Ухвала суду № 77098252, 11.10.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/565/18

номер провадження 6/695/151/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд, Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши подання старшого державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавчий лист № 695/565/18 від 104.06.2018 року, виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 35874.97 грн..

Рішення суду боржником не виконується, боржник на виклики державного виконавця не з’являється, про причини своєї неявки не повідомляє, декларації про доходи та майно не подає, пояснень щодо факту не виконання виконавчого документа та вимог державного виконавця не надає,, чим порушує свої обов’язки встановлені ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин старший державний виконавець звернулася до суду із відповідним поданням про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України для забезпечення виконання судового рішення, при цьому наполягаючи, що боржник, у відповідності до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеному у виконавчому документі.

Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Державний виконавець для розгляду подання не з’явився

Відповідно до ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон те , що він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів

Судом встановлено, що 20.08.2018 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження по виконанню судового рішення.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 7. абз. 2. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК, зокрема у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Із аналізу вказаних вище норм чинного законодавства, а також роз’яснень судів вищої інстанції, зокрема роз’яснень ВСУ, викладений у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», можна зробити висновок, що під ухиленням боржника від виконання зобов’язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об’єктивні обставини.

Суд вважає, що звертаючись до суду із вищезазначеним поданням, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, а також не надано жодного доказу про наявність наміру боржника виїхати за межі України з метою ухилення від виконання вказаного судового рішення. Відсутні і відомості про наявність у боржника паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

З матеріалів справи судом вбачається, що державним виконавцем було проведено ряд виконавчих дій у відповідності до норм ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема направлено запити до відповідних установ та отримано інформацію про відсутність заробітної плати, пенсії чи інших видів доходів боржника. Жодних інших дій спрямованих на виконання судового рішення державним виконавцем вчинено не було.

Відсутність же майна, або інших доходів боржника на яке можливого здійснити стягнення не може слугувати підставою для визнання дій боржника як свідоме ухилення від виконання ним своїх зобов’язань.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем навіть не встановлено місце проживання боржника. Так, як вбачається із довідки про направлення поштового повідомлення, постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику вручена не була, оскільки останній за місцем вказаним у ній не проживає та остання повернута до державної виконавчої служби.

Такі дії державного виконавця не можуть розцінюватися судом як належні та здійснені у відповідності до норм ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином надані до подання документи взагалі не містять відомостей стосовно того, чи був боржник обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження.

За загальним правилом встановленим ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які посилається.

Таким чином суд констатує, що матеріали подання не містять жодного доказу факту ухилення боржника від виконання судового рішення, адже факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, державним виконавцем не надано суду доказів щодо ухилення боржника від виконання зобов’язання та доказів щодо наміру боржника виїхати за межі України.

За вказаних обставин подання державного виконавця не підлягає до задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання старшого державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Середа