Рішення № 77099798, 03.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/1143/18

В справі № 760/16014/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину за законом;

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на спадкове майно, суд

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року позивачка звернулася

до суду з позовом і, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

-визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 17 листопада 2014 року на користь ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хіоніною Н.М., зареєстрований в реєстрі за №2641;

-визнати за нею право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 на 1/8 частину жилого будинку АДРЕСА_2 та на 2/8 частин земельної ділянки АДРЕСА_2.

Посилається в позові на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_5

Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: 1/8 частина житлового будинку АДРЕСА_2 та 2/8 частини власності земельної ділянки АДРЕСА_2.

Її брат не був одружений, дітей не мав, спадкоємців першої черги не мав, вона є єдиним спадкоємцем другої черги.

28 липня 2015 року вона звернулася до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а 31 липня 2015 року отримала відповідь від нотаріальної контори про те, що брат залишив заповіт на користь відповідачки,за заявою якої була заведена спадкова справа.

Після цього їй стало відомо, що відповідачка 29 січня 2014 року зареєструвала шлюб з її братом.

Вважає, що відповідачка вступила у шлюб без наміру створити сім?ю, оскільки її брат 1954 року народження, а відповідач 1969 року народження, а тому остання не підтримувала з ним подружніх відносин, не виконувала обов'язків дружини, не турбувалась про його стан здоров'я.

Крім того, на момент складання заповіту брат перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, оскільки весною 2014 року переніс черговий інсульт, внаслідок чого у нього розвився віковий склероз, почались випадки несприйняття дійсних подій та правильної життєвої орієнтації.

Погіршення стану здоров'я брата підтверджується тим, що у нього стався черговий інсульт, він перебував у тяжкому стані та знаходився на стаціонарному лікуванні з 18 січня 2015 року по 22 січня 2015 року.

Не дивлячись на це, відповідачка забрала його з лікарні, написавши розписку, чим позбавила брата медичної допомоги, який потребував також стороннього догляду та турботи, чого йому не надавала відповідачка.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

В квітні 2016 року відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом і просить визнати за нею право власності на спадкове майно за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на 1/8 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 2/8 частини земельної ділянки АДРЕСА_2.

Посилалась в заяві на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, за її заявою відкрита спадкова справа, однак вона не може у встановленому законом порядку оформити спадкові права через конфлікт з сестрою чоловіка.

Цей конфлікт виник ще за життя її чоловіка, а після смерті останнього конфлікт загострився, відповідачка не допускає її до успадкованого нею майна та не визнає її права на нього.

Зазначила, що вона проживала зі ОСОБА_5 однією сім?єю з серпня 2013 року, а шлюб між ними був укладений 29 січня 2014 року, про що відповідачці було відомо.

Вважає, що як спадкоємець першої черги вона прийняла спадщину у встановлений законом строк, перешкоди з боку відповідачки унеможливлюють оформити спадщину, а тому просить задовольнити позов.

Позивач та її представник за первісним позовом у судовому засіданні позов підтримали, проти зустрічного позову заперечували з підстав, викладених у прозові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти первісного позову , зустрічний позов підтримали з підстав, викладених у ньому.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Подав заяву, якою просить розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову та приходить до висновку про задоволення зустрічного, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, брат позивачки та чоловік відповідачки, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 11 червня 2015 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 2/8 частин будинку АДРЕСА_2, які належали йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 1980 року в розмірі 1/8 частини та Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВВ №148283 від 12 лютого 2004 року в розмірі 1/8 частини.

Крім того, на момент смерті померлий на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 28 серпня 2006 року був власником 2/8 частини земельної ділянки АДРЕСА_2.

Зазначена інформація підтверджується також Інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ПБ-2014 №3295 від 04 березня 2014 року.

Встановлено також, що померлий з 29 січня 2014 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3

16 червня 2015 року відповідачка, а 05 серпня 2015 року позивачка подали заяви про прийняття спадщини, в зв»язку з чим Другою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 499/2015.

Згідно з матеріалами спадкової справи 17 листопада 2014 року ОСОБА_5 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хіоніною Н.М., яким усе своє майно заповідав ОСОБА_3

/т. 1, а. с. 24; 88 - 130; 164; 189; 190 - 191/

Оспорюючи право відповідачки на спадкування, позивачка в серпні 2015 року звернулася до Веселівського районного суду Запорізької обл. з позовом про визнання шлюбу, укладеного її братом з відповідачкою, недійсним.

Рішенням даного суду від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької обл., в позові було відмовлено.

/ т.3, а.с.35 - 38; 54 - 58; 64 - 69 /

Крім того, заперечуючи право померлого на складання заповіту, в межах даної справи за клопотанням позивачки ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза.

Згідно з висновком судово - психіатричного експерта №874 від 16 грудня 2016 року ОСОБА_5 виявляв ознаки органічного враження головного мозку судинного ґенезу /гостре порушення мозкового кровообігу 1999 рік, гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз/ з психоорганічним синдромом, МКХ-10 F07/9/;

На момент складання спірного заповіту 17 листопада 2014 року ОСОБА_5 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу /церебросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу /1999, 2014 роки/ психоорганічним синдромом /МКХ-10 F07/9/.

За своїм психічним станом при складанні заповіту 17 листопада 2014 року ОСОБА_5 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

/т. 2, а. с. 58 - 59; 85 - 90 /

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Таким чином, виходячи з висновків судово-психіатричного експерта, складений померлим заповіт породжує правові наслідки, зазначені в ньому.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Як зазначено вище, відповідачка є дружиною померлого, тобто спадкоємцем першої черги.

Тобто, окрім заповіту, складеного померлим на її користь, вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, а тому, з точки зору закону, спадкоємці інших черг до спадкування закликатися не можуть.

Позивачка є сестрою померлого, тобто спадкоємцем другої черги, і не має права на спадкування після смерті брата за наявності спадкоємця першої черги.

За таких обставин, виходячи з положень статей 1258, 1261, 1262 ЦК України, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову та відсутності підстав для задоволення первісного.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Як встановлено вище, померлий був власником 2/8 частин будинку АДРЕСА_2 та 2/8 частин земельної ділянки до нього.

Його право власності підтверджується правовстановлюючими документами:

-Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 травня 1980 року на 1/8 частину будинку;

-Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВВВ №148283 від 12 лютого 2004 року на 1/8 частину будинку;

-Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 28 серпня 2006 року на 2/8 частини земельної ділянки, що відповідає частці померлого в будинку.

Зазначена інформація підтверджується також Інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ПБ-2014 №3295 від 04 березня 2014 року.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що в 1980 році вона з братом успадкували ? частину будинку після смерті батька / по 1/8 частині /, а в 1980 році в таких же частках після смерті матері.

Таким чином, сторони не заперечували належності померлому на праві власності 2/8 частин будинку.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, відповідачка в тексті позову також посилається на ці обставини, визначає вартість ? частини будинку для визначення суми судового збору, однак у прохальній частині зазначає для визнання права власності 1/8 частину будинку.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права та диспозитивність.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Однак, суд вважає, що у такому випадку неприпустиме погіршення через судовий розгляд становища позивачки, порівняно зі становищем, яке було у неї до звернення до суду.

Так, з точки зору ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, подавши заяву про прийняття спадщини, відповідачка прийняла її в обсягах та розмірі, які належали померлому на час його смерті.

За таких обставин, виходячи зі змісту зустрічного позову, викладених у ньому обсягів спадкового майна, з метою виконання вимог ст.2 ЦПК України та захисту прав відповідачки, як спадкоємця, суд вважає, що не є порушенням диспозитивності чи виходом за межі позову задоволення зустрічного позову в обсязі спадкового майна при допущеній помилці в прохальній частині зустрічного позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього та задоволення зустрічного позову суд приходить до висновку про стягнення з позивачки на користь відповідачки 551, 20 гр. судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.15,16, 1216, 1218, 1233, 1234, 1258, 1261, 1262, 1268,1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину за законом відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/8 частини будинку АДРЕСА_2 та 2/8 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Стянути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 551. 20 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва