грн.

За вказаним рішенням було видано виконавчий лист № 2-3792/11 від 17.01.2013 (а.с. 36-37), який неодноразово пред'являвся стягувачем для виконання за місцем проживання боржника до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

08.09.2015 стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про звернення стягнення на пенсію боржника (а.с. 38).

Цього ж числа державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та направив виконавче провадження за місцем отримання боржником пенсії до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 39, 40).

05.02.2016 державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявський А.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 50044601, у якій встановив боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення та зобов'язав боржника з'явитися до відділу (а.с. 24).

Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність вищевказаної постанови, суд керується відповідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999,чинній на час винесення оскаржуваної постанови, далі - Закон № 606-XIV) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно п. 10) ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України (частина 7 статті 20 Закону № 606-XIV).

Згідно з пунктом 6.6 Інструкції державний виконавець або керівник виконавчої групи при отриманні матеріалів виконавчого провадження від іншого органу ДВС зобов'язані в день одержання матеріалів винести постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання та надіслати її копію сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону № 606-XIV спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

Аналіз наведених законодавчих норм та положень Інструкції дає підстави для висновку, що державний виконавець, який отримав виконавче провадження від іншого органу ДВС, не вправі відмовляти у відкритті виконавчого провадження і зобов'язаний прийняти виконавче провадження до виконання.

Чіткої вказівки на вид постанови, яка повинна виноситися державним виконавцем при отриманні матеріалів виконавчого провадження від іншого органу державної виконавчої служби, у Законі № 606-XIV немає, а відтак винесення виконавцем замість постанови про прийняття виконавчого провадження до виконання постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчить про її незаконність.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що відкриваючи виконавче провадження, матеріали якого надійшли з іншого відділу державної виконавчої служби, державний виконавець Телявський А.М. діяв правомірно, у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII.

За загальним принципом цивільного судочинства по відношенню до оскарження рішень, дій

або бездіяльності державного виконавця, захисту підлягає лише порушене право (ст. 16, 16 ЦК України, ст. 2, 4, 447 ЦПК України).

Ст. 124 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Ч. 1 ст. 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

За приписами ст. 19 Закону України «По виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, чинній на час розгляду скарги) боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Судом встановлено, що рішення суду не виконується боржником ОСОБА_2 впродовж шести років, а відтак з урахуванням її попередніх численних скарг на рішення, дії і бездіяльність державних виконавців, звернення її з даною безпідставною скаргою розцінюється судом як зловживання правом з метою ухилення від виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

Повна ухвала складена 10.10.2018.