Ухвала суду № 77097046, 12.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3091/18

Номер провадження 2/623/1086/2018

У Х В А Л А

іменем України

про залишення позовної заяви без руху

12 жовтня 2018 року м. Ізюм

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонова Т. Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

17.09.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому відповідно до ст.ст.317,319,391 ЦК України, ст..ст.,4,5,28,274 ЦПК України, просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні нею житловим будинком, розташованим в м. Ізюм Харківської області по вул. Запорізькій буд. 38 шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у з зазначеному житловому будинку.

Позовна заява не повністю відповідає вимогам ст.175 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При зверненні до суду ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на ст. 317 ЦК України та ст. 391 ЦК України, при цьому вказує, що покійному чоловіку ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок № 38 по вул. Запорізькій в м. Ізюмі Харківської області, а вона прийняла спадщину в повному обсязі, відносно чого просить визнати відповідача свого онука таким, що втратив право на користування житлом, інших співвласників не зазначено.

За змістом ст. 391 ЦК України, позов про захист права власності подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Крім того, ст. 391 ЦК України, не регулює визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, застосування якої вимагає встановлення певних фактичних обставин.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 34 постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказав, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Таким чином, позивачу необхідно визначитись із нормами закону та уточнити норми матеріального права діючого законодавства, на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог. Оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71,72,116,156 ЖК України;стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно уточнити вимоги позовної заяви, з посиланням на відповідні обставини та докази, визначивши правові підстави для визнання особи такою, що втратила право користування приватним житловим приміщенням,а саме надати правовстановлюючі документи, які підтверджують що будинок розташований в м. Ізюм Харківської області по вул. Запорізькій буд. 38 належить ОСОБА_1.

До позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, який відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI сплачується за позовні вимоги немайнового характеру у відсотковому співвідношенні до ціни позову та складає 704,80 грн.;

-не надані докази на підтвердження наявності скрутного майнового стану позивача;

Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених уст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК Україн

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ХВАЛИВ:

У задоволенні необґрунтованого клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -залишити без руху.

Роз'яснити позивачу, що для усунення недоліків їй потрібно надати до суду правовстановлюючі документи на будинок тадокументи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі ( судовий збір у сумі 704,80 грн ( з кожного) реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштиів - Ізюмське УК/м. Ізюм/22030101, код отримувача 37283992, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП) код банку отримувача-899998, рахунок отримувача 31212206020012, код класифікації доходів бюджету 22030101), або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та повідомити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.

Повідомити позивача про необхідність усунути вказані недоліки позову у десятиденний строк з дня отримання позивачем ухвали і роз’яснити, що інакше позов буде визнано неподаним і повернут позивачеві.

Водночас роз'яснюю, що невиконання до вказаного строку вимог не позбавляє права повторного звернення до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т. Д. Бєссонова