Рішення № 77096022, 03.10.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/649/18

провадження № 2/691/373/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю учасника по справі

представника позивача ОСОБА_2

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-

встановив :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивач посилається на те, що 20 грудня 2010 року в с.Мліїв Городищенського району Черкаської області померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим ОСОБА_4 сільською радою Городищенського району Черкаської області 21 грудня 2010 року Серії І-СР №156058, актовий запис №76. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається із майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства ім.Симиренка с.Мліїв Городищенського району Черкаської області, вартістю 8650,46 грн, належного померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай ЧЕ-І №009734, виданого ОСОБА_4 сільською радою Городищенського району Черкаської області 23 березня 2004 року та земельної ділянки площею 2,02 га , кадастровий номер 7120385000:02:001:1768, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі Державного ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №147577 виданого 27 січня 2005 року згідно розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 2 жовтня 2004 року №527. За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 07 серпня 1990 року та зареєстрований в реєстрі за №190, що підтверджується копією заповіту, згідно якого, на випадок своєї смерті ОСОБА_5 зробила заповідальне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла їй, ОСОБА_3. 19 травня 2018 року державний нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з : права власності на майновий пай члена коллективного сільськогосподарського підприємства ім.Симиренка с.Мліїв Городищенського району Черкаської області, вартістю 8650,46 грн, належного померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай ЧЕ-І №009734, виданого ОСОБА_4 сільською радою Городищенського району Черкаської області 23 березня 2004 року. Цього ж дня , державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5, на земельну ділянку в межах ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області у зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку померлої. Оригінал Державного ОСОБА_6 Серії ЧР №147577 був втрачений, про що 23 березня 2018 року було розміщено оголошення в газеті «Вісник Городищини» №12. Вартість земельної ділянки становить 52012,89 грн.. Прийняла рішення звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач у судове засідання не з»явився. Участь в розгляді справи взяла її представник, яка позовні вимоги підтримала та просила позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1950201928283 від 07 червня 2018 року, №1950201939307 від 19 червня 2018 року, №1950201944440 від 02 липня 2018 року, №1950201947067 від 04 липня 2018 року, №1950201980242 від 10 вересня 2018 року в судові засідання не з»явився, причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Із змісту відзиву на позовну заяву від 19 червня 2018 року, слід вбачати, що відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розглядові справи по суті, так як повідомлений вчасно та належним чином про судовий розгляд. За таких обставин, суд, вважає, що у справі достатньо доказів для об”єктивного розгляду і слухає справу у його відсутності.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вислухавши представника позивача, розглянувши відзив відповідача про відмову у задоволенні позову та дослідивши докази у справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Частиною 1 ст.16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_8 до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, окрім іншого, визнання права.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного Кодексу України спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що відкривається внаслідок смерті особи, і до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті. За ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст.6 Європейської Конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, зазначеної Конвенції, на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Онер»їлдіз проти Туреччини" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Право власності, згідно ст. 328 ч.1 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом – ч.2 ст. 328 ЦК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені – ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до ст. 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 125 Земельного Кодексу України, визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В судовому засіданні встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 20 грудня 2010 року померла ОСОБА_5, в підтвердження є свідоцтво про смерть ОСОБА_9 І-СР №156058 (а.с11). 07 серпня 1990 року, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповідала ОСОБА_3 (а.с.10). Відповідно до Державного ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №147577, ОСОБА_5, на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 жовтня 2004 року №527, є власником земельної ділянки площею 2,02 га в межах ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9). Позивач, вчасно подала заяву до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк (а.с.12), що підтверджується і Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №26521874 від 28 березня 2011 року (а.с.17), але отримала свідоцтво про право на спадщину лише на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ім.Симиренка с.Мліїв Городищенського району Черкаської області вартістю 8650,46 грн. (а.с.15). Постановою нотаріуса Городищенського районного нотаріального округу від 19 травня 2018 року, позивач отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, у зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с.12). Крім позивача, інші спадкоємці із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталися (а.с.12). Як зазначила представник позивача, ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №147577 на ім»я ОСОБА_5, втрачений, що змусило подати оголошення в газету «Вісник Городищини» (а.с.14). Станом на 01 січня 2018 року вартість земельної ділянки (паю) в адміністративних межах ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області становить 52012 грн.89 коп. (а.с.13). Земельна ділянка, яка є предметом судового розгляду, не перебуває під заставою, не належить іншим особам (а.с.12), що підтверджується довідкою ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області №132 від 12 березня 2018 року (а.с.32). Письмові заперечення відповідача, викладені у відзиві від 19 червня 2018 року, про те, що на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5, днем смерті якої є 20 грудня 2010 року, позивач ОСОБА_3 не є такою, що прийняла спадщину у визначені ст.1270 ЦК України (а.с.30). ОСОБА_8 про реєстрацію в Спадковому реєстрі №26521874, спадкову справу №150/2011 зареєстровано у Спадковому реєстрі 28 березня 2011 року (а.с.17) на підставі заяви позивача ОСОБА_3 про прийняття спадщини, копію якої вона надала для приєднання до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неможливість позивача отримати свідоцтво про право на спадщину є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних та інших правовідносин.

В силу ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, якщо він в установлений строк, ст.1270 ЦК України, не заявив відмову від неї. Перешкод для прийняття спадщини після померлої, судом не встановлено. З метою узаконення спадщини, за наявності правових підстав для того, суд, вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на земельну частку (пай), розташовану в межах ОСОБА_4 сільської ради с.Мліїв Городищенського району Черкаської області в порядку спадкування за заповітом.

Позов підтверджується: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_9 І-СР №156058 ; копією заповіту від 07 серпня 1990 року ОСОБА_5; копією Державного ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №147577; копією ОСОБА_8 про реєстрацію в Спадковому реєстрі №26521874 від 28 березня 2011 року; копією свідоцтва про право на спадщину на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ім.Симиренка с.Мліїв Городищенського району Черкаської області вартістю 8650,46 грн.; копією постанови нотаріуса Городищенського районного нотаріального округу від 19 травня 2018 року; копією оголошення газети «Вісник Городищини» №12 від 23 березня 2018 року; копією листа Городищенського відділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №29-23-0.230-225/101-18 від 25 травня 2018 року; довідкою ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області №132 від 12 березня 2018 року; копією заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини №292 від 28 березня 2011 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, ст.ст. 16, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1268 ЦК України, суд, -

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задоволити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 20 грудня 2010 року, право власності на земельну ділянку площею 2,02 га, кадастровий номер 7120385000:02:001:1768, в межах ОСОБА_4 сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області.

Копію рішення суду направити відповідачу, для відому.

Суддя ОСОБА_10