Ухвала суду № 77097303, 02.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/437/18 Справа № 711/10867/14 Категорія: ч.2ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.191 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Биби Ю. В. Єгоровій С. А., Овчаренко І.С. прокурора Лєнкової Н.Д. захисника Андріяша Р.П.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами:

- захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Андріяша Р.П.

- представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3

на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 березня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сміла Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191 КК України та призначено покарання за:

- ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 190 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,;

- ч. 4 ст. 191 КК України, у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій строком на 3 (три) роки.

Обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою по набуттю вироком чинності.

Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 71035 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 13000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 641023,36 грн. неповернутих коштів з урахуванням інфляції, 3 проценти річних в сумі 16162,66 грн., моральної шкоди в сумі 10000 грн., а всього 667186,02 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 50280 грн. неповернутих коштів з урахуванням інфляції, 3 проценти річних в сумі 12571,38 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., а всього 72851 грн. 38 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 11 848 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 заподіяну кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 193387,27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 4611 гривень 28 копійок.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з вироку, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що на початку червня 2006 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, він вчинив сплановані шахрайські дії відносно ОСОБА_4 та заволодів його майном при наступних обставинах. Так він у 2006 році дізнався від свого знайомого ОСОБА_4, з яким підтримував довірливі відносини, що останній зацікавлений у придбанні земельної ділянки. І маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 неправдиву інформацію, що має можливість надати допомогу у виділенні земельної ділянки на вигідних умовах, при цьому демонстрував останньому наявні в нього викопіювання з плану території Геронимівської сільради та спільно із ним оглядав земельні ділянки, розташовані поблизу с. Дахнівка Черкаського району, що перебували під засадженням лісу, іншими способами запевняв його у своїй компетентності, завідомо не маючи наміру і можливості сприяти в питанні виділення цієї землі. Після чого ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 передати йому грошові кошти в сумі 5000 доларів США, в якості нібито першопочаткового платежу за оформлення документів. На вказану пропозицію ОСОБА_4 погодився і на початку червня 2006 року, будучи введеним в оману, знаходячись в офісі за адресою: АДРЕСА_3, передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 01.06.2006, становить 25 250 гривень, якими останній умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів і використав на власні потреби, що більше ніж у 144 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на цей період, чим завдав значної шкоди потерпілому.

Крім того, на початку листопада 2006 року, ОСОБА_2, повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинив сплановані шахрайські дії відносно ОСОБА_8 та заволодів його майном при наступних обставинах. Так він восени 2006 року дізнався від свого знайомого ОСОБА_8, з яким підтримував довірливі відносини, що останній займається пошуком приміщення під оренду для розміщення власного виробництва. І маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_8 неправдиву інформацію, що може сприяти у вирішенні питання пошуку та оренди підходящого приміщення, при цьому демонстрував останньому ряд будівель, у тому числі приміщення котельні, розташоване на території аеропорту в м. Черкаси, як таке, що може бути запропоноване під оренду, завідомо не маючи наміру і можливості сприяти в питанні здачі демонстрованих будівель в користування. Після чого ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_8 передати йому грошові кошти в сумі 10 000 гривень, в якості передплати за подальшу оренду приміщення котельні, що розташоване на території аеропорту м. Черкаси. На вказану пропозицію ОСОБА_8 погодився та на початку листопада 2006 року, будучи введеним в оману, знаходячись поблизу ресторану «Макдональдз», що на перехресті бул. Шевченка та вул. Смілянська в м. Черкаси, передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 000 грн., якими останній умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів і використав на власні потреби, чим завдам матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.

Крім того, 12.03.2007 року у денний час, ОСОБА_2, повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинив сплановані шахрайські дії відносно ОСОБА_4 та заволодів його майном при наступних обставинах. Так у березні 2007 року в нього виникла необхідність установки металопластикових вікон на одному з об'єктів будівництва. Тоді він пригадав, що його знайомий ОСОБА_4, з яким він підтримував довірливі відносини, займається виготовленням такого товару. І маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повідомив ОСОБА_4 неправдиву інформацію, що йому потрібні металопластикові вікна в кількості трьох штук, для того щоб пришвидшити вирішення питання стосовно виділення земельної ділянки, раніше продемонстрованої неподалік с. Дахнівка Черкаського району, завідомо не маючи наміру і можливості сприяти у вирішенні вказаного питання. Після чого ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 передати йому металопластикові вікна, на що останній погодився та 12.03.2007 року у денний час, будучи введеним в оману, перебуваючи в офісі за адресою: АДРЕСА_3, передав ОСОБА_2 металопластикові вікна в кількості трьох штук, загальною вартістю 6035 гривень, якими останній умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів, в подальшому реалізував, та виручені грошові кошти витратив на власні потреби, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.

Крім того, у вересні 2007 року, ОСОБА_2 повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинив сплановані шахрайські дії відносно ОСОБА_5 та заволодів його майном при наступних обставинах. Так він у 2007 році дізнався від свого знайомого ОСОБА_5, з яким підтримував довірливі відносини, що останній зацікавлений у придбанні земельної ділянки. І маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію, що має можливість надати допомогу у виділенні земельної ділянки на вигідних умовах, при цьому демонстрував останньому наявні в нього викопіювання з плану території Геронимівської сільради та спільно із ним оглядав земельні ділянки, розташовані поблизу с. Дахнівка Черкаського району, що перебували під засадженням лісу, іншими способами запевняв його у своїй компетентності, у тому числі наводив у приклад спільного знайомого ОСОБА_4, який вже нібито вигідно вклав свої кошти, завідомо не маючи можливості сприяти в питанні виділення цієї землі. Після чого, ОСОБА_2, запропонував ОСОБА_5 передати йому грошові кошти в сумі 5000 доларів США, в якості нібито першопочаткового платежу за оформлення документів. Натомість ОСОБА_5 повідомив, що має можливість сплатити лише 1000 доларів США, і така пропозиція ОСОБА_2 влаштувала. Так у вересні 2007 року, ОСОБА_5, будучи введеним в оману, знаходячись у дворі будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Боженка, 11, передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що згідно курсу гривні до доларів США, встановленого Національним банком України станом на 01.09.2007, становить 5050 гривень, якими останній умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів і використав на власні потреби, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.

Крім того, на початку грудня 2007 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинив шахрайські дії відносно ОСОБА_7 та заволодів її майном при наступних обставинах. Так він запевнивши свого батька ОСОБА_11, що має значні матеріальні труднощі та перебуває у скрутному фінансовому становищі, попросив його домовитись про надання боргу із знайомою ОСОБА_7, що останній і зробив. На таке прохання ОСОБА_7 погодилась та на початку грудня 2007 року, будучи введеною в оману, знаходячись у службовому кабінеті, що за адресою м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, на умовах усного договору, який ОСОБА_2 завідомо не мав наміру виконувати, передала в борг останньому грошові кошти в сумі 2000 США, що згідно курсу гривні до доларів США, встановленого Національним банком України станом на 01.12.2007, становить 10 100 гривень, якими останній умисно, з корисливих мотивів шляхом обману заволодів та використав на власні потреби, чим завдав матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, в період часу з 26.05.2013 по 08.07.2013, ОСОБА_2, повторно, маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинив шахрайські дії відносно ОСОБА_9 та заволодів її майном при наступних обставинах. Так він у травні 2013 року, познайомившись із сином потерпілої ОСОБА_12, увійшовши в довіру, неодноразово повідомляв йому неправдиві відомості про те, що має проблеми з власним банківським рахунком, на якому знаходяться кошти і з невідомих причин скористатись ними він не міг та неодноразово просив останнього надати йому у позику кошти на незначні терміни, на умовах усної домовленості, завідомо не маючи умислу повертати отримані гроші, які ОСОБА_12 отримував від своєї матері ОСОБА_9. Так 26.06.2013 у денний час, перебуваючи неподалік «Будинку Зв'язку», що на перехресті бул. Шевченка та вул. Б.Вишневецького в м. Черкаси, ОСОБА_12 передав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 250 доларів США, що згідно курсу гривні до доларів США, встановленого Національним банком України станом на 26.06.2013, становить 1998 гривень, отримані від потерпілої; а також 07.06.2013, перебуваючи знову неподалік «Будинку Зв'язку», що на перехресті бул. Шевченка та вул. Б.Вишневецького в м. Черкаси, ОСОБА_12 передав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3500 грн., отримані від потерпілої; а також 23.06.2013, перебуваючи неподалік перехрестя вулиць Кірова та Благовісна в м. Черкаси, ОСОБА_12 передав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2800 грн., отримані від потерпілої; а також 08.07.2013, перебуваючи неподалік ломбарду «Форум», що за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 470, ОСОБА_12 передав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3550 грн., отримані від потерпілої. Таким чином ОСОБА_2 в період часу з 26.05.2013 по 08.07.2013 умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 11 848 гривень та не виконавши своїх зобов'язань про повернення грошей, витратив їх на власні потреби, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.

Крім того, 10.10.2007 року, ОСОБА_2, повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинив сплановані шахрайські дії відносно ОСОБА_6 та заволодів його майном при наступних обставинах. Так будучи знайомим із ОСОБА_6, увійшов йому в довіру, при цьому неодноразово брав у нього в позику незначні суми грошових коштів, які вчасно повертав. І маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, в жовтні 2007 в черговий раз звернувся до ОСОБА_1 з проханням надати у позику гроші в сумі 20000 доларів США, при цьому повідомив неправдиву інформацію, що кошти потрібні йому для зведення фундаментів під будівництво в с. Червона Слобода, з метою подальшого продажу таких земельних ділянок, що не відповідало дійсності. На таке прохання ОСОБА_6 погодився та 10.10.2007 року в денний час, будучи введеним в оману, перебуваючи у квартирі по місцю проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_6 передав у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що згідно курсу гривні до доларів США, встановленого Національним банком України станом на 10.10.2007, становить 101 000 гривень, які останній зобов'язувався повернути до 20.11.2007, що його батько ОСОБА_11 підтвердив розпискою. Натомість в подальшому ОСОБА_2 умови домовленості не виконав, гроші не повернув, а умисно, шляхом обману, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами на вказану суму, які використав на власні потреби, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому на суму, що більше ніж у 439 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на цей період та є великим розміром.

Він же, в період часу з 01.11.2009 по 11.11.2010, працюючи згідно наказів № 6 від 01.11.2009 та № 7 від 01.11.2009 на посаді заступника директора та за сумісництвом менеджером з реалізації рибної продукції приватного підприємства "Літест" (юридична адреса: АДРЕСА_2), діючи в порушення умов трудового договору та посадової інструкції від 01.11.2009, укладеного ним із зазначеним приватним підприємцем, будучи матеріально-відповідальною особою за передані товарно-матеріальні цінності та грошові кошти, маючи єдиний умисел на привласнення чужого майна, отримав на вказаному підприємстві, відповідно до накладної № РН-0000021 від 09.02.2010 рибну продукцію, на загальну вартість 193 387 грн. 27 коп., яку привласнив з метою подальшої реалізації, та грошові кошти за вказану рибну продукцію до каси підприємства не вніс, в результаті чого спричинив підприємству матеріальну шкоду на вищевказану суму, що більше ніж у 445 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на цей період та є великим розміром.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом кваліфіковано за:

ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене повторно;

ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах;

ч. 4 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірено особі та перебувало у її віданні, вчинене у великих розмірах.

В апеляційних скаргах:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Андріяш Р.П. не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого за ч.ч.2,3 ст.190 КК України та правильності кваліфікації його дій, не погодився з вироком суду та вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.ч.2,3 ст.190 КК України, ч.4 ст.191 КК України змінити в частині призначеного покарання за ч.ч.2,3 ст.190 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч.ч.2,3 ст.190 КК України яке є співрозмірним його діянням, та особі обвинуваченого та не пов'язане з позбавленням волі. Обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.4 ст.191 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Апеляційні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2, має позитивну характеристику за місцем проживання, одружений, зразковий сім'янин, має на утриманні двох малолітніх дітей, дочку ОСОБА_13 2010 р.н. та сина ОСОБА_14 2007 р.н., а також на його утримані знаходиться батько ОСОБА_11, який відповідно до МСЕК є інвалідом 2 групи та потребує стороннього догляду. Також обвинувачений жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання та працевлаштування. Зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано, що ОСОБА_2 має хронічні серцево-судинні захворювання та потребує постійного медичного нагляду та лікування. Також суд не врахував, що обвинувачений з потерпілими частково розрахувався, і це підтверджується розписками від них, касовими чеками, квитанціями та показами потерпілих, що є в матеріалах справи, він визнає суму матеріальних збитків заявлених потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, окрім цивільного позову ОСОБА_1 вважаючи його необґрунтованим в розмірі 667186,02 грн. і вважає, що сума боргу становить 39803,202 грн.

Разом з тим, захисник Андріяш Р.П. вважає, що в ході досудового слідства та під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2, не було доведеного його прямого умислу та корисливого мотиву на заволодіння, привласнення чужого майна та його розтрату, що повністю виключає склад кримінального правопорушення за ч.4 ст.191 КК України в діях ОСОБА_2

- представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 не оспорюючи правову кваліфікацію та доведення вини обвинуваченого в повному обсязі обвинувачення, висунутого та підтриманого в суді прокурором, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з причин невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновку і врахував при призначенні те, що обвинувачений ОСОБА_2 нібито на даний час вже має незадовільний стан здоров'я. Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд не врахував, що обвинувачений зухвало вчинив злочини стосовно потерпілих, частина яких є пенсіонерами та людьми похилого віку, які саме через свій стан здоров'я не могли прибувати в судові засідання у справі, розгляд якої у суді першої інстанції тривав з 2014 року, обвинуваченим штучно затягувалися строки розгляду даного кримінального провадження. Злочинне збагачення ОСОБА_2 чинив зухвалими способами, з використанням свого батька ОСОБА_11 та його професійних зв'язків, як керівника податкової служби Черкаської області.

Зауважив, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 не були враховані положення ч.2 ст.50, ч.2 ст.70 КК України та постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», саме про застосування цих положень і призначення обвинуваченому більш суворого остаточного покарання, у вигляді 8 років позбавлення волі, просили суд потерпілі.

За таких обставин представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок щодо ОСОБА_2 в частині розміру призначеного покарання та ухвалити новий вирок, з призначенням ОСОБА_2 більш суворого покарання, а саме:

- за ч.2 с.190 КК України - у вигляді 3-х років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.190 КК України - у вигляді 6-ти років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.191 КК України - у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, а остаточно покарання призначити відповідно до положень ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 8 років позбавлення волі.

Окрім того, від адвоката Андріяша Р.П., 10.05.2018 р. до апеляційного суду надійшло клопотання в якому він просив доповнити до апеляційної скарги вимогу щодо зміни суми матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 з 667186,02 гривень на 96 233,56 гривень (підстави зміни суми були описані а апеляційній скарзі, але не зазначені в апеляційній скарзі з технічних причин) та допитати потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, при цьому не зазначивши про необхідність проведення часткового чи повного судового слідства.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 будучи належним чином повідомлені про місце, дату і час проведення судового засідання, не з'явилися причин неявки не повідомили.

З урахуванням думки учасників судового процесу про можливість слухання справи в апеляційному порядку без участі потерпілих, колегія суддів, дотримуючись процесуальних строків, визнала за можливе розглянути подані апеляційні скарги в цьому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Андріяша Р.П., які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_3 про підтримку апеляційної скарги поданої ними та заперечили проти вимог апеляційної скарги адвоката Андріяша Р.П., прокурора, яка заперечила проти апеляційних скарг та просила відмовити у їх задоволенні, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, та враховуючи, обставину, що адвокат Андріяш Р.П. на день розгляду апеляційних скарг не заявляв в судовому засіданні клопотання про повторний допит потерпілих та свідків та не наполягав на задоволенні поданого ним клопотання від 10.05.2018 р., колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості та достовірності. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вимоги вказаної норми закону, на думку колегії суддів, дотримані судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування та судове провадження у ньому проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Як вбачається з вироку суду, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене повторно, за ч.3 ст.190, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, ч.4 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірено особі та перебувало у її віданні, вчинене у великих розмірах, суд обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, та які суд оцінив у відповідності до вимог ст.94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 190 КК України, за ч.3 ст. 190 КК України та за ч.4 ст.191 КК України судом вірно кваліфіковані.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд, повно, об'єктивно і всебічно, дослідивши обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України, ч.3 ст. 190 КК України та за ч.4 ст.191 КК України і навів у вироку мотиви прийняття такого рішення.

Заперечення обвинуваченого своєї винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній інстанції, а також у поданій його захисником - адвокатом Андріяшом Р.П. апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки судова колегія розцінює їх, як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні шахрайства та у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, та перебувало у її віданні, вчиненого у великих розмірах підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні:

- показами потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_2 знайомий досить давно і до певного часу підтримував із ним ділові стосунки. Йому було відомо, що ОСОБА_2 займається ремонтно-будівельними роботами. На початку літа 2006 року до нього звернувся ОСОБА_2 з пропозицією оформити декілька земельних ділянок у с. Дахнівка, Черкаської області, при цьому для початкових документів йому потрібно було п'ять тисяч доларів США. Він пояснив, як оформить документи, йому потрібно буде ще 10 тисяч доларів США, тобто вартість ділянки загалом стане близько 15 тисяч доларів США. В результаті чого ОСОБА_2 передасть одну із земельних ділянок йому у власність. Через деякий час вони поїхали в с. Дахнівка, де ОСОБА_2 показував земельні ділянки, що перебували під засадженням лісу. Також він показав рішення Геронимівської сільської ради на розроблення технічної документації вказаних земель. Пояснював, що впродовж всього часу він буде контролювати дане питання та попереджати, коли потрібні будуть додаткові гроші на оформлення. При цьому разом з ними був його товариш по роботі ОСОБА_15, який також цікавився земельними ділянками, але в нього не було на це грошей, тому він і відмовився. Його ж особисто така пропозиція зацікавила. Декількома днями пізніше він з ОСОБА_2 домовились про зустріч, та зустрілись біля «Укргазбанку», що по вул. Гоголя в м. Черкаси. Разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_2 прийшли у вищевказаний банк, звідки він забрав гроші з індивідуального сейфу. Після чого всі троє проїхали до його офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, де в присутності ОСОБА_15 він перерахував гроші і віддав 5000 доларів США ОСОБА_2, після чого розпрощались. Про отримання коштів ОСОБА_2 розписки не писав, тому що запевняв, що дані зобов'язання виконає, окрім того він йому довіряв. В подальшому протягом тривалого часу ОСОБА_2 пояснював, що займається оформленням документів, натомість свої зобов'язання не виконав та грошові кошти не повернув по теперішній час. Навесні 2007 року ОСОБА_2 знову звернувся до нього і повідомив, що йому потрібні вікна для того, щоб їх встановити комусь, щоб швидше просувалось оформлення документів на земельні ділянки в с. Дахнівка. Так, як його підприємство займалось виготовленням та монтажем вікон з пхв виробів, а він особисто був зацікавлений у пришвидшенні вирішення земельного питання, то він передав ОСОБА_2 металопластикові вікна в кількості 3 штук, загальною вартістю 6035 гривень, що в еквіваленті становило 1207 доларів США. ОСОБА_2 пообіцяв, що оформлення документів буде швидшим. Коли ОСОБА_2 забирав вікна, ОСОБА_15 був присутнім при цьому і знав, для чого ОСОБА_2 бере в нього вікна. В подальших розмовах з ОСОБА_2 по мобільному телефону, він пояснював, що всі документи він оформляє, а потім почались різні відмовки і він взагалі перестав брати телефон. В подальшому з'ясувалось, що отримані вікна ОСОБА_2 реалізував та виручені кошти витратив на власні потреби. По теперішній час завданні збитки не відшкодовані;

- даними протоколу одночасного допиту потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого було уточнено та деталізовано обставини вчинення ОСОБА_2 спланованих шахрайських дій відносно ОСОБА_4 (т. 3 а.м.к.п.150-153);

- даними протоколу одночасного допиту потерпілого ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого було уточнено та деталізовано обставини вчинення ОСОБА_2 спланованих шахрайських дій відносно ОСОБА_8 (т. 3 а.м.к.п. 141-143);

- даними протоколу огляду предмету від 18.09.2014, а саме накладної № 28, виписаної ПП ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2, що засвідчує передачу ОСОБА_2 металопластикових вікон в кількості трьох штук, загальною вартістю 6035 гривень (т. 3 а.м.к.п. 160);

- показами потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_2 він знайомий протягом тривалого часу та раніше підтримував із ним ділові стосунки. Йому було відомо, що ОСОБА_2 займався ремонтно-будівельними роботами. На початку осені, приблизно у вересні 2007 року до нього звернувся ОСОБА_2 та запропонував придбати земельну ділянку у с. Дахнівка, Черкаської області. При цьому останній пояснив, що документація на земельну ділянку знаходиться на завершальній стадії, окрім цього показував технічну документацію із мокрими печатками державних установ та організацій, наводив приклади спільних знайомих, які вже вклали кошти, а саме ОСОБА_4. Одного разу він спільно із ОСОБА_2 виїздив до Дахнівки, де останній демонстрував земельні ділянки, що в подальшому мали перейти у власність фізичних осіб. З його слів, для кінцевого завершення та отримання державних актів на землю, для вирішення деяких документальних питань, йому необхідні були певні грошові кошти. При цьому вказав, що кінцева вартість ділянки обійдеться приблизно у 10-15 тис. доларів США, та говорив, що для початку треба буде сплатити частину, а в подальшому він буде мене повідомляти в залежності від руху справи, яку суму потрібно буде надати додатково. Одного вечора він йому зателефонував на мобільний телефон і сказав, що йому негайно потрібні гроші на оформлення документів в сумі 5 тис. доларів США, але він йому пояснив, що на даний час має тільки 1000 доларів США, ОСОБА_2 погодився і під'їхав до його під'їзду. Він разом з дружиною вийшов до свого під'їзду, що у дворі будинку за адресою: м. Черкаси, пров. Боженка, 11, де передав ОСОБА_2 1000 доларів США, номіналом по 100 доларів. Останній перерахував гроші, ще раз його запевнив в тому, що земельна ділянка буде його. Ніякої розписки він не давав, оскільки викликав у нього довіру. В подальшому протягом тривалого часу ОСОБА_2 повідомляв, що питання знаходиться на стадії вирішення, та необхідно ще трохи зачекати. Коли пройшов досить значний період часу, близько року, ОСОБА_2 взагалі почав уникати із ним спілкування та зустрічей. Йому стало зрозуміло, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами, також він спільних знайомих він дізнався, що під тим же приводом він отримував кошти від інших осіб, а в реальності не мав жодного відношення до продемонстрованих земельних ділянок, у тому числі дозвільних документів на них. Завдані збитки по теперішній час не відшкодовані;

- даними протоколу одночасного допиту потерпілого ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого було уточнено та деталізовано обставини вчинення ОСОБА_2 спланованих шахрайських дій відносно ОСОБА_5 (.т. 3 а.м.к.п. 178-181);

- показами потерпілої ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що особисто знайома із ОСОБА_11, з яким довгий час працювала в одній установі та була його підлеглою. Відповідно із останнім вона перебувала у довірливих відносинах. В 2007 році вона працювала в обласному фінансовому управлінні, що розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 185. Приблизно в грудні 2007 року до неї в службовий кабінет завітав ОСОБА_11, останній розповів, що його сину вкрай необхідні гроші та просив позичити йому 5000 доларів США. При цьому пояснював, що його син ОСОБА_2 потрапив у неприємності та звертатись йому більше немає до кого. Спочатку вона відповіла, що таких коштів не має та допомогти не може. Однак наступного дня ОСОБА_11 прийшов та знову почав умовляти, при цьому говорив, якщо вона не зможе допомогти, то ОСОБА_2 вб'ють, у подробиці вона не вдавалась, які саме проблеми їй не розповідали. Тоді вона відповіла, що все що має, це 2000 доларів США, і в разі крайньої необхідності може їх дати у позику, однак при собі в неї їх не було. ОСОБА_11 дуже просив позичити ці гроші та повідомив, що через пару місяців їх поверне. Через декілька днів, за попередньою домовленістю, коли вона підготувала необхідну суму, до неї у денний час в службовий кабінет прийшов ОСОБА_2 - син ОСОБА_11, якого вона раніше знала наглядно. ОСОБА_2 вона передала вказані кошти в сумі 2000 доларів США, при цьому жодних документів не укладали. Приблизно через пів року, з того часу, як гроші були передані ОСОБА_2, вона почала телефонувати ОСОБА_11 Останній безкінечно давав обіцянки, що поверне гроші дещо пізніше, потім обіцяв, що продасть будинок у Смілі та власний автомобіль. В подальшому ОСОБА_11 почав їй грубити у слухавку, а дещо пізніше дав зрозуміти, що кошти їй не поверне, так як не має відношення до боргових зобов'язань свого сина. По теперішній час грошові кошти їй не повернуто.

- даними протоколу одночасного допиту потерпілої ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого було уточнено та деталізовано обставини вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій відносно ОСОБА_7 (т. 3 а.м.к.п. 202-204);

- показами потерпілої ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила, що 26.05.2013 року до неї підійшов син ОСОБА_12 та повідомив, що він спілкується із ОСОБА_2. Як з'ясувалося ОСОБА_2 є похресником брата її померлого чоловіка. В ході розмови син ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_2 просив в нього позичити грошові кошти в сумі 250 доларів США, оскільки він опинився в скрутному фінансовому становищі. Вона вирішила допомогти хлопцеві. У цей період її син ОСОБА_12 саме назбирав зароблені кошти для того, щоб повернути борг, який вона раніше позичала у подруги ОСОБА_18, з метою ремонту автомобіля. Таким чином у нього на руках була необхідна сума коштів та вона дозволила ОСОБА_12 дати їх в позику ОСОБА_2. Цього ж дня 26.05.2013 у денний час, вона спільно із ОСОБА_12, пересуваючись на автомобілі сина, під'їхати до будинку Зв'язку, що розташований по бул. Шевченка в м. Черкаси, де чекав ОСОБА_2. Таким чином вона особисто побачила ОСОБА_2 і в цей час син ОСОБА_12 передав йому у позику кошти в сумі 250 доларів США. При цьому ОСОБА_2 пообіцяв ОСОБА_12 повернути гроші через пару тижнів, тобто в середині червня 2013 року, розповідав що займається бізнесом у сфері реалізації пального. Розписки або будь-які інші документи не укладались. 07 червня 2013 року син ОСОБА_12 розповів, що ОСОБА_2 знову попросив в нього в борг гроші в сумі 3500 грн., обґрунтовуючи це тим, що в нього є проблеми фінансового характеру, зокрема з невідомих причин були заблоковані його банківські рахунки. Просив позичити ці кошти та обіцяв, що приблизно через два тижні поверне повну суму боргу, з урахуванням попередньої заборгованості. Відповідно цього ж дня у денний час ОСОБА_12, знаходячись також неподалік будинку Зв'язку в м. Черкаси, знову зустрівся із ОСОБА_2, де передав йому кошти в сумі 3500 грн.. В середині червня на зв'язок з ОСОБА_12 знову вийшов ОСОБА_2. Він повідомив, що не може повернути гроші та 23 червня попросив ще 2800 грн. При цьому продовжував розповідати, що на його банківському рахунку знаходиться значна кількість коштів, але в наслідок ряду причин скористатися ними він зможе лише через деякий час. ОСОБА_12 розповів про такі обставини, та вона знову вирішили допомогти хлопцеві, оскільки продовжували вірити йому. Відповідно гроші в сумі 550 гривень вона цього ж дня взяла у позику в своєї куми ОСОБА_19, а 2250 гривень віддала з отриманої пенсії. Таким чином цього ж дня у денний час ОСОБА_12 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 2800 грн., що було неподалік перехрестя вул. Кірова та Благовісна в м. Черкаси. Після чого 8 липня 2013 року ОСОБА_2 знову поросив у ОСОБА_12 гроші в сумі 3500 грн., мотивуючи це тими ж проблемами з банківським рахунком, а син звернувся з даного приводу до неї. Оскільки на той момент в неї було лише дві тисячі гривень, з яких тисяча була позичена у Погрібняк Тетяни, так як вона планувала робити зуби, і передала ці гроші ОСОБА_12, для того щоб він віддав ОСОБА_2, а також дала свою золоту обручку, щоб син заклав її до ломбарду та надав ОСОБА_2 позику. Таким чином 08.07.2013 року син ОСОБА_12 на власний паспорт заклав до ломбарду «Форум», що по вул. Шевченка, 470, її золоту обручку, за що отримав гроші в сумі 1576 грн., що засвідчено договором № 02-133719 від 08.07.2013. Відразу після цього, перебуваючи поблизу вказаного ломбарду, ОСОБА_12 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 3550 грн. При цьому ОСОБА_2 пообіцяв повернути борг 12 липня 2013 року та назначив зустріч по вул. Університетська, 33, неподалік відділення КБ «Приватбанк». 12.07.2013 року вона разом із сином приїхали за вказаним місцем та прочекавши близько 3 годин, ОСОБА_2 так і не приїхав та борг не віддав. Зателефонувавши ОСОБА_2 на телефон, він сказав щоб вони чекали, але прочекавши його 3 години, ОСОБА_2 так і не приїхав. В подальшому він призначав зустріч 13 липня та 15 липня відповідно, але жодного разу у зазначене місце та час не з'являвся. Відповідно стало зрозуміло, що ОСОБА_2 кошти повертати не збирається та заволодів ними шахрайським шляхом, зловживаючи її доврою. Таким чином, в період з 26.05.13 року по 08.07.2013 рок вона разом із сином передала ОСОБА_2 гроші на загальну суму 250 доларів США та 9850 гривень, які останній по теперішній час не повернув.

- показами свідка ОСОБА_12, який пояснив, що приблизно в березні 2013 року він підвозив незнайомого раніше хлопця, та в ході розмови випадково з'ясувалося, що той є похресником його рідного дядька, тобто брата його батька. Його ім'я ОСОБА_2. З того часу вони періодично почали підтримувати спілкування. Зі слів ОСОБА_2, він займався діяльністю у сфері нафтопереробної промисловості та іншими справами, де була можливість заробити. Так 26.05.2013 року до нього звернувся ОСОБА_2 та попросив дати кошти в борг в сумі 250 доларів США. В цей час в нього саме малися гроші, так як він планував повернути борг, раніше отриманий у маминої подруги ОСОБА_19, що були взяті його матір'ю для ремонту його авто. Відповідно матері ОСОБА_9 він розповів про вище викладені обставини, та вона дала згоду на те, щоб допомогти ОСОБА_2. Цього ж дня 26.05.2013 у денний час, він спільно із матір'ю, пересуваючись на власному автомобілі, під'їхати до будинку Зв'язку, що розташований по бул. Швченка в м. Черкаси, де на нього чекав ОСОБА_2. Таким чином він особисто передав ОСОБА_2 кошти в сумі 250 доларів США. При цьому ОСОБА_2 пообіцяв повернути гроші через пару тижнів, тобто в середині червня 2013 року. Розписки або будь-які інші документи не укладались. 07 червня 2013 року йому знову зателефонував ОСОБА_2 та попросив дати в борг гроші в сумі 3500 грн., обґрунтовуючи це тим, що в нього є проблеми фінансового характеру, зокрема з невідомих причин були заблоковані його банківські рахунки. Просив позичити ці кошти та обіцяв, що приблизно через два тижні поверне повну суму боргу, з урахуванням попередньої заборгованості. Відповідно цього ж дня у денний час він, знаходячись також неподалік будинку Зв'язку в м. Черкаси, знову зустрівся із ОСОБА_2, де передав йому кошти в сумі 3500 грн. В середині червня ОСОБА_2 знову вийшов на зв'язок. Він повідомив, що не може повернути гроші та 23 червня попросив ще 2800 грн.. При цьому продовжував розповідати, що на його банківському рахунку знаходиться значна кількість коштів, але в наслідок ряду причин скористатися ними він зможе лише через деякий час. Своїх коштів в нього не було, та він розповів про такі обставини матері, та вони знову вирішили допомогти хлопцеві, оскільки продовжували вірити йому. Матір назбирала кошти в сумі 2800 гривень, та цього ж дня у денний час, неподалік перехрестя вул. Кірова та Благовісна в м. Черкаси він передав ОСОБА_2 вказану суму грошей. Після чого 8 липня 2013 ОСОБА_2 знову поросив у нього гроші в сумі 3500 грн., мотивуючи це тими ж проблемами з банківським рахунком, а він звернувся з даного приводу до матері. Мати назбирала усього 2 тисячі гривень готівкою, а також дала свою золоту обручку, так як повної суми не вистачало. Відповідно 08.07.2014 року на власний паспорт він заклав до ломбарду «Форум», що по бул. Шевченка, 470, золоту обручку матері, за що отримав гроші в сумі 1576 грн., що засвідчено договором № 02-133719 від 08.07.2013. Відразу після цього, перебуваючи поблизу вказаного ломбарду, він передав ОСОБА_2 кошти в сумі 3550 грн. При цьому ОСОБА_2 пообіцяв повернути борг 12 липня 2013 року, з урахуванням відсотків ломбарду, та назначив зустріч по вул. Університетська, 33, неподалік відділення КБ «Приватбанк». 12.07.2013 року він разом із матір'ю приїхали за вказаним місцем та прочекавши близько 3 годин, ОСОБА_2 так і не приїхав та борг не віддав. В подальшому він в телефонному режимі продовжував призначати зустрічі, на які так і не з'являвся. Відповідно стало зрозуміло, що ОСОБА_2 їх ошукав. Таким чином, в період з 26.05.13 року по 08.07.2013 року він передав ОСОБА_2 гроші на загальну суму 250 доларів США та 9850 гривень, які були отримані від матері. В подальшому ОСОБА_2 категорично почав уникати зустрічей та розмов із ним та його матір'ю, при випадкових зустрічах продовжував знаходити різні відмовки. На теперішній час ОСОБА_2 не віддав жодної копійки;

- даними протоколу одночасного допиту потерпілої ОСОБА_9, свідка ОСОБА_12 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого потерпіла зі свідком уточнили та деталізували обставини вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій відносно ОСОБА_9, а ОСОБА_2 залишився наполягати на попередніх показах (т. 3 а.м.к.п. 263-267);

- копією договору ПТ «Ломбард Форум» № 02-133719 від 08.07.2014 року, згідно якого ОСОБА_12 заклав золоту обручку, за що отримав 1576 гривень, що підтверджує покази потерпілої ОСОБА_9 та свідк.(т. 3 а.м.к.п. 259);

- показами потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що протягом тривалого часу знайомий із ОСОБА_2 через спільного знайомого ОСОБА_21. Зі слів ОСОБА_2, він зрозумів, що той наймає людей для виконання ремонтних робіт. Через певний час він запропонував ОСОБА_2 зробити в нього ремонт, на що той погодився. Продовж всього часу вони підтримували з ним дружні стосунки. Інколи ОСОБА_2 позичав в нього гроші в незначних розмірах, які у визначений термін віддавав. Тобто між ними склалися довірливі відносини. Восени 2007 року до нього звернувся ОСОБА_2 із проханням позичити йому грошові кошти в сумі 20000 доларів США. Він пояснив, що ці кошти потрібні йому для зведення фундаментів під будівництво в с. Червона Слобода, для того, щоб в подальшому їх продати за більш вигідну суму. Так як до теперішнього часу він його знав та раніше останній брав у нього в борг невеликі суми, які потім віддавав, він вирішив йому допомогти. Однак сам особисто таких коштів не мав, та ОСОБА_2 попросив його звернутись до знайомих, так як я він має широке коло друзів. Тоді він звернувся до своєї знайомої ОСОБА_20 та попросив дати у борг. Так 10.10.2007 року він приїхав до Надії в офіс, де вона без розписки позичила йому гроші в сумі 20000 доларів, що в еквіваленті на той час становило 100000 гривень. Надія гроші позичила безпосередньо йому, у зв'язку із чим зобов'язання віддавати їх також рахувалося за ним особисто. Так як, ОСОБА_2 неодноразово говорив, що його батько ОСОБА_11, який раніше займав посаду начальника податкової інспекції в Черкаській області, та його сім'я, знають про будівництво фундаменту під будинок, він попросив у ОСОБА_2 поїхати на зустріч до його батька і в присутності ОСОБА_11 віддати ОСОБА_2 вказану суму, на що той погодився. Таким чином він хотів перестрахувати себе. Приїхавши до ОСОБА_2 ОСОБА_11 додому, за адресою: АДРЕСА_1, на кухні вказаної квартири в присутності ОСОБА_2 він запитав у ОСОБА_2 ОСОБА_11: «Чи знаєте він, що ОСОБА_2 хоче позичити гроші в сумі сто тисяч гривень на будівництво фундаменту під будинок?», на що ОСОБА_11 дав тверду відповідь і сказав, що гроші будуть віддані вчасно, а саме до 20 листопада 2007 року. Він попросив ОСОБА_11 написати розписку, при цьому пояснив, що гроші перепозичив у своєї знайомої. Батько ОСОБА_2 власноручно в його присутності та в присутності самого ОСОБА_2 написав розписку. У розписці сума зазначається в гривневій валюті, а саме 100000 гривень, однак передавались кошти в сумі 20000 доларів США. Перерахувавши гроші, він віддав їх ОСОБА_2 в присутності його батька. ОСОБА_11 ще раз нагадав ОСОБА_2, що треба повернути гроші вчасно, на що ОСОБА_2 погодився. Після чого він поїхав у власних справах. Від знайомих про ОСОБА_11 Петровича він чув добрі відгуки, тому в нього не було сумнівів відносно того, що ОСОБА_2 не поверне гроші, так як за нього ручався батько. Окрім того, перед тим як він позичив ОСОБА_2 гроші, останній на своєму автомобілі повіз його до с. Червона Слобода, де біля річки Дніпро показував на декілька земельних ділянок і казав, що ці ділянки належать йому і він збирається там будувати фундамент під будинки, які згодом продасть. ОСОБА_2 розповідав також, що одна із фірм, з якою він працював, заборгувала йому гроші в сумі 400000 гривень і яка обіцяє йому повернути їх, що давало йому впевненість, в тому що гроші будуть повернуті вчасно. Натомість у визначений термін ОСОБА_2 гроші так і не повернув. Його телефонні дзвінки він ігнорував. Коли він звернувся до батька ОСОБА_2, той йому сказав, що місцезнаходження сина йому не відоме і стосовно боргів можна звертатися куди завгодно. Звичайно що із ОСОБА_20 він розрахувався в повному обсязі, відповідно сам поніс збитки. До цього часу ОСОБА_2 частково повернув йому кошти, що перераховував поштовим переказом, ця сума складає 39000 гривень. Наполягає на тому, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів його коштами, так як нічого будувати не збирався, як і повертати кошти також.

- даними протоколу одночасного допиту потерпілого ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого було уточнено та деталізовано обставини вчинення ОСОБА_2 спланованих шахрайських дій відносно ОСОБА_1 (а т. 3 а.м.к.п. 188-190);

- даними копії розписки від 10.10.2007 року, виписаної від імені ОСОБА_11, якою останній підтверджує факт передачі грошових коштів ОСОБА_6 (т.1 а.м.к.п. 8);

- показами потерпілого ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що в 2005 році він заснував приватне підприємство «Літест», основним видом діяльності якого була реалізація рибної продукції в м. Черкаси, яку він хотів поставляти з Литви. Взяв на роботу в якості виконавчого директора ОСОБА_17. ОСОБА_17 він знав протягом вже тривалого часу і він реалізовував поставлену ним рибу на території України. Також у останнього була база з холодильниками, в яких він зберігав свою рибу, яку привозив. Оскільки при заснуванні підприємства крім ОСОБА_17 він нікого не знав в м. Черкаси, то запропонував йому бути виконавчим директором. Згодом на роботу прийшла головний бухгалтер ОСОБА_16, яка працювала у ОСОБА_17 на його підприємстві бухгалтером. Офіс ПП «Літест» розташовувався за адресою АДРЕСА_2. До 2008 року фірма існувала, але фактично не працювала, оскільки вся продукція повинна була розмитнюватися в м. Києві, але це було дуже дорого та не рентабельно. Згодом законодавство змінилось та було дозволено розмитнювати продукцію за місцем реєстрації фірми, а саме в м. Черкаси. На протязі 2008 року з Литви до України ним було направлено три вантажних автомобілі з рибою. Два прибуло в м. Черкаси в один час, а одна машина прибула пізніше. Всі три машини розгрузились на території бази по вул. Смілянській 132 в м. Черкаси, там і знаходились холодильники в яких вона зберігалась. Документи про розмитнення машин маються в матеріалах справи, згідно них до м. Черкаси було поставлено риби зальною вагою 54 тони. Риба на територію України була ввезена на законних підставах з отриманням всіх необхідних дозволів. Коли прийшла остання машина з рибою він вже перебував на території України. ОСОБА_16, будучи матеріально відповідальною особою, спочатку здійснювала відпуск рибної продукції самостійно, та виконувала свої обов'язки справно. Вона відповідала за всю продукцію, яка надходила на підприємство та без її відома не можливо було проводити відвантаження продукції, оскільки тільки у неї були ключі від холодильників. Згодом ОСОБА_16 сказала йому, що вона самостійно не може займатися таким великим обсягом продукції та їй потрібен помічник. ОСОБА_16 дала об'яву у газету та приходили різні люди, які просились на роботу. Так на ПП «Літест» був працевлаштований ОСОБА_2, якого він вперше побачив коли той приступив до виконання своїх обов'язків. Про ОСОБА_2 директор ОСОБА_17 розповідав, що добре знає його батька, як порядну людину, і додав, що із ОСОБА_2 ніяких проблем виникнути не може. Спочатку, риба продавалась невеликими партіями по 0,5-1 тоні. В обов'язки саме ОСОБА_2 входило шукати ринок збуту для риби. Риба продавалась погано і він сам почав шукати ринок її збуту. Так згодом, він знайшов клієнтів, яким можна було реалізувати рибу та коли прийшов на офіс та повідомив ОСОБА_16, що знайшов людей, які куплять рибу, ОСОБА_16 в свою чергу сказала, що продукції вже немає. Однак ні грошей, ні документів на відвантаження риби не було. Він пішов до ОСОБА_17 та запитав, де поставлена ним риба, на що той відповів, що про це йому нічого не відомо. ОСОБА_16 повідомила, що частину рибної продукції вона віддала ОСОБА_2 для її реалізації, але грошей від нього вона ще не отримала. На той момент жодних документів про те, що рибу отримав саме ОСОБА_2 він не бачив. В подальшому була пред'явлена накладна за підписом ОСОБА_2, в якій було зазначено, що він отримав рибної продукції на суму 193387,27 грн. До часу виявлення недостачі наявність риби в морозильному приміщенні він не перевіряв. Всього за час діяльності підприємства йому було перераховано кошти за поставлений товар в сумі 9300 доларів США. Після того, як він дізнався про зникнення поставленої ним продукції, було направлено звернення в правоохоронні органи. В ході розслідування кримінальної справи, під час розмови з ОСОБА_2 він в свою чергу підтвердив те, що взяв риби на 193387,27 грн. та повідомив що поверне гроші. Такі покази він давав і попереднім слідчим, в той час коли перебував під вартою. Але як наслідок вже протягом тривалого часу ніяких дій для цього він не зробив, а також переховувався від слідства.

- показами свідка ОСОБА_17, який в судовому засіданні пояснив, що більше десяти років тому познайомився з ОСОБА_10, який являється громадянином Литви та раніше займався поставками рибної продукції з Прибалтики в м. Черкаси. В 2005 році ОСОБА_10 зареєструвався приватним підприємцем, із тим, щоб в подальшому проводити діяльність у сфері поставки та реалізації рибної продукції. Так як на підприємстві по місцю його роботи, що за адресою: АДРЕСА_2, малися холодильні камери та територія, що придатна для ведення даного виду господарської діяльності, то ОСОБА_10, враховуючи досвід попередніх трудових відносин, запропонував йому стати директором ПП «Літест», власником якого він являвся, на що він погодився. Посаду бухгалтера у ПП «Літест» займала ОСОБА_16, яка працювала із ним на основному місці роботи. Окрім того, ОСОБА_10 заключив договір оренди із ОСОБА_22, у якого за вказаною адресою орендував морозильні камери. У 2008 році ОСОБА_10 почав закуповувати рибну продукцію з Прибалтики та транспортувати її в м. Черкаси. Перші два автомобілі з рибою прибули однією партією навесні 2008 році, а третя машина прибула дещо пізніше. Загальна вага доставленої риби складала близько 54 тон, яка була поміщена до морозильних камер. Ключі від морозильних камер зберігались у ОСОБА_16 Так саме вона займалася реалізацією даної продукцією. Спочатку торгівля йшла не дуже активно, та здійснювали невеликими партіями. Відпуском товару, та документацією займалася безпосередньо бухгалтер. Система відпуску продукції полягала у тому, що кінцевий покупець, який придбавав продукцію, розраховувався за товар через банк на розрахунковий рахунок, після чого з платіжкою приходили на склад, де під особистим контролем бухгалтера відбувалося відвантаження. Він особисто питанням відпуску товару та розрахунком за нього не займався. В подальшому в усній розмові із ОСОБА_10 було прийнято рішення взяти на роботу особу, яка б займалася реалізацією продукції, так як строк придатності товару зменшувався. Після звернення на біржу праці та надання оголошення в газету, на підприємство звернувся ОСОБА_2, який в листопаді був прийнятий на посаду менеджера з реалізації та із ним був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність. Заробітна плата була обумовлена у відсотках від реалізованої продукції. При створенні посади менеджера з реалізації, ОСОБА_2 отримав доступ до складу продукції, тобто ключі від морозильної камери. Останній повинен був займатися пошуком покупців та безпосередньо реалізацією та відгрузкою товару. Таким чином, на нього, як на матеріально відповідальну особу, було виписано весь залишок товару, на загальну суму 193387, 27 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000021 від 09.02.2010 року, яка підписана бухгалтером та ОСОБА_2 особисто. В подальшому ОСОБА_2 безпосередньо займався підшукуванням клієнтів та почав реалізовувати продукцію, займався її відвантаженням, тобто сам передавав покупцям товар, маючи доступ до морозильного складу. На цей час Полив'ян перестала контролювати питання відгрузки. Так ОСОБА_2 пояснював, що клієнти, яким була реалізована риба, просять відстрочку оплати товару, у зв'язку із тим, що він не продається. На скільки йому відомо, то жодних договорів ОСОБА_2 із клієнтами не заключав. На вимоги до ОСОБА_2 розрахуватись із клієнтами та витребувати борги, останній постійно повторював, що потрібно почекати. В подальшому він заборонив ОСОБА_2 отримувати продукцію зі складу до проведення повного розрахунку, а надалі було виявлено, що на складі відсутній товар, який був виписаний на ОСОБА_2, однак грошові кошти на рахунок підприємства так і не надійшли. Останнього було звільнено, а ОСОБА_10 звернувся із заявою в правоохоронні органи. Встановити кому продавав продукцію ОСОБА_2 не представилось можливим. При особистих зустрічах із ОСОБА_10, ОСОБА_2 визнав свою вину у привласненні грошових коштів за реалізовану продукцію. В ході проведення слідчих дій ОСОБА_2 свою вину визнавав та навіть ніби-то повертав якісь кошти, а потім почав переховуватись від слідства.

- показами свідка ОСОБА_16, яка в судовому засіданні пояснила, що протягом тривалого часу працює в ТОВ «Ветзоопромпостач» та в 2008 році директор ОСОБА_17 запропонував їй посаду бухгалтера в ПП «Літест», створеного ОСОБА_10 Дане підприємство було створено останнім з метою поставки свіжомороженої риби з Прибалтики та подальшої її реалізації в м. Черкаси. Підприємство розташовувалось за адресою знаходження морозильних камер, що були орендовані ОСОБА_10 у ФОП ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_2. У 2008 році ОСОБА_10 почав закуповувати рибну продукцію з Прибалтики та транспортувати її в м. Черкаси. Перші два автомобілі з рибою прибули однією партією навесні 2008 році, а третя машина прибула дещо пізніше. Загальна вага доставленої риби складала близько 54 тон, яка була поміщена до морозильних камер. Ключі від морозильних камер зберігались у неї в кабінеті по місцю роботи. Спочатку вона займалася реалізацією даної продукцією. Торгівля йшла не дуже активно, та здійснювалася невеликими партіями. Відпуском товару, та документацією займалася також вона. Система відпуску продукції полягала у тому, що кінцевий покупець, який придбавав продукцію, розраховувався за товар через банк на розрахунковий рахунок, після чого з платіжкою приходили на склад, де під особистим контролем бухгалтера відбувалося відвантаження. Надалі керівництвом було прийнято рішення взяти на роботу особу, яка б займалася реалізацією продукції, так як строк придатності товару зменшувався. Після звернення на біржу праці та надання оголошення в газету, на підприємство звернувся ОСОБА_2, який в листопаді був прийнятий на посаду менеджера з реалізації та із ним був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність. Заробітна плата була обумовлена у відсотках від реалізованої продукції. При створенні посади менеджера з реалізації, ОСОБА_2 отримав доступ до складу продукції, тобто ключі від морозильної камери. Останній повинен був займатися пошуком покупців та безпосередньо реалізацією та відгрузкою товару. Таким чином, на нього, як на матеріально відповідальну особу, було виписано весь залишок товару, на загальну суму 193387, 27 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000021 від 09.02.2010 року, яка підписана нею та ОСОБА_2 особисто, в її присутності. В подальшому ОСОБА_2 безпосередньо займався підшукуванням клієнтів та почав реалізовувати продукцією, займався її відвантаженням, тобто сам передавав покупцям товар, маючи доступ до морозильного складу. Вона на той час перестала контролювати питання відгрузки. Так ОСОБА_2 пояснював, що клієнти, яким була реалізована риба, просять відстрочку оплати товару, у зв'язку із тим, що він не продається. На скільки їй відомо, то жодних договорів ОСОБА_2 із клієнтами не заключав. На вимогу до ОСОБА_2 розрахуватись із клієнтами та витребувати борги, останній постійно повторював, що потрібно почекати. В подальшому було виявлено, що на складі відсутній товар, який був виписаний на ОСОБА_2, однак грошові кошти на рахунок підприємства так і не надійшли. Встановити кому продавав продукцію ОСОБА_2 не представилось можливим, названі ОСОБА_2 покупці факту придбання риби не підтверджували. При особистих зустрічах із ОСОБА_10, ОСОБА_2 визнав свою вину у привласненні грошових коштів за реалізовану продукцію. Надалі ОСОБА_10 звернувся в правоохоронні органи і в ході проведення слідчих дій ОСОБА_2 свою вину визнавав, обіцяв повернути кошти, а потім почав переховуватись від слідства. Також свідок знайома с ще одною ошуканою ОСОБА_2 жінкою, у якої останній брав на реалізацію рибу та присвоїв її.

- показами свідка ОСОБА_22, який в судовому засіданні пояснив, що приблизно з 1996 року працює на підприємстві ТОВ «Ветзоопромпостач», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. На вказаному підприємстві перебував спочатку на посаді провідного спеціаліста, а потім і по теперішній час на посаді завідуючого складу. Директором підприємства протягом тривалого часу являється ОСОБА_17 Григорович. Приблизно в 2008 році він оформив на себе приватне підприємництво. Зокрема, взяв в оренду у ТОВ «Ветзоопромпостач» одне складське приміщення, та власними силами і за свій рахунок, переобладнав його у холодильне приміщення, з тією метою, щоб в подальшому здавати в оренду, на чому отримувати прибуток. Цього ж року він заключив договір із ПП «Літест», з приводу передачі в оренду належного йому холодильного приміщення. На скільки йому відомо, ПП «Літест», засновником якого являвся ОСОБА_10, орендувало і офісне приміщення на території ТОВ «Ветзоопромпостач» також за адресою: АДРЕСА_2. Вказує, що директором ПП «Літест» став ОСОБА_17, а посаду бухгалтера зайняла ОСОБА_16. Дане підприємство займалося реалізацією рибної продукції. Так як паралельно він продовжував працювати в ТОВ «Ветзоопромпостач» та постійно знаходився на території вказаного товариства, йому стало відомо, що роком пізніше, тобто восени 2009 в ПП «Літест» на посаді заступника директора почав працювати молодий хлопець ОСОБА_2. В обов'язки ОСОБА_2 С. входила реалізація продукції. Зокрема, точних дат не пригадує, приблизно в 2010 році, до нього неодноразово зверталася бухгалтер ОСОБА_16, яка просила надати допомогу ОСОБА_2, на що він погоджувався. Відповідно він особисто неодноразово брав участь у завантаженні приватних грузових автомобілів рибною продукцією з холодильного складу, за участю ОСОБА_2 ОСОБА_2, який контролював завантаження товару та безпосередньо мав доступ до холодильного приміщення. Вказує, що ОСОБА_2 мав доступ та розпоряджався рибною продукцією самостійно, так як неодноразово відвантаження товару, де він допомагав в якості вантажника, відбувалось за його участю а також водія автомобіля, куди йшло завантаження. Бувало й таке, коли під час завантаження процес контролювала бухгалтер. Крім того слід указати, що на прохання ОСОБА_16 декілька разів він пропонував ОСОБА_2 свою допомогу у відвантаженні продукції кінцевому покупцеві, тобто пропонував проїхати із ним до замовника. Так одного разу, завантаживши товар в приватний автомобіль газель, за участю ОСОБА_2 ОСОБА_2, той особисто займався питанням замовлення авто та завантаженням товару, він проїхав із ним та водієм до м. Сміла, де мало відбуватись розвантаження. Натомість ОСОБА_2 наказав водієві зупинитись у центрі Сміли та висадити його. Останній знаходив якісь відмовки та він зрозумів, що той не бажає щоб він знав кому продається рибу, адже він міг розповісти про це директору та бухгалтеру ПП «Літест». Ідентична ситуація відбулася і під час поїздки в с. Червона Слобода, де за вказівкою ОСОБА_2, товар було перевантажено в інший автомобіль. Також йому відомо, що ОСОБА_2 знаходив покупців і на базі ОПС, що по вул. Смілянська в Черкаси та у інших місцях. Іншими питаннями, зокрема проведенням розрахунків із замовниками за поставлений товар, він ніколи не цікавився, так як це не входило до його компетенції. В подальшому від керівництва підприємства йому стало відомо, що ОСОБА_2 реалізував значну кількість рибної продукції, а грошові кошти привласнив, не внісши їх у касу підприємства. Стверджує, що ОСОБА_2 мав доступ до холодильного приміщення, що підтверджується його самостійним користуванням ним, свідком якого він являвся, а також те, що про автомобілі та перевізників, які транспортували товар до назначеного місця, домовлявся безпосередньо ОСОБА_2, про що свідчили його розмови з водіями і тому подібне. В подальшому ОСОБА_2 був звільнений з підприємства, а через деякий час ПП «Літест» припинило свою діяльність та виїхали із орендованого холодильного складу. Підтверджує, що одночасно вивезти продукцію на суму майже 200000 грн. неможливо.

- даними протоколу одночасного допиту свідка ОСОБА_16 та підозрюваного ОСОБА_2, в ході якого свідок уточнила та деталізувала обставини вчинення ОСОБА_2 привласнення майна ПП «Літест», а ОСОБА_2 залишився наполягати на попередніх показах (т. 3 а.м.к.п. 121-125);

- даними наказу ПП «Літест» № 7 від 01.11.2009, яким ОСОБА_2 призначено заступником директора ( т. 4 а.м.к.п. 6);

- наказом ПП «Літест» № 6 від 01.11.2009 про перевід ОСОБА_2 реалізатором рибної продукції за сумісництвом з повною матеріальною відповідальністю (т. 4 а.м.к.п. 4);

- даними договору про повну матеріальну відповідальність від 01.11.2009 між ПП «Літест» в особі директора ОСОБА_17 та ОСОБА_2 (т. 2 а.м.к.п. 61);

- даними висновку судово-економічної експертизи № 3/2 від 16.03.2012, яким документально підтверджено, що заборгованість у сумі 193387,27 грн. виникла у результаті передачі риби ОСОБА_2 по накладній № 21 від 09.02.2010 на суму 193387,27 грн. (т. 2 а.м.к.п. 188-193);

- даними протоколу огляду предмету від 19.07.2014, а саме накладної ПП «Літест» № РН-0000021 від 09.02.2013 виписаної на ім'я ОСОБА_2, що засвідчує передачу ОСОБА_2 рибної продукції на загальну суму 193 387 грн. 27 коп. (т. 4 а.м.к.п. 14);

- даними висновку почеркознавчої експертизи № 1/855 від 13.08.2014, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Отримав(ла)» видаткової накладної № РН-000021 від 09.02.2010 виконаний самим ОСОБА_2 (т. 4 а.м.к.п. 20-25);

Отже, зазначені вище, а також інші наведені у вироку суду першої інстанції докази достовірно підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненному та безпідставність апеляційних вимог адвоката Андріяша Р.П., зокрема і щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Крім цього, не допустив суд помилки і при повному задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та частковому задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, заявлених до обвинуваченого ОСОБА_2 С.А., а тому доводи адвоката Андріяша Р.П. в цій частині є безпідставними.

Так, згідно ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які предявляються у порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК України, передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Отже, що стосується призначення міри і виду покарання, то згідно до матеріалів кримінального провадження, судова колегія вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, його особу, який по місцю проживання характеризується позитивно, має незадовільний стан здоров'я, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні малолітніх дітей.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд першої інстанції вірно застосував ч. 1 ст. 70 КК України та визначив ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до своїх дій та особу винного, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_2 лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що призначене обвинуваченому покарання за своїм розміром та видом є необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Доказів, які б доводили наявність обтяжуючих або пом'якшуючих вину обвинуваченого обставин суду не було надано.

Тому посилання адвоката Андріяша Р.П. на те, що районним судом не були враховані в повному обсязі усі пом'якшуючі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який має захворювання і потребує постійного лікування, а також перебування на утриманні у нього двох малолітніх дітей є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що і апеляційні вимоги представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість є безпідставними.

Інші доводи апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Андріяша Р.П. та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 спростовані правильними висновками районного суду.

А тому колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Андріяша Р.П. та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, оскільки районним судом в повній мірі були враховані всі обставини справи, і підстав для зміни вироку немає.

Отже, беручи до уваги те, що даних, які б свідчили про те, що у кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку відповідно до доводів апеляційних скарг, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.03.2018 р. щодо ОСОБА_2, є законним, обґрунтованим, належним чином вмотивованим і справедливим та відповідає меті покарання, а підстави для задоволення апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Андріяша Р.П. та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 відсутні, у зв'язку з чим вони підлягають залишенню без задоволення, а вирок суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги адвокатів Андріяша Р.П. та ОСОБА_3 залишити - без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 березня 2018 року стосовно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :