Постанова № 7710190, 02.02.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 2-а-8096/09/1170

Категорія статобліку 2.11.5

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" лютого 2010 р.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 16-40 год. адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент»

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача Бойченко К.С.

відповідача Максимчук О.А.,

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0010571800/0 від 06.12.2007 р. в сумі 8551,64 грн., яким визначено суму штрафних санкцій з земельного податку.

Дане податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками невиїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, за результатами якої складено акт №552/15-3/13744765 від 21.11.2007 року.

Позивач вказує, що правопорушення мало місце у період з 30.01.2004 р. по 17.10.2007 р., а штрафні санкції податковим органом застосовано з порушенням встановленого ст. 250 Господарського кодексу строку, протягом якого вони можуть бути накладені, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву (а.с.14-16) відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки дія ст. 250 ГК України, на його думку, не поширюється на строки застосування штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

В судове засідання зявився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву.

Згідно ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 08.02.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» 17.07.1996 року зареєстроване за №02611-ІВ І Реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів як субєкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.30).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року N 2535-XIІ.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ п латники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ , податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ платник податків зобовязаний подавати податкову декларацію до органів державної податкової служби щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Згідно п. 5.1 зазначеного Закону п одаткове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У відповідності до п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В силу п.п. 5.3.1 цього Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п. 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до вимог п.п. 17.1.7 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В судовому засіданні встановлено, що ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» 29.01.2003 р. подало до ДПІ у м.Кіровограді розрахунок земельного податку №841, а 30.01.2004 р. №689 (а.с.17). За даними розрахунками платником самостійно визначено податкові зобовязання із земельного податку, які у встановлені строки не сплачено.

21 листопада 2007 р Державною податковою інспекцією в м.Кіровограді проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, за результатами якої було складено акт №552/15-3/13744765 від 21.11.2007 року (а.с.5).

Під час проведення перевірки встановлено, що ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» порушено граничні терміни сплати узгоджених податкових зобовязань із земельного податку, що також вбачається зі змісту зворотного боку облікової картки платника (а.с.82-107).

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Кіровограді винесено податкове повідомлення-рішення №0010571800/0 від 06.12.2007 р. про застосування штрафних санкцій з земельного податку м в сумі 8551,64 грн. (а.с.20).

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами в частині арифметичних обрахунків відсутній, обставини, викладені відповідачем в розрахунках штрафних санкцій (а.с.21) (дата подання розрахунку, дата нарахування, дата сплати, сума сплаченого боргу, кількість днів затримки, тощо) позивачем не заперечувались.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що п одаткове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, проте вказував, що ДПІ у м.Кіровограді порушило встановлені строки нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним саме з цих підстав.

Як визначено преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Суд враховує, що штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III, є податковим зобов'язанням і при визначенні цих штрафних санкцій податковим органом мають дотримуватись строки, передбачені підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищевказаного Закону.

В силу п.п. 15.1.1. ст. 15 зазначеного Закону за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що позивач не заперечує проти існування фактів порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання і розміру узгоджених сум податкового зобовязання, розміру погашеної суми податкового боргу позивачем не спростовано, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Кіровограді не пропущено строк для визначення ДП «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» ВАТ «Завод Сегмент» штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання.

Окрім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податку на додану вартість не є адміністративно-господарськими в розумінні Господарського кодексу України, оскільки такі строки не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки цей Закон, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 вказаного Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобовязання, установлених пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є письмовим повідомленням про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобовязань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 вказаного Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0010571800 від 06.12.2007 р. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення повного тексту постанови 03 лютого 2010 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан