Рішення № 77100213, 23.07.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13298/16

Провадження № 2/760/2718/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника третьої особи - Черкасової В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2016 позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити спосіб його участі як батька у спілкуванні та вихованні сина з встановленням графіку їх побачень без присутності матері, а саме: з 18:00 до 21:00 два рази на тиждень, з 09:00 суботи до 20:00 неділі кожні другі вихідні, але не менше двох вихідних щомісячно, півтори місяці спільного відпочинку з дитиною улітку та один тиждень спільного відпочинку з дитиною взимку.

В обґрунтування позову зазначає, що він та відповідач до 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2012.

В період шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8, який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю, за адресою проживання колишнього подружжя. При цьому, він, як батько належним чином сприяє матеріальному утриманню дитини шляхом виплати аліментів на її утримання, розмір яких є дуже значним та становить біля 15 000 грн..

Після розірвання шлюбу він бачився з сином, старався приділяти час вихованню останнього та проводити з ним вільний час. Однак, таке спілкування було не регулярним, що спричинялося неможливістю узгодити з відповідачем графіки побачень з дитиною. Приблизно з серпня 2015 року відповідач почала уникати спілкування з ним та чинити перешкоди у спілкуванні та намаганнях зустрітися з сином. Так, неодноразово виникали ситуації, коли він приїздив за місцем проживання відповідача для побачення з дитиною, а відповідач не впускала його до квартири або не випускала дитину для побачення з батьком. Неодноразово після усних домовленостей про дату та час побачення з дитиною, позивач приїздив до відповідача, а останньої не було вдома, або вона не відчиняла двері. З певного часу відповідач перестала давати батьку можливість навіть поговорити з сином по телефону.

На час звернення до суду з даним позовом він постійно намагався зв'язатися з відповідачем шляхом направлення листів з проханням дозволити побачення з сином, направленням електронних листів з проханням визначити графік зустрічей з дитиною, телефонними дзвінками, однак відповідач ігнорує всі звернення.

При цьому, зазначає, що у нього наявні всі необхідні умови для участі у вихованні дитини, а саме він бажає брати участь у виховані сина, має для цього достатнє матеріальне забезпечення, має житло, в якому може проводити час з сином, не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотиків, не має проблем з психічним здоров'ям, при цьому син також має бажання для спілкування з батьком і участь батька у вихованні сина є важливою.

Отже, вважає, що відповідач порушує права батька на спілкування з дитиною, а тому з метою захисту своїх прав та прав дитини просить даний позов задовольнити в повному обсязі.

В судових засіданнях позивач та його представники повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити та наполягали на необхідності у спілкуванні батька та сина без присутності матері у запропонований позивачем спосіб та час.

Відповідач та її представники у письмових запереченнях та в ході розгляду справи позов визнали частково, зазначили про можливість часті батька у свідкуванні з сином лише в присутності матері з метою захисту інтересів дитини. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що відповідач жодним чином не чинить позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, натомість сам позивач неодноразово скасовував призначені зустрічі з сином, що негативно впливало на емоційний стан дитини та спонукало виникненню у нього почуття непотрібності батьку.

Також, відповідач зазначила, що вона не заперечує проти побачень батька з сином, однак, запропонований позивачем час таких побачень буде впливати на умови підготовки сином домашніх завдань, які він виконує вдома в облаштованому для цього місці. Крім того, зустрічі батька з сином без її присутності негативно впливають на психічний стан хлопця, т.я. батько неодноразово запевняв сина не говорити їй про їх зустрічі чи про те, що він телефонує сину, також, їй відомо, що позивач дозволяє собі негативно висловлюватись та висміювати зовнішність сина, начебто з метою спонукання останнього до занять спортом, однак це також підриває психічний стан та самооцінку дитини.

Крім того, відповідач наполягає на зустрічах позивача з сином лише у її присутності ще й через те, що їй достеменно відомі випадки, коли відповідач, беручи до себе сина, вживав у його присутності спиртні напої, а одного разу взагалі залишив його вночі самого вдома.

Так, при їх зверненні з сином до психолога останнім було зроблено висновок, що син відмовляється від спілкування з батьком, просить його не приходити до школи, а коли такі випадки трапляються, поводить себе знервовано.

А тому, з метою захисту інтересів сина та з метою недопущення негативного впливу на нього з боку батька, що у віці сина може суттєво вплинути на його психіку, не заперечує проти участі батька у вихованні сина та їх зустрічах, однак такі, на думку відповідача, повинні відбуватись виключно у її присутності.

Представник третьої особи підтримала представлений органом опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації письмовий висновок щодо рекомендованого способу участі позивача у вихованні сина, щодо вирішення спору по суті просила суд винести рішення, яке б в першу чергу було спрямоване за захист інтересів дитини.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, допитаних судом у якості свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 17.09.2005 по 10.12.2012 перебували у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8.

Після розірвання шлюбу і на даний час спільний син сторін проживає разом з матір'ю. При цьому, як вбачається з копій платіжних доручень, і не заперечується відповідачем, батько приймає участь у матеріальному забезпеченні дитини.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики з місця навчання ОСОБА_8, останній позитивно характеризується за місцем навчання, при цьому з даної характеристики вбачається, що мати хлопця приділяє належну увагу навчанню та вихованню хлопчика, регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь у колективних заходах. Батько хлопчика вперше зустрівся з працівниками гімназії у вересні 2016, спілкувався із класним керівником, цікавився навчанням ОСОБА_8.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не можуть дійти згоди щодо участі батька у спілкуванні з сином, з приводу чого між сторонами ведеться переписка, яка не дає ніяких результатів.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 повністю підтвердив всі обставини, викладені в позовній заяві та зазначив, що він має бажання і це його право як батька брати участь у виховані сина, крім того, пояснив, що для хлопця спілкування з батьком має важливий аспект. При цьому, зазначив, що їх зустрічі з сином повинні проходити без присутності відповідача.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 підтвердила обставини викладені в її запереченнях на позов та показала, що спілкування сина з батьком повинно проходити виключно у її присутності, т.я. відповідач дозволяє собі негативні висловлювання в бік сина, і взагалі хлопчик боїться батька та не бажає залишатися з ним сам.

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України, який визначає зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, інших членів сім'ї та родичів, з метою, в тому числі, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. За змістом положень ч. 1 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин може здійснюватися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ч. 3 ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Як вбачається з характеристик позивача, він позитивно характеризується за місцем теперішньої роботи та за місцями колишніх робіт. Користується повагою серед колег, є високоінтелектуальною людиною, завжди знаходить компромісні рішення в скрутних ситуаціях.

Відповідно до висновку за результатами дослідження психоемоційного стану ОСОБА_1 та оцінки його дитячо-батьківських відносин з сином ОСОБА_8, які були проведені психологами Центру практичної психології МГЦ «Розрада», відповідач є високо інтелектуальною та емоційно стабільною людиною, поводиться адекватно, проявляє глибоку зацікавленість у вихованні сина та виявляє стривоженість щодо рідких побачень з сином і лише в присутності матері. За результатами даного дослідження психологи також прийшли до висновку, що зустрічі батька з сином можливі без участі матері.

Разом з тим, з заключень лікаря психолога від 07.10.2016, 30.11.2016, 13.1.2017, які були зроблені за результатами спілкування та проведення психологічних тестів безпосередньо з хлопчиком, вбачається, що хлопчик перебуває у знервованому стані, трішки побоюється батька, відчуває свою непотрібність йому та має стійка впевненість в тому, що батько спонукає його робити те, що йому не цікаво.

Дані заключення лікаря психолога, а також висновки за результатами дослідження психоемоційного стану ОСОБА_1 суд приймає до уваги, однак вони мають лише рекомендаційний характер і не можуть бути покладені в основу рішення.

Так, у відповідності до висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 108-1253 від 25.01.2017, останній вважає за доцільне визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8, а саме, у першу та третю п'ятницю місяця з 19.00 до 21.00, у першу та третю суботу місяця з 09.00 до 11.30 за присутності матері.

Такі висновки орган опіки та піклування зробив на основі бесід з батьком та матір'ю, а також з хлопчиком, який під час бесіди з працівником служби повідомив, що з татом бачиться рідко. Під час зустрічей батько займається своїми справами, ним не цікавиться, постійно його принижує, вказує на його недоліки. Хлопчик не бажає зустрічатись з татом лише у двох, а хоче проводити зустрічі в присутності мами.

З огляду на викладене вище, з врахуванням віку дитини, виходячи з балансу інтересів дитини та його батька, суд приходить до висновку, що встановлення судом запропонованого позивачем способу участі батька у вихованні сина не буде максимально відповідати інтересам дитини, а тому приходить до висновку про визначення участі батька в спілкуванні з дитиною в порядку запропонованому Органом опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та за обов'язкової присутності матері. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1102,42 грн..

На підставі викладеного вище, керуючись ст ст. 7, 141, 157, 159, 161 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 81-82, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) третя особа: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37485506, адреса місцязнаходження: 03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши наступний графік їх побачень у присутності матері: у першу та третю п'ятницю місяця з 19.00 до 21.00, та у першу та третю суботу місяця з 09.00 до 11.30.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) витрати з оплати судового збору в сумі 1 102 гривні 42 копійки.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 02.08.2018.

Суддя В.В. Лазаренко