
Номер провадження: 11-сс/785/1600/18
Номер справи місцевого суду: 520/12946/18, 1-кс/520/4487/18
Головуючий у першій інстанції Чаплицький В.В.
Доповідач Толкаченко О. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Толкаченка О.О.,
суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,
за участю: секретаря с/з Пойзнер В.Є.,
прокурора Мерет М.Д.,
захисника Дубінкіна Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Дубінкіна Ю.М., подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160000000548 від 24 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року було задоволено клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Балабана М.М. та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 год. 20 хв. 18 листопада 2018 року. В якості альтернативного запобіжного заходу визначено розмір застави в сумі 88 100 гривень та, у разі внесення застави, на підозрюваного покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник Дубінкін Ю.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту з 22 год.00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступної доби.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
- в ухвалі слідчого судді та клопотанні слідчого відсутні посилання на докази, які підтверджують наявність попередньої змови між підозрюваним ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та їх спільних дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди, а тому кожен з учасників подій повинен нести відповідальність за фактично вчиненні ними дії;
- ОСОБА_4 не має підлеглих працівників, не є будь-яким керівником, а тому взагалі не є службовою особою в розумінні ст.364 КК України;
- слідчий суддя в ухвалі не обґрунтував чому інші більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які слідчий посилався у своєму клопотанні.
Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_4 є громадянином України, інвалідом 3 групи, має постійне місце проживання, на утриманні у підозрюваного знаходяться мати, дружина та малолітня донька, за місцем проживання та роботи він характеризується виключно з позитивної сторони. Більш того, захисник послався на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника Дубінкіна Ю.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора Мерет М.Д., який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява № 42310/04 суд наголошує, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання
під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дотримався вищевикладених вимог КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.
На теперішній час слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160000000548 від 24 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Зі змісту клопотання слідчого вбачається, що ОСОБА_4, який обіймає посаду землевпорядника Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області, разом з головою Миколаївської селищної ради ОСОБА_6 19 вересня 2018 року приблизно о 13 годині 30 хвилин отримали раніше затребувану ними неправомірну вигоду від громадянина ОСОБА_7 в сумі 1000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 19 вересня 2018 року складає 28 120 українських гривень, за укладання і підписання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, а саме: земельної ділянки розташованої за адресою: Одеська область, Миколаївський район, смт.Миколаївка, по вул. Гагаріна, площею 0,08 га.
Цього ж дня ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дійшов правильних висновків про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному проваджені доказів, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7; документами, що останній надав до протоколів (договори оренди, та рішення сесії Миколаївської селищної ради); протоколом обшуку, що був здійснений у власному автомобілі ОСОБА_6 в ході якого вилучено предмет неправомірної вигоди - грошові кошти на загальну суму 1000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США у кількості 10 штук з наступними серійними номерами: АВ23694005Y, АF50057260В, AG86309830B, АВ54480548Е, АВ43227539А, АВ64158301W, АВ56131726А, АВ25697269Х, АВ08224997Y, АВ46150121L; протоколами допиту в якості свідків понятих: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтверджують факт вилучення грошових коштів в сумі 1000 доларів США з авто ОСОБА_6; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України.
При цьому, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, та 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування, знаходячись на свободі матиме можливість знищити, сховати або спотворити службові документи та інші докази, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а також здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни своїх первинних показів, що в свою чергу буде перешкоджати повному, об'єктивному та всебічному досудовому розслідуванню.
Слід зазначити, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
У разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі, оскільки кримінальний закон виключає можливість застосування до осіб, що вчинили корупційний злочин положень статей 69, 75 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому в п.2 ч.5 ст.182 КПК України зазначено, що розмір застави, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Слідчий суддя дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та, з урахуванням обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, особи підозрюваного, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначив заставу в межах встановлених п.2 ч.5 ст.182 КПК України в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88 100грн.
В судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що на теперішній час застава у вказаному вище розмірі була внесена ОСОБА_10 на спеціальний рахунок і він був звільнений з під варти.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Дубінкіна Ю.М., оскільки запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби обмежує свободу підозрюваного і є більш суворим запобіжним заходом аніж застава з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КК України.
Враховуючи викладене апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу захисника Дубінкіна Ю.М., подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Балабана М.М. та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 год. 20 хв. 18 листопада 2018 року із визначенням розміру застави в сумі 88 100 гривень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області:
О.О. Толкаченко О.В. Копіца О.Б. Джулай
Судове рішення № 77095972, Апеляційний суд Одеської області було прийнято 08.10.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № "520/12946/18, 1-кс/520/4487/18". Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: